Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №451/726/26 — Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

14 вересня 2026 рокуСправа №451/726/26

Провадження № 2/451/496/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - Патинок О.П.

секретар судового засідання - Ференс І.І.

Справа № 451/726/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Описова частина рішення: 22.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача покликається на те, що 13.10.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 2140719, згідно з умовами якого відповідач отримала 15 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не повернула в повному обсязі кредитні кошти ТОВ «Мілоан». 27.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги № 69-МЛ, згідно з яким ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Станом на дату відступлення права вимоги сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 19 952,06 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6 464,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків- 11 988,06 грн, прострочена заборгованість за комісією - 1 500,00 грн. Просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2140719 від 13.10.2020 в сумі 19 952,06 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

03.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не підтримує позовні вимоги ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Щодо недоведеності факту укладення кредитного договору в електронній формі вказує, що позивач обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що 13.10.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання фінансового кредиту № 2140719 шляхом надсилання одноразового ідентифікатора через телекомунікаційну систему. Водночас представник відповідача наголошує, що в матеріалах справи повністю відсутні докази того, що ОСОБА_1 дійсно реєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, створювала особистий кабінет чи фактично застосовувала цей одноразовий ідентифікатор для підписання договору. Позивачем не надано журналів подій системи (лог-файлів), записів серверів про час і IP-адресу входу, а також офіційних відомостей про доставку SMS-коду на конкретний номер телефону відповідача. Наявність у тексті роздрукованого формуляра анкети чи договору персональних даних (адреси та РНОКПП) ОСОБА_1 не є належним підтвердженням автентичності її дій. Сторона відповідача звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21, згідно з яким суди не можуть автоматично визнавати договір дійсним лише на підставі тверджень про його укладення через особистий кабінет або підтвердження смс-кодом без дослідження технічних доказів дійсності такого підпису. Щодо відсутності належних первинних бухгалтерських документів про надання та рух коштів вказує, що тягар доведення факту передачі грошових коштів за загальним правилом покладається на позивача. На підтвердження перерахування суми кредиту в розмірі 15 000 грн позивач надав копію платіжного доручення № 30462518. Однак, представник відповідача вказує, що цей документ не може вважатися належним первинним документом у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить обов`язкових реквізитів, які б дозволили чітко ідентифікувати зміст господарської операції та її учасників. Зокрема, документ не відповідає вимогам чинної на момент транзакції Інструкції НБУ № 22 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», оскільки на ньому відсутні обов`язкові відмітки банку платника («Дата надходження» та «Дата виконання»), засвідчені підписом відповідального виконавця та штампом банку. Окрім цього, позивач не надав суду виписки з банківського чи карткового рахунку відповідача, відповідного меморіального ордера або доказів руху коштів на особовому рахунку позичальника, які б підтверджували факт фактичного користування грошима чи завершення переказу відповідно до ЗУ «Про платіжні послуги». Щодо безпідставності та нікчемності вимоги про стягнення комісії зазначає, що позивач заявив до стягнення прострочену заборгованість за комісією в розмірі 1 500 грн. В матеріалах справи відсутні будь-які докази надання ОСОБА_1 додаткових чи супутніх послуг, які об`єктивно становили б самостійний предмет оплати. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 та Об`єднаної палати КЦС ВС від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц, представник відповідача зазначає, що банк чи фінансова установа не має права стягувати плату за дії, які здійснюються суто в її власних економічних інтересах (як-от моніторинг чи видача фінансового інструменту). Така умова договору суперечить публічному порядку, засадам справедливості та добросовісності, є нікчемною в силу закону і задоволенню не підлягає. Щодо неправомірності нарахування відсотків поза межами строку кредитування вказує, що згідно з умовами договору та графіком розрахунків (Додаток №1), кредит надавався строком на 30 днів - на період з 13.10.2020 по 12.11.2020, а сума погоджених процентів за цей період становила 5 625 грн. Проте позивач заявив до стягнення суму прострочених відсотків у розмірі 11 988,06 грн, яка була нарахована вже після закінчення визначеного договором строку. Адвокат Зачепіло З.Я. вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів пролонгації договору. Зі спливом цього строку (12.11.2020) право кредитора нараховувати договірні відсотки повністю припиняється, а до правовідносин сторін мають застосовуватися виключно положення ст. 625 ЦК України. Крім того, заявлений розмір відсотків є непропорційно великим (значно перевищує 50% від вартості самого кредиту), що прямо порушує вимоги п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та створює істотний дисбаланс договірних прав на шкоду споживачеві як слабшій стороні правовідносин, що підтверджується позицією ВС від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, представник відповідача вважає, що цей розмір штучно завищеним, несправедливим та таким, що не відповідає критеріям реальності та розумності. В порушення вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем не надано детального опису робіт та належних доказів на підтвердження фактичного понесення цих витрат. Просить суд відмовити повністю у задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покласти на позивача, а в разі якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розмірі 2 000,00 грн.

25.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. надійшли додаткові пояснення у справі. В обґрунтування поданих пояснень щодо укладення кредитного договору і погодження умов кредитування вказує на те, що 13.10.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 2140719 на суму 15 000,00 грн, зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами загальним строком 105 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача. ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону відповідача, який та використала для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору № 2140719 від 13.10.2020, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір № 2140719 від 13.10.2020 є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердила, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг її надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Відповідач здійснила волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 2140719 від 13.10.2020. Відповідач передбачала всі наслідки, була ознайомлена з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. У підтвердження правомірності тверджень, викладених у позовній заяві, позивачем до суду було надано довідку про надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу. Зазначений документ є офіційним підтвердженням від первинного кредитора - ТОВ «Мілоан» - того, що фізична особа, ОСОБА_1 , була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Товариства шляхом введення одноразового ідентифікатора, який було направлено на номер телефону, вказаний відповідачем у власноруч заповненій Анкеті-заяві на отримання кредиту. Таким чином, надана довідка свідчить не лише про технічний факт надсилання коду, але й про завершення процедури ідентифікації відповідача в електронній системі кредитора відповідно до умов укладення договору споживчого кредитування. Це, у свою чергу, підтверджує належне волевиявлення сторін та вказує на укладення кредитного договору в порядку, визначеному чинним законодавством України. Щодо первинних бухгалтерських документі (перерахування тіла кредиту) вказує, що на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення, де вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору. Товариство не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481. Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. Товариством на підтвердження здійснення господарської операції щодо кредитного договору укладеного позивачем надано платіжне доручення про переказ коштів згідно укладеного кредитного договору, на підставі вказаного платіжного доручення товариством здійснюється облік за кредитним договором № 2140719 від 13.10.2020 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан». Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором зазначає про те, що відповідач помилково трактує нараховані відсотки як надмірну санкцію, хоча за своєю правовою природою вони є платою за користування грошовими коштами (ст. 1054 ЦК України). Оскільки, нарахування 14 850,00 грн відбулося в межах погодженого сторонами строку, ця сума є законною платою за право відповідача розпоряджатися чужими коштами, а не штрафом, який підлягає обмеженню чи зменшенню. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України. Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості, приймається судом як достовірний. Щодо стягнення комісії за кредитним договором вказує про те, що відповідно до п.1.5.1 договору про споживчий кредит № 2140719, комісія за надання кредиту: 1 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Зауважує, що ТОВ «Мілоан» не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність». Комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п.1.5.1 цього договору. Щодо відступлення прав вимоги вказує на те, що згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору № 2140719 - позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. Тому, відповідно до умов кредитного договору, 27.05.2021 між первісним кредитором та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 27.05.2021. Щодо стягнення судових витрат на користь позивача зазначає, що 06.05.2025 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0605. Разом з позовною заявою до суду було надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0605; ордер; акт № 2412 надання послуг правової (правничої) допомоги; детальний опис наданих послуг до Акту № 2412 надання послуг правової (правничої) допомоги. Просить суд позовну заяву про стягнення заборгованості ТзОВ «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Заяви (клопотання) учасників справи

У позовній заяві представник позивача просить розгляд справи здійснювати без його участі (звор. арк. а.с.4).

19.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшло клопотання про долучення як учасника та ознайомлення з матеріалами судової справи (а.с.52-54).

19.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшло клопотання про перенесення судового засідання (а.с.55).

26.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшло клопотання про долучення як учасника та ознайомлення з матеріалами судової справи (а.с.57).

03.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про розгляд справи без сторони відповідача (а.с.59).

30.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про розгляд справи без сторони відповідача. Просить вимоги відповідача заявлені у відзиву задовольнити, у задоволенні позовних вимог відповідача відмовити (а.с.124-125).

01.09.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшла заява про розгляд справи без сторони відповідача. Просить вимоги відповідача заявлені у відзиву задовольнити, у задоволенні позовних вимог відповідача відмовити (а.с.144-146).

Процесуальні дії у справі

Суддею з 22.04.2026 по 24.04.2026 з метою визначення зареєстрованого місця проживання відповідача здійснювались запити до Єдиного державного демографічного реєстру, однак через технічну помилку в роботі системі дані не були сформовані.

27.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь №2651241 від 27.04.2026 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Суддя своєю ухвалою від 27.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судом здійснено виклик відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с.40).

Суд своєю ухвалою від 18.05.2026 відклав судове засідання у зв`язку із неявкою відповідача. Попередив відповідача про наслідки неявки в наступне судове засідання. Здійснено виклик відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с.51).

Суд своєю ухвалою від 11.06.2026 відклав судове засідання на 09 год. 20 хв. на 23.06.2026. Витребував від ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» у строк до 23.06.2026: - оригінал електронного кредитного договору №2140719 від 13.10.2020 з додатками до нього з електронним підписом відповідача ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Суд своєю ухвалою від 23.06.2026 відклав судове засідання на 08 год. 00 хв. на 11.08.2026. Повторно витребував від ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» у строк до 11.08.2026: - оригінал електронного кредитного договору №2140719 від 13.10.2020 з додатками до нього з електронним підписом відповідача ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Суд своєю ухвалою від 11.08.2026 задовольнив клопотання позивача ОСОБА_2 . Витребував від АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ: 14360570; МФО: 305299; юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) у строк до 25.08.2026 інформацію: - чи була емітована АТ КБ «ПриватБанк» банківська платіжна картка з маскою № НОМЕР_1 на ім`я, ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ; день народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт: НОМЕР_3 ; - у разі підтвердження, що банківська платіжна картка з маскою № НОМЕР_1 емітована на ім`я, ОСОБА_1 , повідомити, повний номер карки, номер банківського рахунку (IBAN), фінансові номери телефону, зазначені клієнтом банку, а також інші ідентифікаційні дані клієнта; - у разі підтвердження, що банківська платіжна картка з маскою № НОМЕР_1 емітована на ім`я, ОСОБА_1 , повідомити чи зараховувалися на рахунок, до якого прив`язана зазначена картка, грошові кошти у сумі 15000 грн. в період з 10.10.2020 по 15.10.2020; - у разі зарахування таких коштів - повідомити дату зарахування, платника (за наявності інформації) та надати виписку по відповідному банківському рахунку за період з 10.10.2020 по 15.10.2020 із зазначенням цієї та інших операцій у цей період. Направив нагадування ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо виконання ухвали судді від 23.06.2026. Оголосив в судовому засіданні перерву до 25.08.2026 на 08 год. 00 хв.

Суд своєю ухвалою від 25.08.2026 відклав судове засідання на 10 год. 20 хв. на 14.09.2026. Направив нагадування АТ КБ «ПриватБанк» щодо виконання ухвали суду від 11.08.2026.

04.09.2026 на виконання ухвали суду від 11.08.2026 АТ КБ «ПриватБанк» надано витребувані докази.

14.09.2026 судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки сторони в судове засідання не з`явились.

Мотивувальна частина рішення: Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 13.10.2020 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву на кредит №2140719 (а.с.11).

13.10.2020 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 2140719, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 15 000,00 гривень. Так, відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 1 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 5 625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Згідно із п. 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору (а.с.7-9).

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 2140719 від 13.10.2020 є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с.10).

Довідкою про ідентифікацію виданою генеральним директором ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В. №б/н від 12.06.2025 підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 2140719 від 13.10.2020 ідентифікована ТОВ «Мілоан», одноразовий ідентифікатор - Z91243, час відправки ідентифікатору - 13.10.2020 о 07:29, номер телефону - НОМЕР_4 (звор. арк. а.с.10).

Платіжним дорученням №30462518 від 13.10.2020 підтверджено перерахування ОСОБА_1 коштів у сумі 15 000,00 гривень, згідно договору №2140719 (а.с.12).

27.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог №69-МЛ, відповідно до умов якого на умовах встановлених цим договором кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с.15-19).

27.05.2021 між ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників від 27.05.2021 до договору відступлення прав вимог №69-МЛ від 27.05.2021 (звор. арк. а.с.22).

З платіжної інструкції №32633 від 27.05.2021 вбачається, що ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 4 284 729,98 гривень за договором факторингу №69-МЛ від 27.05.2021 (а.с.23).

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №69-МЛ від 27.05.2021, позивач набув права вимоги, як новий кредитор до ОСОБА_1 за договором №2140719 від 13.10.2020. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 19 952,06 грн (звор. арк. а.с.23).

Відповідно до претензії ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 13.06.2025 Вих. №20737836/2, ОСОБА_1 повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором №2140719 від 13.10.2020, а також про вимогу погашення заборгованості в сумі 19 952,06 гривень (а.с.24).

13.10.2020 позичальнику було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн із одночасним нарахуванням 1 500,00 грн комісії за його оформлення, після чого протягом періоду з 18.10.2020 по 08.03.2021 ОСОБА_1 здійснювалося лише часткове погашення заборгованості - зокрема внесено 8 884,60 грн у рахунок тіла кредиту, 14 599,00 грн у рахунок сплати процентів та 6 492,00 грн у рахунок комісій за пролонгацію, однак у подальшому позичальник порушила графік платежів і з 09.03.2021 повністю припинила виконання грошових зобов`язань, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість, на яку кредитором здійснювалося щоденне нарахування процентів (зокрема за п. 1.6 договору в розмірі від 64,64 грн до 343,45 грн на день), що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення станом на 11.05.2021 (звор. арк. а.с.12-14).

Сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить19 952,06 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6 464,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків- 11 988,06 грн, прострочена заборгованість за комісією - 1 500,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором №2140719 від 13.10.2020 (звор. арк. а.с. 14).

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» наданої на виконання ухвали суду від 11.08.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) на яку за період з 10.10.2020 по 15.10.2020 було зараховано кошти у розмірі 15 000,00 грн (а.с147-150).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи

Вивчивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить переконання про розгляд справи за наявними доказами та про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 2140719 в електронній формі.

Щодо доводів представника про недоведеність укладання кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , то суд їх відхиляє, оскільки вони суперечать матеріалам справи. Так, для укладення цього договору відповідач ідентифікувалася в системі, зазначила свої персональні дані, зокрема, номер картки платника податків, зареєстроване місце проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Z91243, який був направлений відповідачу на її мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації на сайті, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання відповідачем кредитного договору, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов і ТОВ «Мілоан» вказаний договір був виконаний шляхом перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір 13.10.2020 укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а також наявності достатніх доказів, що грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, суд вважає доведеним факт його укладання.

Твердження представника відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні первинні документи (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, виписки по рахунку), які підтверджують виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору щодо перерахування коштів, спростовується платіжним дорученням №30462518 від 13.10.2020 та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» наданої на виконання ухвали суду від 11.08.2026, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) на яку за період з 10.10.2020 по 15.10.2020 було зараховано кошти у розмірі 15 000,00 грн

Разом з тим, відповідач не була позбавлена процесуальної можливості на спростування обставин щодо не перерахування їй коштів, надавши відповідну виписку по рахунку. Крім того, відомості що вибуття персональних даних відповідача (включно з інформацією про паспорт громадянина України, номер телефону) були використані позивачем у протиправний спосіб відсутні. Доказів на підтвердження звернення до правоохоронних щодо вчинення відносно неї шахрайських дій до суду не надано.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про надання позивачем належних доказів видачі відповідачу коштів в розмірі 15 000,00 грн на підставі кредитного договору № 2140719.

