Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №489/6350/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.09.26

33/812/379/26

Справа № 489/6350/26

Провадження № 33/812/379/26

Категорія: ч.5 ст.126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання – Біляєвою В.М.,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Прокоф`єва М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Прокоф`єва Миколи Миколайовича на постанову судді Інгульського районного суду міста Миколаєва Рибіцької К.О. від 11 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №709978, 03 липня 2026 р. водій ОСОБА_1 03 липня 2026 р. о 20:57 год у м. Миколаєві, вул. Будівельників, 1, керував транспортним засобом BMW 539D, номерний знак НОМЕР_3 , не маючи відповідного права керування транспортним засобом, який протягом року вже притягався постановою ЕНА6620472 від 06 лютого 2026 р. за ч.2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п.2.1.а ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Інгульського районного суду м. Миколаєва.

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 просив передати справу на розгляд Заводського районного суду м. Миколаєва за місцем його проживання.

По суті правопорушення ОСОБА_1 свою вину заперечував, зазначивши, що транспортним засобом не керував. На відеозаписі видно, що автомобіль стоїть припаркований по вул. Херсонське шосе, мотор заглушений, увімкнена аварійна сигналізація. ОСОБА_1 сів до автомобіля лише, щоб відкрити капот і перевірити справність. Поруч сидів чоловік з СТО з ключами та свідоцтвом на транспортний засіб. На відео не зафіксовано факт руху транспортного засобу і керування ОСОБА_1 , а також порушення ПДР. Поліцейські не назвали своїх прізвищ, поки ОСОБА_1 сам не уточнив, не повідомили своїх посад, лише назвали назву відділу, не зазначили причину підходу до автомобіля, щось незрозуміле говорили про правий ряд і кільце. Поліцейські звернулися іноземною мовою. У протоколі зазначено про вчинення правопорушення по вул. Будівельників, 1, у той час як з відео видно, що автомобіль стоїть на вул. Херсонське шосе. Час вчинення у протоколі зазначено 20:57 год, а відео з бодікамер розпочинається о 20:13 год, тому о 20:57 год ОСОБА_1 не міг керувати автомобілем. У протоколі містяться суперечливі відомості щодо марки BMW, а саме: 530D і 539D. У п. 10 протоколу не вказано технічний засіб відеозапису. Зйомка велася з перервами без об`єктивних на те причин. Поліцейські не повністю роз`яснили положення ст. 268 КУпАП. Тому ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постановою судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2026 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва за місцем його проживання відмовлено. Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Прокоф`єв М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не доведено кваліфікуючу ознаку повторності, необхідну для застосування ч.5 ст.126 КУпАП, а покладено в основу висновку лише копію постанови серії ЕНА6620472 від 06 лютого 2026 р. про притягнення за ч.2 ст.126 КУпАП, зазначено при цьому, що доказів оскарження вказаної постанови матеріали справи не містять. Проте, відсутність доказів оскарження не є доказом набрання постанови законної сили. Крім того, судом не доведений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Факт перебування у транспортному засобі на водійському сидінні, з працюючим двигуном, встановлений судом, не є безумовним доказом керування транспортним засобом в конкретний час та в конкретному місці. Відеозапис, доданий до протоколу, не містить безпосередньо фіксації початку руху автомобіля, самого руху по вул. Херсонське шосе та перетину ним перехрестя, перебування автомобіля в русі під керуванням ОСОБА_1 та моменту, коли він здійснював керування. ОСОБА_1 послідовно пояснював, що автомобіль перебував у районі СТО, він сів у нього для перевірки технічного стану. Суд першої інстанції послався на те, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факт керування, говорив про поспіх, обговорював правила проїду «турбо-кільця», не повідомивши одразу, що за кермом перебувала інша особа та після відсторонення від керування автомобілем запитував у пасажира щодо наявності посвідчення водія. Проте, перелічене не є безпосереднім доказом керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 «жодного разу не заперечив того, що керував транспортним засобом», однак відсутність заперечення не є позитивним доказом вчинення правопорушення. До того ж, дані щодо місця та часу, зазначені в протоколі та, які вказані на відеозаписі містять суперечності. Проте суд їх визнав несуттєвими, хоча в сукупності з відсутністю відеофіксації самого моменту руху вони набувають істотного значення, оскільки стосуються саме часу, місця та обставин події, які покладена в основу притягнення до адміністративної відповідальності. Так, у протоколі зазначено, що правопорушення було вчинено 03.07.2026 о 20:57 год за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників, 1, водночас судом встановлено, що на відеозаписі транспортний засіб перебуває в районі вул. Херсонське шосе, а початок відеозапису має часову позначку близько 20:13. Якщо з відеозапису неможливо достовірно встановити момент фактичного керування транспортним засобом, а зазначений у протоколі час не відповідає фактичній часовій послідовності події, це створює обґрунтований сумнів щодо того, яка саме подія була предметом фіксації. Захисник також зауважує, що відеофіксація не є безперервною, про що суд також не надав належної оцінки. Суд також зазначив, що версія про відсутність факту керування виникла у ОСОБА_1 лише під час судового розгляду, та розцінив це як спробу уникнути відповідальності. Однак така оцінка фактично покладає на особу обов`язок доводити свою невинуватість. Висновок суду про те, що зміна позиції свідчить про намагання ввести суд в оману, є оціночним припущенням, а не доказом факту керування. Підписання протоколу без зауважень також не є визнанням вини та безумовним визнанням викладених у ньому обставин. Тим більше, що ОСОБА_1 у подальшому прямо заперечив факт керування та пояснив обставини перебування в автомобілі. Суд не усунув суперечності щодо марки транспортного засобу «BMW 530D» та « НОМЕР_4 », визнавши це формальною помилкою. До того ж, адвокат наголошує, що ОСОБА_1 не були належним чином роз`яснені його права та обов`язки, а також поліцейськими не було забезпечено реальної можливості реалізувати свої права. Якби ОСОБА_1 було належним чином роз`яснено його право подавати докази та заявляти клопотання, він мав би можливість одразу заявити про необхідність встановлення та опитування іншої особи, яка перебувала в автомобілі як свідка. Натомість працівники поліції не забезпечили належного встановлення зазначеної особи та не отримали від неї пояснень. ОСОБА_2 просить апеляційний суд врахувати істотне обмеження процесуальних прав ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів та оцінити зазначене порушення у сукупності з іншими обставинами, що свідчать про недоведеність факту керування транспортним засобом та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника Прокоф`єва М.М., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі – Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – Правила), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3 Правил передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п.1.9 Правил особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п.2.1.а Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Так, згідно з ч. 2 ст.126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 5 ст.126 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, який інкримінується ОСОБА_1 , що полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУАП, підтверджується доказами:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №709978 03 липня 2026 р. водій ОСОБА_1 03 липня 2026 р. о 20:57 год у м. Миколаєві, вул. Будівельників, 1, керував транспортним засобом «BMW 539D», номерний знак НОМЕР_3 , не маючи відповідного права керування транспортним засобом, який протягом року вже притягався постановою ЕНА6620472 від 06 лютого 2026 р. за ч.2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п.2.1.а ПДР України.

