Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №497/2402/25 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.09.2026

Справа № 497/2402/25

Провадження № 2/497/361/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,

позивача - ОСОБА_1 , її представників - Дімова Д.П. , ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_4 (ВКЗ), його представника - Суходольської А.А. (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2025 позивач звернулася до суду з даним позовом та просила ухвалити рішення, яким:

-збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши розмір аліментів у розмірі 1/3 частин усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання позову і до досягнення повноліття дітей.

-збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позову і до досягнення дітьми - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23 серпня 2018 року між ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та ОСОБА_4 (надалі - Відповідач) було укладено шлюб, який зареєстровано Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за актовим записом N9584 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 28.04.2025 року, справа N9497/2503/24 шлюб між нами було розірвано.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01.09.2025 року, справа №497/2503/24 ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/4 частину усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, а саме з 15.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Окрім цього, стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на її утримання, 1/10 частину усіх його доходів щомісячно, до досягнення трирічного віку дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

На теперішній час обставини змінилися таким чином, що сума аліментів на утримання дітей, яку вона, позивач отримує за вищевказаним рішенням суду є недостатньою для повноцінного утримання дітей, через збільшення цін, також діти ростуть та потребують більше коштів для розвитку, виховання та навчання, у зв`язку з цим матеріальне становище позивача ускладнилося, тому саме ці обставини змусили позивача звертатися до суду із вказаним позовом.

Вона, позивачка є матір`ю двох малолітніх дітей-близнюків, виховання і догляд за якими потребують постійної присутності та значних фізичних і моральних зусиль. Діти перебувають у такому віці та стані розвитку, коли вони не можуть самостійно задовольнити свої базові потреби, а відтак мати змушена приділяти їм увесь свій час без можливості працевлаштування.

Догляд за двома дітьми-близнюками вимагає вдвічі більше ресурсів і зусиль, ніж за однією дитиною: це стосується годування, гігієни, медичного спостереження, відвідування лікарів, придбання одягу, взуття, харчування, засобів гігієни та інших повсякденних речей. При найменшому погіршенні здоров`я або у випадку захворювань потреби в сторонньому догляді та додаткових витратах ще більше зростають.

Відповідач є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 Збройних сил України, має військове звання підполковник та має стабільний дохід.

Відповідач отримує щомісячну заробітну платню, яка в сукупності за період з серпня 2023 року по серпень 2024 року складає 975443 грн. Отже, середня місячна зарплата відповідача становить 81287 грн.

Окрім цього, відповідач має інші істотні джерела доходу, які він регулярно отримує у зв`язку зі специфікою проходження військової служби.

Зокрема, відповідачу відповідно до довідки №522/фс від 25.10.2024 року додатково виплачується: надбавка за вислугу років, надбавка за класну кваліфікацію, надбавка за роботу з таємними документами, надбавка за особливість проходження військової служби, премії, додаткові винагороди за виконання бойових завдань, грошова допомога на оздоровлення. Таким чином у сукупності ці виплати суттєво збільшують загальний дохід відповідача, і, фактично, складають значну додаткову частину його щомісячного забезпечення.

Таким чином, довідка про дохід №162/фс від 23.09.2024 року та довідка №522/фс від 25.10.2024 року, підтверджує фінансову спроможність відповідача, про збільшення розміру аліментів до 1/3 частини його доходу.

Позивач стверджує, що відповідач покращив власні побутові умови, що свідчить про відсутність фінансових труднощів і достатній рівень матеріального забезпечення. Зокрема, відповідач збільшив вартість оренди житла: якщо раніше він орендував квартиру за 13 000 грн. у АДРЕСА_8 щомісячно, то наразі уклав новий договір оренди на суму 16 000 грн. на місяць. Це підтверджує, що він має змогу не лише забезпечувати власні потреби на підвищеному рівні, а й зберігати фінансову стабільність.

Позивач звертає окрему увагу суду на те, що у справі йдеться про двох близнюків 2023 року народження, тобто дітей віком до 2 років, які потребують підвищеної уваги, щоденного догляду та значних фінансових витрат.

На утримання дітей щомісячно витрачається щонайменше 30000 - 40000 грн., що підтверджується конкретними розрахунками та повсякденною практикою догляду за двома немовлятами. Зокрема:

-дитячі суміші - одна упаковка вартістю 1100 грн. вистачає на обох дітей лише на 4 дні, таким чином на місяць потрібно близько 8-9 упаковок, що становить близько 9000-10 000 грн.;

-памперси - орієнтовно 3-4 упаковки на місяць (вартістю 1500 грн.), тобто 6 000 грн.;

-дитяче харчування - соки, пюре, фрукти, каші, м`ясо та інше - щомісячно ще 7 000 -8000 грн;

-медичні препарати - при виникненні захворювань або вірусних інфекцій, а також при перших ознаках нездужання (температура, нежить, кашель), додатково витрачається на жарознижувальні, свічки, сиропи - 1000-3000 грн; пробіотики, краплі для коліків, препарати для травлення - ще 1500- 2000 грн.;

-педіатричні консультації - оплата консультацій, приватних клінік у разі термінових звернень - 1000-2000 грн. одноразово при зверненні;

-комунальні послуги - повністю сплачуються матір`ю, оскільки саме вона забезпечує побут і проживання дітей;

-побутові витрати на дітей - серветки, дитяча косметика, засоби гігієни, пральний порошок (гіпоалергенний), засоби для миття пляшечок - ще щонайменше 3 000 - 4 000 грн.;

-одяг і сезонне взуття - діти активно ростуть, тож оновлення гардеробу відбувається щосезону, що розбивається на щомісячні витрати;

В період осінньо-зимовового періоду для двох дітей-близнюків необхідно придбати: теплий верхній одяг (куртки, комбінезони, шапки, шарфи, рукавички); демісезонне та зимове взуття; теплий повсякденний одяг (светри, кофти, термобілизна, теплі колготи, штани); запас змінного одягу у зв`язку з частим забрудненням та зношуванням речей у малому віці.

Ці витрати виникають у подвійному розмірі, оскільки йдеться не про одну дитину, а про двох близнюків, яких потрібно забезпечити усім необхідним одночасно. Крім того, на відміну від дорослих, одяг та взуття дітей не можна використовувати кілька сезонів поспіль, оскільки вони швидко стають замалими.

-іграшки, розвиваючі матеріали, засоби для розвитку моторики і мовлення.

Всі ці покупки здійснюються виключно матір`ю, яка проживає з дітьми та забезпечує їхній повноцінний розвиток і належні умови життя.

Відповідач (батько) жодної участі у житті дітей не бере: не купує необхідних речей, не надає допомоги у придбанні одягу, взуття, засобів гігієни, не надсилає дітям подарунків чи іграшок. Навіть у дні народження дітей відповідач не виявляє жодної уваги та не забезпечує їх матеріально жодним чином.

Таким чином, реальні щомісячні витрати на двох дітей становлять не менше 30 000 грн. - 40 000 грн., що цілком обґрунтовує необхідність у збільшенні розміру аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини доходу відповідача. Такий розмір аліментів не є завищеним, а навпаки - лише частково покриває витрати на дітей, у той час як інша частина лягає на плечі матері.

Окрім цього, позивач - мати двох маленьких дітей, 2023 року народження позбавлена можливості піти на роботу, так як вона є військовослужбовцем. В разі відновлення її трудової діяльності, а саме несення військової служби у ЗСУ їй окрім всього іншого, ще необхідно буде оплачувати послуги няньки, вартість якої на даний час для неї є значною (приблизно догляд за 2 дітьми у місяць - 30000-35000 грн).

На даний момент позивачка не має можливості оплачувати такі витрати, у зв`язку з чим самостійно здійснює повний догляд за дітьми, що, своєю чергою, позбавляє її можливості працевлаштування та отримання стабільного доходу.

Позивачка фактично перебуває у стані постійної тривоги та безвиході, оскільки розмір аліментів, визначений судом на її користь у вигляді 1/10 частини доходів відповідача, є мізерним і не відповідає жодним реальним потребам матері двох малолітніх дітей. Цих коштів не вистачає навіть для найнеобхіднішого: позивачка не може найняти няню бодай на кілька годин, не має можливості подбати про власне здоров`я, придбати дітям якісний одяг чи забезпечити їхні базові потреби у розвитку. За таких умов не може йти мова навіть про елементарне право на відпочинок, на освіту, ні про соціалізацію, ні про будь-яку особисту реалізацію позивачки як матері та людини.

Період догляду за немовлятами вимагає відмови від роботи чи навчання, що автоматично позбавляє можливості самостійно забезпечувати себе й дітей.

За викладених обставин, позивач просить позов задовольнити.

Рух справи:

Ухвалою від 16.09.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 16.10.2025 року о 10:30 годині (т.1 а.с.33), про що повідомлено сторін по справі (т.1 а.с.34-35).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

02.10.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Суходольською А.А. подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.40-58), згідно якого просить в задоволенні позову відмовити за преюдиціальним принципом.

При цьому стверджує, що відповідач в силу незалежних від нього обставин не міг виїздити до місця проживання його дружини та дітей, оскільки внаслідок того, що він діючий військовий він обмежений в свободі пересування та у воєнний час зобов`язаний за місцем знаходження військової частини проходити службо.

Станом на час подання відзиву, позивач за описки Одеського апеляційного суду ще жодного разу не отримала аліментів. Розмір аліментів визначений не у фіксованому розмірі, а у відсотках і збільшується відповідно до підвищення заробітної плати відповідача. Аліменти з Відповідача будуть відраховуватись від всіх доходів і розмір заробітної плати Відповідача не зменшився. Відповідно до рішення Одеського апеляційного суду від 01.09.2025 року у справі № 497/2503/24 станом на час подання відзиву середній приблизний розмір аліментів, котрі щомісячно має отримувати Позивачка складає 28 449 грн. 70 коп. Доказів, що істотно погіршилося майнове становище Позивачем не надано. Позивач отримує на себе та дітей допомогу, як ВПО та проживає у батьківському будинку. Позивачка вже виходила з декрету та працювала і вже мала власні джерела доходу. Таким чином, сума стягуваних аліментів є достатньою для нормального рівня життя та розвитку дітей, з урахуванням їхніх реальних потреб, вартості харчування, лікування, та іншого.

Представник відповідача вважала, що відсутні докази, котрі підтверджують встановлення дитині/тям будь-якого діагнозу на час звернення позивачки до суду з позовом про стягнення аліментів. Однак, навіть, встановлення дитині діагнозу, не може бути обов`язковою підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що раніше визначений розмір аліментів 1/10 від усіх видів заробітку /доходу/ відповідача, станом на вересень 2025, не забезпечує гармонійного розвитку дитини чи є недостатнім. Позивачка не надала жодних доказів того, що витрати, які вона здійснює доглядаючи за дитиною, є більшими.

Аргументи позивачки про покращення матеріального становища Відповідача є необґрунтованими. Оскільки, Відповідач має на утримані батьків пенсіонерів та є внутрішньо переміщеною особою без власного житла на підконтрольній частині України і це вже доведений факт в судовому порядку відповідно до рішення Одеського апеляційного суду від 01.09.2025 року у справі № 497/2503/24. Тобто, за 10 днів до подання позиву Позивачем. Так, позивачкою до позовної заяви долучено лише ті докази, котрі вже були надані на розгляд до суду, який прийняв рішення за 10 днів до подання даної позивної заяви. Однак, не надано жодного доказу про покращення матеріального становища Відповідача.

Щодо доводів Позивача, що відповідач покращив власні побутові умови, що свідчить про відсутність фінансових труднощів і достатній рівень матеріального забезпечення, слід врахувати на той факт, що оренда житла підвищується у відповідності до інфляційних змін. Також, це було предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Окрім цього, Позивач вводить суд в оману, що їй не вистачає розміру аліментів, вона самостійно і власними силами матеріально забезпечує дітей та, що Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дітей. Відповідач протягом всього часу як Позивачка поїхала надавав гроші на рахунок Позивача на утримання дітей, а також оплачував рахунки за речі котрі казала купити Позивач для дітей до моменту звернення до суду Позивача про стягнення аліментів. Також, Позивач на даний час з дітьми має статус внутрішньо переміщених осіб та отримує за це певні доходи від держави.

Відповідач не проти сплачувати аліменти на дітей, але в розумному розмірі необхідному саме на їх утримання, не відмовлявся від свого обов`язку щодо утримання дітей та від моменту народження дітей матеріально їх забезпечував та надсилав грошові кошти на особистий рахунок Позивача. А також, окрім системних перерахувань грошових коштів на рахунок Позивача, купляв необхідні речі дітям, котрі обирала сама Позивач та за ці товари окремо розраховувався шляхом перерахування коштів на рахунок продавців.

Представник відповідача просила повністю відмовити позивачу у позовних вимогах про збільшення аліментів за преюдиціальним принципом (т.1 а.с.40-58).

В судове засідання 16.10.2025 року:

- позивач не прибула, повідомлена належним чином (т.1 а.с.59);

- представник позивача прибув, подав доповнення до позовної заяви з долученими письмовими доказами (т.1 а.с.68-120), не заперечував щодо відкладення судового розгляду;

- відповідач також не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства за адресою вказаною в позовній заяві: АДРЕСА_1 , де розташовується військова частина НОМЕР_4 (а.с.34). Поштовий рекомендований лист повернувся до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1 а.с.36-39);

- представник відповідача - адвокат Суходольська А.А. не прибула. Надіслала заяву про відкладення судового розгляду на іншу дату в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі (т.1 а.с.60-67).

Протокольною ухвалою суду клопотання представника відповідача - задоволено, відкладено судовий розгляд на 09:00 годину 27.11.2025 року (а.с.123), про що повідомлено сторін по справі (т.1 а.с.124-126).

26.11.2025 року представник відповідача надіслала заяву (менш ніж за п`ять днів до судового засідання) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та участі в судовому засіданні відповідача та його представника з використання власних технічних засобів (т.1 а.с.127-132).

В судове засідання 27.11.2025 року:

- позивач не прибула, повідомлена належним чином;

- представник позивача прибув, заперечував щодо задоволення клопотання відповідача та представника про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ;

- відповідач та представник відповідача - адвокат Суходольська А.А. не прибули.

Протокольною ухвалою суду від 27.11.2025 року відкладено судовий розгляд на 09:00 годину 14.01.2026 року. Клопотання відповідача та його представника задоволено частково. Надано можливість приймати участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідачу та його представнику (т.1 а.с.135), про що повідомлено сторін по справі (т.1 а.с.136-138).

01.12.2025 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів з Головного управління розвитку спроможностей авіації Міністерства оброни України (т.1 а.с.139-141).

В судове засідання 14.01.2026 року:

-позивач не прибула, сповіщена належним чином;

-представник позивача не прибув, подав заяву про проведення судового засідання у його відсутність, наполягав на задоволенні клопотання про витребування доказів (а.с.142);

-відповідач та його представник заперечували щодо задоволення даного клопотання представника позивача.

Ухвалою суду від 14.01.2026 року суд задовольнив клопотання представника позивача.

Зобов?язав Головне управління розвитку спроможностей авіації Міністерства оборони України: АДРЕСА_9, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_11, тел.:НОМЕР_14 надіслати на адресу суду в строк до 12.02.2026 року наступну інформацію та документи щодо доходів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , старшого інспектора-льотчика відділу координації розвитку спроможностей та інтеграції технологій транспортної авіації та авіації підтримки управління розвитку спроможностей авіації Головного управління розвитку спроможностей авіації, ВОС - 0603002, а саме:

1) довідку про розмір грошового забезпечення за період з 25.09.2025 року по теперішній час із детальним розподілом по кожному місяцю.

2 )відомості про всі складові грошового забезпечення, у тому числі:

-посадовий оклад; оклад за військовим (спеціальним) званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки за службу в особливих умовах, за кваліфікацію, вислугу років, інтенсивність, специфіку служби, секретність, ризики тощо),

-одноразові додаткові виплати (у тому числі премії, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, тощо);

-додаткові винагороди, встановлені постановами Кабінету Міністрів України для військовослужбовців, у тому числі пов`язані з участю у заходах оборони держави;

-інші виплати, що фактично нараховувалися та виплачувалися ОСОБА_4 протягом зазначеного періоду.

В зв?язку з витребуванням доказів, судове засідання відкладено на 09:00 годину 23.02.2026 року (т.1 а.с.146-148), про що повідомлено сторін (т.1 а.с.149).

Дану ухвалу суд надіслав на поштову адресу на електронну пошту Головного управління розвитку спроможностей авіації Міністерства оброни України (т.1 а.с.150).

Станом на 23.02.2026 року до суду не надійшла відповідь з Головного управління розвитку спроможностей авіації Міністерства оброни України. Рекомендований поштовий лист надісланий на адресу: АДРЕСА_2 , повернувся до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (т.1 а.с.152-156).

На електронну пошту адресата, ухвала суду доставлена, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.1 а.с.151 зворотна сторінка).

В судове засідання 23.02.2026 року:

- позивач - не прибула;

- представник позивача - адвокат Дімов Д.П. наполягав на повторному направленні ухвали суду про витребування доказів, з?ясуванні фактичної адреси місця реєстрації відповідача;

- відповідач - не прибув;

- представник відповідача - не прибула, в телефонному режимі повідомила про хворобу. Згодом надіслала клопотання про перенесення розгляду справи (т.1 а.с.177-185, 186-192).

В зв?язку з невиконанням ухвали суду від 14.01.2026 року та неявкою сторони відповідача в судове засідання, відкладено судовий розгляд справи на 09:00 годину 02.04.2026 року. Повторно надіслано ухвалу суду про витребування доказів від 14.01.2026 року на адресу Головного управління розвитку спроможностей авіації Міністерства оборони України: АДРЕСА_11, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_13, а також безпосередньо на адресу Міністерства оборони України: АДРЕСА_10, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_12.

Зобов`язано відповідача по справі ОСОБА_4 надіслати на адресу суду витяг щодо його адреси реєстрації, довідку про фактичну адресу місця проживання відповідача, довідку про місце служби з зазначенням номеру військової частини та адреси її місцезнаходження.

23.02.2026 року вже після судового засідання судом отримано відповідь Головного управління розвитку спроможностей авіації Міністерства Оборони України на виконання ухвали суду (т.1 а.с.163-175).

02.03.2026 року позивачем подано доповнення до позовної заяви, в якому вона навела перелік витрат, що здійснюються на двох дітей близнюків, які є не разовими витратами чи виключними, вони мають систематичний, щомісячний характер та які позивач несе постійно. Це витрати на харчування, одяг, медичне забезпечення, навчання та інші необхідні потреби на двох дітей. При цьому позивач навела чіткий перелік товарів, їх вартість, що підтвердила відповідними чеками.

Також позивач зазначила, що вона має вади зі здоров`ям, а саме варикозне розширення вен нижніх кінцівок ХВН С2 ступеня та в листопада 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь». Вказане значно вплинуло на її матеріальний стан та стан здоров`я, оскільки вона понесла додаткові витрати на медикаменти, дорогу, харчування та післяопераційну реабілітацію, а також була тимчасово обмежена у можливості повноцінно пересуватися, виконувати побутові обов`язки та належний догляд за дітьми. У період лікування позивач була позбавлена можливості самостійно забезпечувати своїх дітей.

Позивач просила врахувати наведені в доповненнях обставини при вирішенні справи, оскільки вони свідчать про високий рівень фактичних витрат на утримання дітей та необхідність відповідного розміру участі іншої сторони у їх фінансовому забезпеченні.

В доповненнях позивач зазначає, що відповідач не підтримує спілкування з дітьми та не бере участі у їх вихованні. При цьому, незважаючи на рішення суду про стягнення з відповідача аліментів, він уникає надання інформації щодо місця своєї роботи, місця свого знаходження та розміру отримуваного доходу, що ускладнює можливість об`єктивного визначення його реального матеріального становища, та свідчить про недобросовісну поведінку з його боку.

Таким чином обов?язок щодо повного забезпечення дітей фактично покладений виключного на нею, позивача, що створює надмірне фінансове навантаження та є додатковою підставою для збільшення розміру аліментів (т.1 а.с.193-209).

02.04.2026 року представник відповідача надіслала клопотання про долучення доказів (т.1 а.с.216-230).

В судове засідання 02.04.2026 року:

- позивач - не прибула;

- представник позивача - адвокат Дімов Д.П. наполягав на обов`язковій участі в судовому засіданні відповідача;

- відповідач - не прибув;

- представник відповідача - адвокат Суходольська А.А. наполягала на обов?язковій участі позивача.

Протокольною ухвалою суду від 02.04.2026 року клопотання учасників судового процесу, а саме представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дімова Дмитра Петровича та представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Суходольської А.А. - задоволено. Відкласти судове засідання на 10:00 годину 13.05.2026 року. Визнано обов`язковою участь в наступне судове засідання позивача по справі ОСОБА_1 та відповідача по справі ОСОБА_4 . Зобов`язати сторін по справі прибути саме до приміщення Болградського районного суду Одеської області, яке розташоване за адресою: 68702, Одеська область, м. Болград, вул. 25 Серпня, 192. Зобов`язано сторін які присутні в судовому засіданні, а саме представників повідомити завчасно своїх довірителів про постановлену судом ухвалу і про необхідність прибуття в Болградський районний суд Одеської області для надання особистих пояснень (а.с.233), про що повідомлено сторін по справі (а.с.234-236).

В судовому засіданні 13.05.2026 року:

-позивач - надала пояснення з підстав зазначених в позові, а саме, що вона є мамою двох малолітних дітей-двійнят. Діти ростуть, а з ними ростуть і усі витрати в сучасних умовах з огляду на ціни на продукти харчування, одяг, засоби гігієни, лікарські засоби. Оскільки діти народилися недоношеними, мають слабкий імунітет, вони часто хворіють, потребують спостереження лікарем, обстеження та лікування. Дітей спостерігає лікар-педіатр в м. Ізмаїл Одеської області, а це затрати на дорогу, пальне та один такий візит коштує на сьогодні 500.00 гривень. Дітям постійно потрібно вживати вітаміни, вони потребують спеціального харчування, двійню дуже складно доглядати і утримувати.

У доньки ОСОБА_8 в 2.5 місяці було діагностовано «гострий пілонефрит», надали направлення в Одеську клініку, де обстежили, пролікували та поставили на облік і лікаря нефролога. Раз на три місця потрібно здавати аналізи та проходити УЗД нирок, тобто щоразу їздити до м.Одеса.

В 2024 році після обстеження дітей їм було рекомендовано здійснити комплексний масаж, це на двох дітей 50 шт.

Вона позивач також як відповідач є ВПО, свого житла не має, проживає з батьками в їх будинку в селі Василівка, деякий час їй допомагала мати, на тепер вона змушена винаймати няню, яка допомагає доглядати двох дітей-двійнят, а це також значні затрати. Відповідач вчора приїхав до них, провів час з дітьми, і зміг особисто переконатися в тому скільки дітям всього потрібно, які це затрати, кошти потрібні дітям, а не їй.

Інших доходів вона, позивач не має, перебуває у відпустці по догляду за дітьми, отримує лише соціальні виплати на дітей. Ніякого співмешканця не має і ні з ким не проживає. Мала авто Форд, яке було у незадовільному стані, тому його продала, також продала інше своє майно, та придбала інший автомобіль, оскільки з двома дітьми потрібно пересуватися і це безпека дітей. Дійсно виїжджала з дітьми за межі України, оскільки діти хворіють досить часто, та було лікарями рекомендовано змінити клімат, що вона і зробила, поїхала до брата який проживає за кордоном, таким чином покращила стан здоров`я дітей. В період декретної відпустки, до трудової діяльності вона не поверталася. В період декретної відпустки її перевели на іншу посаду, оформлення здійснили без її фактичного виходу на службу. В середньому на двох дітей витрачає понад 40 тисяч гривень.

Відповідач вперше побачив дітей коли їм виповнився один рік, він навіть не уявляє як складно було після пологів з недоношеними дітьми, саме її мати та невістка надали їй допомогу, тоді як батька поряд не було. Зараз батько вдруге побачив дітей.

Позивач наполягала на своїх вимогах, просила їх задовольнити.

-представник позивача - адвокат Дімов Д.П. надав пояснення з правових підстав позову. Просив врахувати складність ситуації матері, яка виховує двійнят, та які при цьому складнощі виникають. Без допомоги не можливо одній матері справитися з двійнятами, тим паче, що вони народилися недоношеними, зі слабким імунітетом, постійно хворіють та потребують уваги вдвічі більше ніж звичайна дитина. Протягом тривалого часу позивач не отримувала аліментів за рішенням суду, і нікого не цікавило яким чином мати повинна була утримувати і доглядати дітей.

Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

-представник позивача - адвокат Такєджанова К.Б. підтримала вимоги позивача, надавши відповідні пояснення;

-відповідач - пояснив, що є офіцером ЗСУ, та отримує грошове забезпечення як військовий, будь-яких інших доходів не має. Відпустка короткострокова один раз на шість місяців, тому позбавлений можливості бачити дітей. Шлюб з позивачкою розірвали так як з`явилася третя особа, чоловік який заперечував щодо його спілкування з дітьми. Стверджував, що позивач працювала в період декретної відпустки та отримала нове звання і посаду. Пропонував позивачці переїхати до Львова для покращення стану здоров`я дітей та змінити клімат, однак вона не погодилася. Розуміє, що з двома дітьми складно та є потреба в няні, навіть мав намір взяти на себе оплату витрат на няню. Стверджував, що він не відсторонюється від дітей, однак є військовим та виконує свій обов`язок із захисту країни.

Зазначив, що дійсно його батьки залишились на окупованій території і він їм матеріально допомагає, однак яким чином не бажав пояснювати, сказавши, що через перевізників;

-представник відповідача - адвокат Суходольська А.А. заперечувала щодо задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довела скільки саме коштів не вистачає на утримання дітей, оскільки потреби дітей є базовими. Апеляційний суд визначив розмір аліментів, який є достатнім для їх утримання, тому встановлювати вдруге ці обставини не має потреби, а рішення є приюдиційним для вирішення цього спору. Позивач виїжджала з дітьми за кордон, однак якщо коштів було не достатньо, то і виїжджати не було потреби. У разі якщо діти хворіють і на мати несе значні затрати, то це є додаткові витрати на дітей, про стягнення яких вона може заявити окремо. Наразі діти відвідують дитячий садок, однак наявна програма є-ясла, яка компенсує затрати, якою мати могла б скористатися.

Просила врахувати відзив, докази подані стороною відповідача, та відмови в задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду проголошено перерву до 10:00 години 15.06.2026 року (т.1 а.с.245-248).

В судовому засіданні 15.06.2026 року за участю представників сторін адвокатів Дімов Д.П. та Суходольської А.А. було розпочато дослідження письмових доказів.

Протокольною ухвалою суду проголошено перерву до 15:00 години 16.07.2026 року (т.2 а.с.3), про що повідомлено сторін (т.2 .с.4-6).

В судовому засіданні 16.07.2026 року за участю позивача ОСОБА_1 , її представників Дімова Д.П. , ОСОБА_3 , представника відповідача Суходольської А.А. судом досліджено усі наявні у справі докази та проголошено перерву до 14:00 години 11.09.2026 року (т.2 а.с.13) та повідомлено сторін (т.2 а.с.14-16).

04.09.2026 року представником позивача подано клопотання про долучення до справи докази, на які позивач посилалася в своїх пояснення щодо стану здоров?я дитини (т.2 а.с.17-26).

Безпосередньо перед судовим розглядом 11.09.2026 року представником відповідача надіслано докази, які вона просила долучити до справи, що стосуються проходження військової служби позивачем та особові рахунки позивача за 2023-2026 роки (т.2 а.с.27-44).

В судовому засіданні 11.09.2026 року судом заслухано дебати представників сторін, під час яких сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, а сторона відповідача на відмові в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача звернув увагу, що відповідач стрімко рухається кар?єрними сходами, змінилася посада, звання, місце проживання, наразі він мешкає в м.Київ де зареєстрований, а тому не має необхідності винаймати житло, оскільки не надав доказів, що несе такі затрати.

Під час розгляду попередньої справи апеляційним судом сторона відповідача стверджувала, що відповідач утримує своїх батьків, які знаходяться на окупованій території, тоді як сторона позивача не змогла це заперечити, оскільки апеляційний суд не прийняв заперечення. Під час судового розгляду цієї справи, позивач надала докази у вигляді переписки з батьком відповідача, який повідомив, що син їх не утримує. Відповідач є діючим військовослужбовцем, а тому не може і не має такої можливості надавати будь-яку допомогу навіть батькам, які перебувають на окупованій території, оскільки це може бути розцінено як колобораційна діяльність, яка карається законом. Батько відповідача підтвердив в переписці з позивачем, що допомоги від сина не отримують.

З часу першого звернення до суду з позовом про стягнення аліментів змінився вік дітей, вони ростуть, та ростуть і потреби, потрібно приділяти увагу розвитку дітей, їх навчанню та дітям фінансове утримання потрібно не тільки на їжу, одяг, ліки, розвиток. Матері одній важко доглядати двох дітей двійнят, є потреба в няні. Саме мати всі ці роки займається дітьми, виключно одна і вдень і в ночі, щодня і щомісяця. Від народження дітей, батько лише двічі бачив своїх дітей, у вихованні ніякої участі не приймає, їх розвитком та навчанням не займається, дозвілля та відпочинок їм не забезпечує, не займається і покращенням їх стану здоров`я, хоча обов`язки у батьків рівні.

Позивач збирала квитанції протягом певного часу для підтвердження витрат на дітей, проте це не можливо робити постійно. Крім того, позивач купує і продукти, і інші не обхідні речі на ринку, де квитанції не надають. Няня, яка доглядає дітей, працює на усній домовленості, оскільки це сільська місцевість та договори не укладаються.

Представник наполягав на задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити, оскільки є рішення апеляційного суду, яким визначено розмір аліментів на дітей. Вважала, що позивач не довела зміни стану як позивача, так і відповідача. Дійсно у відповідача змінилася посада, змінився розмір винагороди, однак аліменти стягуються у відсотковому виразі, а тому і аліменти збільшуються. За цей час мати мала змогу виїжджати з дітьми за кордон, придбала авто, а тому її матеріальний стан не є таким, що потребує збільшення розміру аліментів.

Представник звернула увагу на накази про військову службу позивача та особові картки в яких значиться отримання грошової винагороди.

Тоді як відповідач є діючим військовослужбовцем, є ВПО, свого житла не має, несе витрати на форму та амуніцію. Відповідач отримує винагороду, тобто працює офіційно, таким чином сприяє виплаті аліментів на дітей, та має думати про майбутнє дітей, а не витрачати кошти на сьогоднішні забаганки позивача.

Просила критично поставитися до пояснень позивача та наданих доказів.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин вказаного цивільного спору, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, паспорт НОМЕР_5 виданий органом 2318, РНОКПП НОМЕР_2 (т.1 а.с.5), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.5 зворотна сторінка, 31). Взята на облік як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.9 зворотна сторінка, 30).

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт НОМЕР_6 виданий Чугуївським РВ ГУМВС України в Харківській області від 20.03.2015 року (т.1 а.с.6, 166-167), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.32), станом на 24.11.2025 року взятий на облік як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_5 ( т.1 а.с.171).

Шлюб між сторонами був зареєстрований 23 серпня 2018 року Малиновським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №584 (т.1 а.с.7 зворотна сторінка).

В цьому шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_14 народилися діти-двійнята: ОСОБА_7 , свідоцтво про народження НОМЕР_7 від 04.10.2023 року (т.1 а.с.7), ОСОБА_6 , свідоцтво про народження НОМЕР_8 від 04.10.2023 року (т.1 а.с.8).

Діти зареєстровані за адресою: в/ч НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.9) та взяті на облік як внутрішньо переміщені особи (т.1 а.с.9, 10 зворотна сторінка).

Відповідач ОСОБА_4 є військовослужбовцем (а.с.168), має звання підполковник. Станом на 23.09.2024 року, на 08.10.2025 року перебував на службі у військовій частині НОМЕР_4 Збройних Сил України (т.1 а.с.8 зворотна сторінка, 131).

Згідно відповіді №2370618 від 23.02.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.176).

Станом на 23.09.2024 року грошове забезпечення та інші доходи відповідача ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_4 за період з серпня 2023 року по серпень 2024 року (12 місяців) в середньому становило 81 286.92 гривень в місяць (т.1 а.с.10).

Станом на 25.10.2024 року грошове забезпечення та інші доходи відповідача ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_4 за період з січня 2023 року по вересень 2024 року (9 місяців) в середньому становило 90 484.78 гривень в місяць (т.1 а.с.11 зворотна сторінка).

Згідно витягу з наказу Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України №375 від 25.09.2025 року підполковника ОСОБА_4 призначено на старшим інспектором-льотчиком відділу координації розвитку спроможностей та інтеграції технологій транспортної авіації та авіації підтримки управління розвитку спроможностей авіації Головного управління розвитку спроможностей авіації (т.1 а.с.141).

Згідно витягу з наказу начальника Головного управління розвитку спроможностей авіації №86 від 04.11.2025 року ОСОБА_4 з 04.11.2025 року зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення та вважати таким, що з 04.11.2025 року справи та посаду прийняв (т.1 а.с.165).

Головне управління розвитку спроможностей авіації Міністерства оборони України (м.Київ) надало довідку щодо доходів полковника ОСОБА_4 , старшого інспектором-льотчиком відділу координації розвитку спроможностей та інтеграції технологій транспортної авіації та авіації підтримки управління розвитку спроможностей авіації, згідно якої грошове забезпечення за період з 04.11.2025 по 31.12.2025 (два місяці) становить 138 201.63 гривень в місяць (т.1 а.с.164, 173 зворотна сторінка).

Станом на 26.02.2026 відповідач ОСОБА_4 в званні полковник перебуває на військовій службі за контрактом в Головному управлінні розвитку спроможностей авіації, м.Київ, вул.Казарменна, 6В з 04.11.2025 року (т.1 а.с.206, 207) та його грошове забезпечення за період листопад 2025 - лютий 2026 (чотири місяці) в середньому на місяць становить 116 749.40 гривень (т.1 а.с.208).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 24.03.2025 року справа №497/2503/24, провадження №2/497/234/25 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .

Стягнуто з ОСОБА_4 … на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини усіх його доходів щомісячно, але не мешне 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, а саме з 15.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнуто з ОСОБА_4 … на користь ОСОБА_1 … аліменти на її утримання, в розмірі 1/6 частини усіх його доходів щомісячно, до досягнення трирічного віку дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме з 15.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_5

Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Чугуївським РВ ГУДМС України в Харківський області 20.03.2015 року, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 від 04.03.2021 року, РНОКПП НОМЕР_9 , сплачену суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень, 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 … на користь держави суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок (т.1 а.с.16-20).

Постановою Одеського апеляційного суду від 01.09.2025 року апеляційну скаргу адвоката Суходольської Анастасії Андріївни, представника ОСОБА_4 - задоволено частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року в частині стягнення аліментів - змінено.

Зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_4 … на користь ОСОБА_1 … на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/3 частини до 1/4 частини усіх його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, а саме з 15.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_4 … на користь ОСОБА_1 … на її утримання, з 1/6 частини до 1/10 частини усіх його доходів щомісячно, до досягнення трирічного віку дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме з 15.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В інший частині рішення залишено без змін (т.1 а.с.21-27).

Згідно довідки Печерського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві відповідач ОСОБА_4 заборгованості по сплаті аліментів станом на 23.03.2026 року - не має (т.1 а.с.218).

Позивачем надано ряд квитанцій та чеків на придбання продуктів харчування, одягу, взуття, засобів гігієни, памперсів (т.1 а.с.12, 13, 14 зворотна сторінка).

Після постановлення Одеським апеляційним судом рішення про зменшення розміру аліментів, стягнутих на утримання дітей та на її позивача утримання, позивач зібрала квитанції, чеки та накладні для підтвердження здійснених витрат на дітей протягом одного місяця (а.с.78-116).

Так, за вересень - початок жовтня 2025 року позивачем було витрачено на:

- придбання сезонного одягу і взуття на суму 48 304.43 гривень;

- забезпечення дітей повноцінним та збалансованим харчуванням на суму 13 103.53 гривень (без врахування продуктів придбаних на ринку, де чеки не видаються);

- медикаменти на лікування та профілактичну підтримку в сумі 7036.76 гривень;

- підтримання чистоти, гігієни та безпечних умов проживання дітей на суму 5 701.10 гривень (без врахування витрат на памперси).

Для облаштування дитячої кімнати понесені витрати на придбання дитячої стінки вартістю 16000 гривень.

Позивач прийняла рішення не орендувати окреме житло, оскільки це призвело б до додаткових значних витрат та вона з дітьми проживають в будинку її батьків, і, відповідно, частково сплачує разом із ними комунальні послуги, оскільки вони користуються всіма благами цього будинку: світлом, газом, водою, опаленням тощо.

Частину витрат на утримання будинку, зокрема оплату комунальних послуг (електроенергії, газу), позивач несе самостійно, оскільки вони безпосередньо пов`язані з проживанням та побутовими потребами дітей. Це підтверджується квитанціями за енергопостачання та газ від 10.10.2025 року, які наявні у справі.

Таким чином, ці витрати є невід`ємною частиною утримання дітей, оскільки саме вони забезпечують їм нормальні умови проживання: тепло, освітлення, доступ до води та комфортне середовище для життя і розвитку.

Слід врахувати вік дітей, які ростуть дуже швидко, та витрати на одяг потрібно нести щосезону, як і те, що дітей необхідно розвивати, навчати, займатися профілактикою здоров?я, а це також постійні витрати.

Для підтвердження витрат на дітей, з метою підтвердження їх регулярності, позивачем надано відповідні докази за грудень місяць 2025 року на придбання необхідних продуктів для забезпечення повноцінного і збалансованого харчування; на придбання ліків та вітамінів; для підтримання чистоти, гігієни та забезпечення безпечних побутових умов проживання дітей (т.1 а.с.195-198).

Фактично позивач повністю несе тягар утримання не лише дітей, а й частини домогосподарства, у якому вони проживають, що ще раз підтверджує необхідність збільшення розміру аліментів для покриття реальних потреб дітей.

У сукупності фактичні витрати на утримання дітей за переліченими вище позиціями є значними, що свідчить про значний фінансовий тягар і реальні потреби дітей, які перевищують мінімальні стандарти.

Щомісячні витрати на харчування, одяг, лікування, розвиток, комунальні послуги, транспорт та інші повсякденні потреби дітей є значними і постійно зростають у зв`язку з їхнім віком, станом здоров`я та економічною ситуацією в країні.

Таким чином, наявні витрати підтверджують, що фактичне утримання дітей вимагає значно більшого фінансового забезпечення, ніж той розмір аліментів, який сплачує (або передбачає сплачувати) відповідач.

Позивачем доведено, що донька ОСОБА_8 має вади зі здоров`ям, у зв`язку з чим постійно перебуває під медичним наглядом, проходить обстеження, консультації лікарів та отримує необхідне лікування. Спостерігається в лікаря в м.Одеса (т.2 а.с.18-24).

Відповідно позивачка змушена систематично нести додаткові витрати на медичне обстеження, лікування та підтримання належного стану здоров?я дитини, їздити з дитиною до м.Одеса.

Сама позивач потребувала лікування, оперативного втручання та реабілітації в листопаді 2025 року, в зв?язку з наявністю захворювання: варикозне розширення вен нижніх кінцівок..» (т.1 а.с.199).

Щодо стану здоров?я відповідача ОСОБА_4 жодних доказів суду не надано, що свідчить про гарний стан здоров?я та можливість проходити військову службу та успішно просуватися кар?єрними сходами.

А відтак наразі змінилася посада відповідача, військове звання, місце служби та сама винагорода.

Позивачем надано скріншот переписки з батьком відповідача, до відома якого було доведено текст рішення апеляційного суду про стягнення аліментів, в якому зазначено, що відповідач утримує своїх батьків, на що батько відповідача заперечував (т.1 а.с.11), тобто відповідач наразі не утримує своїх батьків та не несе таких витрат.

Згідно надано договору оренди житла від 05.10.2024 року за попереднім місцем реєстрації в м.Львів відповідач ОСОБА_4 ніс в розмірі 16000.00 гривень (т.1 а.с.14, 15). Разом з цим з 04.11.2025 року відповідач проходить військову службу в АДРЕСА_2 , де зареєстрований, витрат на оренду житла не здійснює, оскільки такі докази суду не надані, що також свідчить про зміну майнового стану відповідача.

Твердження відповідача, що позивач виїжджала з дітьми за кордон, було також підтверджено позивачем, оскільки в цьому була потреба задля зміни клімату для дітей та їх оздоровлення, що свідчить про те, що мати добре дбає про дітей, їх стан здоров`я та діє виключно в інтересах дітей з урахування безпеки дітей в період військового стану.

Посилання відповідача, що позивач має цивільного чоловіка, який утримує позивача та дітей суд розцінює критично, оскільки надані фото не свідчать про перебування позивача в таких стосунках, що сторонній для дітей чоловік утримує і повинен утримувати дітей відповідача. Більш того, особисте життя позивача після розірвання шлюбу взагалі не повинно цікавити відповідача по справі, та посилання відповідача на наявність таких стосунків у позивача принаймні є не коректним. Чоловік і жінка після розлучення вправі на власний розсуд влаштовувати своє особисте життя і не зобов`язані звітувати один перед одним.

Твердження представника відповідача, що причиною розірвання шлюбу був інший чоловік (не відповідач) зображений на фото, взагалі не стосується предмету цього спору та не беруться судом до уваги.

Щодо придбання 16.09.2025 року позивачем транспортного засобу, та на думку представника відповідача впливає на визначення розміру аліментів, суд розцінює критично, оскільки з наданих доказів стороною відповідача, а саме довідки Головного сервісного центру МВС від 31.03.2026 року(а.с.221) вбачається, що позивач:

- з 23.06.2023 року була власником т/з Peugeot 308 (2008), який відчужила 14.05.2024 року;

- 25.05.2024 року придбала т/з Ford Kuga (2009), продала 30.01.2025 року;

- 16.09.2025 року придбала Toyota Avensis (2008) та користується до тепер.

А відтак, перший транспортний засіб було придбано ще до народження дітей. В подальшому позивач продавала один транспортний засіб взамін купувала інший, що ніяким чином не свідчить про покращення її майнового стану, тим паче, що автомобілі придбавались вживані, майже одного року випуску 2008-2009.

Більш того, пересуватися матері з двома маленькими дітьми без транспортного засобу, яка проживає в сільській місцевості, де не має лікарні, ринку, є досить проблематичним, та свідчить виключно на користь матері яка піклується про дітей та не переміщує їх в громадському транспорті.

Наявні у справі витяги з Наказів по строковій службі за період з 26.10.2028 року до 05.05.2025 року свідчать про те, що позивач є військовослужбовцем (т.2 а.с.30-38).

Витягом з Наказів №155 від 27.07.2023 та №205 від 29.09.2023 підтверджується перебування позивача у відпустці по вагітності та пологах з 27.07.2023 по 29.11.2023, з 30.11.2023 по 13.12.2023 (т.2 а.с.33, 34).

Відповідно до витягу з наказу №54 від 11.03.2024 позивач вибула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12.03.2024 по ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2 а.с.35).

Військове керівництво позивача прийняло рішення про необхідність переведення позивача на іншу посаду та присвоєння чергового звання «капітан», що вбачається з витягу з наказу №72 від 01.04.2025 року згідно якого старшого лейтенанта ОСОБА_1 офіцера оперативного відділення, вважати такою, що 01.04.2025 року прибула із відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку (достроково за власним бажанням) та приступила до виконання своїх службових обов`язків (т.2 а.с.36).

В той же день 01.04.2025 року відповідно до витягу з Наказу №72 від 01.04.2025 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера оперативного відділення, призначену на посаду помічника начальника оперативного відділення штабу, здала справи та посаду, вважати такою, що справи на посаду прийняла та приступила до виконання службових обов?язків (т.2 а.с.37).

На підставі витягу з наказу №97 від 05.05.2025 року капітан ОСОБА_1 помічник начальника оперативного відділення штабу, вибула у відпустку по догляду зв дитиною по досягненню нею трирічного віку з 05.05.2025 по 19.09.2026 (т.2 а.с.38).

Особові рахунки за 2023-2026 роки (т.2 а.с.39-42) підтверджують отримання грошової винагороди за військову службу, в тому числі пов?язану з пологами та відпусткою по догляду за дітьми.

Позивач підтвердила той факт, що в квітні 2025 року керівництвом по службі було прийнято рішення перевести її на іншу посаду та присвоєння чергового звання, що було здійснено впродовж одного місяця.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі N 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому, у зв`язку із покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України, за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів не може заперечуватися, з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.

Аналогічні висновки містяться також і в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі N 632/580/17 (провадження N 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 536/1557/17 (провадження N 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі N 343/945/19 (провадження N 61-2057св20).

Наведене вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.

Отже, таким правом наділений одержувач аліментів, тобто позивачка по справі.

Позивачка, як одержувач аліментів, заявила вимоги про збільшення розміру аліментів шляхом його збільшення на її користь та просить стягувати з відповідача на її користь аліменти в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей щомісяця до досягнення дітьми повноліття, однак не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Факт зміни матеріального становища відповідача доведено позивачем відповідними доказами, що досліджені судом та є належними, допустимими і достатніми.

Наразі встановлено, що у відповідача змінилося місце служби, посада, звання, грошове забезпечення. Він не несе витрати на житло, на утримання батьків, будь-яких вад за станом здоров?я не має.

Тому значне покращення матеріального становища відповідача (батька дітей) не може залишатися юридично байдужим при визначенні обсягу його участі в утриманні малолітніх дітей.

ІНФОРМАЦІЯ_14 дітям сторін, на яких стягуються аліменти виповнюється 3 роки. За весь цей час батько дітей бачив їх всього два рази: на рік народження та ІНФОРМАЦІЯ_7 в зв?язку з участю в судовому засіданні.

Тобто всі три роки мати самостійно доглядає дітей, займається їх вихованням, розвитком, навчанням, тоді як батько цим не займається, окрім як добросовісно сплачує аліменти, посилаючись на те, що виконує обов?язок військовослужбовця.

Таким чином, батько свій обов?язок перед державою ставить понад усе, в тому числі щодо обов`язку приймати участь у вихованні двох малолітніх дітей. Не зважаючи на рівність прав та обов?язків батьків щодо своїх дітей, відповідач як батько свідомо ухиляється від обов?язку по вихованню, розвитку, навчанню дітей.

Отже, враховуючи, що малолітні діти проживають разом з матір`ю, позивач несе значні витрати на утримання, догляд, лікування, виховання дітей, власного житла не має, також як і відповідач є ВПО, несе витрати на комунальні послуги і утримання будинку, де проживає з дітьми, створюючи належні і необхідні умови для проживання дітей, а також те, що діти ростуть, в зв?язку з чим збільшуються потреби, мати самостійно одноособово займається вихованням, розвитком, навчанням дітей, тоді як відповідач в цей час успішно несе військову службу, змінилося його місце служби, посада, звання, розмір грошового забезпечення, відсутність інших витрат, які раніше мали місце, належний стан здоров?я.

Крім того, суд враховує ті обставини, що в державі постійно відбувається ріст цін як на продукти харчування, так і на побутові речі, одяг, взуття, що суд визнає загальновідомим фактом, а тому таким, що додаткового доказування не потребує.

Щодо вимоги позивача про збільшення розміру аліментів на її утримання до досягнення дітьми трирічного віку, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки аліменти на утримання позивача стягуються з відповідача в розмірі 1/10 частини усіх видів доходів відповідача щомісячно до досягнення трирічного віку дітьми, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто строк на який стягнуто аліменти закінчується через чотири дні.

Таким чином, починаючи з 19.09.2026 року відповідач не буде нести витрати по сплаті аліментів на утримання матері дітей, що також впливає на зміну матеріального становища відповідача.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі № 686/28590/23 звернув увагу, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів суд повинен оцінювати фактичну зміну матеріального становища сторін та з урахуванням установлених обставин визначати розмір утримання, який відповідатиме інтересам дитини.

З огляду на встановлені обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів з 1/4 частини на 1/3 частину від заробітку (доходу), батька.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»", у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Тому аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням законної сили.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 05 вересня 2018 року у справі № 306/2389/16-ц, від 17 грудня 2018 року у справі № 727/6408/16-ц та від 15 жовтня 2025 року у справі № 686/28590/23.

Судові витрати:

Позивачка відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів та зміну їх розміру.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з другої сторони на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року становить 3328 грн. тому судовий збір, який підлягав би сплаті за подання цього позову фізичною особою, становить 1331.20 гривень.

Оскільки позов задоволено частково, зазначена сума судового збору 1331.20 гривень підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів - задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Чугуївським РВ ГУДМС України в Харківський області від 20.03.2015 року, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 від 04.03.2021 року, РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінивши розмір аліментів з 1/4 частини на 1/3 частину усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання чинності цим рішенням до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 01.09.2025 у справі №497/2503/24, припинити з дня набрання законної сили даним рішенням та відкликати з виконання, повернувши його до суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Чугуївським РВ ГУДМС України в Харківський області 20.03.2015 року, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави суму судового збору в розмірі 1331.20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

Позивач ОСОБА_1

адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , з розташуванням у АДРЕСА_1

фактична адреса проживання і реєстрації ВПО: АДРЕСА_4 , тел: НОМЕР_10

Представник позивача Дімов Дмитро Петрович : АДРЕСА_6 , тел.: НОМЕР_11 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_8

Відповідач ОСОБА_4 :

адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , з розташуванням у АДРЕСА_1

фактична адреса проживання і реєстрації ВПО: АДРЕСА_5 , тел: НОМЕР_12 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_9

Представник відповідача Суходольська Анастасія Андріївна : АДРЕСА_7 , тел. НОМЕР_13 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_10

Суддя __________ С.В.Кодінцева