Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №335/3163/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3163/26 1-кп/335/722/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026082060000071 від 19 січня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, здобув середню освіту, непрацевлаштованого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, є особою з інвалідністю третьої групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Приблизно о 12 годині 00 хвилин 09.01.2026 ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк якого продовжено Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX строком ще на 90 діб, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , з метою особистого збагачення, таємно викрав у ОСОБА_4 мобільний телефон «Samsung Galaxy A05s» 64 GB в корпусі чорного кольору (IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ), що був у робочому стані, без пошкоджень, вартість якого відповідно до висновку експерта № 894-26 від 31.07.2026 складає 3528,95 грн.

Своїми діями ОСОБА_6 завдав потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 3528,95 грн.

Після чого, ОСОБА_6 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не визнав та надав суду такі показання.

9 січня 2026 року біля магазину на бульварі Центральному у м. Запоріжжі він зустрів потерпілу ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_7 та свого знайомого ОСОБА_8 . Оскільки він отримав пенсію, а на вулиці було холодно, за власні кошти він придбав сигарети, ковбасу і 2–3 пляшки горілки та запросив вищезазначених осіб до себе додому. Перебуваючи у квартирі приблизно півтори-дві години, вони разом розпивали алкогольні напої. Під час застілля потерпілій ОСОБА_4 зателефонувала її майстер по роботі. Обвинувачений зазначив, що сидів навпроти потерпілої, яка перебувала біля балкона, однак не звертав уваги на те, куди саме вона поклала мобільний телефон після розмови. Коли гості зібралися йти, він особисто відчинив їм двері та вивів їх. Після того як гості пішли, він придбав у магазині ще пляшку горілки, випив її вдома та заснув. Прокинувшись, він виявив на стільці чужий мобільний телефон. Не знаючи точно, чий це пристрій, оскільки до нього часто заходять родичі, він зателефонував ОСОБА_8 та іншим знайомим, але власника не встановив, а контактів потерпілої та ОСОБА_7 у нього не було. Через те, що пенсію він витратив на оплату комунальних послуг, а йому терміново потрібні були гроші на ліки, він відніс телефон до ломбарду на зупинці «Патріотична», де заклав його терміном на 14 днів, отримавши в позику грошові кошти, які витратив на медикаменти. Зазначив, що мав намір викупити телефон після отримання пенсії. Приблизно через 2–3 тижні на вулиці він зустрів потерпілу, яка повідомила, що викупила телефон з ломбарду. Він вибачився перед нею за вчинене та пообіцяв повернути їй кошти після отримання пенсії, проте не зміг цього зробити у зв`язку із затриманням працівниками поліції.

Заперечуючи вину у вчиненні крадіжки, ОСОБА_6 наголосив, що із сумки потерпілої телефон не викрадав і не вважає свої дії крадіжкою.

Також обвинувачений зазначив, що розкаюється у вчиненому та просив суворо його не карати.

Захисник у судових дебатах проти висунутого обвинувачення заперечувала та зазначила, що прокурором не доведено поза розумним сумнівом вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Захисник наголосила, що спосіб життя обвинуваченого та вчинення ним правопорушень у минулому не можуть бути підставою для визнання його винуватим, а недоліки досудового розслідування не повинні виправлятися обвинуваченим, який не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, захисник вказала на їх неналежність та зазначила про необхідність критичного ставлення до висновків товарознавчих експертиз щодо ринкової вартості майна, оскільки на дослідження експертам ані телефон, ані його фотознімки не надавалися, а показання свідків та потерпілої щодо фізичного стану пристрою підлягають критичній оцінці. Захисник зазначила, що потерпіла добровільно прийшла до обвинуваченого для розпивання алкогольних напоїв, унаслідок чого не пам`ятала власних дій. Інші цінні речі та грошові кошти залишилися у потерпілої, що спростовує намір обвинуваченого збагатитися за її рахунок. Спосіб таємного викрадення майна стороною обвинувачення не встановлено. Потерпіла фактично сама залишила телефон і забула про це, звернувшись до поліції лише через 10 днів. ОСОБА_6 вчиняв дії щодо розшуку власника телефона, але не мав контактних даних потерпілої. Здаючи телефон до ломбарду для отримання коштів на ліки через наявність захворювань та відсутність роботи, обвинувачений зазначив працівникам ломбарду про намір повернути кошти й викупити пристрій після отримання пенсії, що відповідає його попередній поведінці із власним майном. На переконання захисника, обвинувачений лише тимчасово скористався знахідкою, залишеною потерпілою через стан сп`яніння, а його дії можуть бути кваліфіковані за ст. 51 КУпАП або за ст. 193 КК України як привласнення знахідки.

З огляду на викладене, захисник просила виправдати обвинуваченого у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Незважаючи на таку позицію захисту, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитана в судових засіданнях 26.05.2026 та 05.06.2026 потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що працює двірником у КП «Запоріжремсервіс» ЗМР. З обвинуваченим ОСОБА_6 вона знайома близько 10 років, оскільки прибирала будинок АДРЕСА_2 , в якому останній проживає.

09 січня 2026 року приблизно о 09:30, коли вона пила каву зі своєю знайомою ОСОБА_7 на вулиці біля магазину по бульвару Центральному, 10, до них підійшов обвинувачений ОСОБА_6 разом зі своїм приятелем ОСОБА_8 та запросив присутніх до себе додому для розпивання алкогольних напоїв, на що всі відповіли згодою та пішли в квартиру обвинуваченого, розташовану в будинку АДРЕСА_2 .

При собі у потерпілої був мобільний телефон «Samsung Galaxy A05s» у корпусі чорного кольору в чохлі-книжці з магнітною застібкою, який вона постійно тримала у поясній сумці під курткою. Зазначений телефон у січні 2025 року їй подарував син. Телефон був у стані нового без будь-яких пошкоджень, подряпин.

Під час перебування в квартирі обвинуваченого потерпіла кілька разів діставала телефон із сумки, щоб відповісти на телефонні дзвінки, кожного разу повертаючи телефон назад до сумки під замок.

Вживши одну чи дві чарки горілки, потерпіла відчула раптове погіршення самопочуття та втратила пам`ять. Як вона залишала квартиру обвинуваченого та як опинилася вдома у своєї знайомої ОСОБА_7 , не пам`ятає. Прийшовши до тями вдома у ОСОБА_7 , потерпіла виявила, що її поясна сумка розстебнута, а мобільний телефон зник, при цьому інші речі (гроші, ключі, сигарети, запальничка, цукерки) залишилися на місці недоторканими. Потерпіла категорично заперечила можливість випадкової втрати телефона, пояснивши, що пристрій знаходився в сумці під замком.

Упродовж наступних днів потерпіла кілька разів намагалася потрапити до обвинуваченого додому щоб забрати свій телефон, проте останній двері їй не відчиняв.

За порадою колег по роботі потерпіла звернулася до ломбарду «Кредитний двір» на вул. Патріотичній у м. Запоріжжі, де виявила свій мобільний телефон на зберіганні.

Після звернення до поліції 19 січня 2026 року із заявою про злочин, потерпіла за порадою поліцейських самостійно викупила свій мобільний телефон з ломбарду за 1400,00 грн, надавши працівникові ломбарду на підтвердження належності телефону саме їй оригінальну коробку від нього з відповідними ідентифікаційними номерами.

Телефон повернули без сім-карти, яка перебувала в ньому на момент його викрадення. Згодом сім-карту потерпілій повернув знайомий обвинуваченого ОСОБА_8 .

Увімкнувши телефон та перевіривши журнал викликів, вона виявила, що 09 січня 2026 року після 12:00 з її пристрою здійснювався вихідний дзвінок за кордон.

В судовому засіданні потерпіла надала для долучення до матеріалів справи паперову копію електронного фіскального чеку (т. 1 а.с. 182), що підтверджує придбання телефону, та копію таблиці з коробки (пакування) смартфона, яка містить штрихкоди, серійний номер, номер IMEI та іншу технічну інформацію смартфона (т. 1 а.с. 183).

