Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №317/2112/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа №317/2112/26

Провадження №2/317/1387/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку заочного провадження, цивільну справу за позовом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних рибному господарству,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Запорізькій області (в особі представника Потєряєвої Т.П.), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних рибному господарству, в розмірі 53 771,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.08.2025 о 06.30 год., ОСОБА_1 знаходячись на березі р. Дніпро, поблизу с. Лисогірка в Запорізькому району Запорізькій області, здійснював любительський лов риби з берега, забороненим знаряддям лову спінінгом. Виловив 12 кг. водних біоресурсів: риби лящ - 7 екземплярів, плітка - 27 екземплярів, чим заподіяв матеріальну шкоду рибному господарству України на суму 53 771,00 грн.

У ході зазначених незаконних дій відповідач порушив ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ», розділ IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Мінагрополітики №700 від 19.09.2022, чим заподіяв матеріальну шкоду рибним запасам України на загальну суму 53 771 гривень, які розраховано Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Запорізькій області відповідно до постанови КМУ від 29.09.2023 р. №1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів», а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів, за що передбачена відповідальність згідно ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області у справі № 317/4339/250 від 26.11.2025 р. відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 85 КУпАП у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Розмір шкоди, розраховано службовими особами Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Запорізькій області (Запорізький рибоохоронний патруль) Державного агентства з розвитку меліорації та рибного господарства України. Своїми умисними діями ОСОБА_1 порушив вимоги т. 63 ЗУ «Про тваринний світ», розділ IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Мінагрополітики №700 від 19.09.2022.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави заподіяну рибному господарству шкоду у розмірі 53 771 грн. 00 коп.

В судове засідання сторони не з`явились, при цьому будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіславши за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.40-41).

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності з ч. 6 ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судом кореспонденції засобами поштового зв`язку (а.с.23,39,50,-53), а також у шляхом направлення смс-повідомлення через додаток «Viber» на номер мобільного телефону зазначеного правопорушником під час складення протоколу, яке ОСОБА_1 отримано, про що свідчить довідка про доставку повідомлення (а.с.36,49). У зв`язку з чим, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, на підставі ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу в заочному провадженні, на підставі письмових доказів наявних в матеріалах справи, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 16.08.2025 о 06.30 год., ОСОБА_1 знаходячись на березі р. Дніпро, поблизу с. Лисогірка в Запорізькому району Запорізькій області, здійснював любительський лов риби з берега, забороненим знаряддям лову спінінгом. Виловив водні біоресурси: риби лящ - 7 екземплярів, плітка - 27 екземплярів, загальною вагою 12 кг., чим заподіяв матеріальну шкоду рибному господарству України на суму 53 771,00 грн., за що 19.08.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЗА №000903 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.9).

У ході зазначених незаконних дій відповідач порушив ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ», розділ IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Мінагрополітики №700 від 19.09.2022, чим заподіяв матеріальну шкоду рибним запасам України на загальну суму 53 771 гривень, які розраховано Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Запорізькій області відповідно до постанови КМУ від 29.09.2023 р. №1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів», а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів, за що передбачена відповідальність згідно ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області у справі № 317/4339/250 від 26.11.2025 р. відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 85 КУпАП у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.7-8). Дана постанова набрала законної сили 09.12.2025 року.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому суд звертає увагу, що закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності не звільняє винну особу від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Ця стала правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду (наприклад, у постанові ВС КЦС у справі № 645/6088/18 від 26.10.2022 р. та багатьох інших).

Відповідно до розрахунку матеріальної шкоди, заподіяної громадянином ОСОБА_1 , розмір шкоди, завданої внаслідок протизаконним виловом цінних видів водних біоресурсів складає 53 771,00 грн., що підтверджується розрахунком матеріальної школи розрахованим Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Запорізькій області відповідно до постанови КМУ від 29.09.2023 р. №1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів», копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.10).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про тваринний світ», об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є риби в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки, тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про тваринний світ», громадяни відповідно до закону зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

У статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» зазначено, що добування (вилов) це вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів», посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження: здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 за № 269/3562), забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

За змістом ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, як здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; давати обов`язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; перевіряти документи на право використання водних біоресурсів, зупиняти транспортні (у тому числі плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь рибальства, добутої продукції та інших предметів; здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; складати протоколи та розглядати в установленому законом порядку справи про адміністративні правопорушення у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про тваринний світ», порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища. Громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, природні ресурси (в тому числі водні біоресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування, як юридичні особи, є майном певної територіальної громади.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за № 6 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина зазначеної особи.

Отже, в судовому засіданні встановлено у ОСОБА_1 наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправність дій, вина, завдання шкоди та безпосередній причинний зв`язок між його діями та збитками), що узгоджується з положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за спричинені ним водним біоресурсам збитки.

Розрахунок зазначеної суми заподіяних ОСОБА_1 збитків обрахований згідно Такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів», затверджених постановою КМУ від 29.09.2023 р. №1042 і складає 53 771,00 грн.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач будь-яких належних та допустимих доказів на спростування розміру заподіяної ним шкоди суду не надав.

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає встановленим та доведеним, що внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів, шкода завдана з вини відповідача, в наслідок чого заподіяно шкоду рибному господарству України в розмірі 53 771,00 гривень, яку у добровільному порядку відповідачем не відшкодовано, обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, відповідачем не спростовано, тому заподіяна відповідачем шкода підлягає стягненню в судовому порядку, що є підставою для задоволення позову.

Вимог щодо судових витрат позивачем не заявлено, тому у розумінні ч. 2 ст. 264 ЦПК України, питання щодо судових витрат судом не вирішується,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 82, 89, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в особі Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Запорізькій області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних рибному господарству - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави Україна (отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ с.Біленьке/21081100, код ЄДРПОУ: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) в рахунок відшкодування заподіяних збитків рибному господарству в розмірі 53 771 (п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят одну) гривню 00 копійок.

Копію рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя: Д.О. Каряка