Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №516/163/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 516/163/24

н/п 2/766/1776/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року місто Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Скрипніка Л.А., секретар судового засідання Бажанової В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міста Херсона позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

У травні 2024 року до Теплодарського міського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків. Ухвалою Теплодарського міського суду Одеської області від 04.06.2024 року постановлено передати вказану вище справу за підсудністю Херсонському міському суду Херсонської області. 08.07.2024 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшли матеріали вищезазначеної позовної заяви, скеровані Теплодарським районним судом Одеської області. Згідно реєстру передачі справ та матеріалів судді передали справу 09.07.2024 року. Ухвалою суду від 11.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Ухвалою суду від 11.04.2025 року здійснено перехід від розгляду за правилами спрощеного провадження до розгляду за правилами загального провадження , та призначено підготовче судове засідання. Представник позивача в підготовчому судовому засіданні подала до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.10.2025 року підготовче судове засідання по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

З огляду на повторну неявку похзивача у судові засідання та за наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до таких висновків.

30 жовтня 2025 року суд, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, постановив прийняти до розгляду уточнену позовну заяву по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків. Закрити підготовче провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків та призначити справу до судового розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області.

Виклад фактичних обставин. Між позичальником, яким є: ОСОБА_1 (надалі – Позичальник, Боржник, Відповідач) та АКІБ "УкрСиббанк" (надалі – Банк) 31.05.2007 був укладений Кредитний договір №11162637000 (надалі – Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 91320,00 дол. США зі сплатою 12,5 % річних. 19.07.2012 рішенням по справі №2108/2-379/2011, що виніс Голопристанський районний суд Херсонської області, стягнуто з ОСОБА_1 853584,95 грн. заборгованості за Кредитним договором та грн. судового збору (надалі «Рішення суду»). Станом на дату подачі позову вищевказане Рішення суду залишається невиконаним. Відповідно до ухвали, що виніс Голопристанський районний суд Херсонської області, від 11.01.2021 р., стягувача у справі №2108/2-379/2011 було замінено на ТОВ «Вердикт Капітал».

07.02.2023 р. було укладено договір про відступлення прав вимоги №07-02/23 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАМПСІС ЛІГАЛ" права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором №11162637000. 22.05.2023 р. було укладено договір про відступлення прав вимоги №22-05/23 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАМПСІС ЛІГАЛ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДЕБТ ФОРС права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором №11162637000.

Таким чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів. З огляду на те, що Позичальником після набрання законної сили Рішенням суду, вищевказане Рішення суду в день набрання ним законної сили не було виконано, у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор набуває право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, що узгоджується з діючою судовою практикою.

Позивачем зазначено, що загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 22.02.2022 року вираховується з суми за рішенням суду, яке станом на дату подачі позову не виконано, а саме рішення Голопристанського районного суду Херсонської області по справі №2108/2-379/2011 від 19.07.2012 р., тобто нарахування відбувались на суму 853584,95 грн., отже загальна сума до стягнення, становить 89797,68 грн., з яких: Нараховані 3% річних – 20977,14 грн.; Втрати від інфляції – 68820,54 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується відповідним розрахунком, наданим позивачем.

Сума судових витрат, які поніс позивач ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає: 3028,00, яка вираховується виходячи із розміру сплати Позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується залученим у формі додатку до позовної заяви оригіналом платіжного доручення та 13000,00 – витрат на правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт.

Мотивувальна частина.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому випадку на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов`язки — відшкодування збитків, сплата неустойки, тощо.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але не сплачує їх та неправомірно користується ними, також врегульовані законодавством.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №922/175/18, постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, від 24.10.2011 у справі №6-38цс11).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями. Зазначені висновки містяться в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №922/175/18 та Постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі №6-42цс11.

Дія положень статті 625 ЦК України поширюється на усі грошові правовідносини, якими є зобов`язання виражене у грошових одиницях (ст.524, 533-535, 625 ЦК України). Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також Постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18), від 19.06.2019 у справі №703/2718/16 (провадження 14-241 цс19), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження 12-142 гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Зазначений висновок узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Згідно з приписами частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, визначених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Цивільне законодавство України, зокрема присвячена припиненню зобов`язань глава 50 ЦК України, не містить положень про те, що набрання законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу із зобов`язаної до його сплати особи припиняє зобов`язання, на підставі якого цей борг виник.

Набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання обов`язку з якого присуджений боржник (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц, провадження №14-184цс20).

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав:

- не припиняє правовідносин сторін цього договору;

- не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання;

- не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №924/312/18 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

З огляду на те, що Позичальником після набрання законної сили Рішенням суду, вищевказане Рішення суду в день набрання ним законної сили не було виконано, у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор набуває право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, що узгоджується з діючою судовою практикою.

У постанові від 23.02.2023 у справі №911/3025/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.04.2018 та 27.04.2018 у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України - позиція Великої Палати Верховного Суду по справі 373/2054/16-ц від 16.01.2019.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 гривень.

25 квітня 2023 року між ТОВ «Дебт форс» та АБ «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги №25/04-23. Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Лігал Ассістанс», необхідних для надання правової допомоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, адвокатом були надані наступні послуги:

- Консультація усна (з вивченням документів) по кредитній справі № 2108/2-379/2011 -1 500,00 грн. (кількість витраченого часу 1 години);

- консультація письмова по судовому рішенню по справі № 2108/2-379/2011 - 1500 грн. (кількість витраченого часу 1 години);

-підготовка (складання) позовної заяви про стягнення 3%, інфляційних збитків у відповідності до ст. 625 ЦК України з клопотанням - 6000 грн. (кількість витраченого часу 2 година);

- формування додатків до позовної заяви, зібрання та передача справи замовнику - 4000 грн. (кількість витраченого часу 2 година).

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо правового аналізу спірних обставин та надання правових рекомендацій (консультації), то на думку суду такі витрати є виключною ініціативою представника, оскільки, позивач участі у судових засіданнях не брав, власну позицію щодо справи не висловлювали, а позовна заява складалася безпосередньо адвокатом, будь-яких заяв або клопотань самостійно не подавав. Будь-яких доводів на підтвердження того, що надання такої послуги як консультація не є невідворотною та неминучою позивачем надано не було. Окрім того, у змісті позовної заяви та акті приймання передачі не розкрито з приводу якого саме питання (яких документів) надавалася така консультація. Тому, суд вважає, що підстави для відшкодування витрат за зазначену послугу відсутні.

Щодо складання позовної заяви та формування додатків до позову, то на думку суду зазначені дії є складовою однієї дії складання та подання позовної заяви.

Суд звертає увагу на те, що сама позовна заява не значна за обсягом та складається з 6 аркушів, а складання такої заяви не вимагає значного проміжку часу, оскільки, за своєю формою та змістом така позовна заява є типовою.

Додатки до позовної заяви не містять будь-яких доказів, які б були отримані представником позивача самостійно, а тому, це дає підстави вважати, що адвокат не вчиняв будь-яких дій задля їх отримання (в тому числі шляхом подання адвокатських запитів).

Суд звертає увагу на те, що правовідносини які виникли між сторонами ґрунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності.

Визначаючи вартість такої послуги, як складання та подання позову, суд виходить з того, що спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулювання це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому, від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері.

При цьому, судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, що не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та/або узгодження правових позицій.

На думку суду, справа не становить значного суспільного інтересу, та впливає виключно відносини між кредитором та боржником.

Тому, враховуючи зазначене, суд вважає, що вартість послуги із складання та подання позовної заяви, яка б відповідала критерію співмірності, розумності та справедливості становить 4 000,00 гривень.

З огляду на усе вище викладене, керуючись статтями 266, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, статтями 2, 19, 81, 83, 91, 175, 198, 258, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення 3%, інфляційних збитків у відповідності до ст. 625 ЦК України – задовольнити повністю.

2. Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (код 43577608, місцезнаходження: 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602) 3% та інфляційні втрати у розмірі 89 797,68 грн.

3. Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (код 43577608, місцезнаходження: 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602) витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

4. Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (код 43577608, місцезнаходження: 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Копію рішення суду протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи для відома; та після набрання законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Депт Форс», код ЄДРПОУ: 43577608, 02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяЛ. А. Скрипнік