Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №296/1359/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1359/26

2/296/2376/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"29" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Анциборенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Дальянської В.Ю.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Перегуди Анатолія Павловича до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2026 представник позивача – адвокат Перегуда А.П. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить змінити спосіб стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2019 року по справі №293/67/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто 15.01.2018 та до повноліття дитини.

Посилаючись на те, що визначений судом в 2019 році розмір аліментів не дає можливості забезпечити нормальне існування дитини, просила суд змінити спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2019 року по справі №293/67/18, на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи з дня дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

05.02.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Анциборенко Н.М. для розгляду.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира 18.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Позивач 10.08.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі її представника, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач відзив на позов до суду не надав, копія ухвали про відкриття провадження разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 31).

Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом доставлення смс-повідомлення у додаток Вайбер 10.08.2026 (а.с. 39).

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судові засідання 29.05.2026, 12.08.2026 не з`явився.

Згідно ч.1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.02.2018 (повторно) відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області (а.с. 4).

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.02.2019 у справі №293/67/18 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з 15.01.2018 до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статі 150, статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.

Згідно із статтею 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Розмір аліментів з урахуванням статті 48 Конституції України має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття поточних основоположних життєвих потреб.

Відповідно до частини другої статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривен.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, законом передбачена можливість зміни способу стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд України у своїй постанові № 143 цс 13 від 05.02.2014 року дійшов до висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові КЦС ВС № 712/6313/21 від 22.08.2022 року.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Вказане узгоджується із висновком ВС, викладеним у постанові від 11.03.2020 у справі №759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.

Змінюючи розмір стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує, що заявлений позивачем розмір - 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача може стягуватись навіть у безспірному порядку (в наказному провадженні), яке призначене згідно зі ст. 19 ЦПК України для стягнення сум незначного розміру. Тобто, вказана частка від заробітку відповідача, на думку законодавця, є незначною.

Вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів, суд бере до уваги те, що позивач має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, відтак суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення їх у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

За вказаних обставин, враховуючи, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та те, що законом передбачена можливість зміни способу стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів, а тому суд знаходить підстави для задоволення вимог позивача і зміни способу стягнення аліментів та встановлення його в частці від доходу платника аліментів, а саме: у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Під час подачі позовної заяви позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір". Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.02.2019 у справі №293/67/18, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 (проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши їх у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Cуддя Н. М. Анциборенко