Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №513/924/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/924/26

Провадження № 1-кп/513/161/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області кримінальне провадження за № 12026162240000653 від 05 червня 2026 року стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Міняйлівка, Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

у с т а н о в и в:

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2025 року у справі № 513/611/25, яка набрала законної сили 24 жовтня 2025 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили 24 жовтня 2025 року, про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи реальну можливість утриматися від керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом. Крім того, про обізнаність ОСОБА_4 щодо наявності стосовно нього постанови суду від 13 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік свідчить те, що 13 жовтня 2025 року він надав до канцелярії Саратського районного суду Одеської області заяву про розгляд справи за його відсутності, а також, того ж дня, особисто отримав копію постанови в суді, про що свідчить його розписка про отримання вказаної постанови суду. Так, всупереч рішення суду, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04 червня 2026 року приблизно о 20 годині 40 хвилин, керуючи транспортним засобом, а саме мопедом марки "SUZUKI" без державного номерного знаку, рухаючись по вулиці Центральній в с. Міняйлівка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області за порушення правил Дорожнього руху, а саме п.2.5, п.2.3.г, п.30.1, про що працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 № 684009, а також винесено постанови про накладення адміністративних стягнень по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ББА № 260659 та серії ЕНА № 7314817 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП. Вищевказані дії ОСОБА_4 свідчать про умисне ухилення останнього від виконання вказаного судового рішення.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду. У судовому засіданні пояснив, що поїхав на сінокіс домовитись скосити сіно, виїхав приблизно о 20:00 годині в липні 2026 року, домовився і вже коли повертався додому, його зупинили працівники поліції і склали протокол. Він був обізнаний про те, що його позбавлено права керування транспортним засобами на рік, і що термін не скінчився, він не знав що така заборона також поширюється і на мопед.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження, в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин (ч.1 ст.382 КК України), особу винного, його вік, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, пенсіонер, раніше не судимий, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Долю речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 382 КК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речовий доказ: CD-диск із відеозаписом залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1