Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №462/6/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 вересня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді - Гедз Б.М.,

за участю: секретаря судових засідань — Сеньків Х.М.

представника позивача — Городенський О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про виселення осіб, що самоправно зайняли жиле приміщення, -

встановив:

Представник позивача АТ «Універсал Банк» - Городенський О.А. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,7 кв.м., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.11.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №BL433, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 40 000,00 доларів США, з кінцевою датою погашення до 01.11.2027. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 13.11.2007 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 34,7 кв.м. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, банком було подано письмову заяву до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису, а саме №716 від 27.05.2009 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме спірну квартиру. В рамках примусового виконання виконавчого провадження було описано та арештовано нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 34,7 кв.м. Електронні торги не відбулись, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. 31.01.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем та видано свідоцтво №81. Листом вих. №250/01-16 від 19.12.2022 приватного нотаріуса КМНО Бадахова Ю.Н. встановлено інформацію про відсутність осіб зареєстрованих у спірній квартирі. Проте 11.08.2025 було складено акт після проведення перевірки кола осіб, що фактично проживають у нерухомості банку, згідно з яким встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 , проживає орендар ОСОБА_1 , який надав договір оренди від 06.09.2022, укладений з ОСОБА_2 , незважаючи на те, що на час підписання договору оренди власником квартири АДРЕСА_3 є позивач. Позивачем було направлено вимогу відповідачу про добровільне виселення з квартири, яка належить банку, або підписання з позивачем, як власником майна, легітимний договір оренди, однак відповідач відмовився, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду із даним позовом, а відтак просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.01.2026 цивільну справу залишено без руху.

На виконання ухвали від 07.01.2026 позивач відправив заяву про усунення недоліків. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.01.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позові.

У судове засідання 04.09.2026 відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток, відзиву на позовну заяву не подав, представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Згідно з частиною 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив.

З`ясувавши доводи представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Судом встановлено, що 13.11.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №BL433, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 40 000,00 доларів США, з кінцевою датою погашення до 01.11.2027.

13.11.2007 року між ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого була двокімнатна квартира, загальною площею 34,7 кв.м, житловою площею 23,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Указаний договір посвідчено приватним нотаріусом Львівським міського нотаріального округу Сиротяком М.Р. та зареєстровано в реєстрі за № 3435 (а.с. 6 - зв. а.с. 7).

Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис №716 від 27.05.2009 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме спірну квартиру.

Прилюдні торги не відбулись, так як не виявилось бажаючих зареєструватись та викупити арештоване майно.

31.01.2011 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. було проведено державну реєстрацію права власності на майно, що складається з квартири АДРЕСА_2 , та видано свідоцтво Публічному акціонерному товаристу "Універсал Банк", зареєстроване в реєстрі за № 81 (а.с. 8).

Окрім того, 11.04.2011 ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності Публічного акціонерного товарист "Універсал Банк" на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Позивач направив запит до приватного нотаріуса КМНО Бадахова Ю.Н. про встановлення зареєстрованих осіб у спірній квартирі, у відповідь на який отримав лист від 19.12.2022 про відсутність таких (а.с. 10).

Одночасно з вищенаведеним, представниками позивача з метою з?ясування/підтвердження кола осіб, що фактично проживають у нерухомості банку, було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі чого складено акт встановлення факту перебування у жилому приміщенні від 11.08.2025, змістом якого є інформація про відповідача ОСОБА_1 , який є орендарем відповідно до договору оренди, який укладений між відповідачем та ОСОБА_2 від 06.09.2022 (а.с. 11 - зв. а.с. 13).

20.08.2025 представником АТ «Універсал Банк» було направлено вимогу відповідачу у справі про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності. Проте зазначена письмова вимога була повернута позивачу з відміткою Укр пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 14 - зв. а. с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 49 цього Закону протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У такому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом, сформованим за результатами електронного аукціону, що не відбувся, та актом про проведення електронного аукціону. Такий акт є підставою для видачі нотаріусом іпотекодержателю свідоцтва про залишення за собою майна з електронного аукціону, що не відбувся.

Згідно з частиною першою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка характеризується як: пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою, не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом; виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання від вчинення подібних дій; абсолютність влади полягає в наданні власнику забезпеченої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності щодо неї.

Кожен, хто не є власником, не має права створювати перешкоди власнику у здійсненні належного йому права, а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на порушення або обмеження прав власника щодо володіння, користування та розпорядження майном; права володіння, користування та розпорядження власністю є рівними для всіх осіб (власників) (Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020).

Частиною першою статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку (квартири) має право використовувати помешкання для проживання та іншого не забороненого законом використання, а також вимагати усунення порушень його права.

На підтвердження створення перешкод у праві власності своїм майном позивач указував, що через проживання у спірному житлі відповідачів, АТ «Універсал Банк» не може користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Указані обставини підтверджуються актом про встановлення факту фактичного проживання у жилому приміщенні.

Як вбачається зі ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

-договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

-договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, було роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР. Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц погодилася з такими висновками.

У даній справі ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 , що підтверджено договором оренди від 06.09.2022, який укладено між попереднім власником квартири ОСОБА_2 та відповідачем.

Особа, яка не є власником майна та не має відповідного речового права або належних повноважень на розпорядження цим майном, не має права передавати його в найм (оренду). Укладення такою особою договору оренди суперечить вимогам статей 203, 319, 761 ЦК України та є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до статті 215 ЦК України.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У подальшій практиці Верховного Суду (зокрема, у справах № 554/5587/20, № 521/7073/21) послідовно підкреслюється, що відсутність у особи чинного правового титулу на користування житлом за умови набуття права власності іншою особою є підставою для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні майном, у тому числі шляхом виселення.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені норми права, суд приходить до переконання, що фактичне проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 , є самоправним користуванням житловим приміщенням, що порушує права власника - АТ «Універсал Банк», і дає підстави для його виселення без надання іншого житла.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВС №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За приписами частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 280, 353-354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про виселення осіб, що самоправно зайняли жиле приміщення - задоволити.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст заочного рішення складено 14.09.2026.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/6/26

Суддя: Б.М.Гедз