Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №562/2122/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2122/26

Номер провадження 2/562/1575/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 52025,22 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 08.05.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено два кредитні договори №2112783391371 та №2112782281046, за яким останньому надано кредитні кошти на суму 2700 грн. Відповідно до реєстру боржників до договорів факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаними договорами. Отримавши грошові кошти, відповідача належним чином взяті по договорах зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості, яка не погашена та підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача адвокат Януль В.С. 24.07.2026 через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволені позову відмовити, мотивуючи тим, що надані позивачем розрахунки є суперечливими та непослідовними. Розмір відсотків по обох договорах більше, ніж у 18 разів перевищує розмір тіла кредиту, що є несправедливим, суперечить принципам розумності і добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав і обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки вказані умови договору встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації. Вказав, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги за кредитними договорами. Зазначив, що позов пред`явлено більш ніж через 4 роки після закінчення строку дії договору, поза межами строків дії договору, строку давності. Також наголосив, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 16 000 грн. є неспівмірним і завищеним.

У відповіді на відзив від 30.07.2026 позивач з доводами відповідача не погодився, мотивуючи тим, що у розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Вказав на необгрунтованість покликань відповідача щодо пропущення строку позовної давності. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У поданих запереченнях від 31.07.2026, представник відповідача зазначив, що позивачем не спростовано доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у передбаченому ЦПК України порядку, про причини неявки суд не повідомили.

За обставин неявки у судове засідання учасників справи, суд дійшов до висновку про можливість проведення судового засідання за їх відсутністю, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд бере до уваги необхідність розгляду справи у розумні строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 травня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових постуг №2112783391371.

Договір підписано сторонами в електронній формі шляхом використання електронних підписів одноразовим ідентифікатором (2112783391371Z - з боку первісного кредитора, та S1 - з боку відповідача) відповідно до п.4.15. цього договору та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору ТОВ "Служба миттєвого кредитування" зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 1700 гривень. Позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до договору і є невід`ємною його частиною.

Орієнтовний строк повернення кредиту 5 днів.

У графіку платежів також вказується про період у 5 днів (з 08 травня 2021 року по 12 травня 2021 року) і згідно з ним сума кредиту становила 1700 гривень, а нараховані відсотки у межах періоду 204 гривень.

Згідно з пунктми 1.9, 1.4 договору, граничний строк кредитування становив 1 рік.

Порядок розрахунку процентів за користування кредитом: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати нарахованих процентів не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту; збільшення процентної ставки на 1,64 % порівняно зі ставкою, зазначеною у підпункті "а", починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення; збільшення процентної ставки на 1,38 % порівняно зі ставкою, зазначеною у підпункті "б", починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення; збільшення процентної ставки на 2,65 % порівняно зі ставкою, зазначеною у підпункті "в", починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення; тип процентної ставки фіксована.

Повідомленням ТОВ ФК "Вей Фор Пей" від 10.12.2024 року підтверджується перерахування коштів у сумі 1700 грн. на номер картки НОМЕР_1 за номером договору 2112783391371.

01 грудня 2021 року укладено договір № 1-12, за умовами якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило право вимоги за договором №2112783391371 на користь ТОВ "Вердикт капітал".

10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01, згідно з яким ТОВ "Вердикт капітал" відступило право вимоги за зазначеним договором на користь ТОВ "Коллект центр".

Згідно з розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи, заборгованість відповідача за договором №2112783391371 становить 32756,62 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 1700 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 31056,62 гривень.

Також судом встановлено, що 08 травня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових постуг №2112782281046.

Договір підписано сторонами в електронній формі шляхом використання електронних підписів одноразовим ідентифікатором (2112782281046Z - з боку первісного кредитора, та S6 - з боку відповідача) відповідно до п.4.15. цього договору та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору ТОВ "Служба миттєвого кредитування" зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 1700 гривень. Позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до договору і є невід`ємною його частиною.

Орієнтовний строк повернення кредиту 5 днів.

У графіку платежів також вказується про період у 5 днів (з 08 травня 2021 року по 12 травня 2021 року) і згідно з ним сума кредиту становила 1000 гривень, а нараховані відсотки у межах періоду 120 гривень.

Згідно з пунктми 1.9, 1.4 договору, граничний строк кредитування становив 1 рік.

Порядок розрахунку процентів за користування кредитом: 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати нарахованих процентів не пізніше орієнтовного строку повернення кредиту; збільшення процентної ставки на 1,64 % порівняно зі ставкою, зазначеною у підпункті "а", починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення; збільшення процентної ставки на 1,38 % порівняно зі ставкою, зазначеною у підпункті "б", починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення; збільшення процентної ставки на 2,65 % порівняно зі ставкою, зазначеною у підпункті "в", починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення; тип процентної ставки фіксована.

Повідомленням ТОВ ФК "Вей Фор Пей" від 10.12.2024 року підтверджується перерахування коштів у сумі 1000 грн. на номер картки НОМЕР_1 за номером договору 2112782281046.

01 грудня 2021 року укладено договір № 1-12, за умовами якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило право вимоги за договором №2112782281046 на користь ТОВ "Вердикт капітал".

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, згідно з яким ТОВ "Вердикт капітал" відступило право вимоги за зазначеним договором на користь ТОВ "Коллект центр".

Згідно з розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи, заборгованість відповідача за договором №2112782281046 становить 19268,60 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 1000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 18268,60 гривень.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до договору та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З правового висновку Верховного Суду в справі №524/5556/19 від 12 січня 2021 року вбачається, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом та без отримання листа на електронну адресу чи SMS-повідомлення на номер телефону позичальника, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт кредитора за допомогою логіна та пароля, кредитний договір не був би укладений, тобто відповідає внутрішній волі позичальника».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

Таким чином, між кредитором та відповідачем укладені кредитні договори у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч.1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).

Наявні у справі договори факторингу, акти приймання-передачі та реєстри боржників у своїй сукупності є належними та достатніми доказами переходу права вимоги до позивача, тоді як посилання відповідача на відсутність доказів розрахунків як підставу для заперечення такого переходу не ґрунтуються на умовах укладених договорів та вимогах закону.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

Відповідач ОСОБА_1 , передбачені кредитними договорами обов`язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.

Між тим, суд не може погодитися з правомірністю нарахування заборгованості за відсотками та бере до уваги, що нарахування відсотків за різними ставками і за продовженими строками кредитування є несправедливим при вирішенні спірних правовідносин, де позичальник є слабшою стороною та встановлювалося як міра відповідальності за неповернення кредитних коштів і нездійснення певних дій, а тому не підлягає застосуванню.

Так, відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання кредитного договору неукладеного як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Однак нарахування відсотків за кредитом спочатку за однією ставкою, а згодом - за іншими, істотно ускладнює для пересічного споживача розуміння реальних умов користування кредитом. Очевидно, що зміст кредитного договору є перенавантаженим спеціальною інформацією, фінансовими формулами тощо, а це об`єктивно позбавило споживача можливості належним чином оцінити фінансові наслідки зміни відсоткових ставок. У таких умовах споживач залишився незахищеним від потенційних зловживань з боку кредитора, який має інформаційну та професійну перевагу. З огляду на це обґрунтованим та справедливим є підхід, за яким відсотки повинні нараховуватися за однією — стабільною та нижчою ставкою. Такий спосіб розрахунку забезпечує передбачуваність зобов`язання для споживача, унеможливлює приховане збільшення фінансового навантаження та відповідає принципам добросовісності, прозорості та справедливості у сфері споживчого кредитування.

Натомість стягнення заявленої позивачем заборгованості повинно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору та графіку платежів до нього умовах, якими визначено ціну кредиту:

- за договором №2112783391371 в розмірі 1904 гривень, з яких нараховані проценти за користування кредитом саме в межах 5 днів складають 204 гривень;

- за договором №2112782281046 розмірі 1120 гривень, з яких нараховані проценти за користування кредитом саме в межах 5 днів складають 120 гривень.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2112783391371 від 08 травня 2021 року в сумі 1904 грн. та кредитним договором №2112782281046 від 08 травня 2021 року в сумі 1120 грн., а всього на загальну суму 3024 грн.

Щодо пропущення позивачем строк позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263 та 264 ЦК України.

З 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Договори укладені 08.05.2021, а позивач звернувся до суду з указаним позовом 01.07.2026.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» звернувся до суду з позовом у межах встановленого трирічного строку давності, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав копію договору №01-07/2024 від 01.07.2024, витяг з акту №22 від 29.05.2026 про надання послуг та детальний опис виконаних робіт, загальний розмір яких складає 16000 грн.

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

А тому, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, та понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 154,68грн. (2662,40*5,81%(3024*100:52025,22)).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 258-273, 351 – 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»заборгованість кредитним договором №2112783391371 від 08 травня 2021 року та кредитним договором №2112782281046 від 08 травня 2021 року на загальну суму 3024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»154 (сто п`ятдесят чотири) грн. 68 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненскього апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,місце знаходження: 01133, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 .

Суддя: І.А. Чорний