Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №465/2311/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/2311/25

Провадження 2/465/2096/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі судового засідання Лозинському Т-Р.А.

представника відповідача за первісним позовом Касьяненка Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент – Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент – Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -

встановив:

представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 08.06.2021 року, будучи клієнтом Банку, позичальник уклав з Банком кредитний договір A409CT155101136602, щодо надання останньому кредиту в розмірі 44390.00 грн. строком на 28 місяців (тобто до 07.10.2023 року) зі сплатою процентів у розмірі 50.00 % щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору, ліміт цього договору: 44390.00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 07.10.2023 року, терміном на 28 місяці. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 50.00 річних. Відповідно до п. 7, Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 0.00 грн. Станом на 18.03.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 53450.88 грн., яка складається з: 34227.72 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 19223.16 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 30.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Касьяненком Д.Л. подано до суду 15.05.2025 року подано відзив на позовну заяву. Вказує, що у межах справи №465/2311/25 відповідач заперечує, що був повідомлений про наявність заборгованості. АТ «А-БАНК» не виконав встановлений законом обов`язок, так як не довів факт комунікації, не надав жодних доказів погодження відповідача на такий спосіб комунікації, не зміг підтвердити належне інформування про прострочення та його наслідки. Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 465/2311/25 додані АТ "А-БАНК" до позовної заяви копії доказів не завірені належним чином. Зокрема на копіях доказів доданих Позивачем до позовної заяви відсутні елементи відмітки про засвідчення копій документів визначених пунктом 5.26 ДСТУ 4163-2020. Позивачем до позовної заяви на підтвердження факту видачі кредитних коштів не надано жодного з документів визначених пунктом 102 Інструкції № 103. Також позивачем не надано до суду заяви на відкриття кредитного (банківського) рахунку. Дана заява є надзвичайно важливою, оскільки є підтвердженням наявності волевиявлення відповідача на отримання послуги з відкриття кредитного (банківського) рахунку та наявності волевиявлення відповідача на отримання кредиту у розмірі та строки обумовлені в кредитному договорі. Факт укладання вищезазначеного Договору зі сторони позивача так і не було підтверджено, оскільки останнім не було надано докази направлення відповідачу на електронну пошту або смс-повідомлення на мобільний телефон чи іншим способом електронний підпис одноразового ідентифікатора, завдяки якому відповідач погодився б з умовами кредитного договору та відповідно підписав би його. Просить відмовити у задоволенні позову.

Крім цього представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Касьяненком Д.Л. подано до суду 15.05.2025 року зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати кредитний договір №A409CT155101136602 від 08 червня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Акцент – банк» недійсним. Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву зазначає, що 08 червня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «А-БАНК» укладено кредитний договір №A409CT155101136602 в рамках банківської послуги «Швидка готівка» на суму в розмірі 53 450.88 грн. строком на 28 місяців (тобто до 07.10.2023 року) зі сплатою процентів у розмірі 50.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. Кредитний договір між ОСОБА_1 та АТ «А-БАНК» укладено у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ "А-БАНК" та заяви про надання послуги «Швидка готівка» № A409CT155101136602 від 08 червня 2021 року. Наданий АТ "А-БАНК" Паспорт споживчого кредиту, Заява про надання послуги “Швидка готівка” № A409CT155101136602 від 08-06-2021 року не можуть вважатись належними допустимими доказами, оскільки вони надані як роздруківка з сайту і не містять жодних приписів щодо їх дійсності та достовірності.

АТ "А-БАНК" не роз`яснив ОСОБА_1 щодо нарахування процентів на залишок поточної заборгованості за кредитом (за день). Зазначене дає змогу зробити висновок, що АТ "А-БАНК" такими діями ввів ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які мають істотне значення при підписанні Договору. Під час підписання Договору АТ "А-БАНК" у письмовій формі не повідомив ОСОБА_1 про те, що входить до складу щомісячних та щоденних платежів. У Паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка» лише вказано, що ОСОБА_1 «ознайомлений», але доказів пояснень чи інформування — немає. Крім того, в Паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка» не вказано, як того вимагає п.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків, про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати більш докладну інформацію; переваги і недоліки пропонованих схем кредитування та іншу інформацію щодо кредиту встановлену ЗУ "Про захист прав споживачів". Під час підписання Договору ОСОБА_1 не було повідомлено сукупну вартість кредиту, що не дало можливості Позивачу передбачити сукупні платежі по Договору та вартість подорожчання кредиту за весь час дії Договору.

Отже, варто дійти висновку, що відсутні будь-які докази реального здійснення господарської операції — ключової для виникнення будь-якого зобов`язання. АТ «А-БАНК» не підтвердив документально факт укладення договору в належній формі; не довів передачу коштів ОСОБА_1 ; не надав жодного первинного документа, який би відповідав вимогам ст. 9 Закону про бухгалтерський облік та Положення №88. АТ "А- БАНК" проігнорував вимоги п. 8 ст. 175 ЦПК і не надав усі докази, які мають важливе значення для розгляду справи. Розрахунок заборгованості, наданий АТ "А-БАНК", є недостовірним, оскільки не підписаний належним чином. Нарахування відсотків є неправомірним. Особливо з урахуванням того, що відсоткова ставка є завищеною та не була узгоджена в належний спосіб.

Крім цього, жодної згоди ОСОБА_1 на використання власноручного підпису не надавав і не підписував. Дії АТ «А-БАНК» можуть свідчити про те, що АТ «А-БАНК» використовує підписи, які не мають жодного до відношення ОСОБА_1 , а також не містять інформації про повноваження представників АТ «А-БАНК» на підписання відповідних документів. В анкеті-заяві, виписках, розрахунках та інших документах, наданих АТ «А-БАНК», відсутній особистий підпис ОСОБА_1 .. Відсутність підпису означає, що ці документи не доведені до відома та не роз`яснені ОСОБА_1 . Окрім того, такі документи, як; анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК»; графік погашення; заява клієнта та паспорту споживчого кредиту, розрахунок заборгованості не містить інформацію про те, яка саме уповноважена особа ставила цей підпис та відсутня будь-яка інформацію щодо повноважень для підписання цих документів представником АТ «А-БАНК». ОСОБА_1 має посвідчення інваліда війни, що підтверджується офіційним документом, який додається до зустрічної позовної заяви. З огляду того що, ОСОБА_1 є інвалідом війни (за посвідченням), відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» звільняє його від сплати процентів за кредитами.

Представником позивача 09.06.2025 року подано до суду відповідь на відзив. Вказує, що відповідач в Анкеті – Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 07.02.2017 р. під розпис підтвердив факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Договір (Заява) про надання послуги «Швидка готівка» №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року (в якій зазначені всі умови договору, в тому числі і процентна ставка) підписана відповідачем простим електронним підписом. Даний спосіб підписання передбачений постановою Правління Національного банку України від 18 травня 2022 року №100 «про внесення змін до деяких нормативно – правових актів Національного банку України». Просить задоволити позовні вимоги.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 17.06.2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент – Банк» про визнання кредитного договору недійсним об`єднано в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства «Акцент – Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження в загальне позовне провадження цивільної справи за первісним позовом Акціонерного товариства «Акцент – Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент – Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

