Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №742/2265/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1908/26

Єдиний унікальний № 742/2265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Прилуки Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.02.2021між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) було укладено кредитний договір №284249939у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2R6T7. Відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 25.02.2021 перерахувало, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 21200,00 грн на її банківську картку НОМЕР_1 (яку вона вказала у заявці при укладені кредитного договору) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язувалася повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Проте, в подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 22000,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01. В подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача. 20.10.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №20/10/23-03, тому до Позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 88766,53 грн, з яких: 21998,97 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 66767,56 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, оскільки відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплатила, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення даної заборгованості та судових витрат у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, яке було відкладено на 03.09.2026.

Сторони в судове засідання не з`явилися, проте 14.05.2026 представник відповідача – адвокат Калінін С.К. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є неналежним позивачем, оскільки з наданих до позовної заяви додатків не доведено право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором№№284249939, так як позивачем не доведено набуття ним права вимоги до відповідача, оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги на першому етапі відступлення. Зокрема, представник відповідача послався на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є оплатним та реальним, а тому для підтвердження переходу права вимоги позивач мав надати докази фактичного перерахування коштів у порядку та на умовах, визначених договором факторингу. Водночас, за твердженнями відповідача, позивач не надав первинних бухгалтерських документів, зокрема платіжних доручень, банківських виписок чи інших документів, які б підтверджували здійснення ТОВ «Таліон Плюс» фінансування на користь ТОВ «Манівео» за Реєстром №140 від 29.06.2021. Наявні в матеріалах справи акт звірки та протокол узгодження, на думку відповідача, не є первинними бухгалтерськими документами та самі по собі не підтверджують фактичного здійснення платежу. У зв`язку з цим представник відповідач вважає недоведеним первинний перехід права вимоги, а відтак і всі наступні переходи такого права, оскільки вони є похідними від первісного відступлення та не можуть породжувати юридичних наслідків за відсутності належного підтвердження набуття права вимоги на попередньому етапі. Також представник відповідача заперечує факт укладення кредитного договору та додаткових угод до нього, посилаючись на те, що надані позивачем паперові копії відповідних документів не містять електронних підписів відповідача або кредитора, а електронний файл із кваліфікованим електронним підписом, який давав би можливість перевірити факт підписання документа, його цілісність та незмінність, позивачем до суду не надано. З огляду на це представник відповідач послався на положення ст.1055 ЦК України та вважає, що кредитний договір є нікчемним у зв`язку з недодержанням встановленої законом форми. Окремо представник відповідач заперечує факт належного перерахування кредитних коштів відповідачу, зазначаючи, що надані позивачем платіжні доручення засвідчені лише ТОВ «Манівео», не містять підпису працівника банку та відбитка чи штампа банківської установи, а тому не підтверджують фактичного проведення відповідних платежів. Крім того, представник відповідача послався на виписку за рахунком в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка, на його думку, спростовує факт перерахування ТОВ «Манівео» коштів на виконання умов спірного кредитного договору №284249939, оскільки призначення платежу, зазначене у банківській виписці, істотно відрізняється від призначення платежу, на яке посилається позивач у позовній заяві. Представник відповідача також заперечує проти заявленої позивачем суми відсотків, зазначаючи про неправомірність їх нарахування після закінчення строку кредитування. Зокрема, за твердженнями представника відповідача, кредитний договір укладався строком на 30 днів, а тому після закінчення цього строку кредитор втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом. При цьому представник відповідач послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, відповідно до якої після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється, а у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор може вимагати застосування наслідків, передбачених ст.625 ЦК України. Водночас, як зазначив представник відповідача, позивач вимог про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України не заявляв, натомість безпідставно продовжував нараховувати договірні проценти за ставкою 2,3% на день, унаслідок чого заявив до стягнення 66767,56 грн відсотків. Крім того, представник відповідача вказав на несправедливість умов кредитного договору в частині встановленої процентної ставки, зазначивши, що ставка у розмірі 2,3% на день фактично становить 839,50% річних, є надмірною, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і, на його думку, відповідає ознакам несправедливих умов договору, визначених статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак відповідна умова є нікчемною. На завершення представник відповідач зазначив про відсутність у нього заборгованості перед позивачем, посилаючись на надані до матеріалів справи реєстри заборгованості, з яких, за його твердженнями, вбачається, що тіло кредиту та нараховані за ним відсотки були повністю сплачені. Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено ані виникнення у відповідача відповідного кредитного зобов`язання, ані належного надання кредитних коштів, ані переходу до позивача права вимоги за спірним зобов`язанням, а також не підтверджено правомірність заявленої до стягнення суми заборгованості, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Окрім цього, у відзиві на позовну заяву, для з`ясування всіх обставин справи, представник відповідача просив витребувати у ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС`оригінал електронного доказу на носії його створення (електронний файл), а саме: Договір №284249939 від 25.02.2021; заявку на отримання грошових коштів в кредит від 25.02.2021; Паспорт споживчого кредиту «СМАРТ» до договору №284249939 від 25.02.2021; Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору №284249939 від 25.02.2021; Додаткову угоду від 20.03.2021 до Договору №284249939 від 25.02.2021, якою збільшено загальну суму кредиту до 21400,00 грн та Додаток №1 до неї; Додаткову угоду від 25.03.2021 до Договору №284249939 від 25.02.2021 та Додаток №1 до неї (а.с.82-102).

Крім того, вказали, що відповідач у зв`язку з розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 8000 грн. Разом з відзивом на позовну заяву не можуть бути подані докази на оплату судових витрат за надання професійної правничої допомоги, що пов’язано із визначеним в договорі порядком розрахунків між сторонами.

В свою чергу, представник позивача – Сахарова О.І.,15.05.2026 подала до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити такі в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що: кредитний договір №284249939 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що повністю прирівнюється до письмової форми відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Перерахування коштів підтверджено платіжними інструкціями з відмітками товариства та успішними банківськими повідомленнями. Відповідач здійснювала часткові оплати на виконання договору, що свідчить про визнання нею боргових зобов`язань (конклюдентні дії). Відступлення права вимоги відбулося на підставі дійсних рамкових договорів факторингу, а перехід права вимоги здійснюється на підставі реєстрів та витягів з них. Надання повного реєстру боржників є неможливим через конфіденційність персональних даних інших осіб та банківську таємницю. Сплата фінансування між фактором та клієнтом підтверджена актами звірки, які є належними доказами у відносинах між ними. Відомості про сплату в розрахунках заборгованості («Тіло сплачено», «Проценти сплачено») є суто бухгалтерською операцією («балансовим списанням») у зв`язку з відступленням права вимоги, що не свідчить про виконання зобов`язання самим боржником. Нарахування відсотків поза межами строку кредитування є правомірним, оскільки сторони в п.4.3 договору погодили, що відсотки після закінчення дисконтного періоду є процентами за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, тобто узгодженою мірою відповідальності. Також у відповіді на відзив представник позивача просила відмовити у проханні відповідача про витребування оригіналів доказів, посилаючись на те, що під час подання позовної заяви позивачем були долучені всі наявні оригінали електронних документів. Окрім цього, представниця позивача зазначила, що розмірі правничої допомоги який просить стягнути представ відповідача з ТОВ «ФК «ЕЙС» у розмірі 8000,00 грн є необґрунтованим та значно завищеним відносно складності справи (а.с.120-139 зворот).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.07.2026 у ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» витребовувалися докази які просив витребувати у позивача представник відповідача (а.с.152-153).

Проте, 20.07.2026 представник позивача – Сахарова О.І. подала заяву на виконання ухвали суду від 15.07.2026, в якій зазначила, що долучені до позовної заяви електронні докази є оригінальними документами (а.с.156-157).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, письмові пояснення сторони позивача та відповідача, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст.12, ч.1, 5-7 ст.81, ч.1-3 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст.526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Судом встановлено, що 25.02.2021між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) було укладено кредитний договір №284249939у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2R6T7. Відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 25.02.2021 перерахувало, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 1700,00 грн на його банківську картку НОМЕР_1 (яку вона вказала у заявці при укладені кредитного договору) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язувалася повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Тип кредиту – фінансовий кредит; процентна ставка – 1,70% в день, 456,95% річних; загальні витрати за кредитом – 2734,80 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту 23934,80 грн; реальна річна процентна ставка – 155,13%; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання – 839,50% річних (а.с.46-47 зворот), що також підтверджується копією Додатку №1 до кредитний договір №284249939 від 25.02.2021 (Графік платежів) (а.с.47 зворот), копією Паспорта споживчого кредиту (а.с.46), копією Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 25.02.2021 (а.с.56), копією довідки щодо дій позивача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.57-59, 60).

Проте, в подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 22000,00 грн, що також підтверджується: копією Додаткової угоди від 20.03.2021 до кредитного договору №284249939 від 25.02.2021 (а.с.48) та копією Графіком розрахунків (а.с.48), копією Додаткової угоди від 20.03.2021 до кредитного договору №284249939 від 25.02.2021 (а.с.48 зворот) та копією Графіку розрахунків (а.с.48 зворот), копією Додаткової угоди від 25.03.2021 до кредитного договору №284249939 від 25.02.2021 (а.с.49) та копією Графіку розрахунків (а.с.49), а також копіями довідок про видачу додаткових кредитних коштів (а.с.50 зворот-51).

Кредитний договір №284249939 від 25.02.2021 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV2R6T7.

Так, відповідно до платіжного доручення від 25.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку 5168-74ХХ-ХХХХ-6264 ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) 21200,00 грн (а.с.64 зворот); відповідно до платіжного доручення від 20.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку 5168-74ХХ-ХХХХ-6264 ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) 200,00 грн (а.с.63); відповідно до платіжного доручення від 20.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку 5168-74ХХ-ХХХХ-6264 ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) 200,00 грн (а.с.64); відповідно до платіжного доручення від 25.02.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку 5168-74ХХ-ХХХХ-6264 ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) 400,00 грн (а.с.63 зворот).

З наданої до суду інформації АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано було карту № НОМЕР_2 (а.с.147). Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 25.02.2021 по 02.03.2021, мається зарахування на загальну суму 22000,00 грн (а.с.148-150).

Згідно з Випискою з особового рахунку за кредитним договором №284249939 від 25.02.2021 та розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за зазначеним споживчим кредитом, заборгованість складає 88766,53 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредитом 21998,97 грн; прострочена заборгованість за процентами 66767,56 грн (а.с.35-35 зворот, 36-36 зворот, 37).

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 06.06.2024, ОСОБА_5 06.06.2024 уклала шлюб з ОСОБА_6 та зміна прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.106), що також підтверджується копіє інформації наданої відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області (а.с.146).

За таких обставин матеріалами справи доведено факт укладення між сторонами кредитного договору №284249939 від 25.02.2021.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 8.2. договору встановлено, що строк договору закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Пунктом 3.1.3 договору встановлено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (а.с.14-15 зворот).

У подальшому до договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 укладалися додаткові угоди, зокрема 31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою текст договору факторингу викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3, 4.1, 8.2 викладено у такій редакції: право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с.17-18 зворот).

Також, Додатковою угодою №32 від 31.12.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії Договору факторингу продовжувався відповідно до 31.12.2024 (а.с.20).

У реєстрі прав вимоги №140 від 29.06.2021 зазначено під номером 2 боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №284249939 від 25.02.2021 з загальною сумою відступленої грошової вимоги 60937,60 грн (а.с.21-21 зворот).

31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №140 від 29.06.2021 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.22).

05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.3. вказаного договору передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Пунктами 3.1.1 3.1.3 договору передбачено, що сума фінансування (належна до сплати клієнту сума грошових коштів) встановлюється в кожному реєстрі прав вимоги окремо і сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог на банківський рахунок клієнта, зазначений в пункті 12 цього договору, і вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (а.с.23-24, 24 зворот-25), що також підтверджується копією платіжної інструкції №4097 від 30.05.2023 на суму 3818981,17 грн (а.с.27 зворот).

У реєстрі прав вимоги №9 від 30.05.2023 зазначено під номером 13451 боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №284249939 від 25.02.2021 з загальною сумою відступленої грошової вимоги 88766,53 грн (а.с.26-26 зворот).

20.10.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №20/10/23-03, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с.28-29, 29 зворот-30, 32), що також підтверджується копією платіжної інструкції №2109 від 20.10.2023 на суму 191710,49 грн (а.с.34).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 20.10.2023 до договору факторингу №20/10/23-03 від 20.10.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема, до боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №284249939 від 25.02.2021 на загальну суму 88766,53 грн (а.с.31-31 зворот).

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 05.08.2020 та 20.10.2023.

Проте, суд вважає, що позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідача за кредитним договором №284249939 від 25.02.2021.

Так, на час укладення 28.11.2018 договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» предмет правочину: право майбутньої вимоги мало бути визначене, проте жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_1 на момент укладення вказаного договору факторингу не існувало та сторони не могли передбачити, що 22.07.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено кредитний договір №284249939 саме з відповідачем.

На час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не індивідуалізовано належним чином предмет правочину, а інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника, зазначена у реєстрі прав вимоги №140 від 29.06.2021 тобто понад 3 роки після укладення договору факторингу.

Крім того, на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином.

Також із наданого договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та додаткової угоди №26 до нього вбачається, що пунктами 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткових угод. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Проте, доказів оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 стороною позивача не надано.

Підписаний 31.12.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №140 від 29.06.2021, за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Суд констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за договорами факторингу, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають.

Разом з тим, правнича допомога відповідачу ОСОБА_1 надавалася адвокатом Калініним С.К. на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/26 від 06.05.2026 (а.с.108-109 зворот, 110, 11-112 зворот, 113). Відповідно до Додатку №2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/26 від 06.05.2026 Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 13.05.2026 розмір правничої допомоги склав 8000,00 грн (а.с.117).

Ураховуючи, що у задоволенні позовних вимогпозивачувідмовлено повністю, проте представник позивача у відповіді на відзив заперечував проти стягнення з ТОВ «ФЕ «ЕЙС» правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн, оскільки такий розмір є необґрунтованим та значно завищеним відносно складності справи,враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката відповідача підлягають частковому відшкодуванню на суму 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст.525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 247, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (адреса: 02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, каб.13, код ЄДРПОУ - 42986956) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА