Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №752/12926/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12926/26

Провадження № 2/752/11485/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 100762121 від 08.10.2021 у розмірі 48 431,42 грн та судового збору в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника укладено Кредитний договір № 100762121. Кредитні кошти надані у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем Первісному кредитору з метою отримання кредиту.

16.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 16072024, за умовами якого Первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, включених до Реєстру боржників, у тому числі до відповідача. Перехід права вимоги відбувся в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024, позивач набув права вимоги до відповідача на суму 48 431,42 грн, з яких: 10 925,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 36 006,42 грн - заборгованість за відсотками; 1 500,00 грн - заборгованість за комісією.

Позивач зазначив, що відповідач своїх зобов`язань за Кредитним договором не виконала, а після відступлення права вимоги не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості ні на користь позивача, ні на користь Первісного кредитора. З моменту набуття права вимоги (16.07.2024) позивачем не нараховувалося будь-яких додаткових штрафних санкцій.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року в даній справі відкрито провадження, справу визнано малозначною та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала, доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надала.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 08.10.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника укладено Кредитний договір № 100762121. Кредитні кошти надані у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем Первісному кредитору з метою отримання кредиту.

16.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 16072024, за умовами якого Первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, включених до Реєстру боржників, у тому числі до відповідача. Перехід права вимоги відбувся в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024, позивач набув права вимоги до відповідача на суму 48 431,42 грн, з яких: 10 925,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 36 006,42 грн - заборгованість за відсотками; 1 500,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Судом встановлено, що Кредитний договір № 100762121 укладений відповідачем в електронній формі в Особистому кабінеті, а кредитні кошти перераховані за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем з метою отримання кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, що на підставі Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 та Реєстру боржників від 16.07.2024 право грошової вимоги за Кредитним договором № 100762121 до відповідача перейшло від ТОВ «МІЛОАН» до позивача. Відповідно до ст. 1082 ЦК України, неотримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а лише зберігає за ним право на погашення заборгованості первісному кредитору, чим відповідач не скористалася.

Відповідач зазначених обставин не оспорила, відзиву не подала, доказів на спростування факту укладення договору, отримання кредитних коштів чи виконання зобов`язань з їх повернення не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором. Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений договором строк, а відповідно до ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у визначений строк є порушенням, яке тягне передбачені договором або законом наслідки.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором не виконала, а наданий позивачем розрахунок заборгованості за основною сумою боргу (10 925,00 грн) та договірними процентами за користування кредитними коштами (36 006,42 грн) відповідач не спростувала і власного розрахунку суду не надала, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині на загальну суму 46 931,42 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1 500,00 грн, суд зазначає таке.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2,3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з Додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року) щодо оплатності послуги з надання кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії в розмірі 1 500 грн. відсутні.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково - на суму 46 931,42 грн з 48 431,42 грн заявлених вимог (96,90 %), сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову, що становить 2 579,93 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 205, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 639, 1054, 1082 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 134, 137, 141, 175, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 274, 276, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») за Кредитним договором № 100762121 від 08.10.2021 заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10 925,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 36 006,42 грн та судовий збір у розмірі 2 579,93 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя