Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №711/7606/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7606/26

Номер провадження2/711/3967/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гайдай Тетяна Олександрівна, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд ухвалити рішення, яким змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на підставі рішення Соснівського районного суду м.Черкаси №711/5543/17 від 03.10.2017 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини з 1500 грн щомісячно на частку всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття (вхідний №31547/26, а.с.1-5).

Обгрунтовуючи уточнені позовні вимоги, позивач зазначає, що 05.07.2013 між сторонами був укладений шлюб, що був зареєстрований Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. У шлюбі в сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2017 (справа №711/5544/17) шлюб, укладений між сторонами, був розірваний. Також рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2017 (справа №711/5543/17) стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1500 грн щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 10.07.2017 і до повноліття дитини.

Як зазначає позивач, після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів, виконавчий лист, виданий на підставі означеного судового рішення, позивачем був пред`явлений для примусового виконання до Соснівського ВДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області.

Станом на 01.07.2026, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 складає 51 373,14 грн.

Також позивач у мотивувальній частині позову зазначає про те, що зі спливом часу змінилися обставини, а саме зросли потреби дитини, адже дочка відвідує школу, а також збільшилися ціни на продукти харчування, одяг, медицину та інші побутові послуги та товари. Крім того позивач акцентує увагу суду на тому, що, визначений у 2017 році розмір аліментів, є меншим за мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, що становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який, станом на день подання позову, складає 3512 грн.

Крім того позивач у позові зазначає про те, що їй стало відомо про те, що відповідач проходить військову службу по мобілізації та відповідно має постійний дохід, що, на переконання позивача, дає підстави для висновку, що відповідач зможе сплачувати аліменти на рівні частки з усіх видів заробітку (доходу) на утримання дитини, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд ухвалити судове рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 10 хв 24 серпня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.23-24).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.08.2026, що занесена до протоколу судового засідання №6956210, розгляд справи відкладений до 09 год 10 хв 14 вересня 2026 року (а.с.56).

У визначений судом день та час позивач ОСОБА_1 та (або) її представники адвокати Гайдай Т.О. та/або Горстка Я.В. у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, оскільки в матеріалах справи міститься розписка представника позивача адвоката Горстки Я.В. про повідомлення їй про те, що судове засідання у справі №711/7606/26 відбудеться 14.09.2026 о 09 год 10 хв (а.с.55).

Абзацом 2 ч.6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Частиною 5 ст.130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Горстка Я.В. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Водночас, представник позивача адвокат Гайдай Т.О. подала до суду заяву, в якій виявила волю на розгляд справи у відсутність сторони позивача, а також не заперечила проти заочного розгляду справи (вхідний №38744, а.с.60).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 14 вересня 2026 року о 09 год 10 хв повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи).

У зв`язку з цим 14 вересня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що сторони 05 липня 2013 року уклали шлюб, що був зареєстрований Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, який був розірваний рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.10.2017, що ухвалене в цивільній справі №711/5544/17.

Означена обставина встановлена рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.10.2017, що ухвалене в цивільній справі №711/5544/17, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, що 17.10.2017 набрало законної сили (а.с.11).

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 05.07.2013 до 17.10.2017, встановлена рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2017 у справі №711/5544/17, що набрало законної сили 17.10.2017.

Зі свідоцтва про шлюб, що видане 08.09.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд встановив, що 08 вересня 2023 року був укладений шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; після укладення шлюбу дружина іменується прізвищем « ОСОБА_7 » (а.с.9).

Із безпосередньо дослідженої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане 21 серпня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2017 по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню позовні вимоги були задоволені та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1500 грн щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 10.07.2017 і до повноліття дитини (а.с.12-13).

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд перевірив факт набрання рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.10.2017 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 17 жовтня 2017 року (реєстраційний номер рішення: 69376501).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив постанову державного виконавця Соснівського ВДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Шпак О.А про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2018 та встановив, що саме 26.11.2018 відкрито виконавче провадження №57720023 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.12.2017 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 (а.с.15).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що підготовлений Першим ВДВС у м. Черкаси КМУ МЮ України, станом на 25.06.2026, суд встановив, що на виконанні в означеному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 в сумі 1500 грн щомісячно до повноліття дитини. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що, станом на 25.06.2026, розмір заборгованості ОСОБА_2 перед стягувачем зі сплати аліментів на утримання дитини складає 97500 грн (а.с.16-17).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини пов`язані із зміною способу стягнення аліментів, зокрема з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Крім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Відповідно до ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З правового аналізу вищезазначених норм матеріального права вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження; ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Ураховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, визначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, тому зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі, та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Частиною 4 ст.273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини.

У будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.

Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства суд зважає на те, що, присуджуючи аліменти, суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення: у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини в частині зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) платника аліментів підлягає до задоволення, оскільки саме одержувач аліментів наділений правом вибору способу стягнення аліментів.

Положеннями ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1,5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Ця норма права, з огляду на приписи ч.1 ст.10 СК України, може бути застосована через аналогію закону і до стягнення аліментів у позовному провадженні, оскільки вказана норма права міститься у главі 15 розділу III СК України, тобто у тому ж розділі вказаного кодифікованого закону, яким регламентовано стягнення аліментів на утримання малолітньої/неповнолітньої дитини та обставин, що мають бути враховані судом для визначення їх розміру.

У той же час ч.2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Чинне законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом визначити спосіб стягнення аліментів та просить присудження їх у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Визначаючи розмір аліментів у частці від заробітку відповідача суд виходить з наступного.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Тлумачення ст. 192 СК України дозволяє констатувати, що при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і одержувача.

Відповідно до частини першої та другої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, відповідач як батько дитини зобов`язаний утримувати дочку до досягнення нею повноліття та, вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів, суд бере до уваги, що відповідач на своєму утриманні інших дітей не має, є особою працездатного віку, а тому має можливість отримувати доходи та утримувати дитину, при цьому позивач має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище.

Абзацом 4 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №6 роз`яснено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що є підстави для задоволення позовних вимог та зміни способу та розміру стягнення визначених раніше судом аліментів на утримання дитини, а саме з твердої грошової суми в розмірі 1500 грн на 1/4 частки усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам перш за все неповнолітньої дитини учасників справи, а також відповідатиме засадам справедливості, добросовісності та розумності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розмір аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про зміну способу стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про зміну способу стягнення аліментів, тому з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви в сумі 1331,20 грн (3328 грн х 0,4).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.180-184, 192 СК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що визначений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2017 року в цивільній справі №711/5543/17 (провадження №2/711/1941/17) та стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 1500 грн на 1/4 частину (одну чверть) всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 14 вересня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий: О. В. Петренко