Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №443/940/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/940/26

Провадження №2/443/830/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за Договором позики №7862267 в розмірі 15 369,00 грн, з яких 4 700,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 13,63 – сума заборгованості за відсотками, 9 400,00 грн – сума заборгованості за пенею, 1 255,37 грн – сума заборгованості за комісією, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 17.10.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №7862267, згідно з п. 1 якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (Проценти) від суми кредиту. 20.02.2026 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №20022026/4, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 20.02.2026 до Договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 15 369,00 грн, з яких 4 700,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 13,63 грн – сума заборгованості за відсотками, 9 400,00 грн – сума заборгованості за пенею, 1 255,37 грн – сума заборгованості за комісією. Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.78-83), в обґрунтування якого покликаючись на те, що позивачем незаконно нараховано штрафні суми заборгованості за неустойкою в сумі 9 400 грн в силу дії норми пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Також незаконно нараховано позивачем комісію в розмірі 1 255,37 грн, оскільки нікчемність плати за надання кредиту, за фактичне виконання фінансовою установою обов`язку надати кредитні кошти, слідує з норм Закону і не потребує пред`явлення відповідачем окремого позову. Окрім цього, відсутні належні та допустимі докази надання відповідачу коштів за договором позики, а відтак укладення самого договору позики. Якщо позивачем в ході розгляду справи буде доведено укладення кредитного договору на конкретних умовах, як те визначено чинним законодавством України, якщо буде доведено належними і допустимими доказами надання кредитних коштів, відмовити позивачу в частині суми за неустойкою (пенею) – 9 400 грн, комісії – 1 255,37 грн згідно з наведеним в цьому відзиві обґрунтуванням. Покласти на позивача витрати відповідачки на правову (правничу) допомогу в розмірі 4 900 грн.

Представник позивача подано до суду відповідь на відзив (а.с.95-108), в обґрунтування якого покликаючись на те, що Договір позики був укладений з позичальником ОСОБА_2 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_2 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявки на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Без здійснення вказаних дій відповідачем зазначений договір не був би укладений між сторонами. Позивачем доведено факт укладання Відповідачем кредитних договорів/договору позики в електронній формі, тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав. Надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання Кредитних договорів та Договорів Позики між Відповідачем та Первісним кредитором, та для обґрунтування розміру заборгованості Відповідача, вказаної у позовні заяві. Договори факторингу укладені між Первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій позовній заяві та відповіді на відзив просить справу розглядати за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач та її представник у судове засідання повторно не з`явилися, хоч про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не подали.

Заяви та клопотання учасників справи.

Представником позивача подано клопотання про витребування доказів (а.с.118-121), заяву про поновлення строку для подачі клопотання про витребування доказів та витребування доказів (а.с.130-132).

Представником відповідачки подано заяву (заперечення) про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів (а.с.141-143)

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.71-72).

Ухвалами судового засідання від 18.06.2026, 18.08.2026 витребувано докази та відкладено розгляд справи (а.с.146-148, 162-163).

Зважаючи на вимоги статті 280 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 09.09.2026 проведено заочний розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з Договором позики №7862267 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 17.10.2025, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_2 , сторони узгодили такі умови:

позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату від суми позики (п.1 Договору);

сума позики – 4 700,00 грн; строк позики – 30 днів; процентна ставка за день 0,01%, діє протягом строку договору, визначеного п.п.2.2. п.2 Договору; комісія 26.71 % від суми позики, зазначеної в пп.2.1. п.2 Договору та складає 1 255,37 грн денна процентна ставка – 0,90%; пеня – 5% в день (пункти 2.1.- 2.4 Договору);

проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики (п.4 Договору);

у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неподання у встановленому умовами Договору строки суми позики), у випадку, коли Сума Позики, зазначена в п.2 Договору, не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» (пункт 18 Договору).

Додатком №1 до цього Договору передбачено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить, зокрема, дату видачі кредиту, дати платежів, а також загальну вартість кредиту.

Договір та Додаток №1 містять реквізити сторін, зокрема ім`я позичальника – ОСОБА_2 , її дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону, електронну пошту, картковий рахунок. Зазначені документи підписані ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 0Рn7A0 (а.с.6-9).

Відповідно до інформації платіжної системи «Платон» та АТ «Універсал Банк» від 28.06.2026, 02.09.2026 на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 17.10.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» перераховано кошти у сумі 4 700,00 грн (а.с.10, 154, 170-171).

20.02.2026 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №20022026/4. за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Фінансування) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору);

перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 Договору) (а.с.15-19).

Згідно з пунктом 1 Акту прийому-передачі реєстру Боржників № 1 від 20.02.2026 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників №1 від 20.02.2026 кількістю 6 340, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Божників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей (а.с.20).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №20022026/4 від 20.02.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до боржника за Договором позики №7862267 на загальну суму заборгованості 15 369,00 грн, з яких 4 700,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 13,63 – сума заборгованості за відсотками, 9 400,00 грн – сума заборгованості за пенею, 1 255,37 грн – сума заборгованості за комісією (а.с.22).

З розрахунку заборгованості за Договором позики №7862267 від 17.10.2025 вбачається, що станом на 20.02.2026 загальна заборгованість ОСОБА_2 становить 15 369,00 грн, з якої 4 700,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 13,63 грн – заборгованість за відсотками, 9 400,00 грн – заборгованість за пенею, 1 255,37 грн – заборгованість за комісією (а.с.12-13).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_2 ) взятих на себе зобов`язань перед позикодавцем (ТОВ «Сіроко Фінанс», право вимоги від якого перейшло до Нового кредитора – ТОВ «ФК «ЄАПБ») за договором позики, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з вимогами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон України «Про електронну комерцію» (далі – Закон №675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Відповідно до приписів частин 3-5 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з вимогами частин 6-7 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до приписів статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Закон України «Про споживче кредитування» (далі – Закон № 1734-VIII), який прийнятий 15.11.2016 та набрав чинності 10.06.2017, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Так, загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону № 1734-VIII).

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (абзац 2 частини 2 статті 8 Закону № 1734-VIII).

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Також, судом враховано норми статей 11, 203, 205, 207, 598, 599, 611, 626, 1046-1049 ЦК України, які визначають підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, форм правочину та способи волевиявлення, вимоги до письмової форми правочину, підстави припинення зобов`язання та припинення зобов`язання виконанням, правові наслідки порушення зобов`язання, поняття та види договору, договір позики та його форму, проценти за договором позики та обов`язок позичальника повернути позику.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Надавши оцінку аргументам сторони позивача, суд зауважує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Водночас, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналіз матеріалів справи, зокрема Договору позики №7862267 від 17.10.2025 (далі – Договір позики), дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 , як позичальник за цим договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця ТОВ «Сіроко Фінанс», надавши йому персональні дані, а саме: дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону, електронну пошту, картковий рахунок, необхідні для укладення зазначеного правочину та формування одноразового ідентифікатора з метою його підписання.

Також, суд зауважує, що Договір позики включає всі істотні умови, які передбачені для цього виду договорів.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір позики не був би укладений.

Оскільки Договір позики підписаний ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, який наданий позикодавцем саме з цією метою, що підтверджується матеріалами справи, тому суд доходить переконання, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину – Договору позики.

Факт одержання коштів ОСОБА_2 підтверджується інформацією платіжної системи «Платон» та АТ «Універсал Банк», відповідно до якої 17.10.2025 здійснено успішне перерахування кредитних коштів у сумі 4 700,00 грн на належну ОСОБА_1 платіжну картку, реквізити якої зазначені у Договорі позики.

Окрім цього, перерахування коштів узгоджується із встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що воно здійснено у день укладення Договору позики, а його розмір відповідає сумі, визначеній у зазначеному правочині.

За таких обставин аргументи сторони відповідача про відсутність належних та допустимих доказів надання відповідачу коштів за Договором позики суд відхиляє.

