Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №296/2671/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2671/26

2/296/2764/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

06 липня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді Петровської М.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Дальянської В.Ю.,

представника позивача - адвоката Томашевської О.А.,

представника відповідача - адвоката Давиденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» про стягнення невиплачених коштів при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Томашевська Оксана Анатоліївна, звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості виплат при звільненні, що складається із сум заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги суми 82 646,85 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 42 200,41 грн та 20 000 грн моральної шкоди без утримання податків й інших обов`язкових платежів;

- вирішити питання щодо відшкодування судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу).

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 23.03.2026 у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15.04.2026 до відділу документального забезпечення суду від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій просить:

- прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості виплат при звільненні, що складається із сум заборгованості по заробітній платі в сумі 28 913,85 грн, компенсації за невикористану відпустку 947, 04 грн, вихідної допомоги сумі 27 966, 81 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 42 200, 41 грн. та 20 000 грн моральної шкоди без утримання податків й інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово- будівельне управління №19» на користь ОСОБА_1 судовий збір та 20 000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23.04.2026 прийнято заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни від 15.04.2026 про зменшення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, зазначає, що наказом ВАТ «Житомирське шляхобудівельне управління №19», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» (далі – ПрАТ «Житомирське ШБУ №19»), №82-к від 21.10.1997 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду інспектора по кадрах. Оскільки ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» частково не виплачувало заробітну плату за 2021, 2022, 2023, 2025 роки та виплачувало з порушенням строків, 03.12.2025 ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з роботи за ч.3 ст.38 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги в розмірі трьох середніх заробітків згідно ст.44 КЗпП України. Наказом ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» № 50/к від 05.12.2025 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України з 05.12.2025, наказано нарахувати компенсацію за 2 календарних дні невикористаної основної щорічної відпустки за період роботи з 21.10.2025 по 05.12.2025, вихідну допомогу в розмірі трьох середніх заробітків згідно зі ст.44 КЗпП України. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомилась 05.12.2025. Із довідок ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» №2/25, №2/26, №2/27, №2/26№2/26 від 05.12.2025 вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 05.12.2025 складає: 21 415, 13 грн за 2021 рік; 34 457, 29 грн за 2022 рік; 16 189, 29 грн за 2023 рік; 65 950, 26 грн за 2025 рік. Згідно відомостей щодо нарахування відпустки №ШБ 000000035 від 05.12.2025 за період з 01.12.2024 по 30.11.2025 розмір компенсації невикористаної відпустки становить 947,04 грн. Розмір трьох середніх заробітків вихідної допомоги при звільненні становить 27 966, 81 грн. Виходячи із наведеного, ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» зобов`язано було виплатити ОСОБА_1 при звільненні наступні суми: 138 011, 97 грн - заборгованість із заробітної плати за 2021, 2022, 2023, 2025 роки; 947, 04 грн – компенсація невикористаної відпустки; 27 966, 81 грн - вихідна допомога при звільненні, а всього – 166 925,82 грн. В подальшому, з 09.12.2025 перед ОСОБА_1 частково погашено заборгованість по заробітній платі та її залишок станом на 09.03.2026 становив 28 913,85 грн (82646,85 грн – 53 733, 00 грн). Також відповідачем не виплачено 947,04 грн – компенсація невикористаної відпустки та 27 966, 81 грн - вихідна допомога при звільненні.

З урахуванням вимог Порядку № 100 від 8 лютого 1995 року, стягненню на користь ОСОБА_1 із ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 42 200, 41 грн за період з 06.12.2025 по 05.03.2026 – 61 робочий день. Середній заробіток за час затримки розрахунку слід обраховувати саме з 06.12.2025, оскільки ОСОБА_1 у день звільнення 05.12.2025 була на роботі, отримала копію наказу про звільнення з роботи, про що свідчить її особистий підпис в наказі, а тому у день звільнення їй мали бути виплачені всі кошти.

Підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні, оскільки відповідач здійснював часткові виплати заборгованості по заробітній платі лише у випадках відповідного офіційного звернення ОСОБА_1 щодо виплати належних їй сум, а не добровільно.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовано тим, що тривале емоційне напруження через невиплату відповідачем грошових коштів призвело до моральних переживань позивача та виникнення у неї потреби докласти додаткових зусиль для організації життя (зокрема, але не виключно, звернутись за професійною правничою допомогою до адвоката). Все це було спричинено внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача на своєчасне отримання відповідних грошових коштів за трудовим законодавством. Затримка у виплаті заробітної плати та інших належних виплат при звільненні призвела до погіршення життєвих умов позивача та моральних страждань. Позивач була позбавлена свого законного джерела доходу, а, отже, засобів для існування, що також завдало їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 20 000,00 грн. Відповідачем систематично не виплачувалася заробітна плата. ОСОБА_1 , працюючи у відповідача на посаді начальника відділу кадрів та виконуючи свої посадові обов`язки, обгрунтовано розраховувала на оплату праці, що гарантовано чинним законодавством.

У відзиві на позовну заяву від 06.04.2026, додаткових поясненнях від 16.04.2026 представник відповідача - адвокат Давиденко Н.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги. Не заперечувала щодо стягнення середнього заробітку в сумі 5 000 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн. Зазначила, що ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» не заперечує факт наявності заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на день її звільнення 05.12.2025. Водночас, після звільнення позивача відповідач здійснював поступове погашення заборгованості: протягом грудня 2025 – січня 2026 року позивачу було сплачено 84 278,97 грн; 09.03.2026 ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» повністю погасило залишок заборгованості 35 263,90 грн – заробітна плата за грудень 2025 року (платіжна інструкція № 4592 від 09.03.2026); 10 060,54 грн – заробітна плата за жовтень 2025 року (платіжна інструкція № 4593 від 09.03.2026); 8 677,22 грн – заробітна плата за листопад 2025 року (платіжна інструкція № 4594 від 09.03.2026). Загальна сума виплат 09.03.2026 становить 54 001,66 грн. Таким чином, станом на дату відкриття провадження у справі заборгованість ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» перед ОСОБА_1 по заробітній платі погашена в повному обсязі. Відтак, вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають у зв`язку з добровільним погашенням боргу відповідачем.

Згідно розрахункового листка за грудень 2025 року позивачу нараховано: компенсацію відпустки 947,04 грн (за 2 дні); доплату до середнього заробітку за 1–5 грудня 2025 року 44 622,39 грн, а разом 45 569,43 грн (саме ця сума вказана як сукупний дохід у довідці № 2/28 від 05.12.2025). З розрахункового листка чітко вбачається, що нарахування за грудень 2025 року у сумі 45 569,43 грн складаються з компенсації за невикористану відпустку (947,04 грн) та доплати до середнього заробітку (44 622,39 грн), яка включає вихідну допомогу. Позивач фактично не працювала у грудні 2025 року, оскільки з 01.12.2025 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, а 05.12.2025 була звільнена. Відповідно, нарахування за грудень 2025 не можуть бути заробітною платою за фактично відпрацьований час. Після утримання ПДФО (8 202,50 грн) та військового збору (2 278,47 грн) належить до виплати 35 088,46 грн і саме ця сума була виплачена відповідачем 09.03.2026 (платіжна інструкція № 4592). Таким чином, позивач, заявляючи до стягнення окремо суму 947,04 грн (компенсація за відпустку) та 27 966,81 грн (вихідна допомога) поряд із заборгованістю по заробітній платі, яка вже включає нарахування за грудень 2025 року (що складаються з цих же сум), двічі враховує одні й ті ж суми.

Щодо періоду затримки розрахунку при звільненні, то такий слід обраховувати з 17.01.2026, а не з 06.12.2025, оскільки: позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати з 01.12.2025 по 25.12.2025, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 28.11.2025, наказом ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» № 49/к від 28.11.2025 про надання такої відпустки, табелем обліку робочого часу за грудень 2025 року; заява про звільнення від 03.12.2025 та ознайомлення з наказом 05.12.2025 не скасовують і не переривають відпустку, а тому позивач у день звільнення 05.12.2025 не працювала в розумінні ч.1 ст.116 КЗпП України, і підлягає застосуванню правило про виплату сум не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про розрахунок; така вимога отримана відповідачем 16.01.2026, отже початок періоду затримки розрахунку з 17.01.2026, а не з 06.12.2025.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23.04.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» - Давиденко Н.В. про закриття провадження у справі, - відмовлено.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23.04.2026 постановлено розгляд цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено відкрите судове засідання у справі на 04.06.2026.

16.06.2026 від представника відповідача - Давиденко Н.В. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що розрахунковий листок ОСОБА_1 за грудень 2025 року є первинним бухгалтерським документом, який автоматично формується програмою бухгалтерського обліку «1С: Бухгалтерія», що використовується на підприємстві. Розрахунковий листок містить розділ «Нарахування» з двома рядками: 1) «Компенсация отпуска» – за 2 дні грудня 2025 року – 947,04 грн; 2) «Доплата до среднего заработка» – за період 1–5 грудня 2025 року – 44 622,39 грн, яка є вихідною допомогою у розмірі трьох середніх заробітків. Найменування «Доплата до среднего заработка» зумовлено особливостями налаштування програми, у якій відсутній окремий вид нарахування «Вихідна допомога», і для відображення таких нарахувань підприємства використовують наявні типи розрахунків, зокрема «Доплату до середнього заробітку». Це є загальноприйнятою практикою ведення бухгалтерського обліку в програмі 1С і не змінює правової природи здійсненого нарахування.

В судовому засіданні 29.06.2026 представник позивачки підтримала позов (з урахуванням зменшених позовних вимог) та просила його задовольнити. На запитання суду вказала, що не заперечує, що в грудні 2025 року ОСОБА_1 було виплачено 28 913,85 грн.

Представник відповідача підтримала позицію, висловлену у відзиві на позовну заяву та в поясненнях, клопотанні про закриття провадження у справі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 21.10.1997 по 05.12.2025 ОСОБА_1 працювала в Приватному акціонерному товаристві «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» (раніше ВАТ«Житомирське ШБУ №19»; далі по тексту – ПрАТ «Житомирське ШБУ №19») на посадах інспектора по кадрах та начальника відділу кадрів (копія трудової книжки НОМЕР_1 ).

Згідно наказу № 49/к від 28.11.2025, ОСОБА_1 , на підставі її заяви від 28.11.2025, надано відпустку без збереження заробітної плати, як пенсіонеру за віком, тривалістю 25 к.д., з 01.12.2025 по 25.12.2025. З наказом позивачка ознайомилась 28.11.2025.

03.12.2025 (вх.№ 37 від 03.12.2025) позивачкою подано заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі 3-х середніх заробітків, в якій також просила видати довідки про заборгованість по заробітній платі.

05.12.2025 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади начальника відділу кадрів згідно наказу № 50/к від 05.12.2025 за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, з нарахуванням компенсації за 2 к.д. невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 21.10.2025 по 05.12.2025, вихідної допомоги в розмірі трьох середніх заробітків згідно ст.44 КЗпП України, що підтверджується записами в трудовій книжці та копією наказу. З наказом позивачка ознайомилась 05.12.2025.

Оскільки відповідачем не було здійснено розрахунок з позивачкою на момент її звільнення, остання звернулася до суду із цим позовом про стягнення належних їй сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

При припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст.44 КЗпП України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 28 913,85 грн, компенсації за невикористану відпустку 947, 04 грн, вихідної допомоги сумі 27 966, 81 грн

У відповідності докопії довідки ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» №2/25 від 05.12.2025 та розрахункових листів за цей рік, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за 2021 рік станом на 05.12.2025 складає 21 415, 13 грн.

У відповідності докопії довідки ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» №2/26 від 05.12.2025 та розрахункових листів за цей рік, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за 2022 рік станом на 05.12.2025 складає 34 457, 29 грн.

У відповідності докопії довідки ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» №2/27 від 05.12.2025 та розрахункових листів за цей рік, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за 2023 рік станом на 05.12.2025 складає 16 189, 29 грн.

У відповідності докопії довідки ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» №2/28 від 05.12.2025 та розрахункових листів за цей рік, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 з січня 2025 року по 05.12.2025 складає 65 950,26 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на 05.12.2025 складала 138 011,97 грн.

Згідно відомостей щодо нарахування відпустки №ШБ 000000035 від 05.12.2025, за період з 01.12.2024 по 30.11.2025 розмір компенсації невикористаної відпустки становить 947, 04 грн.

Згідно виписок по відкритому в Ощадбанку картковому рахунку, ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» погасило в грудні 2025 року – січні 2026 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на загальну суму 84 278, 97 грн, а саме: 09.12.2025 – 12 217, 26 грн за вересень 2025 року; 19.12.2025 – 7 902, 31 грн за липень, вересень, грудень 2021 року; 15.01.2026 – 6 110, 39 грн за серпень 2021 року; 19.01.2026 – 34 457, 29 грн за березень – жовтень 2022 року; 19.01.2026 – 7 402, 43 грн за жовтень 2021 року; 19.01.2026 – 16 189, 29 грн за січень-лютий 2023 року.

