Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №446/757/26 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/757/26

Провадження № 3/446/438/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року м. Кам`янка-Бузька

Суддя Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області Ляшко О. П.,

за участі:

секретаря судового засідання Новосад І.В.

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Ладанівської Н.І.

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката Шевчук М.І.

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, якому роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ВАД №990136 від 17.03.2026 ОСОБА_1 , 16.03.2026 року о 23:30 год, в АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , чим було завдано шкоду психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої особи.

ОСОБА_1 до суду прибув, пояснив суду, що того дня біля 20:30 год він повернувся додому, ОСОБА_3 - колишня дружина, відразу почала поводитися агресивно та намагалася вчинити конфлікт. Щоб уникнути конфлікту, він пішов в свій робочий кабінет, зачинився. Коли він працював у кабінеті, колишня дружина підійшла до кабінету, наполягаючи відкрити двері, тоді він відчинив їх. Зайшовши до кабінету Христина відразу накинулася на нього, почала кричати, штовхатися, бити по голові, з`ясовувати стосунки. Він просив її вийти з кабінету, на що вона не реагувала. Оскільки він не хотів розвитку конфлікту, бо схожі ситуації вже траплялися і до них приїжджали працівники поліції після чого складали протоколи, вивів її за руку з кабінету, оскільки хотів, щоб вона перестала агресувати, та зачинив двері. За яку руку вивів точно не пам`ятає, припускає, що за ліву, на якій вона носить годинник. Після цього почув шум, крик ОСОБА_2 , на який прибігли діти, він вийшов з кабінету та побачив на руці ОСОБА_2 гематому, у зв`язку з чим він викликав швидку допомогу, а друг ОСОБА_2 викликав працівників поліції. Вказав, що після розірвання шлюбу вона часто спричиняє конфлікти, які він намагається уникати, оскільки вони жили разом із дітьми і він не хотів щоб це їм нашкодило. Зауважив, що після одного із таких конфліктів в січні 2026 року, працівниками поліції складалися протоколи за домашнє насильство щодо нього та ОСОБА_2 , судом справи були закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що після розлучення колишня дружина вживає велику кількість таблеток, що може провокувати агресію у неї. Вказав, що жодного психологічного та фізичного насильства по відношенню до дружини в той день не чинив, також зазначив, що йому не відомо звідки взялася гематома на правій руці ОСОБА_4 .

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвокат Ладанівська Н.І. в судовому засіданні вказала, що потерпіла не вперше провокує сімейний скандал, зазначила що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №990136 від 17.03.2026 не розкриті ознаки складу адміністративного правопорушення, в такому не встановлено завдання саме ОСОБА_5 шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілої. Крім цього, у консультативному висновку спеціаліста від 17.03.2026, який потерпіла долучає на підтвердження завдання її фізичного насильства вказано діагноз: забій передпліччя, підшкірна гематома с/З правого передпліччя, без кістково-травматичних змін, що не відповідає матеріалам справи та суперечить поясненням сторін. Просила провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання прибула підтвердила факт фізичного та психологічного насилля з боку свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 . Пояснила, що 16.03.2026 вона розпочала розмову із своїм колишнім чоловіком щодо фінансових витрат, оскільки вони після розлучення проживають в одному будинку. Після цього він почав її ображати та виганяти з кабінету, однак вона продовжувала розмову, оскільки хотіла вияснити всі фінансові питання. Після цього ОСОБА_6 підійшов до неї та відіпхнув її, після чого взяв за руку та вивів з кабінету, її праву руку вдарив об кант дверей. Зазначає, що попередила його, що викличне працівників поліції, але це його не зупинило і він її штовхнув та почав обзивати, після чого вона почала кричати і на її крик прибігли діти, які були на другому поверсі. Після цього вона викликала працівників поліції. Вказала, що не очікувала такої реакції ОСОБА_1 , оскільки в них була усна домовленість щодо розподілу фінансів, якої він не завжди дотримувався. Наступного дня вона звернулася до лікаря з тілесними ушкодженнями, також приймала таблетки за рецептом психотерапевта. До поліції із заявою про спричинення їй тілесних ушкоджень не зверталася.

Представник потерпілої адвокат Шевчук М.І. в ході розгляду справи вказала про те, що 16.03.2026 було вчинено психологічне та фізичне домашнє насильство відносної потерпілої ОСОБА_2 її колишнім чоловіком ОСОБА_1 , що підтверджується дослідженими доказами. Просила суд притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , пояснила, що вона є донькою сторін. До березня 2026 року вона з неповнолітнім братом та батьками проживали разом, після цього конфлікту батько почав проживати окремо, як він пояснив щоб уникнути сварок, згодом переїхала і мама, наразі вони проживають вдвох з братом. Приблизно з листопада 2025 року між батьками відбуваються конфлікти, які по`вязані зі зрадою, розлученням. 16 березня ввечері, коли батько повернувся з роботи, мама почала сварку, на що він попросив не рухати його та пішов до свого кабінету. Коли вона знаходилась поруч в кімнаті, мама зайшла в кабінет до тата та знову почала кричати, скандалити, продовжуючи конфлікт. Вона чула як тато просив маму вийти з кабінету, вона не виходила, тоді він вивів її за руку. Свідок пояснила, що чула голосну розмову, крики між батьками, але щоб тато бив при цьому маму вона не чула. Коли вона з мамою перебувала в кімнаті, мама показала синець на руці.

Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП)

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, шо доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, загальний - особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Об`єктом правопорушення є громадський порядок і громадська безпека.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

При цьому, норма ч.1 ст.173-2КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.

Відповідно до п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з п. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; значна перевага сил (фізичних, психологічних) того, хто чинить насильство.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіяні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкреслене агресією і бажанням завдати шкоди.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Положенння статті 256 КУпАП закріплюють, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: в тому числі, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; тощо.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015№1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. При цьому, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, яка форма насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, форма домашнього насильства, наслідки цих дій для потерпілого, саме в чому виявляється шкода здоров`ю потерпілого.

У судовому засіданні досліджено:

- протокол серії ВАД №990136 від 17.03.2026;

- копію рапорту поліцейського від 16.03.2026 , в якому вказано, що 16.03.2026 о 23.40 год надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 16.03.2026 о 23.39 за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця повідомила про те, що чоловік її зрадив, після чого почав її штовхати, на руці утворився синяк. ШМД викликали;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 17.03.2026, які узгоджуються з тими, що надані в судовому засіданні;

- заяву ОСОБА_2 від 17.03.2026, в якій вона просить прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_5 , з яким на даний момент вона спільно проживає та який вчиняє щодо неї фізичне та психологічне насильство;

- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 17.03.2026, де поліцейським зазначений рівень небезпеки високий;

- консультаційний висновок спеціаліста від 17.03.2026, згідно якого ОСОБА_2 поставлено діагноз: забій правого передпліччя. Підшкірна гематома с/З правого передпліччя. Без кістково-травматичних змін;

- рецепт № 1983 виданий лікарем ОСОБА_8 від 17.03.2026 про призначення медикаментів ОСОБА_9 ;

- долучені до матеріалів справи фото руки із гематомами, та копії скріншотів телефону, надані ОСОБА_2 ..

Водночас суд не бере до уваги документи, долучені представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокатом Ладанівською Н.І., а саме: відповіді начальника поліції № 3769/44/01-26 та № 3765/44/01-26, адресовані ОСОБА_10 , заяву та пояснення ОСОБА_7 , а також копію трудової книжки ОСОБА_1 , оскільки зазначені документи не стосуються предмета доказування у цій справі. Зі змісту вказаних документів вбачається, що вони стосуються інших подій та обставин, які мали місце в інший час, а не події, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 990136. Відтак, зазначені документи не підтверджують і не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 саме інкримінованих йому діянь, наявності завданої потерпілій шкоди та інших обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні, а тому не мають належного доказового значення для вирішення справи по суті.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, доводи захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, покази потерпілої, та її захисника, покази свідка, суд дійшов до висновку, що в даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між притягуваним та колишньою дружиною відсутня, як слідує з матеріалів провадження мав місце конфлікт між колишнім подружжям в якому всі учасники приймали активну участь, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону України « Про запобігання та протидії домашнього насильства».

Разом з тим, в порушення вищевказаних вимог законодавства, у протоколі про адміністративне правопорушення посадовою особою не викладено, відповідно не встановлено, обставин складу адміністративного правопорушення: не зазначено в яких саме діях ОСОБА_1 виразилось психологічне та фізичне насильство, в чому полягала шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої.

Крім того, усі елементи складу адміністративного правопорушення не лише повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, але, також, їх наявність (зокрема, факт вчинення особою будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, які підпадають під ознаки домашнього насильства, наслідки у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та причинно-наслідковий зв`язок між діями особи та наслідками для потерпілого) повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами, зокрема поясненнями свідків, потерпілих, аудіо/відео фіксацією тощо.

Звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, базуються переважно на поясненнях ОСОБА_2 . Водночас самі по собі пояснення потерпілої, за відсутності інших належних та достатніх доказів, не можуть безумовно підтверджувати всі обов`язкові елементи складу адміністративного правопорушення, зокрема факт вчинення саме ОСОБА_1 конкретних умисних дій, наслідком яких стало заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

При цьому судом встановлено, що безпосередніх свідків події не було. Зі слів самої потерпілої та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, діти прибігли до місця події вже після того, як почули крики ОСОБА_2 , а тому безпосередніми очевидцями обставин конфлікту, у тому числі моменту, коли за твердженням потерпілої, їй було завдано тілесного ушкодження, вони не були.

Будь-яких об`єктивних даних, які б безпосередньо підтверджували факт умисного застосування ОСОБА_1 фізичного насильства до ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, та в судовому засіданні не надані. Зокрема, відсутні показання безпосередніх свідків події, аудіо- чи відеозаписи, інші об`єктивні матеріали, які б підтверджували механізм спричинення потерпілій ушкодження та його зв`язок саме з діями ОСОБА_1 .

Долучені до матеріалів справи фотознімки, на яких зображено руку з гематомою, також не можуть самі по собі підтвердити обставини, покладені в основу протоколу. Із зазначених фотознімків неможливо достовірно встановити особу, якій належить зображена рука, час виникнення гематоми, механізм її утворення та обставини, за яких вона виникла. Відтак, такі фотознімки підтверджують лише наявність на зображеній руці певної зміни, але не підтверджують того, що відповідне ушкодження було спричинене саме ОСОБА_1 16.03.2026 року.

Так само консультаційний висновок спеціаліста від 17.03.2026 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 встановлено забій правого передпліччя та підшкірну гематому, не містить висновку щодо механізму утворення такого ушкодження, часу його виникнення та особи, діями якої воно могло бути спричинене. Наявність у потерпілої тілесного ушкодження сама по собі не є достатнім доказом того, що воно виникло внаслідок умисних дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, зазначений медичний документ підтверджує лише факт звернення потерпілої за медичною допомогою та наявність встановленого медичним працівником ушкодження, однак не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між таким ушкодженням та діями ОСОБА_1 .

Не може бути покладений в основу висновку про доведеність вини і рецепт № 1983 від 17.03.2026 року. Вказаний документ містить інформацію про призначення лікарем медикаментів, однак із нього неможливо встановити, у зв`язку з яким саме станом здоров`я вони були призначені, який діагноз обумовив їх призначення, характер та ступінь тяжкості ушкодження, а також причинний зв`язок між призначенням відповідних лікарських засобів та діями ОСОБА_1 . Відтак, зазначений рецепт не підтверджує факту спричинення потерпілій шкоди здоров`ю саме діями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Рапорт працівника поліції від 16.03.2026 року також не є доказом безпосереднього спостереження працівником поліції події правопорушення, оскільки містить відомості, отримані зі слів заявниці. Зазначений документ може підтверджувати факт надходження повідомлення на лінію «102», однак сам по собі не підтверджує достовірність викладених заявницею обставин та не встановлює особу, яка спричинила зазначене ушкодження.

Аналогічно, заява потерпілої, її письмові пояснення та пояснення, надані нею в судовому засіданні, фактично є одним джерелом відомостей про обставини події та не знаходять достатнього об`єктивного підтвердження іншими доказами.

Крім того, між поясненнями учасників події наявні істотні розбіжності щодо характеру та розвитку конфлікту. ОСОБА_1 заперечує факт застосування ним насильства та пояснює, що вивів ОСОБА_2 з кабінету за руку, після чого, почувши крики, вийшов та побачив у неї гематому на руці. Потерпіла ж зазначає, що саме ОСОБА_1 її штовхнув та взяв за руку, вдарив руку. При цьому жодними іншими належними та достатніми доказами не усунуто ці суперечності та не підтверджено версію потерпілої як достовірну.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами можуть бути лише фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюється, зокрема, винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому відповідно до ст. 252 КУпАП кожен доказ підлягає оцінці з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У даному випадку сукупність досліджених доказів не дає суду можливості дійти поза розумним сумнівом висновку про те, що саме ОСОБА_1 умисно вчинив щодо ОСОБА_2 конкретні діяння фізичного чи психологічного характеру, які спричинили шкоду її фізичному або психічному здоров`ю.

Сам факт виникнення конфлікту між колишнім подружжям, звернення потерпілої до поліції та медичного закладу, наявність у неї гематоми, а також суб`єктивна оцінка нею дій ОСОБА_1 не є достатніми для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, у ході судового розгляду не встановлено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема не доведено, що саме його умисними діями було спричинено шкоду фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а також не встановлено належного причинно-наслідкового зв`язку між інкримінованими йому діями та зазначеними наслідками.

Будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не визнає вину у вчиненні зазначених у протоколі діянь.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявний тривалий побутовий та майновий конфлікт, пов`язаний, зокрема, із спільним проживанням сторін після розірвання шлюбу, в якому активну участь приймають обидва учасники конфлікту.

При цьому надані суду докази не містять достатніх, належних та допустимих відомостей, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (« Справа Малофєєва проти Росії», справ «Карелін проти Росії»), де ЄСПЛ, серед іншого зазначив, шо «суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становить порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення , а фактично судом)». Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином перебиратиме на себе функцію обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст 1,7, 9-11,173-2, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Повний текст постанови проголошено 14.09.2026 в залі судових засідань Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

Суддя О.П. Ляшко