Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №521/21590/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

22.06.26

Справа№ 521/21590/25

Провадження №: 2-а/521/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси

у складі – головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судових засідань Каліній П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскаржування рішення суб`єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В:

16.12.2025 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом, про оскаржування рішення суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 08.12.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №R218409 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у вигляді штрафу 17000,00 грн.

В оскаржуваній постанові вказано, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил військового обліку. Таким чином громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правлпорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП

Позивач ОСОБА_1 отримав примірник постанови №R218409 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.12.2025 року у той же день, 08.12.2025 року від посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на зазначене позивач вважає вищезазначену постанову незаконною, та необгрунтованою з наступних підстав.

24.11.2025 року позивача ОСОБА_1 працівниками Національної поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

25.11.2025 року ОСОБА_1 пройшов медичне обстеження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою ВЛК №22025-1125-1625-4825-7 від 25.11.2025 року. За результатами медичного огляду ВЛК був визнаний тимчасово непридатний до військової служби до 25.12.2025 року. Повторний переогляд було призначено пройти до 25.12.2025 року.

Позивач ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 для розгляду постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності- не отримував.

Отже, за таких умов позивач вважає що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення, яка винесена була відносно нього є неправомірна та необгрунтована, та без доказів.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання 22.06.2026 року позивач та його представник з`явились, позов підтримали.

У судове засідання 22.06.2026 року представник відповідача не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. На адресу суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Клопотань про відкладення судового засідання до суду не надав. На адресу суду від відповідача через підсистему “Електронний суд” 28.01.2026 року надійшов відзив, у якому відповідач зазначає наступне.

Згідно відомостей, які містяться в АІТС “ОБЕРІГ” ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , як військовозобов`язаний та користується правом на відстрочку до 03.02.2026 року.

24.11.2025 року оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_3 було складено протокол про те що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 допустив порушення вимог п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме не проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в термін до 05.06.2025 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1КУпАП.

08.12.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №R218409 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у вигляді штрафу 17000,00 грн.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , станом на дату виникнення спірних правовідносин -є військовозобов`язаним, що підтверджується військово-обліковим документом №220220230640383800075 від 03.12.2025 року.

Згідно відмітки у паспорті позивача НОМЕР_1 має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Одеської міської громади до Київського району м. Одеса з 23.09.1992 року.

Відповідно до повістки №2349225 від 02.02.2025 року, згенерованої ІНФОРМАЦІЯ_8 позивача було викликано 02.02.2025 року об 10-00 год. До ІНФОРМАЦІЯ_9 для проходження медичного огляду.

Згідно витягу з Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 21.08.2025 року його було оголошено у розшук та подано звернення №Е297057 від 25.08.2025 року, до підрозділу НПУ в Одеській області-Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області для доставки до ТЦК та СП. Термін перебування у розшуку до 20.08.2026 року, що є у справі.

24.11.2025 року позивача ОСОБА_1 працівниками Національної поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08.12.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №R218409 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у вигляді штрафу 17000,00 грн.

В оскаржуваній постанові вказано, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення правил військового обліку. Таким чином громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правлпорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП

Позивач ОСОБА_1 отримав примірник постанови №R218409 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.12.2025 року у той же день, 08.12.2025 року від посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на зазначене позивач вважає вищезазначену постанову незаконною, та необгрунтованою з наступних підстав.

25.11.2025 року ОСОБА_1 пройшов медичне обстеження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою ВЛК №22025-1125-1625-4825-7 від 25.11.2025 року. За результатами медичного огляду ВЛК був визнаний тимчасово непридатний до військової служби до 25.12.2025 року. Повторний переогляд було призначено пройти до 25.12.2025 року.

Згідно з даними військово-облікового документу, сформованого через застосунок «РЕЗЕРВ+» від 03.12.2025року, позивач є військовозобов`язаним, та перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно відомостей, які містяться у військово-обліковому документі “РЕЗЕРВ+” ОСОБА_1 має військове звання “рядовий”. Дата уточнення облікових даних-16.07.2024 року. Відмітки про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за загальною мобілізацією, немає. Згідно постанови ВЛК від 25.11.2025 був визнаний тимчасово непридатний до військової служби до 25.12.2025 року. Повторний переогляд було призначено пройти до 25.12.2025 року.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року та Питаннями проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи й організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із абз. 1частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно із абз. 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Частиною 10 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

-уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.

Отже, враховуючи вимоги зазначеного та абз. 3 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов`язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Враховуючи, що позивач є військовозобов`язаним, то був зобов`язаний уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані, однак, в порушення закону до 16.07.2024 року (включно) який їх уточнив вчасно - 16.07.2024 року, що підтверджується військово-обліковим документом “РЕЗЕРВ+” який сформований позивачем 03.12.2025 року та наявний у справі.

Отже позивачем виконано вчасно вимоги частин 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024 року.

Проте суд висновує, що відповідно до Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, позивачем у ході розгляду справи не спростовано факт порушення законодавства України про військовий обов`язок і військову службу та про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, проходження ОСОБА_1 медичного обстеження ВЛК на час подачі позову, що передбачено абз. 3 ч.1 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, згідно з яким громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів.

Судом встановлено, що позивач пройшов медичний огляд ВЛК 25.11.2025 року, що підтверджується довідкою ВЛК №2025-1125-1625-4825-7 від 25.11.2025 року при ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка є у матеріалах справи, тобто поза встановленим законом строку до 5 червня 2025 року.

Щодо оскаржуваної постанови №R218409 від 08.12.2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення в вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн за ч.3 ст. 210 КУпАП, за непроходження (відмовою від проходження) ВЛК суд виснує про наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 17.01.2026 року).

Вказаний Порядок № 560 визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до абзацу 2 пункту 69 Порядку №560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію Положеннями пункту 74 Порядку № 560 передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово- лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача відсутні відомості про реєстрацію відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.

Крім того, ОСОБА_1 , як вбачається з матеріалів справи не відмовлявся від проходження ВЛК, оскільки не був повідомлений належним чином.

Отже порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Положеннями ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП передбачено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, і ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Судом встановлено, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 оператором мобілізаційного відділення солдатом - ОСОБА_4 , складено було протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1КУпАП відносно ОСОБА_1 №1983 від 24.11.2025 року, розгляд якого призначено було на 24.11.2025 року в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет №1, який отримав другий примірник протоколу, про що у протоколі наявний особистий підпис.

Проте, у Розділі оскаржуваної постанови №R218409 від 08.12.2025 року “Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності” відсутній підпис про отримання оскаржуваної постанови позивачем.

Суд висновує, що обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

З протоколу №1983 про адміністративне правопорушення від 24.11.2025 року ОСОБА_1 було відомо про дату, місце і час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме 08.12.2025 року об 12-00 год, в каб. 1, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що у протоколі міститься підпис про отримання другого примірника протоколу.

Частиною 1 статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

08.12.2025 року по справі №F2918144 від 08.12.2025 року про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 була винесена оскаржувана постанова №R218409 від 08.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП, яка є у справі, та була розглянута без повідомлення., оскільки підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у постанові -відсутній, і копія її останньому не вручалась. Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що постанова №R218409 від 08.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП , якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. була винесена керівником хаджибейського ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 без присутності позивача.

Таким чином судом були досліджені матеріалі справи №F2918144 від 08.12.2025 року про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , надані сторонами докази, як окремо так і в сукупності, та встановлено що на час винесення оскаржуваної постанови 08.12.2025 року, у відповідачем, яким є ІНФОРМАЦІЯ_11 не було надано у якості доказів відомостей про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, як того прямо вимагає Закон та про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження медичного огляду ВЛК.

З наведеного вбачається, що позивач дійсно вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, проте відповідачем у оскаржуваній постанові зазначено що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3. Ст. 210 КУпАП.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_5 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що останній не пройшов (відмовився від проходження ВЛК). В постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що позивач є належним суб?єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи.

Відповідно до стататті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться прова-дження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автомати-чому режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа не з?явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підтвердних документів про отримання особою виклику. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов?язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.

Отже, як вбачається з викладеного вище постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була розглянута за відсутності позивача, а відповідач в свою чергу -не надав доказів про своєчасне сповіщення Позивача про місце і час розгляду адміністративної справи. Таким чином, позивач незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.

Також, Позивач був позбавлений права під час розгляду справи оспорити звинувачення у порушенні, що б зобов`язувало Відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП.

Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб?єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.

Суд зазначає, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб?єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Абзацом 2 частини 1 статті 283 КУпАП передбачено, що Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Зі змісту постанови що оскаржується, від 08.12.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_5 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП №F2918144 від 08.12.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн. вбачається недотримання відповідачем вимог статті 283 КУпАП.

В оскаржуваній постанові керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 не вказано опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Від так, постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 було затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Вказаним Положенням визначено основні завдання та функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У відповідності до п. 1 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Як встановлено в п. 7 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно з п. 8 Положення, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов?язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов?язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні гро-мадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

В свою чергу, в п. 9 Положення визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, в тому числі, розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 12 даного Положення право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення, надано керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381.

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб?єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об?єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, на-дана, зокрема, військовозобов?язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.

Відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз?яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов?язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів, що саме ним, як начальником ТЦК СП (або РТЦК СП) було розглянуто справу, а не лише формально підписано постанову, а справу було розглянуто та складено постанову іншою посадовою особою, яка не має права розглядати справи за ст. 210-1 КУпАП.

Відповідачем не надано доказів, що було дотримано вимоги ст.33, ст. 278, ст. 279 та ст.280 КУпАП, а саме, що в процесі підготовки до розгляду справи встановлювалась наявність компетенції щодо розгляду даної справи, встановлювалась правильність складеного протоколу (за наявності) та інших матеріалів справи, встановлювалась наявність підтверджувальних документів про належне сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, встановлювалась необхідність витребування необхідних додаткових матеріалів, та чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (за наявності). Відповідачем не надано доказів, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідачем не надано доказів, коли саме і яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення відносно Позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відомості, коли саме і як саме було виявлено правопорушення є необхідними для дотримання вимог ст. 38 та ст. 277 КУПАП.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото 1 кінозиомки, відео-запису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і доку-ментів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб?єкт владних повноважень повинен подати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В оскаржуваній постанові №R218409 від 08.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн. обставин, установлених під час розгляду справи викладено формально, не конкретизовано, загальними фразами і не відображає усіх кваліфікуючих ознак, передбачених ст. 210 та 210-1 КУпАП.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов?язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред?явленим обвинуваченням.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді справи про адміністративне правопорушення, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України, суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, оскільки у справі відсутні докази повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 як для проходження повторно медичного огляду ВЛК так і для розгляду справи №F2918144 від 08.12.2025 року про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , тому твердження відповідача у відзиві, що ОСОБА_1 не з`явився на розгляд справи 08.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 - не відповідає дійсності, а тому суд вбачає що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Незважаючи на те, що згідно із ст. 251 КУпАП, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.

Однак, відповідачем не надано до суду достатніх та беззаперечних доказів винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що позбавляє суд можливості встановити в його діях складу правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані позивачем докази в їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».

Згідно п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210, 210-1 КУпАП відносно позивача не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, суд враховує, що відповідачем доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210, 210-1 КУпАП, не надано, а можливість збирання нових доказів та після ухвалення постанови що оскаржується, вичерпана, приймаючи до уваги приписи ст. 77 КАС України, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Таким чином, обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності та суд вважає, що у позивача відсутня подія і склад правопорушення.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб?єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 210-1, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №R218409 від 08 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - задовольнити.

Скасувати постанову R218409 від 08 грудня 2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_6 , якою ОСОБА_1 , 18.07.1976 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , 18.07.1976.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 22 червня 2026 року.

Суддя Д.Я.Роїк