Також потерпіла пояснила, що телефон їй на початку січня 2025 року подарував син у новому стані, запакований в коробку, копію бічної частини якої вона надала. З січня 2025 року телефон перебував у її експлуатації, користувалася вона ним обережно, постійно носила його в чохлі-книжці. До початку судового розгляду потерпіла віддала зазначений телефон своєму синові, який є військовослужбовцем та перебуває в зоні бойових дій, а останній дав їй кошти на придбання іншого телефону.

Щодо виду міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_4 поклалася на розсуд суду.

Достовірність наданого потерпілою фіскального чеку перевірена судом за QR-кодом із використанням онлайн-сервісу Державної податкової служби України «Електронний кабінет платника податків» за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check?mac=ABoAAAIqAAAAABUAEIPOAABPUwHKL82OrbH60TQ%3D&date=20241113&time=175000&id=42431&sm=5098.00&fn=3000850085.

Зі змісту зазначеного чеку вбачається, що 13.11.2024 в магазині «COMFY» ТОВ «Комфі Трейд» (Запорізька область, м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Перемоги, буд. 64) за 5098,00 грн придбано смартфон «Samsung Galaxy A05s 4/64Gb Black» (SM-A057GZKUEUC, штрих-код 8806095268392, код товару 2691330).

Зазначена в чеку інформація щодо назви моделі телефону та його серійного номеру збігається з інформацією, що міститься в копії таблиці з бічної частини коробки (пакування) смартфона (а.с. 183).

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні 04.06.2026 пояснила, що працює разом із потерпілою ОСОБА_4 двірником. 9 січня 2026 року, приблизно о 09:30, під час перерви на каву біля магазину на бульварі Центральному, вони зустріли обвинуваченого ОСОБА_6 та його знайомого ОСОБА_9 запросив їх до себе додому (бульвар Центральний, 16). Свідок підтвердила, що бачила у потерпілої мобільний телефон Samsung у чорному чохлі-книжці, який знаходився у поясній сумці під курткою. Перебуваючи у квартирі обвинуваченого, вона допомагала потерпілій знімати куртку та бачила, як потерпіла двічі діставала телефон із сумки, щоб відповісти на дзвінки майстра. Після вживання горілки потерпілій стало погано, і свідок разом із обвинуваченим допомагали їй одягатися, при цьому обвинувачений проводив їх до дверей. Потерпіла залишилася ночувати у ОСОБА_7 , а прокинувшись наступного дня, виявила відсутність телефону в сумці. Свідок разом із потерпілою шукали телефон у себе вдома, проте не знайшли, після чого вони ходили до обвинуваченого ОСОБА_6 , але він не відчиняв їм двері.

Свідок також супроводжувала потерпілу до ломбарду, де остання знайшла та викупила свій телефон.

Також свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона бачила телефон у потерпілої перед його зникненням, він перебував у стані нового та не мав жодних подряпин чи пошкоджень. Після повернення пристрою з ломбарду його стан порівняно з моментом зникнення не змінився.

Допитаний у судовому засіданні 04.06.2026 свідок ОСОБА_10 пояснив, що з 2023 року до 25 квітня 2026 року працював на посаді оцінювача (адміністратора) у ломбарді « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 . З потерпілою ОСОБА_4 особисто не знайомий, а обвинуваченого ОСОБА_6 знає як клієнта ломбарду, який неодноразово (щонайменше 5 разів за пів року) брав у ломбарді кредити під заставу свого мобільного телефону.

На початку 2026 року обвинувачений ОСОБА_6 приніс до ломбарду під заставу інший мобільний телефон у чорному чохлі-книжці. Свідок особисто оглянув пристрій, перевірив його працездатність (здійснив тестовий виклик для перевірки динаміка та мікрофона, перевірив функцію заряджання) та переконався у відсутності пошкоджень екрана чи корпусу, оскільки за внутрішніми інструкціями ломбарду телефони з пошкодженим або тріснутим екраном до приймання не допускаються. Крім того, свідок за допомогою спеціальної програми перевірив IMEI-номери телефону за базою даних МВС України на предмет його перебування в розшуку. Не виявивши записів про крадіжку телефону в реєстрах, оцінивши телефон та узгодивши розмір кредиту з обвинуваченим, свідок оформив специфікацію до договору фінансового кредиту на термін 14 днів. При цьому для укладення договору та видачі коштів проводилася ідентифікація обвинуваченого за паспортом, а сама процедура здачі товару та видачі грошей фіксувалася камерами відеоспостереження, встановленими у приміщенні ломбарду.

Показання допитаних судом потерпілої та свідків не містять істотних суперечностей щодо обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, не суперечать іншим дослідженим судом доказам, а тому не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.

Листом від 21 січня 2026 року (т. 1 а.с. 130) ПТ «Ломбард «Кредитний двір» повідомило слідчому, що 09 січня 2026 року між ломбардом та громадянином ОСОБА_6 було укладено договір фінансового кредиту № 5052659 на суму 1200 гривень строком на 14 діб, предметом застави за яким виступав мобільний телефон (смартфон) марки «SAMSUNG GALAXY A05S» 64GB (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ). До листа додано копію зазначеного договору фінансового кредиту та відеозаписи з камер відеоспостереження.

З дослідженої судом специфікації до договорів 1, 2 № 5052659 від 09 січня 2026 року вбачається, що 09 січня 2026 року о 12 год 44 хв обвинуваченому ПТ «Ломбард «Кредитний двір» було надано кредит у сумі 1200,00 грн строком на 14 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,7800% на день під заставу мобільного телефона — смартфона «SAMSUNG Galaxy A05s» з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 131).

На переглянутому в судовому засіданні відеозаписі з камери спостереження з приміщення ломбарду (файл «WhatsApp Video 2026-01-20 at 14.52.34.mp4» на DVD-R диску т. 1 а.с. 136) зафіксовано, що 09 січня 2026 року в період часу з 12 год 42 хв до 12 год 48 хв чоловік у темному одязі, який назвався ОСОБА_6 , отримав грошові кошти під заставу мобільного телефона темного кольору, та підписав у правому нижньому куті документ, схожий на оглянуту судом специфікацію (т. 1 а.с. 131). При цьому на відеозаписі зафіксовано, що зазначений чоловік повідомив працівникові ломбарду, що телефон належить йому особисто.

В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що на вищезазначеному відеозаписі зображений він. Також обвинувачений підтвердив, що підпис у правому нижньому куті специфікації (т. 1 а.с. 131) виконаний ним.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 січня 2026 року (т. 1 а.с. 139 – 141) вбачається, що свідок ОСОБА_10 впізнав обвинуваченого на одному з фотознімків (№ 3) та зазначив, що вказана особа 09.01.2026 заклала мобільний телефон Samsung Galaxy A05s в корпусі чорного кольору.

З дослідженого протоколу проведення слідчого експерименту та доданого до нього відеозапису зазначеної слідчої дії (т. 1 а.с. 142 – 150) вбачається, що обвинувачений у присутності захисника та понятих, після роз`яснення йому процесуальних прав підозрюваного, зокрема права відмовитися від надання пояснень, не тільки розповідав, а й детально на місці у власній квартирі події показав, за яких обставин він заволодів телефоном потерпілої. При цьому пояснення, надані обвинуваченим під час слідчого експерименту, збігаються з показаннями, наданими ним під час допиту в судовому засіданні.

Згідно з висновком експерта № 894-26 від 31 липня 2026 року за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, призначеної судом за клопотанням сторони захисту, ринкова вартість мобільного телефона (смартфона) Samsung Galaxy A05s 4/64 Gb Black (sm-A057GZKUEUC) без приналежностей (пакування, зарядного кабелю, ключа для вилучення SIM-карти, інструкції з експлуатації), у технічно справному стані, без зовнішніх пошкоджень, який перебував в експлуатації із січня 2025 року, станом на 09.01.2026 складала 3 528,95 грн.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні з 24 лютого 2022 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який діє дотепер.

Доводи сторони захисту в частині відсутності в діянні обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, є неспроможними з огляду на таке.

За нормативним визначенням крадіжка — це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.

Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі, й усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

За встановлених судом обставин кримінального провадження обвинувачений не міг не розуміти, що виявлений ним у власній квартирі після відходу гостей мобільний телефон фактично не вийшов з володіння потерпілої, а лише залишений чи забутий нею.

На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Водночас судом встановлено, що потерпілій було відомо, що загублений нею телефон перебуває в квартирі обвинуваченого, про що свідчило, зокрема, і те, що потерпіла разом зі свідком ОСОБА_7 намагалася повернутися до квартири обвинуваченого, щоб забрати належний їй телефон. Зазначене вказує на те, що телефон, попри його втрату потерпілою, перебував у її власності, проте реалізувати своє право на користування, розпорядження ним вона не мала можливості через дії обвинуваченого.

Між втратою потерпілою мобільного телефону та його віднайденням обвинуваченим у власній квартирі пройшов незначний час. У обвинуваченого була реальна можливість встановити власника телефону, оскільки згідно з наданими ним показаннями телефон було знайдено ним поряд з місцем, на якому сиділа потерпіла перед тим, як піти. Також у телефоні потерпілої була наявна інформація (список контактів, листування, фотознімки тощо), що надавала обвинуваченому можливість точно ідентифікувати власника телефону й передбачити, що вона повернеться за ним.

Крім того, з показань самого обвинуваченого вбачається, що він не намагався повернути потерпілій знайдений ним телефон, не повідомив про знахідку в поліцію або органам місцевого самоврядування, а натомість розпорядився ним, передавши в заставу як власне майно для отримання позики, що свідчить про наявність у нього умислу та корисливого мотиву на заволодіння чужим майном.

Доводи захисника про те, що за вчинене обвинувачений має нести відповідальність, передбачену ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, також є неспроможними.

Частиною 2 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір якої дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатної особи становить 3328,00 грн.

Отже, кримінальна відповідальність за вчинення у 2026 році крадіжки настає у разі, якщо вартість викраденого майна становить більше ніж 3328,00 грн.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що вартість викраденого обвинуваченим телефона потерпілої станом на момент вчинення крадіжки становила 3 528,95 грн, що на 200,95 грн більше ніж два неоподатковувані мінімуми доходів громадян.

При цьому судом не взято до уваги наданий прокурором висновок судово-товарознавчої експертизи № 07 від 20.01.2026 (т. 1 а.с. 121 – 128), згідно з яким ринкова вартість, з урахуванням зносу, мобільного телефону «Samsung Galaxy A05s» 64 GB в корпусі чорного кольору, без пошкоджень, який було придбано у січні 2025 року та з цього часу перебував в експлуатації, станом на 09.01.2026 становить 4165,60 грн, з огляду на таке.

Ані експерту, який проводив експертизу на підставі постанови слідчого, ані експерту, який проводив експертизу, призначену судом, об`єкт дослідження — мобільний телефон потерпілої — не надавався.

Під час судового розгляду потерпіла не надала мобільний телефон для проведення призначеної судом експертизи, повідомивши, що він вибув з її володіння на невизначений строк, оскільки вона віддала його синові, який є військовослужбовцем і перебуває в зоні бойових дій, у зв`язку з чим доступу до зазначеного телефону немає.

Разом з тим відсутність об`єкта дослідження не є перешкодою для проведення товарознавчої експертизи.

Так, пунктом 1.5 глави 1 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), передбачено, що на експертизу може бути поставлене питання про вартість відсутнього товару (майна). У таких випадках у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається про відсутність об`єкта та вказуються матеріали справи, на підставі яких повинна проводитися експертиза (рахунки, товарно-транспортні накладні, описи в позовних заявах, протоколах допиту потерпілих тощо).

Слідчим для проведення товарознавчої експертизи експертові було надано лише постанову про її призначення, в якій було зазначено значно менше вихідних даних, ніж в ухвалі суду про призначення експертизи, що істотно вплинуло на визначену експертом ринкову вартість мобільного телефону.

З висновку експерта судово-товарознавчої експертизи № 07 від 20.01.2026 (т. 1 а.с. 121 – 128) вбачається, що ринкова вартість мобільного телефону станом на 09.01.2026 (день, коли сталася подія інкримінованого обвинуваченому правопорушення) визначена експертом без урахування відсутності його приналежностей (пакування, зарядного кабелю, ключа для вилучення SIM-карти, інструкції з експлуатації).

Під час судового розгляду судом були отримані показання потерпілої та свідків щодо стану мобільного телефону, його комплектації. Так, потерпіла пояснила, що в неї було викрадено лише телефон, а його приналежності (пакування, зарядний кабель, ключ для вилучення SIM-карти, інструкція з експлуатації), наявність або відсутність яких впливає на ринкову вартість телефона, залишилися у неї. Згідно з показаннями допитаних судом потерпілої та свідків телефон станом на 09.01.2026 був у технічно справному стані, без зовнішніх пошкоджень. Також потерпілою під час судового розгляду були подані до суду фіскальний чек та копія таблиці з коробки смартфона зі штрихкодами, серійним номером, номерами IMEI та іншою технічною інформацією.

Отже, експертові, якому проведення експертизи було доручено судом, було надано більше об`єктивних вихідних даних, необхідних для проведення товарознавчого дослідження об`єкта, який відсутній, надано копії документів, яких не було в розпорядженні сторони обвинувачення на стадії досудового розслідування, і такі дані істотно вплинули на визначену ринкову вартість викраденого майна на момент вчинення кримінального правопорушення.

Саме тому у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, ринкова вартість викраденого телефона та розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди визначені на підставі висновку експерта № 894-26 від 31 липня 2026 року за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, призначеної під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту. Таке уточнення ринкової вартості предмета крадіжки та розміру завданої шкоди на кваліфікацію вчиненого обвинуваченим діяння не впливає.

Сукупність встановлених судом обставин кримінального провадження виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований обвинуваченому злочин був вчинений і останній є винним у вчиненні цього злочину.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд керується приписами ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із зазначеної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 непрацевлаштований, неодружений, дітей не має, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю третьої групи. Також суд враховує, що обвинувачений, будучи засудженим за вчинення аналогічного тяжкого корисливого злочину зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту його засудження не зробив та продовжив злочинну діяльність, що вказує на його підвищену суспільну небезпечність та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі.

Вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Іспитовий строк встановлюється судами з метою виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства. Такий строк дисциплінує засудженого, привчає його поважати закони, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля — бути остаточно звільненим від відбування основного виду покарання або реально його відбувати.

Частиною 3 ст. 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Визначення законодавцем більш суворих правил призначення остаточного покарання за сукупністю вироків обумовлено саме фактом вчинення нового злочину (нових злочинів) після постановлення попереднього вироку, тобто після того, як цю особу вже було засуджено за інший злочин (інші злочини), але вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

З огляду на викладене до покарання, призначеного обвинуваченому цим вироком, суд частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у виді позбавлення волі день за день. Отже, у строк покарання обвинуваченому необхідно зарахувати попереднє ув`язнення з моменту взяття його під варту 20 березня 2026 року до дня набрання цим вироком законної сили.

Строк відбування обвинуваченим призначеного цим вироком покарання у виді позбавлення волі слід рахувати з моменту взяття його під варту 20 березня 2026 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого під вартою суд вважає за необхідне залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до приписів ст. 100 КПК України.

На підставі ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, понесені на залучення судового експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Процесуальні витрати в розмірі 424,08 грн, понесені на залучення на стадії досудового розслідування судового експерта ОСОБА_11 , відносяться на рахунок держави, оскільки висновок зазначеного експерта не прийнято судом до уваги.

Керуючись ст. ст. 100, 101, 124, 337, 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 21.10.2025 і призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 20 березня 2026 року.

Зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 20 березня 2026 року по дня набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, у розмірі 7328,16 грн.

Речовий доказ — оптичний диск DVD-R з відеозаписами з ПТ «Ломбард «Кредитний двір» ТОВ «Фортуна» — залишити в матеріалах справи.

Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений, захисник, потерпілій мають право подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинувачений має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1