Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №398/13/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

11 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/13/26

провадження № 22-ц/4809/1558/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року у складі судді Підгірської Г.О.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі по тексту ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1487-6833. Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту –17400 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 30 днів; комісія за видачу кредиту – 15 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1 % в день; промо-ставка – 0,40 % в день, стандартна ставка – 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів, 0,75 % за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 дня та до закінчення строку кредитування.

Також відповідно до укладених між сторонами додаткових угод до договору про відкриття кредитної лінії №1487-6833 від 23 грудня 2024 року позивач зобов`язувався надати відповідачу додаткові кошти, а саме №1 від 25 грудня 2024 року – 2600 грн, №2 від 15 січня 2025 року – 600 грн, №3 від 16 січня 2025 року – 900 грн, №4 від 17 січня 2025 року – 600 грн, №5 від 23 січня 2025 року – 800 грн, №6 від 21 лютого 2025 року – 2200 грн, №7 від 22 березня 2025 року – 5800 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, на підтвердження чого надав квитанції АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів на картку відповідача через систему LiqPay та лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів на картку відповідача через систему EasyPay. Відповідач, всупереч умовам кредитного договору, порушив взяті на себе зобов`язання, у результаті чого, станом на 22 жовтня 2025 року, виникла заборгованість у загальному розмірі 79049,25 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 20909,53 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 42689,72 грн та заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 15450 грн. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору у вказаному розмірі та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1487-6833 від 23 грудня 2024 року у загальному розмірі 40275,55 грн та судовий збір у розмірі 1234,21 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд дійшов помилкового висновку щодо недоведення ТОВ «Укр Кредит Фінанс» факту переказу відповідачу додаткових коштів, у результаті чого здійснив неправильний розрахунок заборгованості, яка підлягає стягненню. Вказував, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду не надходив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні в частині розміру заборгованості за відсотками з огляду на таке.

Судом встановлено, що 23 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1487-6833 на суму 17400 грн у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А 4183». Строк кредитування - 365 днів; денна процентна ставка - 1 % протягом перших 180 днів, в решті - 0,75 %.

На виконання умов кредитного договору кредитні кошти в сумі 17400 грн перераховано 23 грудня 2024 року в безготівковій формі на зазначену в кредитному договорі платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією LIQPAY від ПриватБанку №2568820584.

Згодом було укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких суму кредиту збільшено на:

- 2 600 грн (25 грудня 2024 року, квитанція LIQPAY від ПриватБанку № 2570137874);

- 600 грн (15 січня 2025 року, квитанція LIQPAY від ПриватБанку № 2581747193);

- 900 грн (16 січня 2025 року, квитанція LIQPAY від ПриватБанку № 2582668080);

- 600 грн (17 січня 2025 року, квитанція LIQPAY від ПриватБанку № 2583008551);

- 800 грн (23 січня 2025 року, квитанція LIQPAY від ПриватБанку № 2586991609).

Позивачем надано також дві додаткові угоди від 21 лютого 2025 року на суму 2200 грн і від 22 березня 2025 року на суму 5800 грн, однак не долучено жодних доказів на підтвердження належного виконання умов зазначених угод позикодавцем, тобто, що на рахунок відповідача ним перераховано кредитні кошти в сумі і на умовах, передбачених цими угодами.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 22 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 79049,25 грн, а саме заборгованість за кредитом - 20909,53 грн; заборгованість за нарахованими процентами 42689,72 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України - 15450 грн.

Частково відмовляючи у задоволенні стягнення процентів за кредитним договором суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження факту переказу грошових коштів за додатковими угодами №6 від 21 лютого 2025 року на суму 2200 грн та №7 від 22 березня 2025 року на суму 5800 грн, а відтак суд здійснив перерахунок заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Щодо нарахування процентів за ст.625 ЦК України зазначив, що відповідно до п.18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та, враховуючи триваючий воєнний стан в Україні, проценти, нараховані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у розмірі 15450 грн у період дії воєнного стану підлягають списанню кредитодавцем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, однак не погоджується з розміром відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, виходячи з такого.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Згідно зі ст.526, ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).

Статтями 76, 77 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 23 грудня 2024 року уклали договір про відкриття кредитної лінії №1487-6833 (т.1 а.с.11-32) та надалі уклали ще 7 додаткових угод до договору (т.1 а.с.69-111).

Відповідно до договору про відкриття кредитної лінії №1487-6833 від 23 грудня 2024 року позивач зобов`язувався надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 17400 грн, а відповідно до додаткових угод №1 від 25 грудня 2024 року – додаткові кошти у розмірі 2600 грн, №2 від 15 січня 2025 року – додаткові кошти у розмірі 600 грн, №3 від 16 січня 2025 року – додаткові кошти у розмірі 900 грн, №4 від 17 січня 2025 року – додаткові кошти у розмірі 600 грн, №5 від 23 січня 2025 року – додаткові кошти у розмірі 800 грн, №6 від 21 лютого 2025 року – додаткові кошти у розмірі 2200 грн, №7 від 22 березня 2025 року – додаткові кошти у розмірі 5800 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, у позичальника виникає обов`язок повернути кредит в обумовлений сторонами строк не з моменту укладення кредитного договору, а з моменту, коли кредитодавець надав йому кредит.

На підтвердження виконання обов`язку з надання кредиту в обумовленому договором та додатковими угодами розмірі позивач надав до суду квитанції LIQPAY від ПриватБанку про видачу кредитних коштів за договором 1487-6833 на платіжну картку 414949*47: №2568820584 від 23 грудня 2025 року на суму 17400 грн; №2570137874 від 25 грудня 2024 року на суму 2600 грн; №2581747193 від 15 січня 2025 року на суму 600 грн; № 582668080 від 16 січня 2025 року на суму 900 грн; № 583008551 від 17 січня 2025 року на суму 600 грн; №2586991609 від 23 січня 2025 року на суму 800 грн (т.1 а.с.52-57).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає вказані вище платіжні квитанції належними та достатніми доказами, які підтверджують факт переказу коштів відповідачу, а відтак і наявність обов`язку останнього по поверненню грошових коштів у зазначеному розмірі.

На підтвердження переказу коштів за додатковими угодами №6 від 21 лютого 2025 року у розмірі 2200 грн та №7 від 22 березня 2025 року у розмірі 5800 грн позивач долучив лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №7/17228 від 29 жовтня 2025 року, який містить інформацію щодо платежів, здійснених з 04 квітня 2025 року, а відтак не підтверджує факт переказу коштів 21 лютого 2025 року та 22 березня 2025 року (т.1 а.с.58-66). Довідку про перерахування суми кредиту №1487-6833 від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 (том 1 а.с.112) суд до уваги не бере, оскільки вона є внутрішнім документом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та не може підтвердити реальність транзакції.

За таких обставин, враховуючи п.1 додаткової угоди від 22 березня 2025 року, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що станом на момент її укладення заборгованість відповідача за договором кредитної лінії №1487-6833 від 23 грудня 2025 року становила 14181,53 грн – тіло кредиту; 0,00 грн – несплачені проценти; 0,00 грн – несплачені комісії за видачу кредиту. Отже, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14181,53 грн підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується відсотків за користування кредитом, то суд належним чином не дослідив положення додаткової угоди від 22 березня 2025 року, тож дійшов помилкового висновку про розмір відсотків, який підлягає стягненню.

Відповідно до п.2.4 додаткової угоди позичальник зобов`язується повернути суму кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї угоди.

Відповідно до п.2.8 додаткової угоди нарахування відсотків з дати укладення цієї угоди на залишок суми кредиту у розмірі 1% за кожен день користування сумою кредиту, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення угоди та 0,74% за кожен день користування сумою кредиту, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії угоди і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості (том 1 а.с.113-120) та положень додаткової угоди від 22 березня 2025 року останній здійснював нарахування відсотків за користування кредитом у період з 23 березня 2025 року до 22 жовтня 2025 року, що становить 215 календарних днів.

Враховуючи п. 2.8 додаткової угоди, протягом перших 180 днів від дати укладення угоди від 22 березня 2025 року заборгованість відповідача за відсотками склала 25525,80 грн (14181,53 грн х 1% х 180 днів).

Починаючи з 181 дня від дати укладення угоди від 22 березня 2025 року і до 22 жовтня 2025 року заборгованість відповідача за відсотками склала 3672,90 грн (14181,53 грн х 0,74% х 35 днів).

Отже загальний розмір заборгованості за відсотками за 215 календарних днів, який підлягає стягненню з відповідача, складає 29198,70 грн.

Щодо стосується відсотків, нарахованих позивачем за статтею 625 ЦК України, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вони не підлягають стягненню.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що[…]на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22). До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.01.2025 у справі № 751/3052/23.

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, надалі строк дії воєнного стану продовжувався та триває донині.

За таких обставин апеляційний суд не погоджується з аргументами позивача щодо правомірності нарахування неустойки та інших платежів на підставі п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому, з огляду на викладене вище, відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, оскаржуване судове рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає зміні в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за нарахованими процентами шляхом збільшення стягнутої заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1487-6833 від 23 грудня 2024 року з 40275,55 грн до 43380,23 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 14181,53 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 29198,70 грн.

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із тим, що суд апеляційної інстанції змінює рішення суду в частині стягнення відсотків, він змінює розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Так, позивач за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (том 1 а.с.10).

Згідно з рішенням суду апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено на 54,88 % (43380,23 х 100 / 79049,25).

Отже, сума компенсації судового збору за подання позовної заяви, право на яку має позивач, становить 1329,41грн (2422,40 / 100 х 54,88 %).

Також позивач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 3993,60 грн (т.2 а.с.64).

Отже, сума компенсації судового збору за подання апеляційної скарги, право на яку має позивач, становить 2191,69грн (3993,60 / 100 х 54,88 % = 2191,69).

Таким чином загальна сума компенсації судового збору, право на яку має позивач, становить 3521,10 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1487-6833 від 23 грудня 2024 року у загальному розмірі 43380 (сорок три тисячі триста вісімдесят) грн 23 коп, з яких заборгованість за кредитом – 14181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн 53 коп; заборгованість за відсотками – 29198 (двадцять дев`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн 70 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3521 (три тисячі п`ятсот двадцять одна) грн 10 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Чельник

Судді С. М. Єгорова

С. І. Мурашко