Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №674/598/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/598/26

Провадження № 2/674/676/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

з участю представника відповідача ОСОБА_2.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

25 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а/с 1-8).

Позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що відповідно до умов Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року позивач ТОВ "Кошельок" надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 4000,00 грн., строком на 14 днів - до 06 жовтня 2021 року (з можливістю продовження), з сплатою процентів за користування кредитом: за стандартною (базовою) процентною ставкою - в розмірі 2,20 % за кожен день користування кредитом, за дисконтною процентною ставкою - в розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду. Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 11925,60 грн., в тому числі: кредит - 4000,00 грн., проценти за користування кредитом - 7925,60 грн. На підставі викладеного позивач ТОВ "Кошельок" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 11925,60 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

27 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень (ухвала суду - а/с 47-48).

27 березня 2026 року задоволено клопотання позивача ТОВ "Кошельок" про витребування доказів та зобов`язано АТ "ПУМБ" надати суду наступні докази: 1) доказ, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 ; 2) виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 22 вересня 2021 року по 24 вересня 2021 року (ухвала суду - а/с 49).

20 квітня 2026 року від АТ "ПУМБ" надійшли до суду витребувані докази. Докази приєднано до матеріалів цивільної справи (а/с 54-56).

29 травня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив (а/с 69-72), яким представник відповідача заперечив проти позову.

Свої заперечення представник відповідача ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що на підтвердження позовних вимог позивач ТОВ "Кошельок" надав суду кредитний договір № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року, який укладений в електронній формі та підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів про укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Не зрозуміло який саме засіб зв`язку зі споживачем був обраний для направлення одноразового ідентифікатора, також не надано доказів отримання відповідачем ідентифікатора та підписання останнім кредитного договору. Вказано, що договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7021, час відправки ідентифікатора - 23 вересня 2021 року. Отже, доказів чи дійсно було виконано усі умови, які чітко передбачені Законом України "Про електронну комерцію" не надано.

Позивач ТОВ "Кошельок" не надав суду належних та допустимих доказів (зокрема, первинних документів) на підтвердження перерахування відповідачу ОСОБА_1 коштів кредиту за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року.

Позивач ТОВ "Кошельок" в односторонньому порядку збільшив строк кредитування до 90 днів за процентною ставкою 2,2 % на добу, посилаючись на п.3.6 та п.3.7 кредитного договору, але не повідомив про такі зміни відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з 17 листопада 2018 року по 17 квітня 2019 року та з 24 лютого 2022 року по даний час перебуває на військовій службі. Враховуючи, що кредитний договір № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року підписаний в період дії воєнного стану в Україні, відповідач був в цей період військовослужбовцем, тому відповідно до приписів Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідач звільнений від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Витрати позивача ТОВ "Кошельок" на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. вважає надмірно завищеними, неспівмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

На підставі викладеного представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні позову.

09 липня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2. про витребування доказів та зобов`язано ТОВ "Кошельок" надати суду наступні докази: 1) паспорт споживчого кредиту в електронному вигляді з підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором; 2) докази направлення ОСОБА_1 SMS-повідомлення на номер телефону з одноразовим ідентифікатором в електронному вигляді; 3) договір про надання кредиту № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року, укладений між ТОВ "Кошельок" та ОСОБА_1 , в електронному вигляді з цифровим підписом кредитодавця та одноразовим ідентифікатором зі сторони позичальника (ухвала суду - а/с 84).

28 серпня 2026 року від позивача ТОВ "Кошельок" надійшли письмові пояснення у справі та письмові пояснення на ухвалу суду про витребування доказів (а/с 92-100), якими позивач підтримав заявлені позовні вимоги.

В судове засідання представник позивача ТОВ "Кошельок" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - позивач просить суд розглядати справу за відсутності їхньої представника, позов підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Укладення кредитного договору.

23 вересня 2021 року між позивачем ТОВ "Кошельок" (кредитодавцем) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальником) укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3429004939-471770 (надалі - кредитний договір) (а/с 13-19), за умовами якого кредитодавець (позивач) ТОВ "Кошельок" надав кредит позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.1 кредитного договору: кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 4000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору: тип кредиту - споживчий кредит.

Відповідно до п.1.3.3 кредитного договору: стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.1.3.3.1 кредитного договору: дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору: кредит надається на 14 днів (далі - "лояльний період"), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору: проценти нараховуються за фактично число календарних днів користування кредитом.

Відповідно до п.3.3 кредитного договору: сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є Додатком до цього Договору.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору: цей Договір є електронним документом, створеним і Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Графіком платежів, який є невід`ємним додатком до кредитного договору, сторони визначили, що 06 жовтня 2021 року позичальник повинен повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.1046 - ст.1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України п роцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України р озмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 - ч.6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України д оговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України я кщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" в ідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" е лектронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" я кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 7021, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року, повністю погодився з всіма його умовами.

На підставі положень, визначених ст.1051 ЦК України, в установленому законом порядку позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не оспорював кредитний договір № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача ОСОБА_2 про те, що між кредитодавцем (позивачем) ТОВ "Кошельок" та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 не укладався кредитний договір, оскільки ці пояснення повністю спростовуються доказами, які були надані позивачем та досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в установленому законом порядку між кредитодавцем (позивачем) ТОВ "Кошельок" та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема: розмір кредиту, строк кредиту, розмір процентів, які позичальник зобов`язаний сплатити за користування кредитом, тощо. Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 погодився на укладення кредитного договору на умовах, запропонованих кредитодавцем (позивачем) ТОВ "Кошельок", що підтверджено електронним підписом позичальника (відповідача), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 7021.

Виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

23 вересня 2021 року на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 рокукредитодавець (позивач) ТОВ "Кошельок" надав позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 кредит в сумі 4000,00 грн. шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.

Такий спосіб видачі кредиту сторони визначили в п.2.4 кредитного договору.

Так, відповідно до п.2.4 кредитного договору: кредит надається позичальнику згідно його заявки шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці.

З повідомлення ТОВ "ТАС ЛІНК" (а/с 23) вбачається, що 23 вересня 2021 року через платіжну систему ТОВ "ТАС ЛІНК" було проведено успішне зарахування на карту клієнта. Дані про транзакцію: дата проведення операції - 23-09-2021 11:31:04, сума операції - 4000,00 грн., номер карти - 5355-28хх-хххх-8308; order ID транзакції - 8c133cc3-c08f-4a33-8854-614c3b46224c; опис замовлення - видача кредитних коштів, Договір займа № 3429004939-471770.

З довідки АТ "ПУМБ" від 14 квітня 2026 року № КНО-07.8.5/6099БТ (а/с 54) вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні.

З виписки АТ "ПУМБ" по рахунку (а/с 55) вбачається, що 23 вересня 2021 року на рахунок № НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зараховані грошові кошти в сумі 4000,00 грн.

З звіту АТ "ПУМБ" по транзакціях (а/с 56) вбачається, що 23 вересня 2021 року на банківську платіжну картку № НОМЕР_4 хх-хххх-8308, випущену до рахунку № НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зараховані грошові кошти в сумі 4000,00 грн.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач не надав доказів перерахування позичальник (відповідачу) ОСОБА_1 коштів кредиту, оскільки ці пояснення повністю спростовуються доказами, які були надані позивачем та досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що кредитодавець (позивач) ТОВ "Кошельок" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року, оскільки 23 вересня 2021 перерахував грошові кошти кредиту в сумі 4000,00 грн. на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , випущену до рахунку № НОМЕР_3 , власником якого є позичальник (відповідач) ОСОБА_1 .

Заборгованість позичальника за кредитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позивач ТОВ "Кошельок", як кредитор, має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, який прострочив виконання зобов`язань, повернення суми заборгованості за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року.

З розрахунку ТОВ "Кошельок" (а/с 20-21) вбачається, що заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року становить 11925,60 грн., в тому числі: кредит - 4000,00 грн., проценти за користування кредитом - 7925,60 грн.

Суд погоджується з вказаними розрахунками.

Заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 по кредиту в сумі 4000,00 грн. відповідає розміру виданого кредиту.

Так, за умовами п.1.1 кредитного договору кредитодавець (позивач) ТОВ "Кошельок" зобов`язався надати позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 кредит в сумі 4000,00 грн.

23 вересня 2021 року кредитодавець (позивач) ТОВ "Кошельок" перерахував грошові кошти кредиту в сумі 4000,00 грн. на банківську платіжну картку позичальника (відповідача) ОСОБА_1 .

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу по сплаті заборгованості по кредиту.

Заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 7925,60 грн. нарахована за період з 23 вересня 2021 року по 04 січня 2022 року, відповідно до умов кредитного договору.

Так, відповідно до п.1.3.3 кредитного договору: стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.1.3.3.1 кредитного договору: дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору: кредит надається на 14 днів (далі - "лояльний період"), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п.3.5.2 кредитного договору: при цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можливо вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим Договором, а можливість отримання знижки забезпечена для позичальника лише як для учасника програми Лояльності та лише за умовами виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.3.6 кредитного договору: сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах:

Відповідно до п.3.7 кредитного договору: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Відповідно до п.3.8 кредитного договору: з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відтак, умовами кредитного договору № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року сторони передбачили порядок продовження строку кредиту, а також умови, строк та порядок нарахування процентів за користування кредитом.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 продовжив користуватись сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду (14 днів), що є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України та має наслідком продовження строку дії кредитного договору на строк, не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. Після 06 жовтня 2021 року відбулась автоматична пролонгація дії кредитного договору № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року на 90 днів, тобто до 04 січня 2022 року.

Проценти за користування кредитом нараховані за процентною ставкою, узгодженою між сторонами, а саме: з 23 вересня 2021 року по 06 жовтня 2021 року (14 днів) - за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 % за кожен день, з 07 жовтня 2021 року по 04 січня 2022 року (90 днів) - за стандартною (базовою) процентною ставкою в розмірі 2,2 % за кожен день.

Отже, проценти за користування кредитом нараховані виключно в межах строку дії кредитного договору, за процентною ставкою, узгодженою між сторонами.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач в односторонньому порядку збільшив строк кредитування, оскільки ці пояснення повністю спростовуються доказами, які були надані позивачем та досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року становить 11925,60 грн., в тому числі: кредит - 4000,00 грн., проценти за користування кредитом - 7925,60 грн.

Щодо застосування положень Закону України

"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Представник відповідача ОСОБА_2 вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому він звільнений від сплати процентів за користування кредитом на підставі п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно п.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Згідно п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.8 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні постійно продовжувався та діє до цього часу.

Отже, особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

В постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 зазначено: Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 426/4264/19 зазначено: у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", відповідач надав суду копію військового квитка (а/с 73-74) та копію довідки військової частини НОМЕР_5 (а/с 76), з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з 17 листопада 2018 року по 17 квітня 2019 року та з 24 лютого 2022 року по даний час перебуває на військовій службі.

Разом з тим, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року утворилась за період з 23 вересня 2021 року по 04 січня 2022 року.

Матеріали справи не містять доказів, що на дату укладення кредитного договору та в період виконання його умов на відповідача поширювалися пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність у відповідача ОСОБА_1 , як військовослужбовця, пільг щодо сплати процентів за користування позиками та кредитом на підставі п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Висновок суду.

Таким чином зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного суд вважає можливим задовольнити позов та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Кошельок" заборгованість за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року в сумі 11925,60 грн., в тому числі: кредит - 4000,00 грн., проценти за користування кредитом - 7925,60 грн.

Відшкодування судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.4 ст.141 ЦПК України я кщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.5 ст.141 ЦПК України я кщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про судовий збір" с удовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 грн.

Позивач ТОВ "Кошельок" подав позов та всі процесуальні документи в електронній формі.

За подання позовної заяви позивач ТОВ "Кошельок" сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн. (платіжна інструкція № 5600 від 06 березня 2026 року - а/с 9).

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Кошельок" понесені останнім та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

12 лютого 2025 року між позивачем ТОВ "Кошельок" (клієнтом) та адвокатським бюро "Герман Гурський та партнери" укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги (а/с 36), за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати необхідну клієнту правничу (правову) допомогу.

20 лютого 2026 року між позивачем ТОВ "Кошельок" (замовником) та адвокатським бюро "Герман Гурський та партнери" (виконавцем) укладено Додаток до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року (а/с 22), за умовами якого замовник доручає виконавцю стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року, а також суму будь-яких витрат, що будуть понесені замовником та/або виконавцем і які є необхідними з метою стягнення суми боргу з боржника в примусовому порядку, для чого виконавець зобов`язується надати замовнику наступну правову (правничу) допомогу: 1) оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги - 2000,00 грн. х 30 хвилин = 1000,00 грн.; 2) збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 2000,00 грн. х 1 година = 2000,00 грн.; 3) складання позовної заяви - 2000,00 грн. х 2 години = 4000,00 грн.; 4) формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) - 2000,00 грн. х 1 година = 2000,00 грн.; 5) відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 2000,00 грн. х 30 хвилин = 1000,00 грн.

17 березня 2026 року між позивачем ТОВ "Кошельок" (замовником) та адвокатським бюро "Герман Гурський та партнери" (виконавцем) укладено Акт № 1 приймання-передачі правової допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року (а/с 37), яким сторони підтвердили, що на виконання доручення про стягнення з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суми боргу за кредитним договором № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року виконавець надав замовнику правову (правничу) допомогу на загальну суму 10000,00 грн., в тому числі: 1) оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги - 2000,00 грн. х 30 хвилин = 1000,00 грн.; 2) збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 2000,00 грн. х 1 година = 2000,00 грн.; 3) складання позовної заяви - 2000,00 грн. х 2 години = 4000,00 грн.; 4) формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) - 2000,00 грн. х 1 година = 2000,00 грн.; 5) відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 2000,00 грн. х 30 хвилин = 1000,00 грн.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю природою відноситься до договорів про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.2 ст.901 ЦК України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні ЄСПЛ в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ в справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 26 червня 2019 року в справі № 200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року в справі № 726/549/19, від 21 травня 2020 року в справі № 240/3888/19.

Враховуючи співмірність витрат на оплату послуг адвокатського бюро "Герман Гурський та партнери" із складністю справи та виконаних адвокатським бюро робіт, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з конкретних обставин даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем ТОВ "Кошельок" витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000,00 грн. є завищеними.

Так, в даній цивільній справі вирішується питання про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 11925,60 грн. Дана цивільна справа є незначної складності, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Правова позиція сторін, зокрема - ТОВ "Кошельок", є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи.

Оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору, складання позовної заяви, формування додатків (доказів) до позовної заяви, відправка позову та формування матеріалів адвокатського досьє по справі не вимагали великого обсягу юридичної та технічної роботи.

Враховуючи вищевикладене, пропорційність, співмірність та розумність понесених позивачем судових витрат відносно предмета спору, суд приходить до висновку, що справедливим відшкодуванням витрат позивача на професійну правничу допомогу є розмір цих витрат в сумі 3000,00 грн. Решту витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.11 - 16, 202, 203, 207, 215, 509, 510, 524 - 533, 536, 598, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 638, 639, 901, 903, 1046 - 1056-1 ЦК України, Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-ІV, Законом України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, ст.ст.4 - 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Маків Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок", місцезнаходження по вул.Антонова,8-А в с.Чайки Борщагівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області 08135, код ЄДРПОУ - 40842831, рахунок № НОМЕР_6 в АТ "Таскомбанк", МФО банку - 339500,

заборгованість за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3429004939-471770 від 23 вересня 2021 року в сумі 11925,60 грн. (в тому числі: кредит - 4000,00 грн., проценти за користування кредитом - 7925,60 грн.), витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., всього - 17588,00 грн. (Сімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Решту витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. віднести на рахунок позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок".

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", місцезнаходження по вул.Антонова,8-А в с.Чайки Борщагівської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області 08135, код ЄДРПОУ - 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Маків Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.