Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №523/7240/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/7240/26

Провадження №2/523/5219/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"11" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

УСТАНОВИВ:

09 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 33742,76 грн за кредитними договорами, укладеними відповідачем з кредитодавцями, право вимоги за якими набув позивач..

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Стар Файненс Груп» кредитний договір № 51820-08/2025, зобов`язання за якими належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 25111,40 грн, з яких 6937 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 5618,70 грн – заборгованість за відсотками та 12555,70 грн – заборгованість за штрафом.

09 вересня 2025 року відповідач уклав з ТОВ «Сіроко Фінанс» кредитний договір № 7289574, зобов`язання за яким відповідач також належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 8631,36 грн, з яких 3200 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 4992 грн – заборгованість за пенею та 439,36 грн – заборгованість за комісією.

На підставі договорів факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вищевказаними кредитними зобов`язаннями.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказані суми заборгованості за кредитними договорами разом із понесеними судовими витратами.

29 квітня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог та згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач в про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», отже відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України він вважається таким, що повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.

Судом враховуються також судові повістки, доставлені на електронні засоби, зазначені відповідачем під час оформлення кредитних договорів.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд зі згоди позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 22 серпня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 уклали у електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 51820-08/2025, за яким Товариство надало відповідачеві кредит у розмірі 7000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 120 днів до 19 грудня 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом з процентною ставкою у розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту у сумі 700 грн, що складає 10 % від суми кредиту. Відповідач зобов`язаний був повертати кредит та проценти за його користування відповідно до графіку платежів (додаток № 1 договору).

Усі основні умови кредитування були відображені у паспорті позики, який був надісланий відповідачеві для ознайомлення у особистий кабінет клієнта та підписаний ним у електронному вигляді одноразовим ідентифікатором – W952 до підписання договору.

22 серпня 2025 року відповідач підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором – Y395.

За умовами договору кредитодавець надав відповідачеві кредит шляхом перерахування 22 серпня 2025 року о 09:45:03 коштів у розмірі 7000 грн на зазначену відповідачем банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою посередника платіжних ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів.

Через невиконання відповідачем своїх зобов`язання за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 25111,40 грн, з яких 6937 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 5618,70 грн – заборгованість за відсотками, які нараховувалися з 22 серпня по 19 грудня 2025 року, та 12555,70 грн – заборгованість за штрафом, який нараховувався з 20 жовтня по 19 грудня 2025 року.

22 грудня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивач уклали договір факторингу № 22122025, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право вимоги, у тому числі і до відповідача за кредитним зобов`язанням № 51820-08/2025 від 22 серпня 2025 року на суму 25111,40 грн за плату та на умовах, визначених цим договором.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною договору факторингу.

09 вересня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінас» та ОСОБА_1 у електронній формі уклали договір позики № 7289574 (з фіксованогю диференційованою процентною ставкою), відповідно до якого Товариство надало відповідачеві кредит у розмірі 3200 грн у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку строком на 30 днів до 08 жовтня 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом із фіксованою процентною ставкою – 0,01 % у день протягом строку кредитування, та процентною ставкою за понадстрокове користування позикою – 5 % у день, комісії у розмірі 24,31 % від суми позики, що складає 777,92 грн. Відповідач зобов`язаний був повертати кредит, проценти за його користування та інші платежі у розмірах і у строки, визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1).

09 вересня 2025 року відповідач підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором – 4Іj21f.

За умовами договору кредитодавець надав відповідачеві кредит шляхом перерахування 09 вересня 2025 року коштів у розмірі 3200 грн на зазначену відповідачем банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою посередника платіжних ТОВ «Європейська платіжна система» про перерахування коштів.

На виконання умов договору відповідач частково вносив платежі на загальну суму 1755,84 грн.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним зобов`язанням, то станом на 20 лютого 2026 року з урахуванням внесених ним платежів утворилася заборгованість у розмірі 8631,36 грн, з яких 3200 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 4992 грн – заборгованість за пенею, яка нараховувалася з 09 жовтня по 17 листопада 2025 року та 439,36 грн – заборгованість за комісією.

20 лютого 2026 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 20022026/4, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право вимоги, у тому числі і до відповідача за кредитними зобов`язаннями № 7289574 від 09 вересня 2025 року на суму 8631,36 грн за плату та на умовах, визначених цим договором.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрах боржників, зокрема реєстри № 1 від 20 лютого 2026 року, що є невід`ємними частинами договору факторингу.

Таким чином через порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення грошових коштів утворилася заборгованість у загальному розмірі 33742,76 грн, з яких:

за кредитним договором № 51820-08/2025 від 22 серпня 2025 року – 25111,40 грн;

за кредитним договором № 7289574 від 09 вересня 2025 року у розмірі 8631,36 грн.

Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вищевказаними кредитними зобов`язаннями на загальну суму 33742,76 грн.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитні договори, взяв на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

У зв`язку з цим позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами, нарахованими протягом строку кредитування за умовами договорів, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії, суд звертає увагу на те, що за умовами договору, який відповідач підписав, передбачені платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, а саме, комісія за управління кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за управління кредитом, тому приймаючи до уваги наявність в умовах договору такої послуги та її погодження з відповідачем, вимога про стягнення комісії у розмірі 439,36 грн за видачу кредиту за договором позики № 7289574 від 09 вересня 2025 року також підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені за невиконання відповідачкою умов договору суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 596/2026 від 13 липня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, ураховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 12555,70 грн, нарахованого за невиконання відповідачем кредитного зобов`язань за договором № 51820-08/2025 від 22 серпня 2025 року, та пені у розмірі 4992 грн, нарахованої за невиконання відповідачем кредитного зобов`язань за договором № 7289574 від 09 вересня 2025 року, слід відмовити.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 16195,06 грн, з яких заборгованість за кредитним договором № 51820-08/2025 від 22 серпня 2025 року у розмірі 12555,70 грн, з яких 6937 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 5618,70 грн – заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 7289574 від 09 вересня 2025 року у розмірі 3639,36 грн, з яких 3200 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 439,36 грн – заборгованість за комісією.

З боку відповідача суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1597,30 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Київська область, 07400) заборгованість:

за кредитним договором № 51820-08/2025 від 22 серпня 2025 року у розмірі 12555,70 грн, з яких 6937 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 5618,70 грн – заборгованість за відсотками;

за кредитним договором № 7289574 від 09 вересня 2025 року у розмірі 3639,36 грн, з яких 3200 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 439,36 грн – заборгованість за комісією, всього у розмірі 16195,06 грн, а також судовий збір у розмірі 1597,30 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя