Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №366/1787/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1787/26

Провадження №3/366/933/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 ) НОМЕР_1 прикордонного загону імені « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 384492 від 25.05.2026, складеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 ) капітаном ОСОБА_2 : 25.05.2026 о 22 год. 00 хв. на південній околиці н.п. Іванків (контрольований прикордонний район) до ДК 56 км прикордонним нарядом «Контрольний пост» під час перевірки ТЗ Reno Logan, який рухався в бік кордону з рб до населеного пункту Романівка виявлено пасажира ОСОБА_1 , який мав намір здійснити спробу перетину ДК України поза встановленим пунктом пропуску без проходження прикордонного контролю. Своїми діями вчинив спробу перетину ДК, чим порушив вимоги ст.9 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 07.07.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 10.08.2026 та відкладено на 13.08.2026 у зв`язку з неявкою особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось до суду з відміткою: «адресат відсутній» та шляхом направлення смс-повідомлень на особистий номер телефону, вказаний у матеріалах справи, текст яких доставлено 10.07.2026 та 10.08.2026, що підтверджується довідками, наявними у матеріалах справи.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 було відомо про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 384492 від 25.05.2026 та що справа буде розглядатись в Іванківському районному суді Київської області, що підтверджується його підписом у вказаному протоколі.

Також уся інформація щодо цього судового провадження міститься на офіційному сайті судової влади України.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, разом з матеріалами справи до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 25.05.2026 про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що з рішенням суду погоджується.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належний чином, із заявами про відкладення розгляду справи до суду не звертався, суддя вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

При цьому, у судове засідання прибула ОСОБА_3 , яка повідомила, що є дружиною ОСОБА_1 та 25.05.2026 перебувала за кермом автомобіля Renault Logan днз НОМЕР_2 , який був зупинений прикордонниками на контрольному посту поблизу н.п. Іванків Вишгородського району Київської області та у якому пасажиром також перебував і її чоловік – ОСОБА_1 , а також їхня спільна дитина. Зазначила, що вони прямували з м. Київ, де проживають, у с. Романівка Вишгородського району Київської області (Поліська ОТГ), де знаходиться будинок її батьків, який належить їй на праві власності та який вони використовують як дачу для відпочинку від міста. Під час перевірки прикордонниками військово-облікових документів у її чоловіка, до нього виникли питання, оскільки він перебуває у розшуку ТЦК, тому прикордонники вказали, що він має намір перетнути державний кордон України, щоб уникнути мобілізації та склали про це адміністративні матеріали. Додала, що і вона і чоловік пояснювали прикордонникам, що наміру перетнути державний кордон України з республікою білорусь її чоловік не мав, та що вони прямують на дачу у с. Романівка, проте їхні пояснення не були взято до уваги. Зауважила, що чоловік не має можливості прибути до суду, оскільки займається питанням зняття його з розшуку ТЦК. Просила суд врахувати її пояснення при прийнятті рішення по даній справі відносно її чоловіка та вказала на те, що він не мав наміру та умислу незаконно перетнути державний кордон України з метою ухилення від мобілізації.

У судовому засіданні досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення ЧЦП № 384492 від 25.05.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення;

- рапорт молодшого інспектора прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 ), сержанта ОСОБА_4 про обставини виявлення ОСОБА_1 , який перебував у розшуку ТЦК та мав намір перетнути державний кордон України з рб з метою ухилення від мобілізації;

- схема затримання правопорушника на ділянці 1 прикордонної застави від 25.05.2026, на якій орієнтовно відображено місце виявлення порушника та зазначено напрямок його руху з прив`язкою до державного кордону України з республікою білорусь;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 25.05.2026 про обставини, за яких він разом з дружиною та дитиною прямував у с. Романівка з метою відпочинку;

- копія паспорта громадянина України (ID картка) на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за яким встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності;

- згода на обробку персональних даних ОСОБА_1 від 25.05.2026;

- заява ОСОБА_1 від 25.05.2026 про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази у відповідності до ст.252 КУпАП, керуючись положеннями статей 7, 240, 280 КУпАП, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […].

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв`язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким, у даному випадку, є Закон України «Про державний кордон України».