У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис, час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції, ст.268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи за викликом суду.

Будь-яких заперечень у протоколі про адміністративне правопорушення водієм ОСОБА_1 щодо його змісту не зазначено, останній своїм підписом підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений та його копію отримав.

Матеріали справи також не містять жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу або після його оформлення. Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його захисник до суду апеляційної інстанції не надали.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний відповідно до вимог статей 254,256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

- змістом довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області від 06 липня 2026 р. ОСОБА_3 , в якій зазначено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_5 від 07 червня 2016 р.(від 24 серпня 2024 р. здане на зберігання до ТСЦ МВС), після закінчення строку позбавлення права керування транспортними засобами спеціальне право не поновив, теоретичний та практичний іспит в ТСЦ МВС не складав);

- змістом довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області від 06 липня 2026 р. ОСОБА_3 , в якій зазначено, що транспортний засіб «BMW 530D», номерний знак НОМЕР_3 , належить гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- змістом довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області від 06 липня 2026 р. ОСОБА_3 , в якій зазначено, що ОСОБА_1 , протягом року 06 лютого 2026 р. вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КупАП, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕНА6620472 від 06 лютого 2026 р., притягувався до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн, а також про отримання копії постанови на місці винесення;

- змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА6620472 від 06 лютого 2026 р., відповідно до якої ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 червня 2024 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн та стягнуто 605 грн 60 коп. судового збору на користь держави;

- змістом відеозапису події від 03 липня на бодікамеру працівника поліції, яке починається з того, що до автомобіля з працюючим двигуном, в якому ОСОБА_1 перебуває на місці водія, підходить поліцейський, представляється та попереджає про відеозапис розмови, просить надати посвідчення водія та технічних паспорт на автомобіль, оголошує причину зупинки (порушення правил проїзду перехрестя з круговим рухом). Протягом усього часу працівники поліції спілкуються з ОСОБА_1 як з водієм транспортного засобу, що останній не заперечував. Зокрема, на запитання поліцейського ОСОБА_1 зазначав, що «старався быстренько», поспішав забрати причеп, уточнював у поліцейських, як проїжджати «турбо-кільце», після того як поліцейський зазначив про заборону проїзду з крайньої правої смуги, й вибачався за порушення правил його проїзду. Крім того, ОСОБА_1 пропонував поліцейським домовитись, оскільки йому прийдеться платить штрафу 40800 гривень. Встановивши по базі даних факт позбавлення ОСОБА_1 прав керування транспортним засобом, поліцейські роз`яснюють ОСОБА_1 його права та обов`язки, складають протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлюється та підписує. Крім того, роз`ясняють водію, що номерні знаки його авто будуть знищені, оскільки вони недійсні.

