Вирок від 10 вересня 2026 р. у справі №631/1067/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1067/26

провадження № 1-кп/631/170/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_4

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2026 року під № 12026226160000018, щодо обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця міста Свердловськ Російської Федерації,

громадянина України (паспорт з безконтактним електронним носієм – ID паспорт № НОМЕР_1 , виданий 25.11.2021 року органом № 6347),

ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 ,

із середньо-спеціальною освітою, одруженого, без утриманців,

раніше не судимого, пенсіонера,

який зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 у порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» умисно, у період часу з березня по червень 2026 року, систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає разом, перебуває у сімейних відносинах та веде спільний побут, що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої, розладів здоров`я й погіршення якості її життя.

Так, 05 березня 2026 року об 11 годині 20 хвилин ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ,- вчинив домашнє насилля психологічного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою своїй дружині ОСОБА_3 , чим заподіяв шкоди здоров`ю останньої, внаслідок чого у постраждалої розболілась голова та піднявся тиск, за що в день вчинення проступку притягнутий суддею Нововодолазького районного суду Харківської області до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення із застосуванням стягнення у виді штрафу.

Крім цього, 05 березня 2026 року відносно ОСОБА_4 складено тимчасовий заборонний припис (серії AA № 285157), з забороною в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_3 строком на 3 доби: з 12 години 40 хвилин 05.03.2026 року по 12 годин 40 хвилин 08.03.2026 року,- який ОСОБА_4 06.03.2026 року о 18 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ,- не виконав. Й, 06 березня 2026 року о 18 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ,- перебуваючи у сімейних відносинах та будучи чоловіком ОСОБА_6 , умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілої, штовхав, хапав за одяг, принижував честь та гідність,- чим заподіяв шкоду психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 , в результаті чого у неї розболілась голова, за що 10.03.2026 року ОСОБА_4 притягнутий суддею Нововодолазького районного суду Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків, передбачених частиною 3 статті 173-2 та частиною 2 статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням до нього стягнення у виді штрафу.

Також, 14 березня 2026 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_3 перебувала за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 ,- де в той же час перебував її чоловік ОСОБА_4 та розпивав алкогольні напої. У вказаний час та у вказаному місці між ними відбувся словесний конфлікт, в ході якого у останнього виник протиправний умисел на спричинення ОСОБА_3 фізичного насильства, реалізуючи який він, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення невизначеної шкоди здоров`ю своєї дружини та бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, своєю правою рукою схопив ОСОБА_3 за волосся та своєю лівою рукою наніс один удар в область правого вуха останньої, а ОСОБА_7 своєю лівою рукою намагалася скинути руку ОСОБА_4 зі свого волосся, проте останній, схопивши ліву руку ОСОБА_3 , своєю правою рукою сильно стиснув її в області передпліччя. Відповідно до висновку експерта у потерпілої через це виявлено садно на обличчі, крововиливи на лівій руці, які виникли від травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, механізмом спричинення відповідно тертя-ковзання та удар-стиснення, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів. Між отриманими тілесними ушкодженнями та короткочасними наслідками, що настали у ОСОБА_6 , мається причинний зв`язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться.

Крім цього, 25 березня 2026 року о 15 годині 35 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ,- перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3 , умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, принижував честь і гідність потерпілої,- чим умисно заподіяв шкоди її психічному здоров`ю, за що 26.03.2026 року притягнутий суддею Нововодолазького районного суду Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням стягнення у виді штрафу.

Також, 26 березня 2026 року близько 07 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ,- не виконав вимоги термінового заборонного припису (серії АА 131883 від 25.03.2026), а саме: заборона на вхід те перебування у місці постраждалої особи від 16 годині 30 хвилин 25 березня 2026 року по 16 годині 30 хвилин 04 квітня 2026 року,- й прибув та перебував за адресою: АДРЕСА_1 ,- попри заборону, визначену приписом, за що 27 березня 2026 року притягнутий суддею Нововодолазького районного суду Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого частиною 2 статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням стягнення у виді штрафу.

Попре наведене, 26 березня 2026 року близько 12 годині 27 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 дії психологічного насильства, що полягало у погрозах застосувати фізичного насильства, внаслідок чого завдав потерпілій психологічних страждань та погіршення якості її життя.

Також, 27 березня 2026 року близько 15 години 25 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ,- перебуваючи у сімейних відносинах та будучи чоловіком ОСОБА_3 , умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою в адресу потерпілої, штовхав, хапав за одяг, принижував честь та гідність потерпілої,- в результаті чого у неї розболілась голова. Цього ж дня о 15 годині 25 хвилин вчинив ще й дії, що порушують вимоги термінового заборонного припису (серії АА № 131571) від 26.03.2026 року, й прибув за місцем мешкання постраждалої особи ОСОБА_6 , а також порушив вимоги термінового заборонного припису (серії АА № 131883) від 25.03.2026 року, щодо заборони у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, за що 03.04.2026 року притягнутий суддею Нововодолазького районного суду Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 173-2 та частиною 2 статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням стягнення у виді штрафу.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, 28 квітня 2026 року близько 18 години 40 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,- на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 дії психологічного насильства, що полягали у образах нецензурною лайкою, погрозах застосувати фізичне насильство, чим завдав потерпілій психологічних страждань та погіршення якості її життя.

Крім того, 20 травня 2026 року о 07 годині 35 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у сімейних відносинах, будучи чоловіком ОСОБА_3 , умисно вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, замахувався кулаками в бік потерпілої, принижував її честь та гідність, чим міг заподіяти шкоду психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_3 , в результаті чого у потерпілої розболілась голова. За такі дії того ж дня притягнутий суддею Нововодолазького районного суду Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням стягнення у виді штрафу.

Також, 21 травня 2026 року о 10 годині 15 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ,- порушив терміновий заборонний припис (серії АА № 131579) від 21.05.2026 року із забороною на 3 доби, тобто з 09 години 00 хвилин 20.05.2026 року по 09 годину 00 хвилин 23.05.2026 року, на вхід та перебування в місті проживання постраждалої особи, й вступив в контакт із ОСОБА_3 , за що був притягнутий суддею Нововодолазького районного суду Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із застосуванням стягнення у виді штрафу.

Крім зазначеного, того ж дня близько 10 годині 15 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,- на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 дії психологічного та фізичного насильства, які полягали у образах нецензурною лайкою, ударі по нозі, чим завдав потерпілій психологічних та фізичних страждань та погіршення якості її життя.

Також, 07 червня 2026 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_4 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,- на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_3 дії психологічного насильства, які полягали у образах нецензурною лайкою, погрозах застосувати фізичне насильство, чим завдав потерпілій психологічних страждань та погіршення якості її життя.

Усі такі дії ОСОБА_4 призвели до фізичних та психологічних страждань потерпілої ОСОБА_3 , завдали шкоди її психічному здоров`ю у формі емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, втраті повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки.