Згідно з ч. ч. 1-3, 8 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року № 1777-XII (далі – Закон № 1777-XII), перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України – це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Згідно зі ст. 12 Закону № 1777-XII, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Частинами 1, 2 статті 22 вказаного Закону передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону № 1777-XII, у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Згідно з п.п.2 п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 (далі – Положення №1147), контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.

Пунктами 5, 6, 8, 11 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.

Особи, винні у порушенні прикордонного режиму, несуть адміністративну або іншу відповідальність згідно із законодавством.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

З метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.

У протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , по суті правопорушення зазначено, що 25.05.2026 на південній околиці н.п. Іванків (контрольований прикордонний район) до ДК 56 км, прикордонним нарядом «Контрольний пост» під час перевірки ТЗ Renault Logan, який рухався в бік кордону з рб до населеного пункту Романівка, виявлено пасажира ОСОБА_1 , який мав намір здійснити спробу перетину ДК України поза встановленим пунктом пропуску без проходження прикордонного контролю.

Зі змісту рапорту молодшого інспектора прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. АДРЕСА_2 ), сержанта ОСОБА_4 вбачається, що 25.05.2026 о 22:00 год. на південній околиці н.п. Іванків в 56 км до державного кордону України з республікою білорусь, прикордонним нарядом «Контрольний пост» було зупинено для перевірки транспортний засіб Reno Logan днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався з м. Київ до с. Романівка Вишгородського району Київської області, пасажиром у якому слідував ОСОБА_1 , який як встановлено в ході перевірочних заходів, знаходиться в розшуку ТЦК від 19.12.2025 та мав намір на перетин державного кордону України з рб з метою уникнення від мобілізації.

Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП у діях ОСОБА_1 , до суду не надано.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що він, 25.05.2026 разом з дружиною та дитиною прямував з м. Київ у с. Романівка з метою відпочинку після операції.

Дані пояснення ОСОБА_1 також підтвердила у судовому засіданні і його дружина ОСОБА_3 , яка на підтвердження того, що у с. Романівка їй на праві власності належить будинок надала до суду рішення Іванківського районного суду від 27.03.2018 у справі №366/517/18, копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №124591499, довідку старости старостинського округу №2 виконавчого комітету Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області від 10.08.2026 №49, свідоцтво про одруження серія НОМЕР_3 від 24.11.2001, які досліджені та беруться до уваги судом та з яких установлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить житлових будинок за адресою: АДРЕСА_4 у якому без реєстрації проживає її чоловік, ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень свідка ОСОБА_3 , автомобіль під її керуванням, де пасажиром був ОСОБА_1 , рухався в межах контрольованого прикордонного району до конкретного населеного пункту — с. Романівка Вишгородського району, де родина має у власності нерухоме майно (будинок). Сам по собі факт руху територією прикордонного району на автомобілі разом із родиною не свідчить про наявність умислу та вчинення дій, спрямованих безпосередньо на незаконне перетинання державного кордону України з республікою білорусь поза пунктами пропуску.

Посилання у рапорті працівників ДПСУ на те, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку ТЦК та СП, не може слугувати беззаперечним доказом вчинення ним спроби незаконного перетинання державного кордону, оскільки порушення правил військового обліку чи ухилення від мобілізації тягне за собою інший вид відповідальності та не є автоматичним доказом складу злочину чи проступку, передбаченого ст. 204-1 КУпАП. Будь-яких інших об`єктивних доказів (затримання безпосередньо біля лінії кордону, наявність речей чи карт для перетину, закордонного паспорту громадянина України для виїзду за кордон тощо) матеріали справи не містять, а припущення прикордонного наряду не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що рапорт працівника ДПС в даному випадку не може вважатись достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином в судовому засіданні встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП. Суду не надано жодного доказу (фото-, відеофіксації) того, що останній мав намір здійснити незаконний перетин державного кордону з України з республікою білорусь поза встановленими пунктами пропуску.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що уповноваженою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення серія ЧЦП №384492 від 25.05.2026 відносно ОСОБА_1 не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення останнім дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.

Жоден із долучених до матеріалів справи доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.

З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відтак, матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме: перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

У свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-9, ч.1 ст.204-1, ст.ст.245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Текст постанови складено 14.09.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