Наведені докази, які отримані у законний спосіб, узгоджуються між собою, в їх сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 03 липня 2026 р. керував автомобілем BMW 530D, номерний знак НОМЕР_3 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами.

З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.1.а Правил та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Не приймаються апеляційним судом заперечення щодо доведеності повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення з огляду на наступне.

Відповідно до часин 1, 2 статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Так, ознака повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частинами 2-4 ст. 126 КУпАП підтверджена долученими працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6620472 від 06 лютого 2026 р. та довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Миколаївській області від 06 липня 2026 р. ОСОБА_3 , в якій зазначено, що ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6620472 від 06 лютого 2026 р. отримав на місці її складання. Отже ця постанова набрала законної сили.

Будь-які відомості щодо скасування постанови серії ЕНА №6620472 від 06 лютого 2026 р. у справі відсутності. Зокрема, згідно відкритих відомостей щодо стану справ за прізвищем ОСОБА_1 не зазначена справа про оскарження ним згаданої постанови.

Тому 03 липня 2026 року працівники поліції, а в подальшому суд в оскаржуваній постанові правильно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст.126 КупАП.

Апеляційний суд відхиляє заперечення апелянтом доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №709978, 03 липня 2026 р.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.40 Закону України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою виявлення або фіксування правопорушення.

Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами або наслідків відхилення від вимог внутрішньовідомчих інструкцій, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).

Так, згідно відеозапису з бодікамери поліцейського з початку спілкування з ОСОБА_1 той перебуває в автомобілі з працюючим двигуном, на місці водія, на запитання поліцейського після роз`яснення причини зупинки – порушення правил проїзду перехрестя з круговим рухом, відповів, що «поспішав забрати причеп», факт керування автомобілем не заперечував як з початку, так і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

До того ж ОСОБА_1 не пояснив поліцейським усно та не скористався правом надати пояснення у протоколі, що перед зупинкою автомобілем керувала інша особа. Само по собі перебування іншої особи поряд з ОСОБА_1 в автомобілі не свідчить, що водієм була ця особа, а не ОСОБА_1 . За такого у поліцейських не було підстав встановлювати відомості про іншу особу, яка перебувала в автомобілі, та проводити її допит.

Версія, що автомобілем керувала інша особа, була висунута ОСОБА_1 при розгляді справ в суді першої інстанції і не підкріплена жодним доказом.

З урахуванням викладеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність належними доказами, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому є належним та допустимим доказом, а посилання захисника на його недопустимість відхиляються.

Також відхиляються посилання захисника про відхилення у визначенні точного часу вчинення правопорушення, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, від зафіксованого на відеозапису з бодікамер поліцейських, а також не співпадіння в одному символі при визначення марки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки такі обставини не спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тоді як не кожен недолік процесуальних документів свідчить про їх незаконність.

Заперечення в апеляційній скарзі факту належного роз`яснення ОСОБА_1 прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, спростовується особистим підписом ОСОБА_1 про таке ознайомлення у протоколі про адміністративне правопорушення та відсутність його зауважень про незрозумілість наданих роз`яснень поліцейським.

Щодо аргументів, викладених адвокатом про те, що поліцейські не назвалися на початку спілкування з ОСОБА_1 , розмовляли іноземною мовою, апеляційний суд їх відхиляє. оскільки ці обставини не входять до предмету доказування у цьому провадженні, а згідно відеозапису події ОСОБА_1 не заявляв про те, що він не розуміє мову, на якій до нього звертаються поліцейські. В будь-якому разі такі дії поліцейських можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

У справі, яка переглядається, не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ч. 5 ст. 126 КУпАП, є одним з найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 5 статті 126 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи на це право, повторно протягом року, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на те, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 повторно протягом року, не маючи на це право, доведений та не спростований під час апеляційного перегляду наявними у справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, та дійшов правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, відповідає положенням статей 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення і апеляційний суд не вбачає законних підстав для зміни обраного судом першої інстанції виду стягнення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2026 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Прокоф`єва Миколи Миколайовича залишити без задоволення, постанову судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 11 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна