Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №684/613/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 684/613/25

Провадження № 22-ц/820/1516/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю апелянта та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області в складі судді Волошина Р.Р. від 21 квітня 2026 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло видане Адампільським хлібоприймальним підприємством від 01.07.1996 року право власності на цей будинок належить в рівних частинах: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .

За домовленістю між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , його братом, останній мав прийняти та оформити спадщину, оскільки проживав разом з матір`ю та був зареєстрований за цією адресою. Проте ОСОБА_2 , який проживав з матір`ю на час її смерті, зник безвісти як військовий, інших спадкоємців не встановлено. Оскільки квартира залишилася без догляду, виникла необхідність оформити спадкові права на неї, тому він звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті матері. Однак нотаріус відмовив у відкритті спадкової справи з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

За наведеного, позивач просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю три місяці. Поважними причинами пропуску цього строку є зникнення безвісти його брата 09.09.2025 року, вжиття заходів з його розшуку (звернення до поліції), та отримання у зв`язку із цим болю і стресу, що є об`єктивними непереборними істотними подіями.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне та задовольнити позов. На думку апелянта, помилковим є висновок суду, що позивач не довів поважність причин пропуску вказаного строку у період з 21.04.2025 року по 13.09.2025 року та не надав доказів їх наявності, а суду пояснив, що такі причини відсутні. Водночас суд першої інстанції визнав поважною причиною пропуску строку за період з 13.09.2025 (дата сповіщення) до 24.10.2025 (день закінчення шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини), оскільки в цей час позивач займався пошуками брата.

За висновком суду для поновлення строку на прийняття спадщини має бути поважна причина протягом всього часу, який наданий законом для подання заяви про її прийняття. Однак не враховано, що моментом остаточного волевиявлення спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї є останній день для прийняття спадщини і саме цей день має визначальне значення при вирішенні питання, чи були в особи поважні причини для пропущення строку її прийняття (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі № 521/12212/19, № 315/714/19).

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, оскільки шестимісячний строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері сплив 21.10.2025 року, до нотаріуса позивач звернувся 05.11.2025 року, а до суду – 01.12.2025 року.

В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи належно повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_2 .

Спадкоємцями першої черги за законом є її сини ОСОБА_1 - позивач та ОСОБА_2 - відповідач.

На час смерті ОСОБА_3 разом з нею був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_2 , що підтверджується випискою з погосподарської книги від 20.11.2025 року. Отже, ОСОБА_2 вважається таким, що належно прийняв спадщину.

Згідно сповіщення сім`ї №38 від 13.09.2025 року, адресованого ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 09.09.2025 року під час виконання бойових завдань за призначенням в районі поблизу с. Ольгівське Пологівського району Запорізької області.

05.11.2025 року позивач звернувся до Старосинявської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 05.11.2025 року №500/01-16/2025 державний нотаріус Старосинявської державної нотаріальної контори Гоменюк О.О. повідомила ОСОБА_1 , що він пропустив строк для прийняття спадщини, рекомендувала йому звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини або встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до витягу №83137262 від 05.11.2025 року зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та витягу №83137255 від 05.11.2025 року зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) ОСОБА_3 заповіти не видавалися та спадкова справа після її смерті не відкривалася.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що суду не надано доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини впродовж строку, встановленого законом, суд вважає недоведеним існування обставин, що створювали непереборні, істотні труднощі для позивача для вчасного подання заяви про прийняття спадщини, та можуть бути визнані поважними причинами, тому підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.

Так, відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.ст. 1217-1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ст. 1223 ЦК України).

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша, друга статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК).

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності існування обставин, що створювали непереборні, істотні труднощі для позивача для вчасного подання заяви про прийняття спадщини, та можуть бути визнані поважними причинами.

Так, позивач у позовній заяві підтвердив, що між ним та його братом ОСОБА_2 існувала домовленість про належність останньому спадщини матері, оскільки саме він проживав разом з матір`ю та був зареєстрований за цією адресою.

В апеляційному суді апелянт підтвердив, що саме у зв`язку з цією домовленістю між ним та братом ОСОБА_2 він не вживав жодних дій щодо прийняття спадщини після смерті матері аж до отримання сповіщення про зникнення безвісти брата у зв`язку з бойовими діями.

Водночас ОСОБА_1 не надав жодних належних та допустимих доказів щодо вжиття ним самостійно заходів щодо пошуків зниклого безвісти брата? що нібито унеможливлювало прийняття ним спадщини.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 11 вересня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк