Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №476/479/26 — Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/479/26

Провадження № 2/476/449/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2026 року с-ще Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Желєзняк А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

18.06.2026 року ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.02.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачкою укладено договір позики № 321399, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти у сумі 3800 грн. та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

23.07.2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" уклали договір факторингу № 23072025. Згідно вказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, й до відповідачки за договором позики № 321399 від 02.02.2025 року.

Відповідачка свої зобов`язання за договором позики не виконала, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість, яка становить 12540 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу – 3800 грн., суми заборгованості за відсотками – 152 грн., суми заборгованості по комісії - 988 грн., суми заборгованості за штрафними санкціями - 7600 грн.

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики № 321399 від 02.02.2025 року у розмірі 12540 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх повністю. В разі неявки відповідачки просив провести заочний розгляд справи.

Відповідачка у визначений строк відзив до суду не направила, у судові засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, тому, у відповідності до ст. ст. 279, 280, 281 ЦПК України, за заявою представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи сторін та їх представників.

Вивчивши письмові матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір позики № 321399, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти у сумі 3800 грн.

За вищевказаним договором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зобов`язалося передати відповідачці у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідачка підтвердила прийняття умов договору позики № 321399 від 02.02.2025 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті позикодавця.

23.07.2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" уклали договір факторингу № 23072025. Згідно вказаного договору ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, й до відповідачки за договором позики № 321399 від 02.02.2025 року.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачка свої зобов`язання за вищевказаним договором позики не виконала, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду їй нараховано заборгованість у розмірі 12540 грн., яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу – 3800 грн., суми заборгованості за відсотками – 152 грн., суми заборгованості по комісії - 988 грн., суми заборгованості за штрафними санкціями - 7600 грн.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 7600 грн.суд приходить до слідуючого.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 зазначив, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені). За такого, суд вважає, що вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 7600 грн. не підлягають задоволенню.

Статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до норм ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» : «візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною».

Частиною першою статті 10 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України, положення статей 1048 та 1050 ЦК України застосовуються до правовідносин, що виникають за укладеним сторонами договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу – 3800 грн., суми заборгованості за відсотками – 152 грн., суми заборгованості по комісії - 988 грн., а всього у загальному розмірі 4940 грн.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1048,82 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2363,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за договором позики № 321399 від 02.02.2025 у сумі 4940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (ЄДРПОУ 43657029) 1048 (одна тисяча сорок вісім) грн. 82 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 2363 (дві тисячі триста шістдесят три) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Єланецьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Чернякова