Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №607/14607/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 Справа №607/14607/26 Провадження №2/607/6314/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», товариство, позивач), через свого представника Грибанова Дениса В`ячеславовича, 03.07.2026 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103869146 від 03.10.2025 у розмірі 44 081,53 гривні.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 03.10.2025 уклали кредитний договір № 103869146 на суму 15000 грн (далі – кредитний договір).

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась загальна заборгованість на суму 44081,53 гривень, а саме: сума заборгованості за основним зобов`язанням – 14970,00 грн; сума заборгованості за процентами за користування кредитом – 10511,53 грн; сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту – 11100,00 грн, сума заборгованості за неустойкою (штраф (пеня) – 7500,00 грн.

ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 24.04.2026 уклали Договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді від 08.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 04.08.2026 об 11 год 30 хв, яке, у зв`язку з неявкою відповідача, відкладено на 10.09.2026 на 10 год 15 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, згідно з яким позивач позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від нього не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого вирішення справи.

Ухвалення та проголошення судового рішення згідно з вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 10 год 40 хв 14.09.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 03.10.2025 уклали Договір про споживчий кредит № 103869146, відповідно до умов якого сума (загальний розмір) кредиту становить 15000 грн та надається загальним строком на 360 днів, за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 03.10.2025 (п. 1.2, 1.3 договору).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватись Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів. Дата остаточного погашення заборгованості (за умови дотримання Графіку платежів): 28.09.2026 (п. 1.4 договору).

Комісія за надання кредиту: 3375 грн, яка нараховується за ставкою 22.50 відсотків від суми кредиту в момент видачі кредиту (п. п. 1.5.1 договору).

Комісія за обслуговування кредиту: 24420.00 грн, що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього) (п. п. 1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. п. 1.5.3 договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 25264.20 грн (п. п. 1.5.4 договору). Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.6 договору).

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використання карти НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

Відповідно до платіжного доручення 110103576 від 03.10.2025, на рахунок ОСОБА_1 зараховано 15000 грн.

ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 24.04.2026 уклали Договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п. 1.1 Договору факторингу).

Згідно з п. 1.2 Договору факторингу сторони погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.3, 3.4 Договору факторингу сторони домовились, що Ціна продажу за Договором становить 11 367 879,25 грн (одинадцять мільйонів триста шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 25 копійок). Фактор сплачує Клієнту 100 % Ціни продажу, передбаченої п. 3.3 цього Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта № НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК».

Як убачається із Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 24.04.2026 за договором факторингу № 24042026, підписаного Сторонами та скріпленого їх печатками, фактор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та клієнт TOB «МІЛОАН», підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованостей.

Згідно з платіжною інструкцією № 85 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало ТОВ «МІЛОАН» 11 367 879,25 грн (одинадцять мільйонів триста шістдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 25 копійок), призначення платежу – оплата згідно договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 від 24.04.2026 до Договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 103869146 від 03.10.2025, загальна сума заборгованості 44081,53 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням – 14970,00 грн; сума заборгованості за процентами за користування кредитом – 10511,53 грн; сума заборгованості з комісії за обслуговування кредиту – 11100,00 грн, сума заборгованості за неустойкою (штраф (пеня) – 7500,00 грн.

Заборгованість за договором про споживчий кредит № 103869146 від 03.10.2025 у вказаних розмірах відображена у відомості про щоденні нарахування та погашення первісного кредитора.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з частиною другою статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, у цій справі регулювання правовідносин щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.

Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 03.10.2025 уклали Договір споживчого кредиту № 103869146, відповідно до умов якого сума кредиту становить 15000 грн та надається загальним строком на 360 днів, за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 03.10.2025.

Кошти в зазначеному розмірі зараховані на рахунок відповідача.

Право вимоги до боржника за кредитним договором № 103869146 від 03.10.2025 перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 24.04.2026 № 24042026, що підтверджується змістом договору, Реєстром боржників до Договору факторингу та платіжною інструкцією на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до Графіку платежів, що є Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №103869146 від 03.10.2025, починаючи з 17.11.2025 до 13.09.2026 сума кредиту за Договором, яка підлягала погашеню, становила 15 грн (21 платіж), а 28.09.2026 – 14685 грн.

З зазначеним позовом позивач звернувся 03.07.2026 року, тобто до закінчення кінцевого терміну повернення кредиту.

З урахуванням відомості про щоденні нарахування та погашення, згідно з якою 17.11.2025 та 02.12.2025 відбулись погашення суми тіла кредиту у розмірі по 15 грн, сума заборгованості за тілом кредиту, яка підлягала сплаті станом на момент звернення до суду, становить 160 грн. (15 грн х 14 платежів).

Відповідно до п. 2.4.3 Договору про споживчий кредит №103869146 від 03.10.2025 у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо Кредитодавець відповідно до умов Договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються Позичальником протягом 30 календарних днів.

Аналогічний обовязок кредитодавця визначений ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону № 1734-VIII.

З урахуванням зазначених вимог закону та висновків ВП ВС, викладених у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, не дотримавши передбачений договором та законом порядок, то в позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Як видно з умов договору, сторонами погоджено остаточний термін повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом – 28.09.2026 (дату остаточного погашення заборгованості), який ще не сплинув.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої позивач мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Тому в суду відсутні підстави стягувати суму боргу, строк повернення якої ще не настав.

Разом із тим, виходячи із розрахунку заборгованості, судом установлено, що станом на 03.07.2026 відповідач повинен був сплатити 190 грн платежів за тілом кредиту, з яких сплатив 30 грн, та 18729,75 грн платежів за процентами, з яких сплатив 3327,75 грн.

Тобто, прострочена заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 160 грн, за відсотками – 15402 грн., що разом складає 15562 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача нараховану комісію, яка передбачена договором.

Разом із тим, у кредитному договорі не зазначено та позивач не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням та обслуговуванням кредиту, які фактично надавалися відповідачу та за які встановлено відповідну комісію, окрім тих, які відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинні надаватись безоплатно. Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, зміст яких наведено вище, суд вважає, що положення договору щодо сплати такої комісії є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому вони не створюють будь-яких наслідків.

За вказаних обставин у задоволенні позову в частині стягнення комісії в розмірі 11100,00 гривень слід відмовити.

Разом із тим, судом установлено, що відповідач частково здійснював сплату комісії згідно з графіком платежів за кредитним договором, зокрема 01.11.2025 в розмірі 3375 грн, 17.11.2025 та 02.12.2025 – 2 платежі по 1110 грн, що разом становить 5595 грн.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про нікчемність положень договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, тому зарахування сплаченої відповідачем суми в розмірі 5595 грн у рахунок погашення комісії є безпідставним. Ці кошти суд вважає за необхідне зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Відтак, судом установлено, що розмір простроченої заборгованості відповідача за кредитним договором становить 9967 грн.

Також суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) у розмірі 7500,00 грн, оскільки вона нарахована в період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тому позов у частині їх стягнення до задоволення не підлягає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідач не спростував простроченої заборгованості за Договором про споживчий кредит № 103869146 від 03.10.2025 за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками в загальному розмірі 9967 грн, суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення його позову.

У зв`язку з частковим задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 9967 грн із 44081,53 грн, що становить 22,6 %, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 601,70 грн (22,6 % від 2662,40 грн) гривень судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 9967 грн заборгованості за кредитним договором № 103869146 від 03.10.2025.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 601,70 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Суддя Н. М. Сташків