Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №301/2041/26 — Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2041/26

2/301/1486/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №664680551 від 06.07.2019 року в сумі 37332,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 липня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Договір №664680551 (далі - Кредитний договір).

Згідно з умовами Кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці грошові кошти в сумі 14999 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1).

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №48 від 15.10.2019 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01 (далі - Договір факторингу 2).

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №2 від 04.11.2020 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу №05/06/25-Е (далі - Договір факторингу 3), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників б/н від 05.06.2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 50546,30 грн.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідачки не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за Кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідачка зобов`язувалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем за Кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 50546,30 грн., яка складається з: 14999 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 22333,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 13213,90 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 37332,40 грн.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №664680551 від 06.07.2019 року в сумі 37332,40 грн. та судові витрати на загальну суму 9662,40 грн., з яких: 2662,40 грн. - сплачений судовий збір, 7000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Іршавського районного суду від 19.08.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивача Сахарової О.І. витребувано від АТ «Сенс Банк» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка НОМЕР_3 та про зарахування на цей рахунок в період з 06.07.2019 року по 11.07.2019 року включно 14999 грн. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; чи є/був номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 19.08.2026 року, 11 вересня 2026 року від АТ «Сенс Банк» надійшла витребувана інформація.

Представник позивача Сахарова О.І., будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася, згідно прохальної частини позовної заяви позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу без участі представника позивача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення (а.с.12,171-174).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки не повідомила, поважність неявки не підтвердила, відзиву на позов не подала (а.с.161-162,175).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 625, 629, 1054 ЦК України, цивільні зобов`язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; за загальним правилом, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди іншій особі; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор вправі відповідно до умов договору та положень закону вимагати виконання порушеного зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Згідно положень ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 та 519 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судом встановлено, що 06 липня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено Договір №664680551 (далі - Кредитний договір) (а.с.18-21).

Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.3. Кредитного договору, за цим Договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 14999 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів (а.с.18).

Відповідачці було надано 06.07.2019 року кредит в сумі 14999 грн. шляхом перерахування на картку № НОМЕР_3 , що підтверджується копією довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.136).

Відповідно до листа АТ «Сенс Банк» від 07.09.2026 року за №15527-БТ-32.3/2026, наданого на виконання ухвали суду від 19.08.2026 року в частині витребування доказів по справі, ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Сенс Банк», на її ім`я відкрито запитувану карту № НОМЕР_3 (повний номер картки № НОМЕР_4 ), рахунок до картки № НОМЕР_5 (валюта Українська гривня). Фінансовий номер телефону за вказаною платіжною карткою в період з 06.07.2019 року по 11.07.2029 року - НОМЕР_1 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.177). Також згідно виписки по рахунку за період з 06.07.2019 року по 11.07.2019 року, 06 липня 2019 року відповідачці було перераховано за зазначену картку 14999 грн. (а.с.178).

Відповідно до п. 1.4., 1.5. Кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,43% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі - процентна ставка), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору. З врахуванням положень п.1.4. Договору позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 156,95% річних (а.с.18).

Згідно з п. 2.2.2., 2.2.2.1. Кредитного договору, відповідачка зобов`язувалася вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором (а.с.19).

Пунктами 2.1.1., 2.1.1.1. Кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було надано право вимагати від відповідачки повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань передбачених цим Договором (а.с.18).

На підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с.60-70) з Додатковими угодами №19 від 28.11.2019 року (а.с.71), №26 від 31.12.2020 року (а.с.72-81), №27 від 31.12.2021 року (а.с.82), №31 від 31.12.2022 року (а.с.83), №32 від 31.12.2023 року (а.с.84) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідачки за Кредитним договором, що підтверджується копією витягу з Реєстру прав вимоги №48 від 15.10.2019 року (а.с.85-87), згідно якого заборгованість відповідачки за Кредитним договором становила 41336,95 грн., з яких: тіло кредиту - 14999 грн., заборгованість по відсоткам - 26337,95 грн.

На підставі Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року (а.с.90-98) ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідачки за Кредитним договором, що підтверджується копією платіжної інструкції №80 від 01.02.2021 року (а.с.102) та копією витягу з Реєстру прав вимоги №2 від 04.11.2020 року (а.с.99-101), згідно якого заборгованість відповідачки за Кредитним договором становила 37332,40 грн., з яких: тіло кредиту - 14999 грн., заборгованість по відсоткам - 22333,40 грн.

На підставі Договору факторингу №05/06/25-Е від 05.06.2025 року (а.с.103-112) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором, що підтверджується: копією Акту прийому-передачі реєстру боржників від 05.06.2025 року (а.с.116); копією платіжної інструкції №345 від 10.09.2025 року (а.с.117); копією витягу з Реєстру боржників від 05.06.2025 року (а.с.113-115), згідно якого заборгованість відповідачки за Кредитним договором становила 50546,30 грн., з яких: просрочене тіло кредиту - 14999 грн.; просрочені відсотки - 22333,40 грн.; пеня, штрафи - 13213,90 грн.

ОСОБА_1 не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, натомість її контрагенти свої зобов`язання за Кредитним договором виконали, надавши відповідачці грошові кошти в порядку та на умовах відповідного договору.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №664680551 від 06.07.2019 року за період з 06.07.2019 року по 15.06.2026 року заборгованість ОСОБА_1 становила 50546,30 грн. (а.с.118-121,122).

Дана сума складається з:

- заборгованості за тілом кредиту - 14999 грн.,

- заборгованості за процентами - 22333,40 грн.,

- заборгованості за штрафними санкціями - 13213,90 грн.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь частину заборгованості за Кредитним договором №664680551 від 06.07.2019 року в сумі 37332,40 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 14999 грн. та заборгованість за процентами в сумі 22333,40 грн.

Відзиву на позов та доказів, які спростовують позовні вимоги, відповідачка суду не надала.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 14999 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в сумі 22333,40 грн. суд приходить до таких висновків.

Згідно з п.1.3. Кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів.

Відповідно до Графіку розрахунків, що є Додатком №1 до Кредитного договору, термін платежу - 05.08.2019 року, а загальна вартість кредиту протягом строку дії Кредитного договору становить 16934 грн., з яких: 14999 грн. - сума кредиту, 1935 грн. - нараховані проценти (а.с.21).

Згідно з п.4.3. Кредитного договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України (а.с.20).

Однак, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь проценти в сумі 22333,40 грн., які нараховувалися і після 05.08.2019 року, тобто після закінчення строку надання кредиту.

Матеріали справи не містять доказів продовження строку надання кредиту.

Також наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить відомостей про здійснення відповідачкою платежів для погашення заборгованості за Кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому, компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №664680551 від 06.07.2019 року, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 16934 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 14999 грн.,

- заборгованість за відсотками - 1935 грн.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. (а.с.1) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц (провадження №61-12669св23).

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано:

- копію Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» і ТОВ «ФК «Ейс» (а.с.123-126);

- копію Додаткової угоди №25771018994 від 19.06.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року (а.с.127);

- копію Акту прийому-передачі наданих послуг АО «Тимошенко та Партнери» від 25.06.2026 року на суму 7000 грн. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором №664680551 від 06.07.2019 року, з яких: 1) складання позовної заяви - 5000 грн. за 2 год.; 2) вивчення матеріалів справи - 1000 грн. за 2 год.; 3) підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника - 500 грн. за 1 год.; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника - 500 грн. за 1 год. (а.с.128).

Однак, з огляду на ціну позову, на складність справи та виконані адвокатом роботи, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 2000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України суд вважає стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати на загальну суму 4662,40 грн., що складаються із судового збору, який був сплачений позивачем при пред`явленні даного позову до суду в сумі 2662,40 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог та виходячи з мінімальної ставки судового збору), та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Керуючись ст. 514, 519, 526, 530, 610, 629, 631, 634, 639, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за Кредитним договором №664680551 від 06 липня 2019 року в сумі 16934 (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, судові витрати в сумі 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських