Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №357/8915/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 357/8915/26

провадження № 2/753/16561/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2269940 від 30.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2269940 за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 27 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

26.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2269940 від 30.04.2025.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 57 081 грн. 90 коп., з яких: 12 770 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 44 311 грн 90 коп. - заборгованість за процентами. Також позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн 00 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи до його зареєстрованого Електронного кабінету. Відповідно до довідки про доставку електронного документа ухвалу доставлено до Електронного кабінету відповідача 26 серпня 2026 року, у зв`язку з чим останній вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, порядок її розгляду та встановлені судом строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому не заперечувала факт укладення кредитного договору № 2269940 від 30.04.2025 та факт отримання кредитних коштів, однак заперечувала проти розміру заявленої до стягнення заборгованості, посилаючись на недостатність доказів правильності розрахунку, наявність здійснених нею платежів та необхідність перевірки порядку їх зарахування. Крім того, відповідач заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн 00 коп., вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи.

Також відповідачем подано клопотання про витребування доказів та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що розмір заборгованості підтверджено договором, графіком платежів, доказами перерахування коштів, розрахунками заборгованості, договором факторингу та витягом з реєстру боржників.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з ч.1 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 30.04.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2269940 за продуктом «NewShort».

Зі змісту договору вбачається, що сума кредиту становить 27 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка - 1 % на день, яка застосовується в межах строку кредиту. Умови повернення кредиту та сплати процентів також визначені графіком платежів і паспортом споживчого кредиту.

Договір укладено в електронній формі. Матеріали справи містять кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, правила надання коштів у позику, а також протоколи підписання відповідних документів, що підтверджують погодження відповідачем істотних умов кредитування.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріали справи містять докази перерахування кредитних коштів, з яких вбачається, що 30.04.2025 на платіжну картку відповідача було перераховано 27 000 грн 00 коп. У відзиві відповідач факт отримання кредитних коштів не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконала, кредит у повному обсязі не повернула, проценти за користування кредитом у передбаченому договором розмірі не сплатила.

З розрахунку заборгованості, поданого позивачем, вбачається, що станом на 14.05.2026 заборгованість відповідача, яка заявлена до стягнення у цій справі, становить 57 081 грн 90 коп., з яких: 12 770 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 44 311 грн 90 коп. - заборгованість за процентами.

У розрахунку також відображено штрафні санкції в розмірі 13 500 грн. 00 коп. Однак зазначена сума позивачем до стягнення не заявлена та до ціни позову не включена, тому відповідно до статті 13 ЦПК України суд не вирішує питання про її стягнення.

Наданим позивачем розрахунком підтверджується здійснення відповідачем платежів за кредитним договором та їх урахування кредитором. Унаслідок здійснених платежів залишок основної заборгованості зменшився з 27 000 грн. 00 коп. до 12 770 грн. 00 коп.

Відповідач не надала власного детального контррозрахунку заборгованості. Водночас відсутність такого контррозрахунку не звільняє суд від обов`язку перевірити відповідність заявленої суми процентів умовам договору, вимогам закону та загальним засадам цивільного законодавства.

Строк кредитування за договором становив 360 днів, стандартна процентна ставка - 1 % на день. Заявлені позивачем проценти в розмірі 44 311 грн. 90 коп. нараховувалися в межах визначеного договором строку кредитування, однак їх сума більш ніж утричі перевищує залишок основного боргу, який становить 12 770 грн. 00 коп., та істотно збільшує майновий тягар, покладений на споживача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріали справи містять договір факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025, платіжне доручення про оплату за договором факторингу, акти приймання-передачі реєстру боржників, а також витяг з реєстру боржників, у якому зазначено боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 2269940, суму виданого кредиту 27 000 грн. 00 коп., загальну суму заборгованості на дату відступлення 51 426 грн 90 коп., у тому числі 12 770 грн 00 коп. за тілом кредиту та 25 156 грн 90 коп. за нарахованими процентами.

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2269940 від 30.04.2025 та є належним позивачем у цій справі.

Посилання відповідача на необхідність витребування додаткових доказів не є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Заявлене відповідачем клопотання фактично спрямоване на повторне витребування документів та відомостей, які у достатньому обсязі вже надані позивачем, зокрема кредитного договору, графіка платежів, доказів перерахування коштів, розрахунку заборгованості, договору факторингу та витягу з реєстру боржників. Відповідачем не наведено конкретних обставин, які неможливо встановити на підставі наявних матеріалів справи, а також не надано власного розрахунку, який би свідчив про неправильність заявленої суми боргу.

За таких обставин клопотання відповідача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

За змістом пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Конституційний Суд України у рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 наголосив, що держава має підтримувати розумний баланс між комерційними інтересами фінансових установ щодо отримання прибутку від кредитування та правами й охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що споживач є слабшою стороною договору та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин надмірний обсяг відповідальності боржника може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення зобов`язання, а суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, вправі зменшити відповідні нарахування.

Подібний підхід щодо необхідності дотримання справедливого співвідношення між сумою отриманого кредиту та нарахованими процентами застосовано Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Саме по собі дотримання кредитодавцем установленого законом максимального розміру денної процентної ставки не позбавляє суд обов`язку оцінити кінцевий розмір нарахованих процентів з огляду на обставини конкретної справи, суму фактично отриманого кредиту, здійснені позичальником платежі, залишок основного боргу та необхідність дотримання справедливого балансу інтересів сторін.

Ураховуючи, що первісна сума кредиту становила 27 000 грн. 00 коп., відповідач здійснювала платежі на виконання договору, залишок основного боргу зменшився до 12 770 грн. 00 коп., тоді як заявлені проценти становлять 44 311 грн. 90 коп., суд доходить висновку, що стягнення процентів у повному обсязі створюватиме для споживача надмірний і непропорційний майновий тягар.

З метою забезпечення справедливого балансу між інтересами кредитора та споживача суд вважає обґрунтованим зменшити суму процентів, яка підлягає стягненню, до розміру непогашеного тіла кредиту, тобто до 12 770 грн. 00 коп.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 25 540 грн. 00 коп., з яких: 12 770 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 12 770 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.

У задоволенні вимоги про стягнення решти процентів у розмірі 31 541 грн. 90 коп. належить відмовити.

Позов задоволено в розмірі 25 540 грн. 00 коп. із заявлених 57 081 грн. 90 коп., що становить 44,7427 % від ціни позову.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. Тому відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню 1 191 грн. 23 коп. судового збору.

Позивач також просить стягнути 16 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, тарифи на послуги, заявку на надання юридичної допомоги № 1185 від 01 квітня 2026 року та витяг з акта № 33 від 30 квітня 2026 року.

Відповідач подала клопотання про зменшення таких витрат, посилаючись на типовий характер спору та неспівмірність заявленої суми зі складністю справи.

Ураховуючи часткове задоволення позову, ціну позову, типовий характер спору, його розгляд без проведення судових засідань, відсутність необхідності у призначенні експертизи чи допиті свідків, обсяг підготовлених представником документів, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача 3 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти заявлених витрат належить відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 84, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 3, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 627, 629, 1048, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2269940 від 30 квітня 2025 року в розмірі 25 540 грн. 00 коп. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок гривень 00 копійок), з яких: 12 770 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 12 770 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, судовий збір у розмірі 1 191 грн. 23 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.