Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №487/5105/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.09.26

22-ц/812/2017/26

Провадження №22-ц/812/2017/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/5105/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Лагодою А.А., 21 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У червні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 07 травня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір №5518898 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі – кредитний договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» розміщених на сайті www.credit7. Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 10000 гривень, зі сплатою процентної ставки 0,95% на день, строком на 360 днів, зі сплатою комісії в сумі 1000грн. за надання кредиту. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

30 грудня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №30/12/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором в сумі 38610грн. в т.ч.10000грн. борг за тілом кредиту, 22610грн. борг по процентам, 5000грн. штрафних санкцій, 1000грн. комісія за надання кредиту.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 02 травня 2026 року відповідач має заборгованість в розмірі 45295 грн. в т.ч. 10000 грн. тіло кредиту, 22610 грн. нараховані проценти первісним кредитором, 11685 грн. проценти за 123 календарні дні, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, 1000 грн. комісії.

Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену кредитну заборгованість, а також 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №5518898 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 травня 2025 року у розмірі 20000 грн. та понесені судові витрати в розмірі 5175 грн 44 коп. ( 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1175 грн 44 коп. судового збору).

В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір процентів, які просить стягнути позивач не є співмірними тілу кредиту, що суперечить принципам розумності та добросовісності.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зменшуючи розмір нарахованих процентів, суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень та фактично втрутився у договірні правовідносини сторін без належних правових підстав.

Чинне законодавство не надає суду права зменшувати розмір процентів за користування кредитом лише з мотивів «справедливості» чи «розумності», якщо такі проценти прямо передбачені договором та не визнані недійсними у встановленому законом порядку. Суд не встановив обставин, які б свідчили про нікчемність чи оспорюваність відповідних умов договору.

До ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки. Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,9025 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Окремо треба зауважити, що відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

05 червня 2025 року відповідачка не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 07 травня 2025 року по 30 грудня 2025 року (дата укладання договору факторингу), у відповідачки перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 22610 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за договором факторингу № 30/12/2025 від 30 грудня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідачки, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідачки є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 22610 грн.

В даній справі, окремої уваги потребує пункт 1.1. Договору факторингу №30/12/2025 від 30 грудня 2025 року: «за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, що настав або виникне в майбутньому.

Відповідно до умов п. 1.3 Договору № 5518898 строк кредиту 360 днів: з 07 травня 2025 року по 02 травня 2026 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 30 грудня 2025 року №30/12/2025, строк дії договору № 5518898 від 07 травня 2025 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 31 грудня 2025 року по 02 травня 2026 року (123 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 11 685 грн. ( 10000 грн х 0,95% = 95 грн х123 календарних дні = 11 685 грн).

У даному випадку проценти нараховано у межах строку дії договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Щодо стягнення комісії позивач зазначав, що ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, за такого суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні разової комісії за надання кредиту, передбаченої п. 1.4 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 1000 грн.

Також в апеляційній скарзі позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 07 травня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір №5518898 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі – кредитний договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» розміщених на сайті www.credit7. Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 10000 гривень, зі сплатою процентної ставки 0,95% на день, строком на 360 днів, зі сплатою комісії в сумі 1000грн. за надання кредиту. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

30 грудня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №30/12/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором в сумі 38610грн. в т.ч.10000грн. борг за тілом кредиту, 22610грн. борг по процентам, 5000грн. штрафних санкцій, 1000грн. комісія за надання кредиту.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 02 травня 2026 року відповідач має заборгованість в розмірі 45295 грн. в т.ч. 10000 грн. тіло кредиту, 22610 грн. нараховані проценти первісним кредитором, 11685 грн. проценти за 123 календарні дні, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, 1000грн. комісії.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 травня 2025 року укладено в електронній формі.

Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір від 07 травня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту його укладання.

Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5518898 від 07 травня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 та доведеність надання їй кредитних коштів.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

30 грудня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №30/12/2025, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним договором в сумі 38610грн. в т.ч.10000грн. борг за тілом кредиту, 22610грн. борг по процентам, 5000грн. штрафних санкцій, 1000грн. комісія за надання кредиту.

Згідно платіжної інструкції № 9427 від 30 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснило оплату ТОВ «Лінеруа Україна» за договором факторингу № 30/12/2025 від 30 грудня 2025 року на суму 2598801 грн 59 коп.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належного переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтарст Капітал» щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Щодо процентів, які просить стягнути позивач, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.4.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5518898 від 07 травня 2025 року передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,9025 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Окремо треба зауважити, що відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

05 червня 2025 року відповідачка не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 07 травня 2025 року по 30 грудня 2025 року (дата укладання договору факторингу), у відповідачки перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 22610 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за договором факторингу № 30/12/2025 від 30 грудня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідачки, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідачки є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 22610 грн.

Згідно пункту 1.1. Договору факторингу №30/12/2025 від 30 грудня 2025 року: «за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, що настав або виникне в майбутньому.

Відповідно до умов п. 1.3 Договору № 5518898 строк кредиту 360 днів: з 07 травня 2025 року по 02 травня 2026 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 30 грудня 2025 року №30/12/2025, строк дії договору № 5518898 від 07 травня 2025 року не закінчився.

А тому, проценти у розмірі 11 685 грн. ( 10000 грн х 0,95% = 95 грн х123 календарних дні = 11 685 грн), нараховані за період з 31 грудня 2025 року по 02 травня 2026 року (123 календарних дні в межах строку дії договору) підлягають стягненню з відповідачки.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення процентів.

Щодо комісії у розмірі 1000 грн, які просить стягнути позивач, колегія суддів виходить з наступного.

ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 1.4 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту комісія за надання кредиту становить 1000 грн. Тип комісії – разова, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що позивачці 07 травня 2025 року (у день надання кредиту) нарахована разова комісія у розмірі 1000 грн. В подальшому комісія відповідачці не нараховувалась. Зазначене відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».

За такого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 разової комісії.

Оскільки рішення ухвалено внаслідок невірної оцінки наявних у справі доказів та неправильного застосування судом першої інстанції норм права, що регулюють кредитні відносини, є підстави, передбачені пунктами 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, для зміни рішення суду першої інстанції, задоволення апеляційної скарги та стягнення з відповідачки на користь позивача кредитної заборгованості у розмірі 45295 грн, яка складається з 10000 грн (тіло кредиту), 22610 грн (нараховані проценти первісним кредитором), 11685 грн (проценти за 123 к.д., нараховані позивачем), 1000 грн комісії.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, наявні підстави для розподілу судових витрат.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в частині стягнення судового збору воно також підлягає зміні, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» слід стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 3993 гривні 60 копійок.

У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідачки, крім судового збору, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в апеляційній скарзі 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Підтверджуючи витрати, понесені на правничу допомогу у суді першої інстанції, позивач надав: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений з адвокатом Столітнім М.М. Акт прийому-передачі наданих послуг від 12 червня 2026 року з описом робіт на суму 10000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», довіреність у порядку передоручення від 02 грудня 2025 року, звіт про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, складений 03 серпня 2026 року, згідно якого вартість робіт адвоката складає 8000 грн.

Колегія суддів, враховуючи незначну складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції у сумі – 4000 гривень та понесену в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 гривень.

Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 14 вересня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367, 376, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Aiaeyo?eio nea?ao Oiaa?enoaa c iaia?aii? a?aiia?aaeui?no? «O?iainiaa eiiiai?y «O?io?ano Eai?oae» caaiaieuieoe.

Cai?ia ??oaiiy Caaianueiai ?aeiiiiai noao i. Ieeiea?aa a?a 21 eeiiy 2026 ?ieo ci?ieoe.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5518898 від 07 травня 2025 року у розмірі 45295 грн, яка складається з 10000 грн (тіло кредиту), 22610 грн (нараховані проценти первісним кредитором), 11685 грн (проценти за 123 календарні дні , нараховані позивачем), 1000 грн комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 12656 грн судових витрат, які складаються з 2662 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції, 3993 грн. 60 коп витрат по сплаті судового збору, понесені в суді апеляційної інстанції, 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

Ж.М.Яворська

Повний текст постанови складено 14 вересня 2026 року.