Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №335/3012/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3012/26 2/335/2200/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Ірбіс» кредитний договір № 39442712 від 26.09.2021 року, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі 5000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 39442712 від 26.09.2021 року.

Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 17000 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн.; заборгованість за відсотками становить 12000 грн. Позивач просить позов задовольнити, стягнути вказану суму заборгованості, витрати по сплату судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5500,00 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.04.2026 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке було судом задоволено. Разом з цим, у вказаному клопотанні відповідач зазначила, що вона є дружиною військовослужбовця, що згідно законодавства надає їй пільги у кредитних правовідносинах. Однак, враховуючи перебування її чоловіка у районі виконання бойових завдань, виникли труднощі із отриманням доказів - документів, що підтверджують проходження військової служби, а тому необхідно більше часу для підготовки Відзиву на позовну заяву.

28.04.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, за змістом яких, представник просить суд поновити строк на подання клопотання про витребування доказів, витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» відповідну інформацію, яка має значення для вирішення даного спору, долучити витребувані документи до матеріалів справи та задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Разом з цим, представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. На момент укладення договору ТОВ «ФК «ІРБІС» надавало фінансові послуги через онлайн-сервіс KUMO (домен kumo.com.ua). Процедура оформлення кредиту на цьому сервісі є єдиною стандартизованою та складається з обов`язкових технічних етапів, на які представник позивача посилається у поданих поясненнях. Більш того, положення кредитного договору підтверджують добровільність укладення правочину, належне інформування Клієнта та дотримання Товариством вимог законодавства при наданні фінансової послуги. Отже, 26.09.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 39442712. Разом з цим, номер телефону НОМЕР_1 , що вказаний в Договорі про надання фінансового кредиту № 39442712 від 26.09.2021, співпадає з номером телефону, який Відповідач зазначила у шапці клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження від 19.04.2026. Таким чином, кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 984309. Крім цього, згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року, в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» зафіксовано карту (маску карти), що належить Клієнту, а саме - НОМЕР_2 . Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ФК «ІРБІС» було укладено Договір на переказ коштів № ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06. Позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів Позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 39442712 від 26.09.2021 та лист від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. № 3152_251023173409 від 23-10-2025, в якому виснується, що у відповідності до вищевказаного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «ІРБІС»: 26-09- 2021 13:58:22 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 110724158, призначення платежу: Зачисление 5000 грн на карту НОМЕР_2 . Щодо нарахування процентів за вказаним кредитним договором, представник позивача зазначив наступне. Відповідач не дотрималася умов Договору про надання фінансового кредиту № 39442712 від 26.09.2021, оскільки не повернула кредит у встановлений строк і не здійснила жодного платежу в рахунок його погашення, у зв`язку з чим, видповідно до умов кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого строку, розраховувався за формулами: 1. у період із 26.09.2021 по 26.10.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 2 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 5 000,00 (сума кредиту) * 0,02 (2,0/100)* 30 (днів) = 3 000,00 грн.; 2. у період із 27.10.2021 по 25.12.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 5 000,00 (сума кредиту)* 0,03 (3/100)* 60 (днів) = 9 000,00 грн. Разом з цим, з приводу посилань відповідача на наявність пільг у кредитних правовідносинах, представник позивача вказав наступне. На час виникнення спірних правовідносин, а саме, у період із 26.09.2021 по 25.12.2021, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дружини військовослужьовців не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом. Більш того, ОСОБА_1 офіційно набула цивільного статусу «дружина» лише 10 червня 2022 р. Крім цього, представник позивача зазначає, що відповідно до п. 4.1. Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 р., Право вимоги переходить від ТОВ « ФК «ІРБІС» до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № до цього Договору. Разом з цим, в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Отже, позивач вважає, що надані докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження законності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

07.05.2026 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

12.05.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено наступне. Матеріали даної справи не містять доказів прийняття (акцепту) вищевказаного договору позики відповідачем, у справі немає доказів надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею законом. У матеріалах справи відсутні первинні документи (квитанція, платіжне доручення, меморіальний ордер, виписка по рахунку), які підтверджують виконання первісним кредитором ТОВ ФК«ІРбіс» умов кредитного договору №39442712 від 26.09.2021 року щодо перерахунку коштів у розмірі 5000 гривень саме на банківський рахунок саме ОСОБА_1 . Надана Квитанція сформована платіжним сервісом Liqpay, не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості, оскільки з її змісту вбачається, що ТОВ ФК «ІРБІС» перерахував на невстановлений банківський рахунок кошти в сумі 5000 грн., при цьому номер рахунку отримувача в ній не відображається, як в не відображається ПІБ, РНОКПП особи, тому ідентифікувати відповідача як власника банківської картки та отримувача цих коштів за вказаним документом неможливо. Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. Також було порушено повідомлення про відступлення кредиту Договір про споживче кредитування. Крім цього, сума відсотків (12 000 грн.) майже у 2,5 рази перевищує тіло кредиту (5 000 грн). Нарахування відсотків, що є явно заборгованими та неспівмірними зі збитками кредитора, порушує принципи справедливості та добросовісності. Разом з цим, відповідач не погоджується із сумою заявлених витрат на правничу допомогу, оскільки розмір заявлених витрат є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку з чим просить суд зменшити розмір витрат до 3000 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

18.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якого просить задовольнити клопотання про витребування доказів від 28.04.2026 року та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у раніше поданому клопотанні 28.04.2026 року. Разом з цим, з приводу заявлених витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача зазначив, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу у розмірі 5500,00 підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» наступні докази: інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 в період з 26.09.2021 по 30.09.2021 з відображенням часу зарахування коштів; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

30.06.2026 року, на виконання ухвали суду від 28.05.2026 року, від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація.

12.07.2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що Приватбанком 30.06.2026 була надана виписка за рахунком № НОМЕР_4 ОСОБА_1 строком з 26.09.2026-30.09.2026 з порушенням строку, у зв`язку з чим, відповідач просить суд не брати до уваги вказану виписку. Разом з цим, відповідач зазначає, що у наданій виписці не міститься жодної інформації, що кошти переводились через сервіс Ipay ФК «Ірбіс», а перекази на карту не містять жодної інформації про ціль зарахування. У виписці за рахунком № НОМЕР_4 не можливо встановити правову природу переказів, які не містять призначення платежу. Отже, на думку відповідача, надана виписка Приватбанком за рахунком № НОМЕР_4 не містить жодних операцій, які б могли довести переказ коштів ФК ІРБІС на рахунок відповідача, а отже не можуть бути прийняті до уваги як докази у даній справі.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, подав заяву у якій просив суд провести розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Ірбіс» кредитний договір №39442712 від 26.09.2021 року. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 984309. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору, Товариство надає кредит Клієнту у розмірі 5000,00 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим Договором у строки та на умовах даного Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору, сторони визначили, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству пільгову процентну ставку у розмірі 2%, яка діє протягом 30 календарних днів з 26.09.2021 по 26.10.2021 та стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка діє протягом 60 календарних днів з 27.10.2021 по 25.12.2021.

Відповідно до п. 5.11.1 Договору, реальна річна процентна ставка за кредитом складає 720%.

ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало взяті на себе зобов`язання за вищевказаним кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору № 39442712 від 26.09.2021 року, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 5000,00 грн. на банківську картку номер № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23 жовтня 2025 року про перерахування суми кредиту через сервіс онлайн платежів «iPay».

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 25.12.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 39442712 від 26.09.2021 року.

Відповідно до витягу із Додатку №1 до Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 39442712 від 26.09.2021 року у загальному розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.7. кредитного договору, при надходженні від Клієнта на поточний рахунок Товариства коштів для погашення заборгованості за цим Договором, кошти спрямовуються на погашення заборгованості у наступній послідовності: - у першу чергу - на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; - у другу - на погашення заборгованості за сумою Кредиту. Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) Кредиту (п. 4.3. кредитного договору).

Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 17 000,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 12 000,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд оцінює позиції сторін, викладені у заявах по суті справи.

Щодо доводів відповідача, про не укладення кредитного договору № 39442712 від 26.09.2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій особі цього договору.

Згідно з відомостями, відображеними у Довідці про ідентифікацію клієнта, сформованій ТОВ «ФК «ІРБІС» 01 вересня 2025 року, ОСОБА_1 була ідентифікована 26.09.2021 13:58:21, тобто безпосередньо у момент вчинення електронного правочину щодо укладення Кредитного договору № 39442712.

У довідці зазначено, що укладення договору відбулося шляхом акцепту оферти Клієнтом із застосуванням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Відображено унікальний одноразовий ідентифікатор (код підпису) - 984309, який був направлений на номер телефону, зазначений Клієнтом при укладенні договору - +380688816673, а також зафіксовано дату підписання договору - 26.09.2021. Разом з цим, номер телефону НОМЕР_1 , що вказаний в Договорі про надання фінансового кредиту № 39442712 від 26.09.2021, співпадає з номером телефону, який Відповідач зазначає у поданих заявах по суті справи.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсними не визнано. Договір про надання кредиту є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався. З огляду на зазначене, доводи відповідача щодо не укладення кредитного договору № 39442712 від 26.09.2021 року, є неспроможними.

З приводу посилань відповідача на відсутність в матеріалах справи первинних документів які підтверджують виконання первісним кредитором ТОВ ФК«Ірбіс» умов кредитного договору, що перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору № 39442712 від 26.09.2021, видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року, в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС» зафіксовано карту (маску карти), що належить Клієнту, а саме - НОМЕР_2 .

Разом з цим, з наданої суду АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду інформацією вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_6.

Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ФК «ІРБІС» було укладено Договір на переказ коштів № ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06.

На підтвердження перерахування суми кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 , представником позивача до матеріалів справи долучено, зокрема, лист від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. № 3152_251023173409 від 23-10-2025, в якому виснується, що у відповідності до вищевказаного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «ІРБІС»: 26-09- 2021 13:58:22 на суму 5000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 110724158, призначення платежу: Зачисление 5000 грн на карту НОМЕР_2 .

Крім цього, з наданої суду АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду інформацією вбачається, що платіжна операція з перерахування кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн від 26.09.2021 була здійснена на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яка належить відповідачу ОСОБА_1 .

Твердження позивача, що з наданої виписки не міститься жодної інформації, що кошти переводились через севіс iPay ФК "Ірбіс" та переказ не містить жодної інформації про ціль зарахування, суд вважає не обгрунтовані, оскільки відповідач не підтвердив свої доводи документально, тому такі твердження є лише суб`єктивною оцінкою події.

Окрім того, суд наголошує, що відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження не отримання кредитних коштів не надала, хоча, як Клієнт АТ КБ «Приватбанк» могла вільно отримати самостійно виписку по руху коштів на своєму рахунку у спірний період, а також могла скористатися інтернет-банкінгом та сформувати виписку в електронному вигляді.

Отже, з матеріалів справи вбачається наявність між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин, і матеріали справи містять докази того, що ТОВ «ФК «ІРБІС» виконані умови кредитного договору №39442712 від 26.09.2021 та надано позивачу кошти у розмірі 5000, 00 грн.

Разом з цим, суд не вбачає порушень з боку позивача щодо відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит, оскільки на підтвердження факту відступлення права вимоги до Відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 39442712 від 26.09.2021 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» від ТОВ «ФК «ІРБІС», Позивачем до позовної заяви було долучено наступні документи: Копію Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року; Витяг з Додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року; Копію Акту приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року; Копію платіжної інструкції № 6054383 від 02 вересня 2025 р. з призначенням платежу: «Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року. Без ПДВ».

Відповідач також не погоджується із правомірністю нарахованих процентів за вказаним кредитним договором, оскільки сума нарахованих відсотків у кілька разів перевищує тіло кредиту. З огляду на вказане, суд зазначає наступне.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався за формулами: 1. у період із 26.09.2021 по 26.10.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 2 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 5 000,00 (сума кредиту) * 0,02 (2,0/100)* 30 (днів) = 3 000,00 грн.; 2. у період із 27.10.2021 по 25.12.2021 підлягають сплаті проценти у розмірі 3,00 відсотків за кожен день користування кредитом, що складає: 5 000,00 (сума кредиту)* 0,03 (3/100)* 60 (днів) = 9 000,00 грн.

Отже, заборгованість Клієнта за Договором про надання фінансового кредиту № 39442712 від 26.09.2021, нарахована за період користування кредитом (з урахуванням строку кредитування) складає 17 000,00 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить - 5 000,00 грн., заборгованість за відсотками становить - 12 000,00 грн., заборгованість за комісією становить - 0,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 0,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, наведений Позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між Відповідачем та ТОВ «ФК «ІРБІС».

Разом з цим, суд погоджується із доводами представника позивача щодо відсутності у відповідача пільг у кредитних правовідносинах, згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме, у період із 26.09.2021 по 25.12.2021, ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Тобто на момент укладення між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 кредитного договору та строку його дії дружини (чоловіки) військовослужбовців, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Крім цього, згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 10.06.2022 року відповідач ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, доводи Відповідача щодо наявності у неї пільг у кредитних правовідносинах є безпідставними та такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором №39442712 від 26.09.2021, що підтверджено матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17 000,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 12 000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 02 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Позика» в особі директора Міньковської А.В. та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір про надання правової допомоги №39493634/01 та додаткова угода №39442712 до договору про надання правової допомоги від 16.02.2026 року.

Разом з цим, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача до матеріалів справи долучено копію Договору № 39493634/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року; копію Додаткової угоди № 39442712 від 16.02.2026 до Договору №39493634/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року; копію Детального опису робіт (надання послуг) від 16.02.2026 року; копію Акту на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22.07.2016.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що ФОП Лівак І.М. було надано позивачу ТОВ ФК «Позика» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі, а саме: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин; правовий аналіз обставин спірних правових відносин та надання правових рекомендацій; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи; формування додатків до позовної заяви на загальну суму 5500 грн.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Відповідач у відзиві зазначила, що не погоджується із заявленим розміром витрат на професійну правничу допомогу та у разі задоволення позовних вимог просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру 3 000 грн., з урахуванням співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаною адвокатами роботою.

В свою чергу представник позивача, не погоджуючись із позицією відповідача просив стягнути заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

При цьому, суд приходячи до вищевказаного висновку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив також з того, що ФОП ОСОБА_3 неодноразово надавав правову допомогу позивачу ТОВ «ФК «Позика» по аналогічним спорам з приводу стягнення заборгованості за кредитними договорами, суд також враховує позицію відповідача про зменшення вказаних витрат, врахування ціни позову та складності справи, тому суд вважає, вищевказані витрати з правової допомоги завищеними та такими, що підлягають зменшенню до 3000,00 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Київська область) заборгованість за Договором № 39442712 від 26.09.2021 року у загальному розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 12 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Київська область) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м.Бровари, Київська область) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 11.09.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження 07406, вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Новасардова