Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №334/9091/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 14.09.2026

Справа № 334/9091/25

Провадження № 1-кп/334/365/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12025082050001705, внесене 05.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алмазна Луганської області, громадянина України, який має середню технічну освіту, працює майстром Пат «Запоріжсталь», перебуває у шлюбі, на утриманні дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

встановив:

05.09.2025 приблизно о 05.57 годині водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзні частині вул. Верхня зі сторони просп. Соборного у напрямку Південного шосе в місті Запоріжжі.

У цей же час в районі нерегульованого пішохідного переходу, поблизу перехрестя вул. Верхня з вул. Незалежної України, проїзну частину вул. Верхня перетинала пішохід ОСОБА_8 , яка вийшла на смугу руху автомобіля «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетинаючи її з права на ліво по ходу його руху, з постійним середнім темпом.

Продовжуючи рух, водій ОСОБА_3 , маючи об`єктивну можливість виявити пішохода на проїзній частині та технічну можливість уникнути на неї наїзду, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, діючи зі злочинною недбалістю, заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 . Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

У результаті наїзду пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у виді закритої тупої травми голови, тазу та кінцівок з переламами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилась розвитком шоку, які в даному випадку потягли за собою смерть, з якими доставлена до КПП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР, де о 07.25 годин 05.09.2025, померла.

Невиконання водієм автомобіля «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Умисну бездіяльність ОСОБА_3 суд кваліфікує за частиною другою статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу частини третьої статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів про речові докази та процесуальні витрати, а також документів, що характеризують обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені частиною третьою статті 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 дав наступні показання. 05.09.2025 уранці він на роботу на автомобілі «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_1 . У автомобілі він перебував сам. Виїхав з вул. Рубана м. Запоріжжя, проїхав мости та виїхав на просп. Соборний. У подальшому звернув на вул. Верхню та рухався до перехрестя з вул. Незалежної України. На ділянці дороги було багато люків і його завданням було не наїхати на них. Біля пішохідного переходу він переключився та побачив боком потерпілу. Оскільки було вже запізно реагувати він лівою стороною автомобіля скоїв на неї наїзд. Він кинув кермо, закрив очі та став гальмувати. Далі вискочив з автомобіля, побачив потерпілу та хотів відвезти її у лікарню. Проте у подальшому зрозумів, що вже пізно. До нього під`їхав інший автомобіль. Він попросив водія викликати ШМД та поліцію. Він тримав голову потерпілої до приїзду ШМД. Лікарі забрали потерпілу. Після приїзду поліції були складені документи. Він не міг писати своєю рукою. Один з поліцейських писав, а він ледве розписався у документах. У автомобілі він був сам. На просп. Соборному горіли ліхтарі. Алкоголь та наркотичні засоби не вживав. Швидкість руху не пам`ятає, оскільки не дивився на прилади автомобіля. Звідки йшла потерпіла він не бачив. Він має водійський стаж 42 роки. Жодного разу не притягався до адмінвідповідальності. Він фізично здоровий, на момент ДТП почував себе нормально. ШМД приїхала хвилин за 30 а може, поліція приїхала трохи раніше ніж ШМД. Після того як ШМД поїхала він поїхав з двома поліцейськими на медогляд, він був тверезий. Дуже шкодую про вчинене та кається в цьому. Проживає з дружиною пенсіонеркою, у неї гіпертонія і цукровий діабет. У доньки онкологія та він допомагає їй. Позов визнає у повному обсязі.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 КПК України кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши документи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого повністю доведена «поза розумним сумнівом».

При призначенні покарання, відповідно до статті 65 - 67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, а також обставини, що впливають на покарання.

ОСОБА_3 вчинив тяжкий необережний, раніше не судимий, перебуває у шлюбі, на утриманні дітей не має, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, під наглядом лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд визнає його щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому. При цьому обставини, які обтяжують йому покарання, судом не встановлені.

Враховуючи у сукупності тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його особу, ступінь його вини, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції, передбаченої частиною другою статті 286 КК України, у виді п`яти років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, зі звільненням від призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі статті 75 КК України з встановленням іспитового строку, оскільки вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства в умовах контролю його поведінки уповноваженим органом з питань пробації.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 , в якому потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 450 000 гривень.

Згідно з частиною другою статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов визнав повністю.

Під час судового провадження обвинуваченим ОСОБА_3 добровільно відшкодована потерпілому ОСОБА_5 моральна шкода у сумі 200 000 гривень, що підтверджується розписками потерпілого від 21.01.2026,13.04.2026,08.07.2026 та 12.09.2026. Невідшкодованою залишилась моральна шкода в сумі 250 000 гривень.

Статтею 23 ЦК України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: (1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; (2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; (3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у пункті 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час судового провадження обвинувачений визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди в сумі 250 000 гривень.

Згідно зі статтею другою статті 124 КПК підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів (висновки експертів від 10.09.2025 № 19/108-25/20532-ІТ, від 12.09.2025 № 19/108-25/20529-ІТ, від 17.09.2025 № СЕ-19/108-25/20989-ІТ, від 10.10.2025 № 19/108-25/20632-ФП) у сумі 16 936,60 гривень.

Відповідно до статті 174 КПК України підлягають скасуванню арешт транспортного засобу та капця пішоходу (жаночого), накладений ухвалою слідчого судді від 08.09.2025 у провадженні № 1-кс/334/2259/25 (справа № 334/7428/25).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 127, 128, 174, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покаранняу виді позбавлення волі звільнити з іспитовим строком два роки.

Згідно з частинами першою та третьою статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 16 936 (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 60 копійок.

Скасувати арешт транспортного засобу «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , капця пішохода (жіночого), накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 8 вересня 2025 року у провадженні № 1-кс/334/2259/25 (справа № 334/7428/25).

Речові докази:

- транспортний засіб «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області, - повернути власнику ОСОБА_3 за належністю,

- капець пішохода (жіночий), який зберігається у Запорізькому РУП ГУНП в Запорізькій області, - знищити,

- DVD-R диск з відеозаписом 11.17.41_75913450 об`ємом 51,3 Мб, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1