Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №753/11883/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11883/26

провадження № 1-кп/753/1827/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100020001548 від 26.05.2026 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, заміжня, із середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючої, маючої на утриманні доньку 2015 р.н., зареєстрованої АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ( НОМЕР_1 ), раніше не судимої.

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

09.05.2026 приблизно о 17 годині 33 хвилини ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні магазину «Аврора», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 11, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АВРОРА»» (ЄДРПОУ 40200114), помітила на столі мобільний телефон, який донька потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 залишила з власної необережності.

Усвідомлюючи, що зазначений мобільний телефон їй не належить та має законного власника, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, розраховуючи на те, що її дії залишаться непоміченими для працівників магазину та інших осіб, шляхом вільного доступу таємно взяла з столу мобільний телефон сірого кольору в прозорому чохлі марки Samsung А56, з серійним номером S/N:НОМЕР_4 з IMEI 1- НОМЕР_2 IMEI 2 - НОМЕР_3 з об`ємом пам`яті 256 gb, вартістю 11 802 гривні 70 копійок.

Після цього ОСОБА_8 , заволодівши зазначеним мобільним телефоном, поклала його до власного портфелю та залишила приміщення магазину, отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_5 , спричинила матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 11 802 гривні 70 копійок.

ІІ. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Обвинувачена ОСОБА_5 , будучи допитаною у судовому засіданні свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю та надала суду пояснення, в яких підтвердила обставини вчинення злочину, викладені в обвинувальному акті. Зокрема зазначила, що сама виховує доньку 2015 р.н., чоловік майже не допомагає. У дитини розбився телефон, новий вона купити змоги не має. 09.05.2026 перебувала в магазині Аврора, де помітила телефон на прилавку, подумала, що його хтось загубив, і вирішила його взяти для своєї дитини. Потім вже зрозуміла, що накоїла. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.

Представник потерпілого надав суду письмову заяву, відповідно до якої, приймати участь у судовому розгляді не бажає, претензій до обвинуваченої не має, шкоду відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо добровільності та щирості її позиції, правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, та їх наслідків.

За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_5 правопорушення, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченої та обтяжують чи пом`якшують її покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченою обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність її позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 в судовому засіданні доведена повністю.

ІV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , на підставі ст.67 КК України, судом не встановлено.

V. Мотиви призначення покарання

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченої, її вік, рід занять, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання, перебування на обліках, її ставлення до вчиненого.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як встановлено судом, обвинувачена ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, заміжня, з середньою спеціальною освітою, самостійно виховує доньку 2015 р.н., має постійне місце реєстрації та місце проживання, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, вину визнала, розкаялась, потерпіла надала заяву, відповідно до якої будь-яких претензій до неї не має.

При призначенні міри покарання обвинуваченій, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати кримінально-правові відносно-визначені санкції, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченої до вчиненого, враховуючи, що за приписами ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, з урахуванням особи обвинуваченої та обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі у межах нижньої межі санкції ч.4 ст. 185 КК України, що буде відповідати принципам та меті його призначення, із застосуванням положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки остання не є такою, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання, що буде справедливим та відповідатиме цілям призначення покарання.

VІ. Вирішення цивільного позову

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.

VІІ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Питання про речові докази вирішити судом в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 не накладався.

Запобіжних захід у кримінальному провадженні не обирався.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити їй покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме:

1)Мобільний телефон Самсунг, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_6 залишити останній за належністю.

2)DVD-R диск з відеозаписами - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасники судового провадження мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1