На адресу суду 07.07.2025 року надійшов від представника позивача за первісним позовом відзив на зустрічну позовну заяву. Представник позивача за первісним позовом вказує, що паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію”, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме — його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку він підписав власноруч. Крім цього, надані позивачем виписки по рахункам позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальником і активне користування Кредитом, що вчергове підтверджує отримання Позичальником кредиту та наявну заборгованість. Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представником відповідача за первісним позовом подано на адресу суду 15.09.2025 року відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій вказує про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено сукупну вартість кредиту, що не дало можливості йому передбачити сукупні платежі по Договору та вартість подорожчання кредиту за весь час дії Договору. Крім того, АТ "А-БАНК" не повідомив ОСОБА_1 про переваги та недоліки саме такої схеми кредитування, тобто ОСОБА_1 не мав можливості зважено визначитись з усіма ризиками, які чекають на нього після укладення оспорюваного договору. Зазначені вище обставини, за яких АТ "А-БАНК" ввів ОСОБА_1 в оману щодо обставин, які мали істотне значення при підписанні кредитного Договору у відповідності до ст. 230 Цивільного кодексу України є підставою для визнання судом такого договору недійсним. В свою чергу, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Оскільки письмової згоди стосовно умов використання засобу електронного підпису сторонами досягнуто і зафіксовано в будь-якому документі не було, підпис, який начебто було вчинено ОСОБА_1 на підтвердження укладення договору та підтвердження ознайомлення з умовами у паспорті споживчого кредиту, не можна вважати належним підтвердженням волевиявлення особи на укладення договору. Відтак, твердження Відповідача стосовно власноручного підписання ОСОБА_1 цих документів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Аналіз виписки, наданої Відповідачем, дає підстави вважати, що цей документ створено автоматично в електронній формі, а печатка і підпис вставлені лише як формальний зісканований з іншого документу реквізит. Оскільки Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» має вищу юридичну силу, аніж Постанова правління НБУ, пріоритетному і першочерговому застосуванню підлягають саме норми Закону, зокрема в частині накладення електронного підпису на документ – виписку по рахунку. Оскільки такого підпису не було накладено, дійсність такого документу не може бути підтвердженою та він не може вважатися первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Просить задоволити зустрічну позовну заяву.

Представником відповідача за первісним позовом 07.11.2025 року подано додаткові пояснення у справі про те, що паспорт споживчого кредиту не був наданий відповідачу до укладення договору про споживчий кредит, що є прямим порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема ст.9 Закону України «Про споживче кредитування». Крім цього, банком не доведено підписання заяви від 16.06.2011 фізичною особою – підприємцем та використання електронного цифрового підпису. Жоден з наданих представником позивача документів не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, факту укладення кредитного договору у визначеній формі, а також розміру начебто заборгованості.

Представником позивача за первісним позовом подано 20.11.2025 року заперечення в яких вказує, що Банк неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення Відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяти на себе зобов`язання. Але Відповідач продовжив ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашав, що є порушенням законних прав АТ "А- БАНК", в результаті чого Банком було подано позов до суду. Досудову вимога Банком не направлялася, але відсутність або наявність такої письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов`язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав (постанова Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №756/2996/17). Паспорт споживчого кредиту “Швидка готівка” було підписано Відповідачем простим електронним підписом разом з Заявою про надання послуги “Швидка готівка” № A409CT155101136602 від 08.06.2021 року, в якій також зазначається інформація (пункт 18) щодо отримання примірників, в т.ч., Паспорту споживчого кредиту Відповідачем.

12.03.2026 року представником відповідача за первісним позовом подано до суду додаткові пояснення у справі. Вказує, що зі змісту наданого меморіального ордеру № TR.18000561.20222.69368 від 08.06.2021р., вбачається, що отримувачем коштів зазначено не Відповідача як фізичну особу, а внутрішній банківський продукт/рахунок під назвою «Онлайн кєш- кредит» (код 14360080). Таким чином, дана операція є виключно внутрішньою бухгалтерською проводкою банку. Документ підтверджує рух коштів всередині банківської установи, а не факт їх реального перерахування у власність або розпорядження Відповідача. Також у меморіальному ордері не зазначено спосіб видачі кредитних коштів – чи були вони видані готівкою через касу банку, чи були зараховані на конкретний картковий або поточний рахунок Відповідача. У випадку видачі готівки обов`язковим документом є касовий документ або меморіальний ордер із підписом отримувача коштів, який підтверджує факт їх фактичного отримання. У разі безготівкового зарахування коштів на рахунок клієнта банк повинен надати виписку з відповідного рахунку, яка відображає таку операцію.

Надана позивачем виписка містить лише записи щодо внутрішніх операцій банку – таких як нарахування процентів, комісій або перенесення заборгованості між різними категоріями обліку (наприклад, поточна або прострочена заборгованість). Водночас у документі відсутній будь-який запис, який би підтверджував фактичну видачу кредитних коштів відповідачу, зокрема: операцію видачі готівки через касу банку; або операцію безготівкового зарахування коштів на конкретний картковий чи поточний рахунок, відкритий на ім`я відповідача. У виписці також не зазначено номеру банківського рахунку чи платіжної картки, на який нібито були зараховані кредитні кошти. Таким чином, наданий документ фактично відображає лише внутрішні бухгалтерські записи банку, але не підтверджує факт реального отримання відповідачем грошових коштів.

Проведений аналіз наданих банком документів, а саме Паспорта споживчого кредиту, Заяви на отримання банківської послуги «Швидка готівка» та графіку платежів А-Банку від 08.06.2021 року, дає підстави для висновку про наявність окремих обставин, які можуть свідчити про можливі порушення вимог законодавства у сфері споживчого кредитування, а також про недотримання банком принципу належного інформування споживача про реальні умови кредитування. Такі обставини можуть свідчити про наявність підстав для оспорювання правомірності частини нарахованої банком заборгованості, зокрема щодо нарахування штрафних санкцій, комісійних платежів та інших додаткових фінансових зобов`язань, включених банком до загального розрахунку боргу.

Відповідно до пункту 12 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» №А409СТ155101136602 від 08.06.2021р., у випадку прострочення виконання позичальником зобов`язань за кредитом передбачено нарахування пені у розмірі 0,07 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, при цьому в тексті документа зазначено застереження, що загальний розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України. Разом з тим, аналіз зазначеної умови свідчить про потенційну суперечність із вимогами чинного законодавства. Так, станом на червень 2021 року облікова ставка Національного банку України становила 7,5 % річних, відповідно подвійна облікова ставка складала 15 % річних. У той же час розмір пені 0,07 % за кожен день прострочення у перерахунку на річний показник фактично становить приблизно 25,5 % річних, що істотно перевищує встановлений законодавством граничний рівень відповідальності позичальника.

У пункті 20 Заяви на отримання банківської послуги зазначено, що позичальник погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті банку. Така практика використовується багатьма банківськими установами, однак вона неодноразово ставала предметом судових спорів. Проблема полягає в тому, що умови, які розміщуються виключно на веб- сайті банку, можуть змінюватися банком в односторонньому порядку, при цьому позичальник фактично не має можливості перевірити, яка саме редакція цих умов діяла на момент підписання договору.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 28.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

22.06.2026 року представником позивача за первісним позовом подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

23.06.2026 року від представника відповідача за первісним позовом надійшли до суду додаткові пояснення про те, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які підпадають під визначені законом категорії, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та іншими фінансовими установами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Тобто ця норма звільняє відповідача від сплати процентів за кредитом.

26.06.2026 року представником відповідача подано до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій просив задоволити зустрічний позов у повному обсязі.

Представник позивача за первісним позовом просив розглянути справу у його відсутності, первісний позов задоволити, а у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні просив задоволити зустрічну позовну заяву у повному обсязі, а у задоволенні первісного позову відмовити у зв`язку з його безпідставністю.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 07.02.20217 року підписав Анкету – заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А – Банк» та підтвердив, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

08.06.2021 року ОСОБА_1 підписав за допомогою простого електронного підпису паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування.

В розділі 3 Паспорту споживчого кредиту міститься інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, а саме:

процента ставка – 50 відсотків річних;

тип процентної ставки – фіксована;

загальні витрати за кредитом – 27125,49 грн.;

орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 71 515,49 грн.;

реальна річна процента ставка – 64,3 % річних.

Крім цього, ОСОБА_1 08.06.2021 року підписав за допомогою простого електронного підпису за ідентифікатором +380955975293 заяву про надання послуги «Швидка готівка» №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року.

Пунктом 9 Заяви визначено номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387020412220.

Пунктом 20 Заяви передбачено, що відповідач підписанням цієї заяви підтвердив, що до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб – сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі у відповідності до ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом банківського продукту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір. Примірники отримав, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Також ОСОБА_1 підписав за допомогою простого електронного підпису Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Факт перерахування АТ «А-Банк» кредитних коштів у розмірі 44 390,00 грн. ОСОБА_2 підтверджується меморіальним ордером №TR8000561.20222.69368 від 08.06.2021 року а також випискою по картці № НОМЕР_1 .

Згідно відповіді АТ «А – Банк» від 17.10.2025 року №71885/56-251017/7 ОСОБА_1 станом на 13.10.2025 року у нього обліковується заборгованість за наступною угодою в АТ "А-Банк": SAMABWEC00000849122 від 27.01.2017 р., "Кредитна картка", загальна сума заборгованості – 73 671.80 грн. Прострочена заборгованість - 73 671.80 грн;

А409СТ155101136602 від 08.06.2021 р., кредит "Швидка готівка", заборгованість 53 450.88 грн; прострочення 53 450.88 грн;

Також обліковується заборгованість: N70.40.0000040967 від 18.03.2025 р., судові виграти 2422.40 грн. 27.01.2017 р., 07.02.2017 р. ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк", та тим самим надано згоди з тим, що ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, становить між Клієнтом та Банком договір про надання банківських послуг. Всі умови кредитних угод були погоджені ним в частині терміну кредитування, розміру щомісячних платежів, умов та тарифів Банку.

27.01.2017 року ОСОБА_1 оформлено угоду SAMABWFC00000849122, кредитна картка. 08.06.2021 року ОСОБА_1 оформлено угоду А409СТ155101136602, кредит "Швидка готівка".

Підписання договору підтверджується ОТР-паролем, дзвінком через IVR-сервіс чи у мобільному додатку А24 згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг. Подаючи заявку/передаючи пароль, клієнт підтверджує, що ознайомлений з дійсними Умовами та правилами надання банківських послуг. 08.06.2021, 11:14 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_2 , що він ознайомлений з дійсними Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До матеріалів справи додано виписку по картці ОСОБА_1 за рахунком № НОМЕР_1 за період з 08.06.2021 року по 30.05.2025 року.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України від № «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ).

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року (справа № 355/558/18, провадження № 61-10222св19) зазначено, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Ураховуючи вищезазначене виписка з особового рахунку ОСОБА_1 є належним і достатнім доказом виконання Акціонерним товариством «Акцент-Банк» зобов`язання з надання кредитних коштів, вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на виконання укладеного правочину, в тому числі приймання та використання кредитних коштів.

Щодо доводів представника відповідача щодо не підписання в електронному вигляді кредитного договору, то такі не знайшли свого підтвердження, з огляду на наступне.

Особливості укладання договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Судом встановлено, що підписанням анкети-заяви та інших електронних документів відповідач засвідчи генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях та підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Таким чином, підпис Заяви про надання послуги «Швидка готівка» №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року здійснений сторонами в електронному вигляді за допомогою простого електронного підпису, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився із усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже взяв на себе передбачені договорами зобов`язання.

Всі істотні умови договору, зокрема, сума кредиту, строк кредитування та процентна ставка узгоджені сторонами в Заяві про надання послуги «Швидка готівка» №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року.

Щодо твердження представника відповідача про неналежність та недопустимість меморіального ордеру як доказу про фактичне отримання грошових коштів, суд зазначає наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно- правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (пункти 46, 47 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75 (у відповідній редакції). Отже, меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) дійшла правового висновку про те, що Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду, з огляду на укладеність договору й вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вказала на те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Крім того, в іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

Суд зауважує, що грошові кошти надавались ОСОБА_1 в кредит не на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «Акцент-Банк», а на підставі підписаної ним заяви про надання послуги «Швидка готівка» №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року, в якій передбачена процентна ставка, що становить 50 % річних.

Підписавши за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора заяву про надання послуги «Швидка готівка» №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року, ОСОБА_1 добровільно погодився на визначені договором умови, в тому числі і на сплату процентів, нарахованих за погодженою сторонами процентною ставкою.

Крім цього, як вбачається з відповіді Національного банку України від 14.10.2025 року, невжиття заходів досудового врегулювання простроченої заборгованості не є порушенням прав клієнтів, оскільки спосіб врегулювання банки визначають самостійно згідно зі стратегією управління проблемними активами.

Доводи представника відповідача про те, що з ОСОБА_1 не підлягають стягненню нараховані проценти в силу приписів ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як відповідач являється інвалідом війни, відхиляються судом, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, станом на день виникнення спірних правовідносин, а саме 08.06.2021) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 1126-VII.

Національний банк України у листі від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно правової позиції з питань звільнення військовослужбовців від сплати відсотків, штрафів та пені за кредитам,и викладених в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №306/1157/15-ц та від 10.01.2019 року у справі №327/353/16-ц, виключно за період здійснення заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях наявне право на пільги передбачені ч. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , яке видане 05 червня 2019 року.

Підтверджуючих документів щодо призову відповідача на військову службу, періоду перебування відповідача на військовій службі, тощо відповідачем не надано.

Відтак, суд позбавлений можливості встановити період за яким відповідачу були передбачені пільги щодо сплати процентів за користування кредитом, передбачені ч. 15 ст. 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Слід також зазначити, що ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, однак заборони нараховувати відсотки за кредитними договорами вказаний Закон не містить.

Отже доводи представника відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування відсотків за кредитним договором не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року.

Суд, проаналізувавши надану представником відповідача медичну документацію ОСОБА_1 , повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за процентами за кредитним договором №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року в розмірі 53450.88 грн., яка складається з наступного: 34227.72 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 19223.16 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки (постанова Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №182/5322/18).

Крім того, Верховний Суд в постанові від 30 березня 2020 року у справі №387/554/18 зазначив, що "Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети".

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно із ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, представник позивача по зустрічному позову зазначив про те, що Банк ввів відповідача в оману, приховав від нього умови кредитування щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, не повідомив переваги та недоліки саме такої схеми кредитування, не навів нормативних підстав сплати витрат на реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі, а також не надав відомостей щодо графіку щомісячних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.

Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;

7) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.

У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов`язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг;

8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань із сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, а також про право кредитодавця та/або нового кредитора залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Попередження про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію обов`язково має включати інформацію про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про право споживача на звернення до Національного банку України щодо недотримання зазначених вимог кредитодавцем та/або новим кредитором, та/або колекторською компанією, а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості, та інформацію про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб;

10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

11) порядок дострокового повернення кредиту;

12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

З матеріалів справи, а саме пунктом 20 Заяви передбачено, що відповідач перед підписанням цієї заяви підтвердив, що до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб – сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі у відповідності до ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; ця Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом банківського продукту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір. Примірники отримав, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Заява про надання послуги «Швидка готівка» №А409СТ155101136602 від 08.06.2021 року містить інформацію про суму кредиту, строк кредиту, процентну ставку, загальну суму до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій. Крім цього, ОСОБА_1 підписав за допомогою простого електронного підпису за ідентифікатором +380955975293 Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Отже, банком було доведено всі умови істотні споживчого кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та позичальник ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту, що спростовує твердження позивача по зустрічному позову про недоведеність йому вказаної інформації.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 зазначено, що тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману тільки у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Аналізуючи викладене вище, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено вчинення АТ « А - Банк» (як стороною правочину) будь-яких дій по введенню його в оману щодо обставин, які мали істотне значення при його укладенні, що виключає можливість визнання такого правочину недійсним.

Отже суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 , за зустрічним позовом про визнання кредитного договору №A409CT155101136602 від 08 червня 2021 року недійсним.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені та документально підтверджені судові витрати. Судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Отже ураховуючи задоволення первинного позову, стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 1054 ЦК України, ст. 4, 10,12, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент – Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент – Банк» заборгованість за кредитним договором №A409CT155101136602 від 08 червня 2021 року в розмірі 53 450 (п`ятдесят три тисячі чотириста п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент – Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент – Банк» про визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2026 року.

Сторони:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент – Банк», код ЄДРПОУ: 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ванівський Ю.М.