Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №335/9387/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9387/26 2-а/335/197/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Муленко Я.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2026 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить скасувати Постанову № R 541979 від 25.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.08.2026 року з застосунку «Дія» дізнався про відкриття відносно нього виконавчого провадження № 81791454 за постановою відповідача про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. До цього часу копію постанови ТЦК та СП позивач не отримував, про складання відносно нього протоколу та винесення постанови йому не було відомо.

Вважає постанову протиправною з наступних підстав. В порушення вимог ст. 283 КУпАП у постанові не зазначено конкретні обставини адміністративного правопорушення, в якій формі вчинено порушення: відмова від проходження ВЛК чи непроходження ВЛК, коли саме позивач мав його пройти, тощо.

В оскаржуваній постанові міститься посилання на п.2 р.ІІ Закону України Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», однак вважає, що він не підпадає під його дію, оскільки станом на 05..06.2025 року позивачу було 24 роки. За таких обставин вважає відсутнім склад адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді від 28.08.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

02.09.2026 року позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Ухвалою судді від 04.09.2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, прийнято позов до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши наступне.

Згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 з 18.05.2026 року. Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України затвердженого Наказом МОУ від 14.08.2008 №402 визначено, що під час дії воєнного стану висновок ВЛК діє один рік. Під час складання протоколу №793 від 18.05.2026 року відомості про проходження Позивачем військово-лікарської комісії відсутні. Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" Резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування. До персональних відомостей відповідно до пункту 17-1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відносяться результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення ступеню придатності виконання військового обов`язку.

Під час складання протоколу №793 від 18.05.2026 року про адміністративне правопорушення, громадянина ОСОБА_1 ознайомлено з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі зі змістом статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 63 Конституції України. Будь-яких заяв та клопотань від громадянина ОСОБА_1 не надходило. За результатами розгляду матеріалів справи №793 від 18.05.2026 про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена постанова №R541979 від 25.05.2026 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Отже, притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, як порушника законодавства, вважає законним та обґрунтованим.

Також, одночасно з відзивом, відповідач подав до суду витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно позивача.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

25.05.2026 Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № R 541979 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови: «за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п.2 розділу ІІ Закону України № «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 18.05.2026 № 793, наданого суду, відносно Позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП. Суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, полягала в такому: « ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абз. 2,4 частини 1, абзаців 7,8 п.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2,4 пункту 1 Додатку 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", пунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби протягом останнього року.

Тобто, за змістом протоколу встановлено, що він складений відносно позивача, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, а саме за не проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, протягом останнього року.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.

Разом з тим, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за непроходження, відмову від проходження ВЛК ( п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»).

Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 3621-IX, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Станом на набрання чинності даним Законом, і до 05.06.2025 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не досяг 25-річного віку, отже положення цього Закону відносно нього застосуванню не підлягають.

Згідно примітки до Довідки про доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 18.05.2026 року, складено протокол № 793, направлений на ВЛК.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивачем до позову надано витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Резерв +, сформований 21.08.2026 року, з якого видно, що Позивач 19.05.2026 року пройшов ВЛК, номер протоколу № 2026-0519-1237-1383-3, постанова ВЛК: придатний.

З наведеного вбачається, що 18.05.2026 року протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача складено за непроходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, постановою від 25.05.2026 року позивач притягнутий до відповідальності за порушення вимог Закону, які до нього не можуть бути застосовані.

Крім того, станом на день винесення оскаржуваної постанови, а саме 19.05.2026 року Позивач пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Резерв +, сформованим 21.08.2026 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши оскаржувану позивачем постанову, суд встановив, що підставою для її винесення стало непроходження (відмова) від проходження ОСОБА_1 ВЛК.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що 18.05.2026 року позивач отримав направлення на ВЛК, та завершив її проходження 19.05.2026 року, тобто до винесення оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова ухвалена без належного з`ясування обставин справи, та позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили вчинення позивачем правопорушення, не довів правомірність прийнятої ним постанови від 25.05.2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ч.1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 665, 60 грн.

Керуючись ст.ст.90, 94, 139, 242-246, 262, 268-272, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову № R 541979 від 25.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17 000 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Калюжна