Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №759/2051/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/2051/25

пр. № 2-а/759/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №2071 від 15.10.2024, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. 00 коп., та закрити провадження щодо нього, а також стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Даний позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що про винесення щодо нього постанови дізнався із застосунку «Дія», в якому отримав постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення із нього штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп., а також 3 400 грн. 00 коп. виконавчого збору і 540 грн. 00 коп. виконавчих витрат. Саму постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не отримував, з її змістом не знайомий.

Щодо змісту вчиненого ним, на переконання працівників ТЦК, діяння зазначає, що не відмовлявся від проходження ВЛК, однак просив відтермінувати це, оскільки йому необхідно було взяти вдома медичні документи, що підтверджують наявність у нього проблем зі здоров`ям. Складений щодо нього протокол не містить чіткого викладу обставин, які інкримінуються, долучені до нього документи не доводять, що йому було відомо про обов`язок, який становить фабулу порушення. Крім того, зауважує, що адміністративні матеріали щодо нього не містять підтвердження повноважності ОСОБА_2 , яким складено протокол про адміністративне правопорушення, як представника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сам протокол про адміністративне правопорушення складено 07.10.2024, а винесено постанову 15.10.2024 року, тобто всупереч вимогам ст. 254 КУпАП не упродовж 24 годин з моменту виявлення особи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 28.01.2025 позовну заяву залишено без руху.

13.02.2025 позивачем усунені допущені недоліки.

Ухвалою від 18.02.2025 провадження відкрито, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників провадження.

На виконання вимог ухвали про відкриття провадження судом скеровано сторонам справи копію ухвали про відкриття провадження. Зважаючи на те, що позовну заяву подано у паперовій формі, то судом скеровано відповідачу копію позову з додатками засобами поштового зв`язку. Як вбачається із зворотного повідомлення, відповідачем отримано процесуальні документи 10.03.2025 року. Разом з тим, у визначений судом строк відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів, якими він обґрунтовує свою позицію.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У свою чергу, згідно зі ст. 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (ч. 1, 2 ст. 44 КАС України).

До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 КАС України віднесено верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Виходячи зі змісту ст. 8, 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 про розгляд даного провадження, забезпечення останньому можливості скористуватися наданим КАС України правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Суд, беручи до уваги доводи позивача, викладені у позовній заяві, оцінивши в сукупності надані останнім докази, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративним судом є суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 07.10.2024 офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №2299, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 4 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, які містяться у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, що полягало у відмові від проходження ВЛК (т. 1 а.с. 13-14).

Як вбачається зі змісту протоколу, розгляд справи про адміністративне правопорушення по суті відбудеться 15.10.2024 о 09 год. 00 хв.

ОСОБА_1 власноручно проставленим у протоколі підписом підтвердив, що йому відомо про дату та час розгляду справи по суті, також останній висловив свої заперечення, в яких вказав, що не відмовляється від проходження ВЛК, однак просить відтермінувати таке з огляду на необхідність надання медикам документів про стан його здоров`я, які лежать вдома. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що просить розглядати справи за його участі.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 своєчасно та належним чином проінформований про дату і час розгляду складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення №2299 від 07.10.2024, однак у призначений час не прибув. Наведені обставини у сукупності дозволяли уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 провести розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 та винести щодо нього постанову про адміністративне правопорушення.

Позивач посилається на положення ст. 254 КУпАП, відповідно до яких про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з приписами п. 2 Розділу І Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року №3, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положеннями п. 1 Розділу ІІ вказаного нормативного документа закріплено, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зі змісту протоколу судом вбачається, що уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_3 07.10.2024 о 16 год. 12 хв. виявила, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і у той же день склала протокол №2299. Також у відповідній графі ОСОБА_1 проставив свій підпис, яким підтвердив, що 07.10.2024 він отримав другий примірник протоколу. Отже, офіцером адміністративного відділення ОСОБА_2 виконано вимоги ст. 254 КУпАП та Інструкції, затвердженої наказом МОУ №3 від 01.01.2024, а посилання позивача на їх порушення не є спроможними у даному випадку.

Суд не вважає достатніми доводи ОСОБА_1 про необізнаність щодо наявності постанови про адміністративне правопорушення №2071 від 15.10.2024 року, оскільки останній не прибув на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не надав докази поважності причин неявки та прохання про перенесення розгляду справи. Так само останній не скористався правом на подачу доказів своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення, зокрема не надав медичні документи, забрання яких за місцем проживання фактично стали підставою для відтермінування проходження ним ВЛК.

Будучи обізнаним про те, що 15.10.2024 відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не вжив заходів з метою отримання копії постанови про адміністративне правопорушення, постановленої за результатами розгляду справи, а також своєчасно оскарження викладеного в ній, а проявив пасивність до подальшої долі наявного щодо нього адміністративного провадження, яке в силу вимог закону обов`язково повинно було завершитися винесенням постанови або про накладення адміністративного стягнення, або про закриття провадження у справі.

Так само суд відхиляє твердження позивача про неповноту розгляду справи, оскільки ним не було надано доказів, які б підтверджували викладену у запереченнях позицію. Так, ОСОБА_1 не продемонстрував уповноваженому працівнику ТЦК та СП медичну документацію, яку він бажав забрати із дому та надати лікарям під час проходження ВЛК.

Твердження позивача про відсутність у матеріалах справи підтвердження повноважності ОСОБА_2 на складення протоколу про адміністративне правопорушення суд не сприймає та в цій частині зазначає, що відповідно до п. 3 Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

До протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, якій надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

Отже, Інструкція, яка є основним нормативним актом, що регулює питання оформлення ТЦК та СП адміністративних матеріалів, не вимагає від особи, яка складає протокол, долучати до справи документи, що підтверджують повноваження такої особи як представника ТЦК та СП.

Суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 про його необізнаність із обов`язком, який ним було порушено і водночас покладено у фабулу порушення, викладеного у протоколі №2299 від 07.10.2024 року і наголошує, що відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. ОСОБА_1 , будучи громадянином України - держави, в якій Указом Президента України №64/22 від 24.02.2022 введено воєнний стан, особою призовного віку, не маючи статус непридатного до військової служби, повинен був володіти інформацією про наявність у нього обов`язку щодо проходження ВЛК за вказівкою ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За результатами розгляду складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення №2299 від 07.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 винесено постанову №2071 від 15.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження ВЛК під час особливого періоду, тобто порушення вимог п. 4 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, які містяться у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, за що встановлена адміністративна відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (т. 1 а.с. 16).

Приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Загальновідомий факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Крім того, Указом Президента України №69/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Пунктом 4 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, які містяться у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, закріплено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Позивачем не спростовано викладеного у складеній щодо нього постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №2071 від 15.10.2024 щодо його відмови від проходження ВЛК, ОСОБА_1 не надано ТЦК та СП доказів - медичних документів, які позивач хотів забрати за місцем проживання та у подальшому надати членам ВЛК, так само такі документи не надані і суду.

При цьому, суд зауважує, що, як вбачається із долученої позивачем інформації із електронного кабінету у застосунку «Резерв+», він не має статусу обмежено придатного чи непридатного до військової служби, тобто медичних протипоказань до проходження військової служби. Члени ВЛК є кваліфікованими медичними працівниками, які за наявності у особи проблем зі здоров`ям можуть самостійно виявити та зафіксувати таке.

Посилання позивача на Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ №402 від 14.08.2008, про необхідність надання до ВЛК медичних документів військовозобов`язаного не є спроможними, оскільки приписи п. 3.5 не давали ОСОБА_1 підстави для відмови від проходження ВЛК 07.10.2024 та не породжують право на відтермінування проходження ВЛК.

В силу приписів ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розгляд кожного протоколу завершується винесенням постанови, яка згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі №513/899/16-а.

Суд зауважує на тому, що стороною позивача не надано суду доказів, якими підтверджуються обставини, викладені у позовній заяві. Складені щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №2299 від 07.10.2024 та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №2071 від 15.10.2024 відповідають вимогам закону, містять виклад обставин, які інкримінуються позивачу, норми закону, які останнім порушені. Також уповноваженими особами дотримано вимоги щодо своєчасності виявлення винної особи та забезпечення бути присутнім під час розгляду справи. Водночас, позивач не скористався наданим йому законодавством правом на особисту участь у справі про адміністративне правопорушення, подачу доказів, які підтверджують його невинуватість.

Суд вважає, що доводи ОСОБА_1 , викладені у позові, фактично свідчать про його бажання уникнути негативних наслідків у вигляді накладеного штрафу за невиконання ОСОБА_1 покладених на нього законом обов`язків військовозобов`язаного під час особливого періоду.

Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У свою чергу, приписи ст. 77 Кодексу закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено неправомірності винесення оскаржуваної постанови. Матеріали справи містять сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких вбачається, що позивач у визначений строк не виконав вимогу ІНФОРМАЦІЯ_5 про явку з метою уточнення військово-облікових даних.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається у своїй позовній заяві, більше того, долученими до позовної заяви доказами спростовують такі твердження та свідчать про правомірність винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 постанови №2071 від 15.10.2024 стосовно ОСОБА_1 .

З огляду на відсутність у суду доказів, зі змісту яких можна було б дійти висновку, що постанова №2071 від 15.10.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не ґрунтується на низці допустимих, достатніх та достовірних доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого діяння, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 20, 44, 72-79, 241-246, 250, 255, 268-269, 286 КАС України, ст.ст. 38, 210-1, 247, 251, 252, 268 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Єросова І.Ю.