Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №721/368/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Чернівці

Справа № 721/368/26

Провадження №22-ц/822/1469/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

за участю секретаря судового засідання – Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Стефанко У. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 25.08.2023 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту ТОВ "Укр Кредит Фінанс", який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Укр Кредит Фінанс", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як одне ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1261-2829. Зазначений кредитний договір разом із Паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов указаного кредитного договору відповідачу був наданий кредит у сумі 29 500 грн із строком кредитування - 300 днів, базовий період – 14 днів, комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми кредиту, знижена % ставка – 1,20% в день, стандартна % ставка –1,50% в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця.

Між з тим, відповідач порушив умови вказаного кредитного договору і не повернув у повному обсязі кредит та не виконав всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за договором. Станом на 06.03.2026 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору становлять 165 436,00 грн, з яких: 29 500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 131 511,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 4425,00 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Разом з тим Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "Укр Кредит Фінанс", а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та комісією у загальній сумі 17 936,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 147 500 грн.

Просило стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом – 29 500 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 118 000 грн.

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2026 року, з урахуванням ухвали Путильського районного суду Чернівецької області від 06 липня 2026 року про виправлення описки, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1261-2829 продукту "На все" у розмірі 147 500 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 25.08.2023 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1261-2829 продукту "На все", який підписаний одноразовим ідентифікатором А2083. У відповідачки через неналежне виконання умов кредитного договору №1261-2829 утворилася заборгованість у сумі 147 500 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 29 500 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 118 000 грн.

На зазначене рішення суду відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Посилається на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами істотної умови щодо строку кредитування, що ставить під сумнів належне укладення кредитного договору та правомірність заявлених до стягнення вимог. Такі обставини у сукупності ставлять під сумнів дотримання кредитодавцем вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо належного та повного інформування споживача до моменту укладення договору, а також фактичного характеру підписання електронних документів. Відсутність технічних даних (лог-файлів, відомостей про IP адресу, часу авторизації, підтвердження через одноразові ідентифікатори тощо) унеможливлює встановлення того, що саме Відповідач ініціював укладення договору.

Загальна сума до повернення —147 500,00 грн при тілі 29 500 грн, що перевищує суму отриманих коштів. Це суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості.

При зверненні до суду з позивачем не надано виписок з рахунку первісного кредитора або інших платіжних документів, які б підтверджували перерахування коштів позичальнику та користування останнім ними.

У відзиві ТОВ «Укр кредит фінанс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зазначає, що відповідач підписав кредитний договір № 1261-2829 від 25.08.2023 відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A2083, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Отже, з вищевикладеного вбачається, що Кредитний договір №1261-2829 від 25.08.2023 укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

При оформленні кредитного договору за допомогою Веб-сайту Клієнт (Відповідач) проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID.

Система BankID Національного банку – це державна система віддаленої ідентифікації, яка забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу. Електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб з використанням Системи BankID НБУ відбувається шляхом передачі персональних даних такої особи від абонента ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента надавача послуг, який надає послугу користувачу та є безпечною для користувачів. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг.

Без введення Позичальником логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно Позичальнику, здійснення його верифікації, передання ним та отримання Товариством персональних даних від Позичальника з метою укладення договору є неможливим.

ТОВ «Укр кредит фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 у тому числі виписки по рахунку (рух коштів по рахунку) є неможливим.

Перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення Заявки.

Відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2023 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1261-2829 продукту "На все", який підписаний одноразовим ідентифікатором А2083.

Згідно із п. 2.2 даного договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника, шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 29 500,00 грн (пункт 4.1 договору).

Строк кредитування, тобто строк на який надається Кредит Позичальнику - 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику, а дата повернення кредиту – 19.06.2024 ( п. 4.9 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору Сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати визначені Графіком платежів за Договором за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів. Отримані Кредитодавцем віл Позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту за загальним правилом в останній день кожного Базового періоду згідно графіку платежів (який є Додатком 3 до цього Договору). У випадку сплати Позичальником прострочених процентів за користування Кредитом та простроченої комісії за видачу Кредиту отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом (п. 4.6).

Відповідно до п. 4.7 комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 10.1 за цим договором до Позичальника застосовується програма лояльності, яка передбачає можливість сплати Позичальником процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою, яка є нижчою за Стандартну процентну ставку (за умови виконання Позичальником умов, передбачених п.10.2 цього Договору).

Знижена процентна ставка становить 1.20% (одна ціла, двадцять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та повертає Кредитодавцю отриманий Кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору). У разі несплати Позичальником нарахованих згідно умов Договору процентів за користування Кредитом або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) або частини суми Кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору) не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою до дати повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та суми Кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у Позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості) ( п. 10.2).

Між сторонами погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1360-9372 від 07.03.2024 продукту "На все".

З копії Паспорта споживчого кредиту вбачається, що він містить інформацію, яка надається споживачу щодо умов кредитування до укладення договору про споживчий кредит.

Позивач через систему платежів LiqPay здійснив перерахування коштів відповідачці 25.08.2023 у розмірі 29 500,00 грн відповідно до умов договору №1261-2829, маска картка НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка була зобов`язана сплачувати позивачу до 07.09.2023 включно відсотки, а саме: у розмірі 354,00 грн за відсотковою ставкою 1,20 %, з 08.09.2023 до 19.06.2024 у розмірі 442,50 грн за відсотковою ставкою 1,50%, разом із тим, допустила порушення сплати платежів. В подальшому відповідачкою прострочено сплату відсотків на строк понад один календарний місяць.

Згідно з п. 8.5. договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати закінчення Строку кредитування, визначеного п. 4.7 даного Договору.

З урахуванням прострочення відповідачем сплати процентів на строк понад один календарний місяць, у позивача ТОВ "Укр Кредит Фінанс" виникло право вимагати від відповідача (у відповідності до п. 8.5. Кредитного договору) повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати закінчення строку кредитування, визначеного п. 4.9 даного Договору.

Станом на 06.03.2026 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору становлять 165 436,00 грн, з яких: 29 500,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 131 511,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 4425,00 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Разом з тим Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "Укр Кредит Фінанс", а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та комісією у загальній сумі 17 936,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 147 500,00 грн. З урахуванням вищезазначеного, просить стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом – 29 500,00 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 118 000,00 грн.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верхового Суду від 23 жовтня 2024 року, справа №753/25081/21.

У справі, яка переглядається, встановлено, що правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перебувають в загальному доступі, розміщені на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua та в розумінні статтей 641,644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 25.08.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1261-2829, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А2083.

За обставинами даної справи відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора А2083, отриманого від позивача, прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції позивача), а тому договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Сам лише факт заперечення позовних вимог стороною відповідача, без надання відповідних доказів, не свідчить про неукладення вказаного договору.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

На виконання умов договору ТОВ "Укр Кредит Фінанс" 25.08.2023 перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти у розмірі 29 500 грн, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1261-2829 від 25.08.2023 року та квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту відповідача.

Враховуючи наведене, у колегії суддів відсутні підстави вважати неукладеним між сторонами кредитний договір №1261-2829 від 25.08.2023.

Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Зазначені обставини визнані стороною відповідача не спростовано, доказів на спростування наведеного та встановлених обставин не надано.

Щодо стягнення заборгованості, колегія суддів вказує наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Тобто, позичальник 1 - отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та 2 - отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.

Натомість, у позичальника виникає зобов`язання 1 - повернути грошові кошти у встановлений строк та 2 - сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Як вже встановлено, строк кредитування становив 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, а дата повернення кредиту – 19.06.2024.

Відповідно до п. 4.5 договору Сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати визначені Графіком платежів за Договором за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів. Отримані Кредитодавцем віл Позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту за загальним правилом в останній день кожного Базового періоду згідно графіку платежів (який є Додатком 3 до цього Договору). У випадку сплати Позичальником прострочених процентів за користування Кредитом та простроченої комісії за видачу Кредиту отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та з урахуванням програми лояльності у відповідачки через неналежне виконання умов кредитного договору №1261-2829 утворилася заборгованість у сумі 147 500 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 29 500 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 118 000 грн.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися в межах дії кредитного договору. Також вказаний розрахунок на предмет його відповідності умовам кредитного договору перевірений судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів враховує, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір та користувався отриманими коштами, при цьому відповідач доказів на спростування вказаних обставин не надала.

Укладений між сторонами кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань суду не надано.

Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку, судом не встановлено.

Даних про те, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Отже, відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів.

Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги, що умови договору є несправедливими, якщо вони встановлюють вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, з огляду на наступне.

За змістом частини 1,2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 цього ж закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Надаючи оцінку щодо стягнутої суми заборгованості по відсоткам, колегія суддів враховує позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, є безпідставним, оскільки в зазначеній справі вирішувалося питання про визнання недійсним пункт договору позики. У даному ж випадку відповідач з вимогами про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків не звертався.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв`язку з чим суд не вправі зменшувати їх розмір.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №916/2740/21 зроблено висновок про те, що на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відсотки були нараховані не на підставі ст. 625 ЦК України як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а на підставі кредитного договору, тобто вони є платою боржника за користування кредитом, а тому їх розмір зменшенню судом не підлягає.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

При цьому проценти за кредитним договором, згідно зі статтею 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 118 000 грн підлягають задоволенню.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору та розміру заборгованості, проте не спростовують їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: І. Н. Лисак

І. Б. Перепелюк