Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №713/1747/26 — Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1747/26

Провадження №2/713/1044/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

14.09.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд, в складі головуючого судді Осокіна А.Л., за участю секретаря Холіван В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на таке.

Між ПАТ «КБ «Акордбанк»та відповідачем 19.04.2021 було підписано заяву-пропозицію №СІК-190421/063-00, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 31800 грн., на строк 48 місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідач свої вимоги за договором не виконав та кредит не погасив.

27.11.2025 між ПАТ «КБ «Акордбанк»та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір відступлення прав вимоги № 27112025/01, згідно якого до ТОВ «ФК «Айквітас»перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаною заявою-пропозицією.

У зв`язку із порушенням зобов`язань за вказаною заявою-пропозицією відповідач станом на 27.11.2025 має заборгованість перед позивачем у сумі –53458,95грн. з яких 26398,19 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 8076,16 грн. – заборгованість за процентами, 18 984,60 грн. – заборгованість за комісіями.

Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача вказаний борг та сплачений при зверненні до суду судовий збір. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою від 15.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано докази.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позов чи заяву про відкладення розгляду справи не надав.

У відповідності ч.1 ст.280 ЦПК України суд знаходить можливим провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наданих документів, та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису за відсутності учасників справи - не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ПАТ «КБ «Акордбанк»та відповідачем 19.04.2021 було підписано заяву-пропозицію №СІК-190421/063-00, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 31800 грн., на строк 48 місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Вказане підтверджується копією заяви пропозиції.

Відповідач, отримавши кошти, свої зобов`язання за договором не виконував, та кошти не повернув, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості станом на 27.11.2025 має заборгованість перед позивачем у сумі –53458,95грн. з яких 26398,19 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 8076,16 грн. – заборгованість за процентами, 18 984,60 грн. – заборгованість за комісіями.

27.11.2025 між ПАТ «КБ «Акордбанк»та ТОВ «ФК «Айквітас» було укладено договір відступлення прав вимоги № 27112025/01, згідно якого до ТОВ «ФК «Айквітас»перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними заявами-пропозиціями. Вказане підтверджується договором відступлення прав вимоги.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідач, отримавши від ТОВ «КБ «Акордбанк»кошти за заявами-пропозиціями, умови договорів належним чином не виконував та кошти не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі. Зважаючи на те, що ТОВ «КБ «Акордбанк»передало право вимоги за кредитними договорами до ТОВ «ФК «Айквітас», яке звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача кошти за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «КБ «Акордбанк», тому вказані позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлений строк не виконав, то з нього підлягає стягненню на користь позивача заборгованість, яка складається з тіла кредиту та відсотків, нарахованих виключно в межах строку кредитування, визначеного цим договором.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягнення з відповідача становить 34 474,35 грн., з яких:

-тіло кредиту у сумі -26 398,19грн., в яку входить комісія за надання кредиту у сумі 1800 грн.

-проценти за користування кредитними коштами – 8 076,16грн.

Щодо стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Крім того, відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідач, ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляв.

Після укладення кредитного договору позичальник у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, проценти та комісію у відповідному розмірі, що свідчить про свідоме визнання позичальником умов договору, в тому числі й щодо комісії. Дані обставини сторонами не заперечувалися.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 201/10403/19, від 13 березня 2023 року в справі № 707/782/22.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них

Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню комісія за надання кредиту – 1800 грн.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до розміру заборгованості за тілом кредиту, який позивач просить стягнути з відповідача, включена вказана комісія за надання кредиту у розмірі 1800 грн. Тому самостійному стягненню вказана комісія не підлягає.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, та вказав, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В супереч викладеному у договорі не зазначено які саме дії виконує позивач, за які відповідач повинен сплачувати комісії за обслуговування кредиту.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 18 984,60 грн. за вказаним кредитним договором є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1716,92 грн, та витрати на правничу допомогу у сумі 6448,80 тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (64.49 % від заявленого позову).

На підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, та ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280- 282, ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФК «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айквітас» заборгованість в сумі 34 474,35грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айквітас» сплачений при зверненні судовий збір в розмірі 1716,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айквітас» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6448,80грн

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення, до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач: ТОВ «ФК «Айквітас», код ЄДРПОУ 43884125, вул. Сверстюка Євгена,13, оф. 409/1, м. Київ, 02002.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Андрій ОСОКІН