Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №295/5532/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5532/26

Категорія 38

2/295/3612/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» Лук`янової Ірини Олександрівни до про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовною заявою, якою просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1688797 від 11.08.2024 в розмірі 26269, 95 грн та судові витрати.

В обґрунтування вимог вказано, що 11.08.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено в електронній формі договір №1688797 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 5000, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

28.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №28082025, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1688797 від 11.08.2024.

Позивач посилається на те, що відповідач умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти в установлений графіком строк не повернула, має заборгованість за кредитним договором у сумі 26269, 95 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 4399, 95 грн, заборгованості за процентами в сумі 11880, 00 грн та штрафних санкцій в сумі 9990, 00 грн, яку просить стягнути на свою користь.

Ухвалою суду від 20.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 62).

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, однак документи повернулися до суду неврученими адресату.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.08.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір №1688797 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 5000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 32000,00 гривень. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Дати надання кредиту 11.08.2024 або 12.08.2024. Договір підписаний електронним підписом споживача Лук`янової І.О. Н837 (а.с. 18-22).

Крім вказаного кредитного договору відповідачем підписано також додатки №1 та №2 до договору (зворот а.с. 22 – а.с. 23).

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало умови кредиту та перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 кредитні кошти в сумі 5000, 00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 28.08.2025 (а.с. 40).

28.08.2025 між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (Фактор) та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Клієнт) було укладено Договір факторингу № 28082025, за умовами якого позивач набув права вимоги за договором №1688797 від 11.08.2024 (а.с. 27-37).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку зі сплати коштів в обумовлений договором строк у рахунок погашення боргу за кредитним договором та сплати інших платежів, станом на 28.08.2025 за розрахунком позивача заборгованість становить 26269, 95 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 4399, 95 грн, заборгованості за процентами в сумі 11880, 00 грн та штрафних санкцій в сумі 9990, 00 грн. З такого розрахунку встановлено, що відповідач частково погашала заборгованість за кредитним договором, сплативши в рахунок погашення тіла кредиту 600,05 грн та в рахунок погашення відсотків – 13500, 00 грн.(а.с. 12-16).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписи частин першої та третьої ст. 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною третьою ст. 207 ЦК України, визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з частиною другою ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 та частиною першою ст. 612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст. 77 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За положеннями ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач уклала Договір №1688797 від 11.08.2024.

Право вимоги до ОСОБА_1 у позивача ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за кредитним договором виникло на підставі Договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025.

Позивач просить стягнути із відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 26269, 95 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 4399, 95 грн, заборгованості за процентами в сумі 11880, 00 грн та штрафних санкцій в сумі 9990, 00 грн.

Проте із таким розміром заборгованості суд погодитися не може з таких підстав.

Щодо заборгованості за кредитом.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування" №1734-VIII.

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, п.17 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1734-VIII визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

А тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону № 1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року не може перевищувати - 1,5%, а з 21 серпня 2024 року та надалі - 1%.

Відповідно до п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здіснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту.

Таким чином, суд провівши власний розрахунок заборгованості за кредитним договором дійшов висновку, що відповідачем умови договору виконано в повному обсязі , а саме:

з 11.08.2024 до 20.08.2024 - тіло кредиту 5000, 00 грн. х 1,50% х 10 днів = 750 грн;

з 21.08.2024 по 10.09.2024 – тіло кредиту 5000,00 грн. х 1% х 21 день = 1050, 00 грн;

10.09.2024 сплачено відповідачем 2250,00 грн., з них 1800,00 грн. на погашення відсотків; 450,00 грн. на погашення тіла кредиту;

з 11.09.2024 по 10.10.2024 - тіло кредиту 4550,00 х 1% х 30 днів= 1365 грн.;

10.10.2024 сплачено відповідачем 2250,00 грн., з них 1365,00 грн. на погашення відсотків; 985,00 грн. на погашення тіла кредиту;

з 11.10.2024 по 10.11.2024 -3565,00 грн. х 1% х 31 день=1105,15 грн.

08.11.2024 сплачено відповідачем 2250,00 грн., з них 1105,15 грн. на погашення відсотків; 1144,85 грн. на погашення тіла кредиту;

з 11.11.2024 по 10.12.2024 - тіло кредиту 2420,15 грн. х 1% х30 день=726,05 грн.

09.12.2024 сплачено відповідачем 2250,00 грн., з них 726,05 грн. на погашення відсотків; 1523,96 грн. на погашення тіла кредиту;

з 11.12.2024 по 10.01.2024 - тіло кредиту 896,19 грн. х 1% х 31 день = 277,82 грн.

08.01.2025 сплачено відповідачем 2250,00 грн., з них 277,82 грн. на погашення відсотків; 1968,21 грн. на погашення тіла кредиту.

07.02.2025 сплачено відповідачем 2850,00 грн.

Таким чином, переплата відповідча за кредитним договором становить 3922,02 грн.

Позовна вимога в частині стягнення за Договором №1688797 від 11.08.2024 штрафних санкцій в розмірі 9990,00 гривень задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем своєчасно здійснювалось внесення платежів відповідно до умов договору.

Крім того, за ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

В свою чергу, 15 березня 2022 року прийнятий Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17 березня 2022 року. Вказаним законом доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 3, 4, 12, 76, 77, 81, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 628, 639, 1048, 1050 ЦК України, Законом України "Про електронну комерцію", суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №1688797 від 11.08.2024.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика», місцезнаходження: м. Бровари Київської області, вул. Симона Петлюри, 21/1; код ЄДРПОУ: 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 14.09.2026.

Суддя Л.М. Чішман