Суд: Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 вересня 2026 р.
Справа: №539/3192/26
Суддя: Рудалєва Л. В.
Справа № 539/3192/26
Провадження № 2/539/2327/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючої судді Рудалєвої Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
УСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок №8, ЄДРПОУ 37616221) (далі – позивач) звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить суд:
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок №8, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором №6204866 від 14 лютого 2025 року у сумі 19 850 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 лютого 2025 року між відповідачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІОЛАН» (далі – ТОВ «МІОЛАН») було укладено Договір про надання споживчого кредиту (далі – кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 345 днів та зобов`язувався його повернути, сплативши відповідні відсотки.
27 червня 2025 року між ТОВ «МІОЛАН» (первісний кредитор) та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до якого на підставі Акту приймання-передавання Реєстру боржників було передано право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.
Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу, право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов`язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надіслав.
Заяви, клопотання учасників справи
Позивач до позовної заяви додав клопотання, у якому просить розглядати справу без участі позивача та його представника, також не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 07 липня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та постановив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СВЕА ФІНАНС» (далі – ТОВ «ФК «СВЕА ФІНАНС» або позивач) - є юридичною особою, основним видом діяльності якої є: 64.99 – надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення, що підтверджується з випискою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.33, зворотна сторона).
Попередня назва позивача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ФІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», що підтверджується рішенням його єдиного учасника від 25 березня 2024 року № 1 (а.с.31).
14 лютого 2025 року між ТОВ «МІОЛАН» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 6204866 (кредитний договір) (а.с.9, зворотна сторона – а.с.13), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 5 000,00 грн, яку останній зобов`язувався повернути та сплатити відповідні відсотки за користування ним. Строк кредитування – 345 днів (пункт 1.3 кредитного договору). Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом – 25 січня 2026 року (пункт 1.4 кредитного договору). Денна процентна ставка – 0,97% в день. Загальні витрати за кредитом складають 16 650,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту – 21 650,00 грн (пункт 1.5 кредитного договору, графік платежів). Комісія за надання кредиту – 1 250,00 грн (25% від суми кредиту) (пункт 1.5.1 кредитного договору). Комісія за обслуговування кредиту – за увесь строк кредитування – 15 400,00 грн (14,00% від суми кредиту) (пункт 1.5.2 кредитного договору).
Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок із використанням картки НОМЕР_2 .
Аналогічного змісту інформація міститься у Паспорті споживчого кредитування (а.с.13, зворотна сторона – а.с.15).
Кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн були перераховані відповідачу 14 лютого 2025 року, що підтверджується платіжним дорученням №147957203 (а.с.24).
27 червня 2025 року між ТОВ «МІОЛАН» (первісний кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (позивач) було вкладено Договір факторингу №01.02-16/25 (а.с.24, зворотна сторона – а.с.28), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «СВЕА ФІНАНС» право вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких визначений у Реєстрі боржників, в тому числі заборгованість відповідача за кредитним договором у сумі 19 850,00 грн (а.с.29-30).
Згідно з розрахунком позивача заборгованість за кредитним договором відповідача з 14 лютого 2025 року до 27 червня 2025 року складає 19 850,00грн, з яких: 5 000,00 грн – тіло кредиту, 1 250,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту, 5 600,00 грн – заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 8 000,00 грн – заборгованість за штрафом (а.с.21).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування» станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачем, який не сплачував заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері врегульовано Законом України «Про споживче кредитування» (далі - Закон про споживче кредитування).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону про споживче кредитування загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону про споживче кредитування).
Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Передусім суд зазначає, що відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконав умови укладеного ним в електронному вигляді кредитного договору, а тому заборгованість слід стягнути у судовому порядку.
Відповідач своєї позиції щодо позову не висловив.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
Як було зазначено вище, стаття 205 ЦК України надає право укладати договір, серед іншого у письмовій (електронній) формі. Крім того, Закон України «Про електронну комерцію» визначає, що договір, підписаний у порядку, визначеному цим Законом, якому передував обмін електронними повідомленнями, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач уклав із позивачем кредитний договір із додатками до цього – Паспортом споживчого кредитування, Правилами кредитування та графіком платежів, а також додаткову угоду до кредитного договору шляхом підписання своїм електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, як того вимагає кредитний договір і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Юридична особа, яка укладала кредитний договір з відповідачем, є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво.
Таким чином, аналізуючи норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а також матеріали справи, зокрема умови кредитного договору та додатків до нього, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Таким чином, враховуючи, що позивач мав право підписувати кредитний договір та надавати кошти у борг відповідачу; позивач виконав свою частину зобов`язання згідно з умовами кредитного договору (перерахував кошти на картковий рахунок відповідача), а відповідач не виконав свої зобов`язання – не повернув суму кредит та не сплатив відсотки за його користуванням, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем слід стягнути, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.
З аналізу вимог пункту 4 частини першої та частини другої статті 8 Закону про споживче кредитування суд вбачає, що цей Закон передбачає право фінансової установи встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказаний висновок Верховного Суду кореспондується зі спірними правовідносинами, оскільки відповідач також надає фінансові послуги та на нього розповсюджуються норми Закону про споживче кредитування.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором не узгоджується із нормами Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки умова кредитного договору щодо стягнення цього виду комісії є нікчемною, у частині вимог позивача про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту у сумі 5 600,00 грн слід відмовити.
Щодо стягнення заборгованості за штрафами суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а тому відповідні платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем (позивачем).
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача комісії з обслуговування кредиту у сумі 5 600,00 грн, а також заборгованості за штрафами у сумі 8 000,00 грн, не підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у зв`язку з тим, що відповідно до вимог вказаних вище статей Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний виконувати умови укладеного ним кредитного договору, стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту – 5 000,00 грн та за комісією за надання кредиту – 1 250,00 грн. Загальна сума до стягнення – 6 250,00 грн.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач – не заперечуючи проти позову, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасникам справи та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1063 від 29 червня 2026 року (а.с.1).
У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідача пропорційно сумі задоволених вимог – 838,39 грн.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 512, 514, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок №8, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №6204866 від 14 лютого 2025 року у сумі 6 250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок №8, ЄДРПОУ 37616221) судовий збір у сумі 838 (вісімсот тридцять вісім) гривень 39 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», адреса місцезнаходження: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок №8, ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 04 вересня 2026 року.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua