Рішення від 21 серпня 2026 р. у справі №521/9495/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/9495/26

Провадження №2/521/7005/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Положенцева Є.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Хаджибейського районного суду міста Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до Одеської міської ради, у якому просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном в один місяць.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача - ОСОБА_2 . Померла ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом також був син останньої (рідний брат Позивача) - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших спадкоємців першої черги за законом померла ОСОБА_2 не мала.

Однак, Позивач не змогла скористатися своїм правом на прийняття спадщини у встановлений законом строк з наступних поважних причин: Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , з яким у 2022 році на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну переїхала до Румунії. Чоловік Позивача з 23.05.2024 року по теперішній час страждає на тяжке захворювання серцево-судинної системи внаслідок ішемічного ураження головного мозку, що підтверджується медичними висновками за 2024–2026 роки. Відповідно до медичних висновків, він потребує супроводу, постійного стороннього догляду, його стан характеризується як критичний, а будь-які психоемоційні навантаження або стресові ситуації є життєво небезпечними та можуть призвести до летальних наслідків.

В силу приписів ст. 3 Конституції України та ст.ст. 55, 75 Сімейного кодексу України, Позивач виконувала свій обов`язок щодо опікування хворим чоловіком, що вимагало її постійної присутності поруч із ним у Румунії. Через систематичну збройну агресію з боку РФ відносно міста Одеси, повернення Позивача разом із хворим чоловіком на територію України було неможливим, оскільки будь-яке стресове навантаження є медичним протипоказанням та створює загрозу для його життя і здоров`я. Позивач пояснює, що опинилася у ситуації складного етичного та правового вибору між реалізацією майнового права на спадщину та обов`язком турботи про життя чоловіка.

Наприкінці березня 2026 року Позивач звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кириченко І.Є. з метою подання заяви про прийняття спадщини, проте нотаріус повідомила про неможливість прийняття зазначеної заяви у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини та рекомендувала звернутися з відповідною позовною заявою до суду.

З огляду на викладене, позов просила задовольнити та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком в один місяць.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Плавич І.В.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 08.06.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.06.2026 року учасникам справи роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 24.06.2026 року, задоволено клопотання представника Позивача адвоката Яцишеної Г.А. про витребування доказів з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.08.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження.

Сторона у підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином. Представник позивача - адвокат Яцишена Г.А., подала клопотання про закриття підготовчого судового засідання та призначення срави по суті. .

Відповідач - Одеська міська рада, свого представника у підготовче засідання не направила, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , зареєстрованим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 11 березня 2026 року складено відповідний актовий запис № 5830.

Родинний зв`язок між Позивачем та померлою ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження Позивача, серії НОМЕР_2 , зареєстрованим Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, видано повторно Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, 11 березня 2026 року складено відповідний актовий запис № 611, в якому батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Померла ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На момент смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом також був син останньої (рідний брат Позивача) - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі 11 березня 2026 року (актовий запис № 1101).

Відповідно інформаційної довідки (за № 85986982 від 15.07.2026 року) із спадкового реєстру ( спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), наданої Приморською державною нотаріальною контори у місті Одеса від 658/01-16 від 15.07.2026 року, інформація щодо ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня.

Інших спадкоємців першої черги за законом померла ОСОБА_2 не мала.

20.07.2002 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , укладенний шлюб що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 актовий запис № 265, зареєстрований другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 11.03.2026 року. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище – ОСОБА_8 .

Відповідно до медичного висновку від 02.06.2024 року, переклад якого з іспанської мови на українську мову виконано перекладачем ОСОБА_9 , підпис якої 29.04.2026 року засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гладких О.Л. ОСОБА_4 , 23.05.2024 року госпіталізований у клініку «Провіденсіа» та встановлений діагноз: ішемічне ураження головного мозку, артеріальна гіпертензія.

Відповідно до медичного висновку від 09.09.2025 року, переклад якого з румунської мови на українську мову виконано перекладачем Філатовою Г.В., підпис якої 29.04.2026 року засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гладких О.Л. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , госпіталізований у поліклінічний диспансер та встановлений діагноз: наслідки ішемічного гострого порушення мозкового кровообігу, легкий лівосторонній геміпарез, діабетична нейропатія.

Відповідно до медичного висновку від 02.02.2026 року, переклад якого з румунської мови на українську мову виконано перекладачем Філатовою Г.В., підпис якої 29.04.2026 року засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гладких О.Л. ОСОБА_4 , звернувся у поліклінічний диспансер та встановлено діагноз: наслідки перенесеної лівосторонньої капсулярної церебральної ішемії, легкий лівосторонній геміпарез, артеріальна гіпертензія, облітеруюча артеріопатія периферичних судин,атеросклероз.

Наприкінці березня 2026 року Позивач звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кириченко І.Є. із заявою про прийняття спадщини, однак постановою (листом) нотаріуса було відмовлено у прийнятті заяви у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, встановленого законом.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Зі змісту п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини. При цьому необхідно керуватися тим, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкодавця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому було неодноразово продовжено.

Відповідно до п.3 постанови КМ України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції від 06.03.2022), на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Пункт 3 вказаної постанови (в редакції від 28.04.2022) викладено наступним чином: «Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».

Пункт 3 вказаної постанови (в редакції від 29.06.2022) викладено наступним чином: «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».

Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.

Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в ст.4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст.1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст.1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч.1 ст.1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч.2 ст.1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК України).

Крім того, 19.06.2023 набрав чинності підп.2 п.3 постанови КМУ від 09.05.2023 №469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено п.3 постанови КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.

З 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі №756/957/18 (провадження №61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для застосування, позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, пропустив шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Суд враховує принцип легітимних очікувань, який пов`язаний з розширеним тлумаченням поняття «майно», зокрема якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Рішення ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини» (заява №44912/98, п.52).

Водночас, цивільне законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Судом, як вказано вище, встановлено, що до звернення позивачем спадкова справа після померлої не заводилась, що свідчить про те, що інші спадкоємці, в тому числі відповідач у справі, які б претендували на спадщину, відсутні.

Спадщина не визнавалась відмерлою та відповідна заява Южненською міською територіальною громадою в особі відповідача не подавалась.

Відповідно до ст.1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом.

Інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, заяви про прийняття спадщини, крім позивача, іншими особами подані не були, заповіту не складено.

Позивач має право на спадщину після смерті матері як спадкоємець першої черги за законом. Інші спадкоємці відсутні, територіальна громада не заперечує права позивача на прийняття спадщини після смерті матері.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.3,4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв`язку із тяжким захворюванням чоловіка Позивача на серцево-судинної системи внаслідок ішемічного ураження головного мозку, потребою його постійного стороннього догляду та супроводу, та із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні, неодноразові зміни в порядку обчислення строків прийняття спадщини, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що були непередбачуваними для спадкоємця та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі ним заяви про прийняття спадщини.

При цьому, факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

В силу приписів ст. 3 Конституції України та ст.ст. 55, 75 Сімейного кодексу України, Позивач зобов`язана піклуватися про свого хворого чоловіка. З огляду на стан здоров`я останнього, а також в умовах триваючої збройної агресії РФ проти України, повернення Позивача на територію України для своєчасного оформлення спадщини було об`єктивно неможливим, оскільки це створювало пряму загрозу життю та здоров`ю її чоловіка.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, зважаючи на стан здоров`я чоловіка Позивача, введення на території України воєнного стану та ведення бойових дій у країні; у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, що були непередбачуваними для спадкоємця, визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є один місяць, перебіг якого рахується після набрання рішенням законної сили.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Керуючись ст.3, 12, 81, 141, 200, 206, 265 ЦПК України та ст.1270, 1272 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини — задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) додатковий строк терміном в 1 (один) місяць з дня набрання цим рішенням законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 )

Відповідач: Одеська міська рада (код ЄДРПОУ 26597691, 65026, м. Одеса, площа Біржова, 1).

Суддя: І.В. Плавич