Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №523/19551/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/19551/26

Провадження №1-кп/523/1927/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження №12026167490000168, внесеного до ЄРДР 05.07.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчук, Полтавської області, громадянина України, зі середньою освітою, неодруженого та офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Пересипського районного суду м. Одеси із Пересипської окружної прокуратури м.Одеси одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження, відповідні заяви потерпілої та сторони захисту.

Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

На виконання наведених вимог закону, вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду у спрощеному провадженні обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що 05.07.2026 року приблизно о 00:00 годин (точний час не встановлений), обвинувачений ОСОБА_2 , перебував у квартирі АДРЕСА_3 , де у останнього раптово виник конфлікт зі співмешканкою ОСОБА_4 , на ґрунті якого у обвинуваченого виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останній.

Переслідуючи мету заподіяння потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з мотивів раптової неприязності, обвинувачений ОСОБА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи при цьому їх настання, а саме шкоди здоров`ю потерпілій, утримуючи останню, яка перебувала у положенні лежачи, за праве передпліччя своєю лівою рукою, наніс їй не менше двох ударів правим кулаком у лобну ділянку голови справа.

Внаслідок чого, обвинувачений ОСОБА_2 своїми протиправними діями спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця та забійної рани в лобній ділянці справа, які згідно з висновком експерта №737 від 06.07.2026 року та відповідно до п.п.2.3.5 і 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, відповідно, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

До того ж, пунктом 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII, визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно висновків Об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладених у постанові від 12.02.2020 року (справа №453/225/19, провадження №51- 4000кмо19) злочином, пов`язаним із домашнім насильством слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VІІI, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у заподіянні потерпілій ОСОБА_4 умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, пов`язаного з вчиненням домашнього насильства у формі фізичного насильства.

Відповідно до означених вище заяв, потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 , за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_5 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість та просив призначити покарання у вигляді штрафу.

З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав зізнавальні показання про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.

Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями заподіяв потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а відтак дії вказаного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.125 КК України.

Так, з огляду на ч.2 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за умисне легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, що карається штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним, спосіб й кількість завданих ним потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, їх наслідки та масовану кровотечу (з наявних у справі фотоматеріалів), а також судом враховується те, що в силу ст.12 КК України скоєне обвинуваченим відноситься до категорії кримінальних проступків та мало місце в умовах воєнного стану і збройної агресії рф проти України, стан здоров`я зазначеного обвинуваченого та характеризуючі його особу дані.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав повністю; раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності; перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 ), але за мобілізацією не призивався; на диспансерному обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР не значиться; забезпечений місцем реєстрації в м.Кременчук, але фактично проживає в м.Одесі; неодружений та офіційно не працевлаштований; добровільно перерахував 5000 гривень благодійної допомоги на підтримку військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (квитанція від 01.09.2026 року).

Водночас, враховуючи прохання обвинуваченого ОСОБА_2 про призначення покарання у виді штрафу, суд зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про працевлаштування вказаного обвинуваченого, наявність у нього легального джерела доходу, а також не доводять такий майновий стан обвинуваченого, який дозволяє дійти висновку про його реальну спроможність сплатити штраф.

Комплексність викладених обставин свідчить про певну схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінально-протиправних діянь насильницького спрямування, про відсутність у обвинуваченого легальних джерел доходу та небажання займатися суспільно-корисною працею в умовах складного для держави часу – воєнного стану, сукупність чого обумовлює неможливість призначення йому покарання у виді штрафу чи виправних робіт та одночасно вказує на доцільність його виправлення в умовах суспільства.

При цьому, оцінюючи добровільне перерахування обвинуваченим ОСОБА_2 благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України, суд виходить із правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 у справі № 442/2407/22 (провадження № 51-2963км23) та водночас, зважаючи на поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального проступку, зокрема ненадання ним домедичної допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення діяння або допомоги на її лікування, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання означеної благодійної допомоги такою, що доводить щире каяття обвинуваченого, але вважає за можливе віднесення добровільного перерахування обвинуваченим коштів на підтримку Збройних Сил України до обставин, що пом`якшують його покарання.

Відтак, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , слід віднести визнання ним своєї провини в межах висунутого обвинувачення та добровільне перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України, а обставиною, що обтяжує його покарання, як зазначено в обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, с належить визнати вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.

На підставі сукупності викладеного, з дотриманням принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, зважаючи на характер, обставини, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень і наслідки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального проступку (відносно особи жіночої статті, з якою перебував у сімейних або близьких відносинах), його суспільну небезпечність, а також ураховуючи наявність пом`якшуючих і обтяжуючих покарання обставин, беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого (зокрема, відсутність відомостей про працевлаштування або наявності інших легальних джерел доходу), що у контексті ст.ст.50, 53, 57, 65 КК України обумовлює неможливість призначення таких покарань як штраф чи виправні роботи, суд через призму презумпції призначення більш м`якого покарання (ч.2 ст.65 КК України) доходить висновку про необхідність призначення йому покарання у виді громадських робіт у визначених санкцією ч.2 ст.125 означеного Кодексу межах, що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення вказаного обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд виходить з того, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо неможливості призначення обвинуваченому ОСОБА_2 такого виду покарання, як громадські роботи, визначених у ч.3 ст.56 КК України, а згідно з ч.ч.1, 2 цієї ж норми закону громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, та такий вид покарання призначається на строк від шестидесяти до двохсот сорока годин.

Згідно зі ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України, покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого та контроль за виконанням покарання покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Крім того, з огляду на ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.

Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Програма для кривдників - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків (ст.1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»).

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що вчинений обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальний проступок, пов`язаний з домашнім насильством, суд доходить висновку про необхідність застосування до вказаного обвинуваченого обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Водночас, роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ст.390-1 КК України, умисне невиконання обмежувальних заходів або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк двісті сорок годин.

На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників на строк три місяці.

Згідно зі ст.56 КК України, ст.ст.36-38 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Відповідно до ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та контроль за виконанням засудженим ОСОБА_2 призначеного покарання, – покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України, а в частині виконання обмежувального заходу – на Центр соціальних Служб Одеської міської ради.

Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , спрямувати до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та до Центру соціальних Служб Одеської міської ради (м.Одеса, вул.Іцхака Рабіна 7), – для виконання в межах їх відповідних повноважень, а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченої особи, – у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_1