Після звернення позивачки до суду відповідачем погашено заборгованість на загальну суму 54 001,66 грн:

-платіжною інструкцією № 4592 від 09.03.2026 підтверджено виплату на користь позивачки заборгованості із заробітної плати за грудень 2025 року у розмірі 35 263,90 грн;

-платіжною інструкцією № 4593 від 09.03.2026 підтверджено виплату на користь позивачки заборгованості із заробітної плати за жовтень 2025 року у розмірі 10 060,54 грн;

-платіжною інструкцією № 4594 від 09.03.2026 підтверджено виплату на користь позивачки заборгованості із заробітної плати за листопад 2025 року у розмірі 8 677,22 грн.

Отже, загальна сума погашеної заборгованості по заробітній платі до і після звернення до суду із цим позовом склала 138 280,63 грн, натомість сума заборгованості становила 138 011,97 грн.

Враховуючи наведене, в березні 2026 року заборгованість по заробітній платі перед позивачкою ОСОБА_1 була повністю погашена відповідачем.

При цьому, як встановлено із довідки № 2/28 від 05.12.2025 за грудень 2025 року та розрахункового листа за грудень 2025 року, ОСОБА_1 в цьому місяці нараховано 45 569,43 грн (без утримання податків та зборів/35 088,46 грн з утриманням податків та зборів) сукупного доходу: компенсацію відпустки за 2 дні в сумі 947,04 грн; доплату до середнього заробітку за період 01.12.2025 по 05.12.2025 за 64,5 днів в сумі 44 622,39 грн.

Натомість, в грудні 2025 року позивачка не працювала, а з 01.12.2025 по 25.12.2025 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача та такі підтверджені доказово, що вказані суми є компенсацією за 2 к.д. невикористаної щорічної відпустки за період роботи позивачки з 21.10.2025 по 05.12.2025 (947,04 грн без утримання податків та зборів) та вихідною допомогою в розмірі трьох середніх заробітків згідно ст.44 КЗпП України (44 622,39 грн без утримання податків та зборів), які нараховано на підставі наказу № 50/к від 05.12.2025.

Наведені суми були включені відповідачем до довідки про заборгованість № 2/28 від 05.12.2025 та погашені в складі загальної заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 28 913,85 грн, компенсації за невикористану відпустку 947, 04 грн, вихідної допомоги сумі 27 966, 81 грн.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 42 200,41 грн.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Пленум Верховного Суду в п.20 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 постановив, що суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року, зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» №2/28 від 05.12.2025, розрахункових листів за листопад та жовтень 2025 року, заробітна плата ОСОБА_1 в ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» за листопад 2025 року за 15 робочих днів склала 11 213,05 грн та 13 000,63 грн за жовтень 2025 року за 20 робочих днів.

Отже, середньоденна заробітна плата позивачки становила 691,82 грн ((11 213,05 грн +13 000,63 грн)/35 р.д.)).

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 в день звільнення 05.12.2025 не працювала, а перебувала у відпустці, а тому доводи представника позивачки про початок відліку строку затримки з 06.12.2025 є необгрунтованими.

16.01.2026 ПрАТ «Житомирське ШБУ №19» отримало вимогу представника ОСОБА_1 – адвоката Томашевської О.А. про наявність заборгованості по заробітній платі позивачки.

Отже, строк затримки розрахунку при звільненні слід обраховувати, починаючи з 17.01.2026, тобто з наступного дня після пред`явлення звільненим працівником ОСОБА_1 вимоги про розрахунок.

Час затримки виплати заробітної плати з 17.01.2026 по 09.03.2026 складає 36 робочих днів, у зв`язку з чим середній заробіток для виплати ОСОБА_1 компенсації за час затримки розрахунку при звільненні становить 24 905,52 грн (36 р.д. х 691,82 грн).

Разом з тим, у відповідності до правової позиції, сформульованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року, справа № 761/9584/15-ц, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правові.

З огляду на те, що відповідач виплатив всю суму заборгованості 09.03.2026, а з цим позовом ОСОБА_1 звернулась 05.03.2026, враховуючи період затримки виплати, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у сумі 15 000 грн.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду від 17.11.2023 у справі №326/789/21 зазначено, що: «У постанові Верховного Суду України від 25.04.2012 у справі №6-23цс12 зроблено висновок, що «КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати».

