Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №447/1265/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1173/26

Справа №447/1265/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

14.09.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

у складі: головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участі секретаря с/з - Бойко О. Г.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Кирдана А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання правочину від 25.01.2022 недійсним,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних позовних вимог

08 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариста Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк»), су якій просив суд визнати правочин від 25.01.2022 року, заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги картка для виплат «Є підтримка» недійсними.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що він є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» і 25 липня 2022 року на його вимогу виписок рахунків картки по зарплаті та пенсійної картки за 22 липня 2022 року банком не надано. Вважає, що правочин від 25.01.2022 року суперечить абз. 2 частини 3 статті 6 ЦПК України та є сумніним документом, оскільки відсутній номер документа. Окрім цього, вказує на те, що предметом позову в даній справі являється визнання правочину від 25.01.2022 року недійсним, оскільки банк намагається уникнути відповідальності за невиконання своїх обов`язків, які виникли на підставі частини 3 статті 11 ЦПК України безпосередньо з положень частини 9.6 статті 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо забезпечення наданні позивачу інформації про надання послуг з переказу коштів для захисту його прав як споживача таких послуг 19 переказів коштів 22 липня 2022 року та позбавити його прав, які виникли на підставі частини 3 статті 11 ЦПК України щодо отримання від банку інформації про надані банком послуги переказу згаданих коштів для захисту його прав, як споживача таких послуг.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою від 14 квітня 2026 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі. Вирішила проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено підготовче провадження на 14 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 09 червня 2026 року у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року клопотання представника відповідача – адвоката Кирдана А. В. про розгляд справи в режимі відеоконференції – задоволено. Постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 09 червня 2026 року залишено без розгляду та відмовлено у долученні до матеріалів справи подані представником відповідача письмові пояснення-заперечення у справ.

Протокольною ухвалою суду від 09 червня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 04 серпня 2026 року за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судовго розгляду по суті на 4527 серпня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 27 серпня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09 вересня 2026 року.

Відзив на позовну заяву представник відповідача не подав.

Представник відповідача не скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву, при цьому 23 червня 2026 року представник відповідача Кирдан А. В. через підсистему «Електронний суд» подав письмові пояснення з клопотанням про застосування строків позовної давності.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».

25 січня 2022 року ОСОБА_1 підписав заяву про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання послуги Картка для виплат «Є підтримка» та погодився з тим, що дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, складають договір банківського рахунку. Також підписання вказаної Анкети-заяви дозволило позивачу користуватися всіма банківськими послугами без укладання окремого договору /арк.спр.7-12/.

Банком відкритий на ім`я ОСОБА_1 поточний рахунок із спеціальним режимом використання, який призначений виключно для отримання виплат, визначених Міністерством соціальної політики Украхни, картка для виплат «Є підтримка».

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1статті 3 ЦК України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із п. 6 Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.12.2019 № 151 цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення.

Відповідно до п. 2 зазначеного Положення № 151, цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом; електронний сенсорний пристрій - електронний пристрій із сенсорним екраном, на якому особа може створити власноручний підпис.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 128/149/17.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1-3 статті 203 ЦК України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (Постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

Підстава недійсності правочину має існувати в момент вчинення правочину (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Вказав, що відповідачем неналежно виконуються положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки не забезпечується надання інформації про надання послуг з переказу коштів, зокрема, без номеру, без зазначення IBAN, назви отримувача, платіжної системи. Крім того, вказав, що банк може скористатися оспорюваним правочином та покласти на нього кредитні зобов`язання, що суперечить його волевиявленню.

В судовому засідання в режимі відеоконференцзв`язку представник відповідача Кирдан А. В., який діє на підставі довіреності №5450-К-Н-О від 11 вересня 2025 року, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач неправильно тлумачить зміст оспорюваного правочину. Посилання позивача на недотримання відповідачем вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не заслуговують на увагу, оскільки всі умови укладеного правочину викладені в Умовах та Правилах, викладених у вказаній в оспорюваному правочині посиланням в мережу інтернет. Крім того, посилаючись на додаток 1 і додаток 2 до позовеої заяви, позивач надає виписки по рахунках за договорами, укладеними 04 грудня 2013 року та 06 серпня 2013 року, відповідно, які не мають жодного відношення до оспорюваного правочину від 25 січня 2022 року щодо вдкриття рахунку для виплат «Є підтримка». Також у письмових поясненнях просив застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Звертаючись до суду позивач просить визнати правочин від 25 січня 2022 року - заяву про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги картка для виплат «Є підтримка», укладений між ним та АТ КБ «ПриватБанк», - недійсним, посилаючись на таку підставу, як уникнення банком відповідальності за невиконання своїх обов`язків, які виникли на підставі частини 3 статті 11 ЦПК України безпосередньо з положень частини 9.6 статті 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо забезпечення наданні позивачу інформації про надання послуг з переказу коштів для захисту його прав як споживача таких послуг 19 переказів коштів 22 липня 2022 року та позбавити його прав, які виникли на підставі частини 3 статті 11 ЦПК України щодо отримання від банку інформації про надані банком послуги переказу згаданих коштів для захисту його прав, як споживача таких послуг.

Як встановлено судом позивач уклав договір з АТ КБ «ПриватБанк» 25 січня 2022 року шляхом підписання Заяви про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги Картка для виплат «Є підтримка», підписано ОТП 25.01.2022 17:30. Підписання суд сприймає як підтвердження наміру та волевиявлення позивача та відповідача як учасників правочину, а також забезпечення ідентифікації сторін (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Суд зауважує, що позивач уклав договір шляхом подання Заяви про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги Картка для виплат «Є підтримка» в АТ КБ «ПриватБанк», які перебувають у вільному доступі на офіційному сайті банку, та він мав змогу у будь-який час з ними ознайомитись та визначитись з тими чи іншими умовами банківських послуг, які надавались на той час відповідачем.

Щодо твердження позивача щодо відсутності в договорі обов`язку банку надавати інформацію про послуги з переказу коштів, суд зазначає, що, згідно з п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» учасники платіжних систем зобов`язані забезпечити надання інформації про надання послуг з переказу коштів для захисту прав споживачів таких послуг, відтак такі доводи суд вважає безпідставними.

Суд також бере до уваги факт тривалого виконання зобов`язань за оспорюваним договором, а також користування банківськими послугами, які відповідач надає ОСОБА_1 , та відсутність за час існування правовідносин між сторонами документально підтверджених від позивача звернень на адресу банку з пропозиціями щодо внесення будь-яких змін до запропонованої до підписання редакції договору, за наданням роз`яснень положень, які могли бути не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов договору, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору. Також не надано суду доказів про те, що позивачем порушувалося питання щодо розірвання договору перед відповідачем.

Суд відхиляє посилання позивача про можливість покладення банком на нього кредитних зобов`язань поза його волевиявленням у випадку відмови у задоволенні позову, оскільки такі доводи і твердження позивача є припущеннями, не підтвердженими та не обгрунтованими аргументами та доказами.

Суд відхиляє посилання позивача на додаток 1, додаток 2 до його позовної заяви, як підтвердження обгрунтованості позовних вимог, оскільки вказані у цих додатках рахунки стосуються договору від 04 грудня 2013 року та виписки по ньому за період з 22 липян 2022 року до 22 липня 2022 року, договору від 06 серпня 2013 року та виписки по ньому за період з 22 липня 2022 року до 22 липня 2022 року, тоді як оспорюваний правочин укладено 25 січня 2022 року та не стосується зазначених рахунків, оскільки є цільовою заявою на відкриття рахунку для випдлат «Є підтримка».

Суд зауважує, що за змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Щодо тверджень відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначає таке.

Згідно з статтею 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Частиною 3 та 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, ОСОБА_1 вправі був звернутись до суду із заявленими ним вимогами, що він і зробив, однак не довів суду порушеного АТ КБ «ПриватБанк» його права.

Відтак, строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому клопотання представника відповідача про застосування до заявлених вимог строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Отже, за встановлених фактичних обставин, оцінивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин від 25 січня 2022 року - заява про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги картка для виплат «Є підтримка» відповідають вимогам статтей 203, 1055 ЦК України, а відповідачем не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами факт наявності підстав, за яких правочин визнається недійсним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначене, судовий збір покладається на позивача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання правочину від 25 січня 2022 року недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 14 вересня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун