Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №758/12838/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12838/26

3/758/3973/26

Категорія 149

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду м. Києва надійшли справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 №758/12838/26 (провадження 3/758/3973/26) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та №758/12859/26 (провадження 3/758/3993/26) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

28 червня 2026 року о 02 годині 28 хвилин в місті Києві по вул. О. Олеся, 5, водій повторно протягом року керував транспортним засобом без права керування, чим порушив п.2.1.а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім цього, 28 червня 2026 року о 02 годині 31 хвилина в місті Києві по вул. О. Олеся, 5, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Audi», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп?яніння, на законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння за допомогою спеціального технічного засобу погодився результат позитивний 1.70% проміле Alcotest 6820, прилад аrhk 0477 тест 3644, чим порушив п.2.9.а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судові засідання, призначені на 18.08.2026 та 14.09.2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007, «Трух проти України" (заява № 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

З огляду на те, що судом, у встановленому порядку неодноразово повідомлено про місце і час розгляду справи, вжито всі заходи щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, про що свідчить відмітка у них про те, що розгляд адміністративних справ відбудеться у Подільському районному суді м. Києва по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справ, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколів, тому суд вважає, що справи можуть бути розглянуті за відсутності цієї особи, враховуючи наявність даних про своєчасне сповіщення про місце та час розгляду.

Також, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, рівень уваги до розгляду справ такої категорії, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Суддя враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішує питання щодо участі в судовому засіданні.

Отже, оскільки від особи не надходило клопотання про відкладення розгляду справ та остання мала достатньо часу та можливостей реалізувати своє право викласти свої аргументи щодо протоколів про адміністративне правопорушення, тому суддя вважає можливим провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, суддя виходить з того, що якщо особисто особа не з`явилася у судове засідання, а суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може її розглянути. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності чи її захисника, а можливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні на підставі наявних доказів.

Також суддя враховує той факт, що участь особи в суді при розгляді справ про адміністративне правопорушення вказаної категорії не є обов`язковою.

Таким чином, беручи до уваги розумний строк розгляду справи, відсутність клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також відсутність обґрунтованого клопотання необхідності відкладення розгляду справи, суддя приходить до висновку про можливість та доцільність розгляду справ без особи, відносно якої складено протокол.

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Водночас, ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Разом з цим, ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Таким чином, повторно протягом року керуючи транспортним засобом ОСОБА_1 , який не мав при собі посвідчення водія на права керування таким транспортним засобом, порушив вимоги п. 2.1.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. ч. 5 ст.126 КУпАП.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:

- протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №704988 від 28 червня 2026 року в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- постановою про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6053376 від 31 жовтня 2025 року, згідно з якою, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- відеозаписом долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що на прохання працівників поліції надати посвідчення водія, на 04:24 ОСОБА_1 каже: «у меня его нет», тому стосовно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП, останній підписав протокол без жодних зауважень.

З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 згідно з протоколом про адміністративне правопорушення підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Щодо наявності вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України.

Таким чином, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом, порушив вимоги п. 2.9.а ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:

- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №704993 від 28 червня 2026 року, в якому зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру «Drager Alcotest 6820» від 28.06.2026 року, відповідно до якого під час проведення огляду 28.06.2026 року о 02 годині 57 хвилин, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, встановленого результатом тестування у 1,70‰ проміле, що підписаний ОСОБА_1 власноручно, яким підтверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який засвідчено підписом інспектора взводу №1, роти №4, батальйону №1, полку 1 з (ОПБ) УПП у місті Києві старшим лейтенантом поліції Мазур Е., яким підтверджується факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, в графі «з результатами згоден» міститься прізвище, ініціали ОСОБА_1 та його підпис, що підтверджує згоду з результатами огляду та відсутність зауважень;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735;

- відеозаписом з нагрудної бодікамери працівників патрульної поліції з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, на 08:18 поліцейський запитує: «Скільки вживали алкоголю?», ОСОБА_1 відповідає: «достаточно, какая разница». На 02:21 поліцейський запитує чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на місці за допомогою приладу Драгер. На 01:15:57 ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, 01:16:15 зафіксовано результат огляду позитивний (1,70 проміле), з яким ОСОБА_1 на 01:16:19 погодився, на запитання поліцейського чи бажає він проїхати до лікаря-нарколога ОСОБА_1 повідомив: «навіщо, я п`яний». Працівники поліції повідомили, що буде складено протокол за вчинення адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, суд вважає за необхідне об`єднати в одне провадження справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які перебувають у провадженні судді Денисова О.О., виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП якщо особа, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Кодекс України про адміністративні правопорушення фактично не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають порядок об`єднання справ про адміністративне правопорушення, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою).

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року і Протоколи 1,2,4,7,11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Враховуючи наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, зокрема, врегулювання порядку об`єднання справ в одне провадження, суд доходить висновку, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону - за правилами, закріпленими в КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

З огляду на те, що ОСОБА_1 , притягується до відповідальності за вчинення двох правопорушень, які розглядаються одним і тим же органом (судом), та їх розгляд призначений на 14 вересня 2026 року, суд дійшов висновку про необхідність об`єднання справ №758/12838/26 (провадження 3/758/3973/26) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та №758/12859/26 (провадження 3/758/3993/26) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП в одне провадження для спільного розгляду.

ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, відноситься до числа більш серйозних, оскільки санкція цієї статті передбачає більш суворіше стягнення, ніж санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому адміністративне стягнення йому необхідно призначити в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Беручи до уваги положення ст. 33 КУпАП, необхідним і достатнім убачається накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, яка передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без конфіскації транспортного засобу, оскільки, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 згідно протоколів про адміністративні правопорушення, належить на праві власності не ОСОБА_1 , що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушниці, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які повинні бути стягнуті з ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч.2 ст.36, ч. 5 ст. 126, ч.1 ст.130, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Справу №758/12838/26 (провадження 3/758/3973/26) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та №758/12859/26 (провадження 3/758/3993/26) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єднати в одне провадження та об`єднаній справі присвоїти єдиний номер №758/12838/26 (провадження 3/758/3973/26).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у дохід держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Суддя О. О. Денисов