Таким чином, суд доходить висновку, що між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку був укладений Договір позики, а позичальник, після отримання грошових коштів у погодженому сторонами розмірі, зобов`язання, що виникли з цього правочину, належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Підстав вважати, що сума заборгованості в частині тіла кредиту та процентів суперечить умовам Договору позики і розрахована неправильно, судом не встановлено.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у загальну суму заборгованості включено суму неустойки (пеня) у розмірі 9 400,00 грн та комісії у сумі 1 255,37 грн.

Щодо нарахування заборгованості за пенею, суд звертає увагу на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та зазначає, що ОСОБА_1 як позичальник звільнена від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором позики, оскільки на час укладення та дії цього договору, а також на час розгляду справи судом і ухвалення рішення в Україні діяв і продовжує діяти воєнний стан. Зазначена норма є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

За наведених обставин, вимоги позивача в частині стягнення неустойки (пені) у сумі 9 400,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо встановленої Договором позики комісії суд зауважує, що надання грошових коштів за укладеним Договором позики відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку (фінансової установи) винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Аналіз умов Договору позики свідчить, що ним передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію у розмірі 26,71 % від суми позики, що становить 1 255,37 грн, яка нараховується у дату надання позики. При цьому Договором прямо не визначено конкретної послуги чи дії кредитодавця, за яку встановлено таку комісію. Водночас, враховуючи порядок визначення її розміру у відсотковому співвідношенні до суми позики та нарахування саме у дату її надання, суд доходить висновку, що за своїм змістом така комісія є платою, пов`язаною безпосередньо з наданням позики.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що умови Договору позики щодо сплати комісії передбачають оплату дій позикодавця, які є складовою виконання ним власних обов`язків за вказаним правочином та становлять зміст його основного обов`язку за укладеним договором, а не оплату окремої послуги, замовленої та отриманої позичальником.

Такі умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу, суперечать принципу добросовісності та відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними, тобто такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін.

У зв`язку з цим вимоги позивача в частині стягнення комісії у сумі 1 255,37 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики у сумі 4 713,63 грн.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Судовий збір.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 020,70 грн (4 713,63 х 100 % : 15 369,00 = 30,67 %; 3 328,00 : 100 % х 30,67 % = 1 020,70).

Витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900,00 грн, які сторона відповідача просить стягнути з позивача, підтверджуються доданими до відзиву на позовну заяву доказами, а саме: Договором № 26/05-2026/1 про надання правової допомоги від 26.05.2026, яким передбачено його істотні умови, зокрема, предмет договору та порядок оплати послуг адвоката (а.с.87-88), протоколом погодження № 1 від 26.05.2026, яким сторонами погоджено вартість наданих послуг зі складання та подання відзиву у сумі 4 900,00 грн (а.с.89), платіжною інструкцією від 05.06.2026 про сплату за послуги у сфері права у справі №443/940/26 в сумі 4 900,00 грн (а.с.85).

ТОВ «ФК «ЄАПБ» у відповіді на відзив зазначило, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 4 900,00 грн є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, також, відсутній детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, а отже, суд не має підстав для стягнення Позивача на користь Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 900,00 грн, тобто в цій частині судових витрат необхідно відмовити.

При вирішенні питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, якими передбачено види судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та розподіл судових витрат між сторонами.

Окрім цього, суд враховує правові висновки, зроблені Верховним Судом з цього питання. Зокрема:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Також, суд зважає на положення пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши надані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши характер та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, зміст підготовленого відзиву на позовну заяву, а також значення викладених у ньому доводів для вирішення спору, суд не вбачає підстав вважати погоджений та фактично сплачений відповідачем розмір витрат у сумі 4 900,00 грн таким, що не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України та того, що позов задоволено частково, відтак витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на позивача пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, у сумі 3 397,17 грн (4 900 : 100% х 69,33%).

На підставі статей 11, 526, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1046-1049, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики № 7862267 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 17.10.2025 в сумі 4 713 (чотири тисячі сімсот тринадцять) грн 63 коп, з якої: 4 700,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 13,63 – сума заборгованості за відсотками.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1 020 (одна тисяча двадцять) грн 70 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 397 (три тисячі триста дев`яносто сім) грн 17 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення – 14 вересня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів