Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №759/25226/24 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/25226/24

пр. № 2-а/759/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить скасувати постанову №1916 від 24.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

Даний позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 16.09.2024 щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке полягало у нез`явленні 15.07.2024 по повістці до ТЦК та СП для встановлення ступеня придатності до військової служби, а 24.09.2024 щодо нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Викладене у протоколі та постанові не відповідає дійсності, оскільки 15.07.2024 позивач проходив ВЛК, про що має докази. 17.09.2024 він був відправлений у розподільчий центр у Дарницькому районі м. Києва, а відтак фізично не міг бути присутнім 24.09.2024 під час розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 03.12.2024 позовну заяву залишено без руху.

30.12.2024 представником позивача усунено допущені недоліки.

Ухвалою від 16.01.2025 провадження відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом було скеровано відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_2 копію позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження, які останнє отримало 12.02.2025 року.

Разом з тим, у визначений судом строк відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів, якими він обґрунтовує свою позицію.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (ч. 1, 2 ст. 44 КАС України).

До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 КАС України віднесено верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Виходячи зі змісту ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим КАС України правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Суд, беручи до уваги доводи позивача, викладені у позовній заяві, оцінивши в сукупності надані останнім докази, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 16.09.2024 офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №2178, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку», що полягало у неявці ОСОБА_1 15.07.2024 по повістці до ТЦК та СП для встановлення ступеня придатності до військової служби (т. 1 а.с. 7-8).

Як вбачається зі змісту протоколу, розгляд протоколу по суті відбудеться 24.09.2024 о 09 год. 00 хв.

ОСОБА_1 власноручно проставленим у протоколі підписом підтвердив, що йому відомо про дату та час розгляду протоколу по суті, також останній висловив свою позицію щодо викладеного у протоколі - погодився із вчиненим порушенням.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з приписами п. 2 Розділу І Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року №3, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положеннями п. 1 Розділу ІІ вказаного нормативного документа закріплено, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 своєчасно та належним чином проінформований про дату і час розгляду складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення №2178 від 16.09.2024, однак у призначений час не прибув. Позивач вказує, що його неявка на розгляд справи викликана об`єктивними факторами - перебуванням у розподільчому центрі у Дарницькому районі м. Києва. Суд зауважує, що доказів зазначено позивач та його представник не надають, з огляду на що суд не вважає такі твердження достовірними. Водночас, зважаючи на те, що особа була повідомлена своєчасно та належним чином, клопотань про розгляд справи за його участю не заявляла, то суд доходить висновку, що наведені обставини у сукупності дозволяли уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 провести розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 та винести щодо нього постанову про адміністративне правопорушення.

В силу приписів ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За результатами розгляду складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення №2178 від 16.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 винесено постанову №1916 від 24.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за неявку 15.07.2024 до ТЦК та СП для встановлення ступеня придатності до військової служби, тобто порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», за що встановлена адміністративна відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (т. 1 а.с. 11-12).

Приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Загальновідомий факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Крім того, Указом Президента України №69/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 23 Порядку передбачено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:

- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У свою чергу, п. 24 Порядку визначено, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Приписами пп. 1 п. 27 Порядку закріплено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктами 28-30 Порядку встановлено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

У повістці зазначаються:

- прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

- найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;

- мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- місце, день і час явки за викликом;

- найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;

- прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- реєстраційний номер повістки;

- роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Незважаючи на те, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 у своїй постанові №1916 від 24.09.2024 встановив, що ОСОБА_1 не прибув 15.07.2024 по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 для встановлення ступеня придатності до військової служби, суд не погоджується із викладеним, оскільки позивачем надано суду докази проходження ним, зокрема й 15.07.2024, ВЛК. Наведене підтверджується долученою позивачем карткою обстеження та медичного огляду №48/19603 (т. 1 а.с. 13-14).

Зі змісту картки вбачається, що картка ОСОБА_1 , підписана саме 15.07.2024, а направлення на проходження ВЛК видане ІНФОРМАЦІЯ_5 за №762. Також вбачається, що позивач проходив ВЛК у період з 13.07.2024 по 15.07.2024, тобто в день, коли останній мав би з`явитися до ТЦК та СП. Наведене дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 був направлений для проходження ВЛК до 15.07.2024 і у вказаний день виконував раніше винесені щодо приписи щодо проходження ВЛК.

Отже, суд доходить висновку, що у даному випадку відсутня одна зі складових правопорушення - вина, яка, з огляду на зміст інкримінованого ОСОБА_1 порушення, може бути лише умислом.

Відповідач доводи позову у встановлений судом строк не спростував, не надав доказів, які б свідчили про недостовірність викладеного та свідчили про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У свою чергу, приписи ст. 77 Кодексу закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих, достовірних доказів, з яких би вбачалося, що позивач, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, умисно не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк, не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.

Таким чином, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав суду жодних доказів, зі змісту яких можна було б дійти висновку, що постанова №1916 від 24.09.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ґрунтується на низці допустимих, достатніх та достовірних доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого діяння.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В силу положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на відсутність у суду доказів, які підтверджують викладені у постанові №1916 від 24.09.2024 твердження, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та скасування незаконно винесеної постанови із закриттям провадження у справі щодо позивача.

Відповідно до ст. 246 КАС України судом під час ухвалення рішення вирішується питання щодо розподілу між сторонами процесуальних витрат. Крім того, ч. 1 ст. 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплатив судовий збір у розмірі 2 442 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №15 від 19.11.2024 року.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд також вирішує питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення із відповідача на користь позивача суми сплаченого позивачем ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 20, 44, 72-79, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 1, 9, 10, 210-1, 235, 247, 251, 252, 268 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1916 від 24.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн. 00 коп.

Провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути зі ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 2 442 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Єросова І.Ю.