Позивачка просить стягнути грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що невиплата заробітної плати, яка повинна бути виплачена у передбачені строки та на отримання якої позивач розраховувала призвела до порушення прав ОСОБА_1 . Порушення відповідачем трудових прав позивача у зв`язку з невиплатою їй заробітної плати призвели до моральних страждань, які полягали у відсутності можливості розпоряджатися належними їй коштами.

Виходячи з засад розумності та справедливості, систематичного погашення заборгованості відповідачем (остаточно погашено 09.03.2026), а також позиції відповідача, суд вважає за необхідне визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 3 000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 672,85 грн, а саме: за вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 199,68 грн (3 000 грн/20 000 грн х 1 331,20 грн) та за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 473,17 грн (15 000 грн/42 200,41 грн х 1 331,20 грн).

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Томашевською О.А. до суду подано:

- договір про надання правничої допомоги № 307-1212-25 від 12.12.2025, підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Томашевською Оксаною Анатоліївною;

- ордер серії АМ №1191101 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , виданий 05.03.2026 адвокатом Томашевською Оксаною Анатоліївною;

- рахунок-фактуру №307-1212-25 від 03.07.2026 за адвокатські послуги згідно договору №307-1212-25 в сумі 20 000 грн;

- акт наданих послуг № 1 від 03.07.2026 до договору про надання правничої допомоги № 307-1212-25 від 12.12.2025.

Згідно умов договору про надання правничої допомоги № 307-1212-25 від 12.12.2025, адвокатське бюро Оксани Томашевської бере на себе обов`язок надавати правничу допомогу клієнту Нижник Аллі Василівні з правом її представництва, зокрема, у судах всіх юрисдикцій.

Сторони погодили оплату правничої допомоги на користь адвоката в розмірі 20 000 грн (п.4.1).

Згідно акту наданих послуг № 1 адвокат Томашевська О.А. та клієнт ОСОБА_1 узгодили наступний перелік послуг та їх вартість за договором на загальну суму 20 000 грн:

- юридична консультація та збір первинних документів (2 000 грн за 1 год.);

- проведення аналізу нарахування заробітної плати та розрахунок суми заборгованості (2000 грн за 2 год.);

- підготовка та направлення звернення-вимоги вих. №602-3012-25 від 30 грудня 2025 року до ПрАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» (10 000 грн за 7 год.);

- підготовка, нормативне оформлення та здійснення процесуальних дій щодо подання позовної заяви до суду, підготовка до юридичного супроводу справи: аналіз фактичних обставин, формування переліку необхідного обсягу доказів, аналіз судової практики (500 грн за 1 год.);

- підготовка та надіслання клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 296/2671/26 (500 грн за 1 год.);

- складання та направлення заяви на виконання вимог ухвали Корольовського районного суду міста від 10.03.2026 (500 грн за 1 год.);

- опрацювання та правовий аналіз доказів, викладених у відзиві на позовну заяву. Підготовка, формування правової позиції та складання заяви про зменшення позовних вимог (2500 грн за 2 год.);

- представництво інтересів клієнта в суді загальної юрисдикції (одне судове засідання) (2500 грн за 1 год.).

У відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Наданими представником позивачки документами підтверджується факт надання правничої (правової) допомоги адвокатом Томашевською О.А. позивачу ОСОБА_1 у цивільній справі №296/2671/26.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача — адвокат Давиденко Н.В. просила зменшити витрати на правничу допомогу до 3 000 грн, а у додаткових поясненнях — до 5 000 грн. Зазначила, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 20 000 грн є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне: справа визнана судом малозначною, що свідчить про її незначну складність; предмет спору (стягнення заробітної плати при звільненні) є типовою категорією трудових спорів зі сталою судовою практикою, що не потребує значного обсягу правового аналізу; обсяг послуг адвоката обмежується переважно підготовкою позовної заяви та збиранням доказів, без необхідності участі в судових засіданнях; відповідач добровільно погасив заборгованість, що додатково зменшує обсяг та значення правничої допомоги.

Беручи до уваги надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, обсяг витраченого часу представником позивача на участь у одному судовому засіданні, предмет спору та обсяг доказування, а також часткове задоволення позовних вимог в сумі 18 000 грн (пропорційність), позицію сторони відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» (10025, м. Житомир, вул. Корольова, буд. 21-Б, код ЄДРПОУ 03449947) про стягнення невиплачених коштів при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.) без урахування утриманих податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» на користь ОСОБА_1 672,85 грн (шістсот сімдесят дві грн 85 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч грн 00 коп.).

В задоволенні решти вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено: 13.07.2026.

Суддя М. В. Петровська