Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №510/1208/23 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1208/23

Провадження № 2/510/293/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Іванової Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно у вигляді частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем за законом спадкового майна, яке відкрилось після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . При зверненні позивачки до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно. З наведених обставин позивачка звернулася з позовом до суду.

Позивачка та її представник адвокат Златі Д.С., у підготовче судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву про визнання позову, справу просили розглянути за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько сторін, що підтверджується свідоцтвом про смерть видане повторне серії НОМЕР_1 від 30.05.2023 р.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , право власності підтверджується свідоцтвом про право на спадщину №1634 від 19.08.1965 р.

З копії довідки № 109 від 27.07.2026 року, виданої КП «Ренійське бюро технічної інвентаризації РМР», вбачається, що згідно спису перенумерації домоволодінь по АДРЕСА_1 від 23.09.1967 р., АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 заповідального розпорядження не залишив, у зв`язку з чим спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцем першої черги були: син – ОСОБА_2 (відповідач), син- ОСОБА_3 (відповідач), донька - ОСОБА_1 (позивачка), дружина- ОСОБА_5 .

У встановлений законодавством строк ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак успадкували спадщину шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, на момент смерті спадкодавця утримували будинок, обробляли присадибну ділянку та сплачували комунальні платежі. Таким чином ОСОБА_5 та ОСОБА_1 прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 по частині в порядку ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.), однак не оформили її.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_4 до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися, за місцем відкриття спадщини не проживали, у володіння чи управління спадковим майном не вступали та будь-яких дій, які б свідчили про фактичне прийняття спадщини, не вчиняли. Таким чином, відповідачі спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не прийняли.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, застосовуються правила книги шостої цивільного Кодексу, але оскільки, відповідно до закону, який діяв до 1 січня 2004 року, спадкоємці визнавались такими, що прийняли спадщину у випадку вчинення дій, передбачених ст. 549 ЦК України 1963 року, тому застосовуються як норми ЦК України 1963 року, так і норми ЦК нині чинного.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР, при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина та батьки померлого.

Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Відповідно до вимог статей 548, 549 ЦК УРСР прийняття спадщини здійснюється шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, або зверненням до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть видане повторно серії НОМЕР_2 від 30.05.2023 р.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 заповідального розпорядження не залишила, у зв`язку з чим спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є її діти: син ОСОБА_2 (відповідач), син ОСОБА_3 (відповідач) та донька ОСОБА_1 (позивачка). У встановлений законодавством строк ОСОБА_1 не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак успадкував спадщину шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, яка відкрилася після матері, згідно будинкової книзі, ОСОБА_1 була зареєстрована за однією адресою з померлою по АДРЕСА_1 . Таким чином ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті матері порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , не прийняли.

При зверненні позивачки до нотаріуса за оформленням спадщини, у видачі свідоцтва про право на спадщину, її було відмовлено, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії.

З копії постанови Ренійської державної нотаріальної контори від 01.09.2026 року вбачається, що державним нотаріусом відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на це нерухоме майно.

Таким чином, позивачка вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на спадщину, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана.

Відповідачі на спадщину не претендують, не заперечують проти її прийняття позивачем, про що свідчать надані ними заяви, які знаходяться в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємцем за законом (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують про визнання за позивачем права власності на спадкове майно, про що свідчить заява, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак оформити її не може у зв`язку з обставинами, які не залежать від нього.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 524, 527, 548, 549 ЦК Української РСР, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом право власності на частину житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін