Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №759/22815/24 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/22815/24

пр. № 2-а/759/9/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 адвокат Каращук Ю.І., який представляє інтереси позивача, через систему «Електронний суд» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №2126 від 22.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн. 00 коп., а також стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Даний позов адвокат обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову винесено відповідачем 22.10.2024 поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, що є підставою для безумовного закриття даного провадження. Також зауважує, що позивач декілька разів з`являвся до ТЦК та СП по повістці, проходив ВЛК. 18.07.2024 ОСОБА_1 не прибув у зв`язку з наявною у нього хворобою, про яку було добре відомо відповідачу. Отже, причини неявки позивача на виклик 18.07.2024 були поважними, що свідчить про протиправність винесеної щодо ОСОБА_1 постанови.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

30.12.2024 представником позивача скеровано до суду заяву, якою усунено допущені недоліки.

Ухвалою від 16.01.2025 провадження відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом скеровано сторонам справи копію ухвали про відкриття провадження. Як вбачається із наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення, відповідач отримав вказану копію 12.02.2025 року. Разом з тим, у визначений судом строк відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів, якими він обґрунтовує свою позицію.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (ч. 1, 2 ст. 44 КАС України).

До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 КАС України віднесено верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Виходячи зі змісту ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим КАС України правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Суд, беручи до уваги доводи позивача, викладені у позовній заяві, оцінивши в сукупності надані останнім докази, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У ході розгляду справи встановлено, що 14.10.2024 офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №2343 щодо ОСОБА_1 , який 18.07.2024 не прибув на виклик до ТЦК та СП, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (т. 1 а.с. 20).

Як вбачається зі змісту протоколу, розгляд справи про адміністративне правопорушення по суті відбудеться 22.10.2024 о 09 год. 00 хв.

ОСОБА_1 власноручно проставленим у протоколі підписом підтвердив, що йому відомо про дату та час розгляду справи по суті, також останній висловив свої заперечення, в яких вказав, що попередньо приходив до ТЦК по кожній повістці, проходив ВЛК. Також клопотав про розгляд справи за його участі.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з приписами п. 2 Розділу І Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року №3, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положеннями п. 1 Розділу ІІ вказаного нормативного документа закріплено, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 своєчасно та належним чином проінформований про дату і час розгляду складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення №2343 від 14.10.2024, однак у призначений час не прибув, про причини неявки та їх поважність уповноважену особу ТЦК та СП не повідомив. Наведені обставини у сукупності дозволяли уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 провести розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 та винести щодо нього постанову про адміністративне правопорушення.

За результатами розгляду складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення №2343 від 14.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 винесено постанову №2126 від 22.10.2024 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (т. 1 а.с. 19).

Так, приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Загальновідомий факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Крім того, Указом Президента України №69/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

В силу приписів ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розгляд кожного протоколу завершується винесенням постанови, яка згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.

Суд зауважує на тому, що стороною позивача не надано суду доказів, якими підтверджуються обставини, викладені у позовній заяві. Складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №2343 від 14.10.2024 та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №2126 від 22.10.2024 відповідають вимогам закону, містять виклад обставин, які інкримінуються ОСОБА_1 та посилання на нормативний акт, який фактично порушив останній.

Доказів поважності причин неявки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 18.07.2024 позивач не надає, про що свідчить і зміст викладених у протоколі №2343 від 14.10.2024 заперечень останнього. Так, позивач вказав, що попередньо він декілька разів з`являвся на виклики до ТЦК та СП, навіть проходив ВЛК, однак не надає жодних пояснень чому він не прибув за викликом саме 18.07.2024 року.

Так само ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не оспорює факт обізнаності про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 18.07.2024, отже, суд доходить висновку, що йому було достеменно відомо про необхідність прибути, однак останній проігнорував вимогу уповноваженої особи ТЦК та СП, що й мало наслідком складення щодо ОСОБА_1 адміністративних матеріалів.

Фактично неявку 18.07.2024 до ТЦК та СП сторона позивача пояснює наявністю у ОСОБА_1 проблем зі здоров`я та перебуванням на лікуванні, про що, як вказує представник позивача, було достеменно відомо відповідачу. Суд звертає увагу на те, що питання проблем зі здоров`ям та проходження лікування не були відображені у письмових поясненнях ОСОБА_1 у складеному щодо ного протоколі, так само сторона позивача не надає докази того, що 18.07.2024 ОСОБА_1 перебував на лікуванні, мав операційне втручання, тобто не міг фізично прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Долучена до позову виписка із медичної картки амбулаторного хворого підтверджує, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у період з 01.08.2024 по 04.08.2024, тобто медичними документами охоплений більш пізній період, ніж той, в якому ОСОБА_1 було вчинено інкриміноване діяння.

За таких обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 умисно 18.07.2024 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці, зміст якої був доведений до відома 17.07.2024, а відтак, наявні підстави стверджувати, що останній порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У свою чергу, приписи ст. 77 Кодексу закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено неправомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи містять сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких вбачається, що позивач у визначений строк не виконав вимогу ІНФОРМАЦІЯ_5 про явку з метою уточнення військово-облікових даних.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається у своїй позовній заяві, більше того, долученими до позовної заяви доказами спростовують такі твердження та свідчать про неправомірність винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 постанови №2126 від 22.10.2024 стосовно ОСОБА_1 .

Суд вважає помилковими твердження представника позивача про те, що оскаржувана постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 поза межами наданого законом строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 Верховний Суд витлумачив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З огляду на зміст вчиненого ОСОБА_1 порушення, яке полягає у невиконанні обов`язку щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці, суд доходить висновку, що ст. 210-1 КУпАП є триваючим адміністративним правопорушенням.

Із матеріалів справи вбачається, що триваюче адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , виявлене 14.10.2024, отже саме із вказаної дати слід обраховувати тримісячний строк можливого накладення на особу адміністративного стягнення. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 22.10.2024, тобто у наданий законом строк.

З огляду на відсутність у суду доказів, зі змісту яких можна було б дійти висновку, що постанова №2126 від 22.10.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не ґрунтується на низці допустимих, достатніх та достовірних доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого діяння, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 20, 44, 72-79, 241-246, 250, 255, 268-269, 286 КАС України, ст.ст. 38, 210-1, 247, 251, 252, 268 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Єросова І.Ю.