Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №523/5322/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/5322/26

Провадження №2/523/4512/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"11" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

16 березня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 25944 грн за договором про надання кредиту № 1955763 від 24 листопада 2024 року, укладеним відповідачкою з ТОВ «Слон Кредит», право вимоги за яким набув позивач.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 24 листопада 2024 року ТОВ «Слон Кредит» та відповідачка за допомогою ІТС товариства дистанційно у електронному вигляді уклали кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4700 грн шляхом перерахування коштів на банківську карту строком на 355 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору.

13 серпня 2025 року ТОВ «Слон Кредит» за договором факторингу № 13082025-1 відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке у подальшому змінило своє найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», право вимоги за кредитним зобов`язанням відповідачки.

Свої кредитні зобов`язання відповідачка належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 25944 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 4700 грн, заборгованість за відсотками – 8530,50 грн та нараховані позивачем проценти за 94 календарних днів – 3313,50 грн та штрафні санкції – 9400 грн, яку позивач просить стягнути з неї разом із понесеними судовими витратами.

19 березня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін..

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог та згоду на заочний розгляд справи.

27 квітня 2026 року відповідачка звернулася до суду із клопотанням про відкладення слухання справи через неможливість її бути присутньою у судовому засіданні.

У подальшому вона у засідання не з`являлася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, проте кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Причини своєї неявки ОСОБА_1 суду не повідомила, із клопотаннями до суду не зверталася, відзив на позов не подавала.

Судом враховуються також судові повістки, надіслані у електронному вигляді на електронні засоби зв`язку, зазначені відповідачкою під час укладання договору.

Отже відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вона вважається такою, що повідомлена належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила, із клопотаннями до суду не зверталася.

Оскільки відповідачка в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подала до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ураховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що 24 листопада 2024 року ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір № 1955763 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» надало відповідачці кредит у розмірі 4700 грн на власні потреби у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку, вказану відповідачкою № НОМЕР_1 , строком на 357 днів з остаточною датою погашення 15 листопада 2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою – 15 % в день, яка застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит); за стандартною процентною ставкою - 3 % в день, яка застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 14 грудня 2024 року включно; за зниженою процентною ставкою 1,5 % в день, яка застосовується в період дії стандартної процентної ставки відповідно до умов п. 1.5.2.1 договору; та за пільговою процентною ставкою - 0,75 % в день, яка застосовується з 15 грудня 2024 року(включно) до останнього дня строку кредиту (включно), а відповідачка зобов`язалася повертати кредит у розмірах і у строки, визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати штраф у розмірі 470 грн на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання і у розмірі 94,00 грн, починаючи з 5-го дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання відповідно до п. 6.4 договору.

Кредитний договір укладався за допомогою ІТС Товариства, електронна ідентифікація відповідачки здійснювалася при вході клієнта в особистий кабінет шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону відповідачки, вказаний при вході. Текст договору, підписаний Товариством аналогом власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки Товариства, направлявся в особистий кабінет відповідачки для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту підписання електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений Товариству в ITC.

Усі основні умови кредитування були відображені у паспорті споживчого кредиту, який був підписаний відповідачкою до підписання договору 24 листопада 2024 року о 12:36:20 годині одноразовим ідентифікатором – Н833.

24 листопада 2024 року о 12:36:39 годині підписанням кредитного договору одноразовим ідентифікатором – Н535 відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит», які розміщені на вебсайті, повністю приймає їх умови, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачкою здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору, без чого укладення було б неможливе.

За умовами договору кредитодавець надав відповідачці кредит шляхом перерахування 24 листопада 2024 року о 12:36:57 коштів у розмірі 4700 грн на її банківську карту № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою посередника платіжних ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів.

ТОВ «Пейтек Україна» є посередником ТОВ «Слон Кредит» у наданні платіжних послуг на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 31102024-4 від 31 жовтня 2024 року.

Відповідачка користувалася кредитом, проте кошти на погашення основної суми боргу за кредитним договором та сплату процентів за користування кредитом у встановленому розмірі та строки не вносила.

У зв`язку з чим станом на станом на 13 серпня 2025 року за розрахунками ТОВ «Слон Кредит» за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 з урахуванням частково сплачених коштів утворилася заборгованість у розмірі 22630,50 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 4700 грн, заборгованість за відсотками – 8530,50 грн та штрафні санкції – 9400 грн.

13 серпня 2025 року ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 13082025-1, за яким ТОВ «Слон Кредит» відступив фактору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 на суму 22630,50 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та розмір заборгованості ТОВ «Слон Кредит» повідомило відповідачку шляхом направлення відповідного листа.

З 15 серпня по 15 листопада 2025 року за 94 календарних днів за умовами договору кредитування позивач нарахував проценти за користування кредитом на суму 3313,50 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, взяла на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

У зв`язку з цим позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами, нарахованими протягом строку кредитування за умовами договору, підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу за невиконання відповідачкою умов договору суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 596/2026 від 13 липня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, ураховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення штрафу 9400 грн, нарахованого за невиконання відповідачкою кредитних зобов`язань за договором № 1955763 від 24 листопада 2024 року на підставі підпунктів 6.4 договору, слід відмовити.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 16544 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 4700 грн, заборгованість за процентами – 8530,50 грн та нараховані позивачем проценти за 94 календарних днів – 3313,50 грн.

У задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 9400 грн слід відмовити.

З боку відповідачки суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» і адвокатом Столітнім М.М., заявку № 16167 від 09 лютого 2026 року на виконання доручення за договором № 10/12-2024, акт прийому-передачі виконаних робіт № 16167 від 10 березня 2026 року стосовно боржниці ОСОБА_1 згідно з договором від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024 на суму 10000 грн.

Відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду у справі законної сили.

Розмір правової допомоги за розрахунком позивача складає 10000 грн та включає у себе: зустріч адвоката та клієнта для надання первинної консультації та аналізу документів – 1 година 1000 грн, аналіз практики та правових позицій Верховного Суду, ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства – 1 година 1000 грн, оформлення додатків до позову, підготовка та направлення адвокатського запиту – 3 години 3000 грн; підготовка позовної заяви та клопотання про витребування та подання їх до суду – 4 години 4000 грн, підготовка адвоката до судових засідань, участь у судових засіданнях - 1 година 1000 грн.

На підтвердження виконаних робіт 10 березня 2026 року позивач та адвокат Столітній М.М. склали акт прийому-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, проаналізувавши надані докази, та керуючись критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму не є співмірними, виходячи з того, що справа не є складною, розглянута в порядку спрощеного провадження, без участі представника позивача.

Судом також враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, висновок Верховного Суду в постанові від 16 січня 2022 року у справі № 922/1964/21.

Таким чином, враховуючи вказані висновки, суд вважає що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідачки у розмірі 3000 грн.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1697,76 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження:вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, 03045) заборгованість за договором про надання кредиту № 1955763 від 24 листопада 2024 року у розмірі 16544 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 4700 грн, заборгованість за процентами – 8530,50 грн та нараховані позивачем проценти за 94 календарних днів – 3313,50 грн, а також судовий збір у розмірі 1697,76 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя