Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №308/12963/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12963/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження №22026070000000109, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кендерешів Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, одруженого, на утриманні троє малолітніх дітей, офіційно не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-2 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

22 лютого 2022 року президент російської федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено. Надалі, 24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України. 24 лютого 2022 року близько 05 години 15 хвилин збройними силами

російської федерації нанесено ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об`єктам України, а також введено на територію суверенної держави війська країни-агресора.

З метою відсічі військовій агресії рф 24.02.2022 Указами Президента

України у зв?язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та який діє на даний

час.

3 24 лютого 2022 року з метою протидії агресії російської федерації, Офіс Президента України, Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України, Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Служба безпеки України та інші уповноважені органи, щоденно через засоби масової інформації закликали населення України не поширювати в соціальних Інтернет мережах інформацію про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну та територією України.

Усвідомлюючи вищевказані обставини та достовірно знаючи про заборону поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів територією України, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.04.2026 року, точний час встановити не вдалося за можливе, рухався у напрямку м. Ужгород через населений пункт Нижнє Солотвино Ужгородського району на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter», з реєстраційними номерним знаком НОМЕР_1 , та діючи з прямим умислом, використовуючи належний йому мобільний телефон марки «Apple iPhone 17 Pro», IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , з номером телефону:

НОМЕР_4 , здійснив відеофіксацію автотягача «ТАТРА» (військового окрасу) з н/причепом, на який було поміщено гелікоптер марки Ми-2МСБ (камуфляжного окрасу).

Одразу після цього рухаючись по ділянці автошляху М-06 у напрямку м. Ужгород, між населеними пунктами с. Глибоке Ужгородського району та

Великі Лази Ужгородського використовуючи вищевказаний мобільний телефон ОСОБА_4 , 28.04.2026 о 13 год 50 хв поширив зняте ним відео з відритої власної сторінки соціальній мережі «Фейсбук» під ніком « ОСОБА_5 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тим самим надавши доступ до вказаної публікації необмеженому колу осіб.

Надалі, ОСОБА_4 на протязі декількох днів, більш точну дату не встановлено, усвідомивши протиправність своїх дій та можливість настання їх наслідків, видалив власну публікацію з відеозаписом з переміщенням гелікоптер марки Ми-2МСБ, з власної сторінки соціальній мережі «Фейсбук» ніком « ОСОБА_5 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також з мобільного телефону «Apple iPhone 17 Pro», IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 .

Відповідно до інформації ДП «Українське авіаційно-транспортного підприємства «Хорів-АВІА» гелікоптер марки Ми-МСБ, заводський номер НОМЕР_5 , належить Центру авіації СБ України.

Відповідно до листа з Центру авіації СБУ від 28.07.2026 року за №38/50 інформація про переміщення вищевказаного вертольоту не розміщувалася (не поширювалася) на офіційних ресурсах Служби безпеки України та офіційних джерелах країн партнерів, а сам гелікоптер марки Ми-2МСБ відноситься до військового озброєння ЗС України. Окрім цього з метою розосередження авіаційної техніки, 27-28 квітня 2026 року було здійснено переміщення гелікоптеру марки Ми-2МСБ, заводський номер НОМЕР_6 , який належить

Центру Авіації СБУ, до місця збереження у м. Ужгород Закарпатської області.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.114-2 Кримінального кодексу України, а саме: поширення інформації про переміщення озброєння територією України, якщо така інформація не розміщувалась (не поширювалася) у відкритому доступі Службою безпеки України та в офіційних джерелах країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного стану.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-2 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, зазначивши, що вони відповідають дійсності.

У вчиненому щиро розкаявся, свою протиправну поведінку засудив.

Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати його винуватим та призначити покарання за ч.1 ст.114-2 КК України у виді 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст.114-2 КК України, а саме: поширення інформації про переміщення озброєння територією України, якщо така інформація не розміщувалась (не поширювалася) у відкритому доступі Службою безпеки України та в офіційних джерелах країн-партнерів, вчинене в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, засудив свою протиправну поведінку. Ув`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора уважає наявність таких обставин, що пом`якшують покарання, - щире каяття, які вказані в обвинувальному акті.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Також суд бере до уваги наведені відомості про особу обвинуваченого, який свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю.

ОСОБА_4 одружений, виховує трьох неповнолітніх дітей, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів -фтизіатра, психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, добровільно здійснив внески на допомогу Збройним Силам України, висловив намір виправити свою поведінку та надалі не допускати порушень закону.

Урахувавши зазначені обставини, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а також відсутність таких, що його обтяжують, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч.1 ст.114-2 КК України у виді позбавлення волі.

З врахуванням положень ч.1 ст.75 КК України суд звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, та покладає на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.1, 2 ст. 76 цього Кодексу.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.

Призначення обвинуваченому саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався. Отже, ураховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав передбачених ст. ст.177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 114-2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_6