У відповідь на доводи відповідача щодо нарахування процентів поза визначеним договором терміном, суд зазначає про наявність умов пролонгації.

Так, згідно з п. 1.3 Кредитного договору №2140719 від 13.10.2020, строк кредиту становив 30 днів із датою повернення 12.11.2020.

Водночас підпункт 2.2.3 пункту 2 Договору передбачає продовження строку кредитування. Так, якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

З урахуванням викладеного, граничний погоджений сторонами строк для нарахування процентів за кредитним договором №2140719 від 13.10.2020 з урахуванням 60-денного періоду прострочення закінчився 11 січня 2021 року (30 днів базового строку + 60 днів автопролонгації).

Як вбачається з наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування та виписки з особового рахунку боржника: за період правомірного користування кредитними коштами з 14.10.2020 по 12.11.2020 (30 днів) відсотки нараховувалися за погодженою ставкою зі знижкою у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день, що становить 5 625,00 грн (15 000 грн ? 1,25% ? 30 днів).

Починаючи з 13.11.2020, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту, нарахування здійснювалося за стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. Сума щоденного нарахування становила 750,00 грн (15 000 грн ? 5,00%). За вказаний договірний період прострочення тривалістю 60 днів (з 13.11.2020 по 11.01.2021 включно) сума нарахованих відсотків становить 45 000,00 грн (750 грн ? 60 днів).

З урахуванням умов п. 2.2.3 Договору, після 11.01.2021 нарахування відсотків за кредитом позивачем було повністю зупинено. Таким чином, загальна сума нарахованих відсотків за весь період дії договору становить 50 625,00 грн (5 625,00 грн + 45 000,00 грн).

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позивачем не здійснювалося нарахування процентів поза межами визначеного договором строку. Кредитор повністю припинив нарахування відсотків після спливу погоджених сторонами 60 днів пролонгації прострочення.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності у матеріалах справи детального розрахунку, який би дозволив перевірити правильність нарахування суми заборгованості, оскільки в матеріалах справи наявні відомості про щоденні нарахування та погашення станом на 11.05.2021 та виписка з особового рахунку за кредитним договором №2140719 від 13.10.2020, згідно якої сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить19 952,06 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6 464,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків- 11 988,06 грн, прострочена заборгованість за комісією- 1 500,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши надані позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення, а також виписку, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість у частині нарахування основної суми боргу (тіла кредиту) та відсотків за користування коштами. Оскільки відповідачем не надано суду власного контррозрахунку, суд вважає ці вимоги доведеними.

Що стосується твердження представника відповідача про неправомірність стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1 500 грн, суд зазначає наступне.

Аналіз умов кредитного договору №2140719 від 13.10.2020 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1500,00 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь фінансової установи винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які фінансова установа здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, положення кредитного договору №2140719 від 13.10.2020 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1 500,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2140719 від 13.10.2020 у розмірі 18 452,06 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6 464,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків- 11 988,06 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню в користь позивача 2 462,18 гривень судового збору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ними витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: акт №Д2412 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 23.06.2025; детальний опис наданих послуг від 23.06.2025 до акту №2412 від 23.06.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06.05.2025, згідно з яким вказано послуги за: усну консультацію клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 0,30 год; ознайомлення з матеріалами справи кредитної справи - 2 год; погодження правової позиції клієнта у справі - 0,30 год; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3,30 год; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт; копія довіреності; копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2093; ордер на надання правничої допомоги.

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 8 000,00 гривень є неспівмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, враховуючи заперечення представника відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Проте, такі витрати необхідно стягнути пропорційно розміру позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_1 що становить 92,48 % від заявленої загальної суми.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 312,00 грн судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Резолютивна частина рішення:

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 2140719 від 13.10.2020 в сумі 18 452,06 (вісімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 06 копійок), з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6 464,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків- 11 988,06 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 462,18 (дві тисячі чотириста шістдесят дві гривні 18 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 312,00 (дві тисячі триста дванадцять) гривень.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корпус 28, 4-й поверх;

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Судове рішення складено та підписано 14.09.2026.

Головуючий суддяПатинок О. П.