Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №333/3086/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 11.09.2026 Справа № 333/3086/26

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 333/3086/26 Пр. № 22-ц/807/1721/26 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Салтан Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2026 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі – ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У березні року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-6), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2000250584 від 01.12.2012 року станом на 16.03.2026 року в розмірі 80018,48 грн, яка складається з такого: 49627,90 грн – заборгованість за тілом кредиту, 30390,58 грн – заборгованість за відсотками, 00,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями та комісіями, 00,00 грн – заборгованість за пенею, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 01.12.2012 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2000250584, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти розміром 2335,00 грн, з першою сумою погашення за рахунок власних коштів 800 грн, строком на 10 місяців з процентною ставкою 0,01 % річних та 3% комісії щомісячно. Загальна сума кредиту складає – 1688,50 грн. 15.03.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №15/03/24, у відповідності до якого АТ «ОТП БАНК» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором №2000250584 від 01.12.2012 року. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув право грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості 62 018,74 грн, яка складається з: 32000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 30018,74 грн – сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам вищезазначеного договору, відповідач свої зобов`язання не виконала. Після відступлення прав вимоги за цим договором відповідачем не здійснювалось платежів на погашення заборгованості.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Варнавську Л.О. (а.с.96). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.101) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2026 року (а.с.111-113) в задоволенні вищеззначеного позову позивача у цій справі відмовлено.

За заявою відповідача ОСОБА_1 вищезазначене заочне рішення судом першої інстанції не переглядалось та, відповідно, в апеляційному порядку у цій справі не оскаржувалось.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у своїй апеляційній скарзі (а.с.119-126) просило прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи вищезазначену апеляційну скаргу; відкрити апеляційне провадження за апеляційної скаргою; скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами у судіц першої та апеляційної інстанцій.

В автоматизованому порядку 19.06.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.137). Ухвалою апеляційного суду (а.с.138) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 01.07.2026 року (а.с.141). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 02.07.2026 року (а.с.142), витребувано на підтвердження (спростування) інформації відносно громадянки України ОСОБА_1 у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України – перетинала (не перетинала) державний кордон, починаючи з 24 лютого 2022 року, дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.143). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3328,00 грн. * 30 = 99840,00 грн., у цій справі ціна позову 80018,48 грн. (а.с. 1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; загальний штат суддів Запорізького апеляційного суду взагалі, а також перебування судді-доповідача у відпустці у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка – а.с.149).

В автоматизованому порядку 11.09.2026 року суддею Салтан Л.Г. у цій справі замінено суддю Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (а.с.153-154).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вищезазначеного позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України та виходив із недоведеності позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а заочне рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Заочне рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилається на те, що 01.12.2012 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2000250584.

Натомість з наданого суду доказу: Договору про надання споживчого кредиту за №№2000250584 вбачається що між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 цей договір укладено 24.07.2012 року (копія а.с. 32-33).

Кредитний договір №2000250584 від 24.07.2012 року та графік платежів, який є Додатком №1 до договору №2000250584 від 24.07.2012 року (копія а.с. 34) підписано відповідачем власноручним підписом.

Також, 24.07.2012 року сторони підписали договір комплексного страхування позичальника №2000250584 (копія а.с. 35-36).

Крім того, 24.07.2012 року відповідачем також підписано згоду-дозвіл на обробку персональних даних (копія а.с. 38) та опитувальний лист фізичної особи (копія а.с. 36 зворот – 37).

Підтвердженням початку виконання договору споживчого кредиту є також фіскальний чек про сплату відповідачем ОСОБА_1 першого внеску у розмірі – 800 грн, від 24.07.2012 року (копія а.с. 40).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором №2000250584 від 01.12.2012 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надало суду копію договору факторингу №15/03/2024 укладеного 15.03.2024 року між АТ «ОТП БАНК» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (копія а.с. 45-49), за яким первісний кредитор передав, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Новий кредитор) прийняв право грошової вимоги, що належить Клієнту, і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між первісним кредитором і боржником, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 року (копія а.с. 30) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №2000250584 від 01.12.2012 року на загальну суму 80018,48 грн.

Одночасно, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не надано зокрема самого кредитного договору №2000250584 від 01.12.2012 року, за яким воно просить стягнути заборгованість в загальному розмірі 80018,48 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 49627,90 грн, та заборгованість за відсотками 30390,58 грн, що позбавило суд першої інстанції можливості встановити, по-перше сам по собі факт події укладення такого кредитного договору, та по-друге умови визначені договором (в т.ч. розмір наданого кредиту, відсоткову ставку, строк кредитування, тощо).

Суд першої інстанції критично оцінював доводи ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та надані ним докази, оскільки останні не підтверджують належними та допустимими доказами ані факту укладення між сторонами саме кредитного договору №2000250584 від 01.12.2012 року, ані обсягу та структури заявленої до стягнення заборгованості.

Так, звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилається на те, що між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем 01.12.2012 року було укладено кредитний договір №2000250584, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 року.

Разом з тим, у порушення вимог статей 76, 77, 81 ЦПК України ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не надано суду першої інстанції належного доказу існування саме кредитного договору №2000250584 від 01.12.2012 року, за яким заявлено вимоги про стягнення заборгованості.

Натомість матеріали справи містять копію договору про надання споживчого кредиту №2000250584, укладеного між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 24.07.2012 року, а також додатки до нього, зокрема графік платежів, договір страхування, згоду на обробку персональних даних та інші документи (копія а.с. 32-41).

Таким чином, між відомостями, викладеними у позовній заяві, та письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, наявні істотні суперечності щодо дати укладення договору, його змісту та умов кредитування, які ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не усунуто та належним чином не пояснено.

Крім того, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не надано належного та детального розрахунку заборгованості із зазначенням періодів нарахування процентів, здійснених платежів, залишку заборгованості після кожної операції, а також первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували рух коштів за кредитним рахунком відповідача.

Сам по собі витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та достатнім доказом існування кредитного зобов`язання, його дійсного розміру та безспірності заявленої до стягнення заборгованості, оскільки такий документ складений безпосередньо сторонами договору факторингу та не підтверджує первинних підстав виникнення боргу.

Суд першої інстанції також враховував, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги. Водночас відсутність належних доказів існування первісного зобов`язання та його умов унеможливлює встановлення обсягу прав, які фактично перейшли до позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не довело належними, допустимими та достатніми доказами ані факту виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем у заявленому розмірі, ані правових підстав для його стягнення.

Відповідно до положень статей 12, 13, 76–81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд не вправі збирати докази на підтвердження позовних вимог замість позивача.

Оскільки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які воно посилалось як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у повному обсязі та до того, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яку воно вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, заочне рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції у вигляді судового збору.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни заочного рішення суду першої інстанції у цій справі.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції у цій справі, останнє не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова апеляційним судом складена 11.09.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А.Салтан Л.Г.