Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №366/1905/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1905/26

Провадження №3/366/996/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 )

НОМЕР_1 прикордонного загону імені « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЧЦП № 049173

від 09.07.2026, складеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) майором ОСОБА_2 : 09.07.2026 о 18:00 год. було виявлено і затримано громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рухався в бік державного кордону України. Після затримання ОСОБА_1 повідомив, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України та виїхати до країн ЄС з метою ухилення від мобілізації поза встановленими пунктами пропуску без проходження прикордонно-митного контролю, чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 15.07.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином, шляхом надіслання судової повістки про виклик до суду з рекомендованим повідомленням про вручення яке, повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній» та шляхом публікації оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (касаційне провадження № 61-185св23) – позначка на поштовому відправленні про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з такою причиною як «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення серія ЧЦП № 049173 від 09.07.2026 та що справа буде розглядатись в Іванківському районному суді Київської області, що підтверджується його підписом у вказаному протоколі.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проте, станом розгляду справи ОСОБА_1 не цікавився, з клопотаннями про відкладення судового засідання не звертався. Разом з матеріалами справи до суду надійшла заява його від 09.07.2026 про розгляд справи без участі, з рішення суду погоджується.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належний чином, проте у судове засідання не з`явився, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, суддя розцінює його неявку неповажною та вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення ЧЦП № 049173 від 09.07.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення. Протокол підписано уповноваженою особою та ОСОБА_1 ;

- рапорти військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 ) штаб-сержанта ОСОБА_3 та старшого солдата ОСОБА_4 про обставини виявлення та затримання 09.07.2026 прикордонним нарядом «Пост спостереження» на пн-сх околиці в.п. Мартиновичі громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який повідомив, що мав намір перетнути державний кордон України та виїхати до країн ЄС з метою уникнення від мобілізації поза встановленими пунктами пропуску;

- копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 , за якою встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.07.2026, відповідно до яких, він, мав намір законно перетнути державний кордон України та виїхати до країн ЄС, щоб стати громадянином ЄС, не маючи злого умислу.

- заява ОСОБА_1 від 09.07.2026 про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази у відповідності до ст.252 КУпАП, керуючись положеннями статей 7, 240, 280 КУпАП, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […].

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв`язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».

Згідно з частинами 1-3, 8 статті 9 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року № 1777-XII (далі – Закон № 1777-XII), перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України – це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Згідно зі ст. 12 Закону № 1777-XII, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Частиною 1 статті 22 вказаного Закону передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 1777-XII, у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність».

Статтею 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено права Державної прикордонної служби України. За якою органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право в тому числі, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України (п.12).

Згідно з п.п.2 п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 (далі – Положення №1147), контрольований прикордонний район – це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів;

Пунктами 5, 6, 8, 11 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.

Особи, винні у порушенні прикордонного режиму, несуть адміністративну або іншу відповідальність згідно із законодавством.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

З метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.

Відповідно до переліку міст і районів на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони (Додаток до постанови КМУ від 03 серпня 1998 року № 1199 в редакції постанови КМУ від 04 серпня 2021 р. № 890) Вишгородський район Київської області включений до переліку районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.

За результатами розгляду матеріалів справи судом встановлено, що 09.07.2026 близько 18 год. на 09.07.2026 прикордонним нарядом «Пост спостереження» на пн-сх околиці в.п. Мартиновичі Вишгородського району Київської області було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який повідомив, що мав намір перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску та виїхати до країн ЄС з метою уникнення від мобілізації

У матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких він мав намір перетнути державний кордон України з республікою білорусь та виїхати до країн Європейського Союзу, щоб стати громадянином ЄС.

При особистому огляді речей та документів ОСОБА_1 , уповноваженими особами Державної прикордонної служби було виявлено паспорт для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 24.10.2019 на його ім`я, що однозначно дає підстави стверджувати про намір останнього перетнути державний кордон України з рб.

Отже, винуватість ОСОБА_1 у спробі перетину державного кордону України з рб будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України доведена повністю.

Суд також враховує, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень).

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.

Таким чином, розглянувши справу про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності та доводять, що в діях ОСОБА_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме: спроба перетину державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

Тим більше, ОСОБА_1 у своїх поясненнях вказав, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України з республікою білорусь поза встановленим пунктом пропуску без проходження прикордонного контролю з метою виїзду до країн Європейського Союзу. Для надання інших пояснень, які б спростували факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, ОСОБА_1 до суду не з`явився.

З огляду на зазначене, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, беручи до уваги характер правопорушення, вид і міру адміністративного стягнення, яке застосовується до правопорушника за його вчинення, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в межах санкції інкримінованої статті.

Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році становить 3328,00 грн.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», а тому з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. (3328 х 0,2).

Керуючись ст.ст. 7-9, 23, 24, 27, 33, 40-1, 204-1, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 24.10.2019, орган, що видав 1212) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Іванківська сел/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA228999980313000106000010812, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 24.10.2019, орган, що видав 1212) в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн., 60 коп.),

реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У відповідності до ч. 1 ст. 307, ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї постанови, а в разі її оскарження – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, ця постанова буде направлена для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням його майна, де з правопорушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Текст постанови складено 14.09.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