Тобто у період з березня по червень 2026 року ОСОБА_4 будучи особою, яка неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення по відношенню до своєї дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно та цілеспрямовано, маючи на меті застосовувати систематичне фізичне та психологічне насильство, влаштовував сварки з дружиною, ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. Через такі систематичні дії обвинуваченого потерпіла постійно піддавалася залякуванням, приниженням, фізичним та психологічним стражданням, перебувала у стані емоційного пригнічення. Якість її життя суттєво погіршилася, як і погіршилося фізичне та психологічне самопочуття, знизилась самооцінка. Вона втратила позитивні емоції та жагу до життя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю й пояснив, що дійсно він перебуває із потерпілою у зареєстрованому шлюбі та мешкає з нею за однією адресою в будинку АДРЕСА_1 . Від шлюбу в них є дорослий син. Внаслідок протиправної поведінку по відношенню до дружини його взято на облік поліціантами як особу, що вчинила домашнє насильство. Так, 05.03.2026 року об 11 годині 20 хвилин за місцем мешкання висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою дружині, за що був притягнутий до відповідальності у виді штрафу та був випасаний заборонний припис, який він 06.03.2026 року о 18 годині 00 хвилин не виконав та прибув додому й висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілої, штовхав її, хапав за одяг, принижував честь та гідність. За ці дії йог також притягнуто до відповідальності у виді штрафу. Потім 14.03.2026 року приблизно о 21 годині 30 хвилин вдома розпивав алкогольні напої, під час чого почав словесний конфлікт з дружиною, в ході якого забажав спричинити ОСОБА_3 фізичного насильства, а тому правою рукою схопив її за волосся, лівою рукою наніс один удар в область правого вуха. Потерпіла намагалася скинути руку, тому він своєю правою рукою сильно стиснув її в області передпліччя. Своїми діями завдав дружині тілесних ушкоджень, визначених судовим експертом, з чим повністю згодний. В подальшому 25.03.2026 року о 15 годині 35 хвилин знов за адресою їх із потерпілою місця мешкання висловлювався на неї нецензурною лайкою, принижував честь і гідність, за що притягнутий до відповідальності у виді штрафу. 26.03.2026 року близько 07 годині 30 хвилин не виконав вимоги термінового заборонного припису й прибув та перебував за адресою: АДРЕСА_1 , за що притягнутий до відповідальності у виді штрафу. Того ж дня близько 12 годині 27 хвилин за місцем свого проживання на ґрунті особистих неприязних відносин погрожував застосувати фізичного насильства відносно дружини. 27.03.2026 року близько 15 години 25 хвилин висловлювався нецензурною лайкою в адресу потерпілої, штовхав її, хапав за одяг, принижував честь та гідність. Цього ж дня о 15 годині 25 хвилин не виконав вимоги термінового заборонного припису й прибув за місцем мешкання постраждалої особи ОСОБА_6 та контактував із нею, через такі свої дії притягнутий до відповідальності у виді штрафу. 28.04.2026 року близько 18 години 40 хвилин знов на ґрунті особистих неприязних відносин ображав дружину нецензурною лайкою, погрожував застосувати фізичне насильство. 20.05.2026 року о 07 годині 35 хвилин не тільки висловлювався нецензурною лайкою, а ще й замахувався кулаками в бік потерпілої, принижував її честь та гідність. За такі дії притягнутий до відповідальності у виді штрафу. Також, 21.05.2026 року о 10 годині 15 хвилин порушив терміновий заборонний припис на вхід та перебування в місті проживання постраждалої особи, й вступив в контакт із ОСОБА_3 , за що був притягнутий суддею до відповідальності у виді штрафу. Цього ж дня близько 10 годині 15 хвилин за місцем їх із потерпілою місцем мешкання на ґрунті особистих неприязних відносин ображав її нецензурною лайкою, вдарив по нозі. Останнього разу вчинив 07.06.2026 року близько 10 години 00 хвилин до дружини неправомірні дії у виді образ, нецензурної лайки, погроз застосувати фізичне насильство, після чого усвідомив, що слід опанувати себе, не вживати спиртні напої та не ображати дружину. Зазначив, що повністю розуміє протиправність своїх дій, якими спричиняв емоційну невпевненість потерпілій, завдавав їй психологічних страждань, що погіршило якість життя тої. Запевнив суд, що шкодує про вчинене, не оспорює ані кількість, ані тяжкість спричинених ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, кількість та системність епізодів домашнього насильства, які інкриміновані йому у провину. Вказав, що інших правопорушень не вчиняв, у тому, що сталося, щиро розкаявся та зробив належні висновки для себе про неприпустимість подальшої такої поведінки в родині.

Оцінюючи показання ОСОБА_4 , суд визнає їх послідовними, логічними, правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і доволі повно відображають фактичні обставини справи, пояснюють мотиви вчиненого, а також не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому.

Крім того, підстав для самообмови судом не виявлено.

Відтак, у зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд, за згодою учасників судового провадження, а також визнавши показання обвинуваченого послідовними, логічними, а також такими, що не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому, ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, потерпілої, документами, що характеризують його особу, а також тими, що впливають на доведеність обставин, які мають значення для кримінального провадження (т. 1 а. с. 53, 54).

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі) та підтвердженням ним його фактичних обставин, його винуватість також доведена і іншими зібраними, наданими суду та дослідженими у судовому засіданні у повній відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодифікованого закону України доказами у їх сукупності.

Так, потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що з обвинуваченим перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого на цей час неповнолітніх дітей не мають. Впродовж тривалого часу чоловік вживає спиртні напої, через що чіпляється до неї, нецензурно лається, хапає за одяг, може вдарити тощо. Вона намагається з ним в такі часи навіть не спілкуватися. Вказала, що в обвинувальному акті зазначено все вірно, згодна з показаннями, які надав по обставинам вчиненого чоловіком. Дійсно впродовж березня – червня 2026 року вона неодноразово викликала поліцію, які не тільки складали протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за фактом домашнього насилля з боку обвинуваченого до неї, а й заборонні приписи, які той теж порушував. Проте образи сильної на нього не має, та не бажає, що б чоловіка позбавляли волі та саджали до в`язниці.

Оцінюючи показання ОСОБА_3 , суд визнає їх послідовними, логічними, правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і доволі повно відображають фактичні обставини справи, пояснюють мотиви вчиненого, а також не викликають сумнівів щодо правильності розуміння нею змісту обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції у цьому.

Таким чином, потерпіла безпосередньо допитана у судовому засіданні надала показання, що узгоджуються з показаннями обвинуваченого та ґрунтуються на фактичних обставинах справи й матеріалах кримінального провадження. Доказів їх недостовірності не надано. Отримані вони із дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України, а тому суд вважає за можливе покласти їх в основу судового рішення, що ухвалюється.

Окрім наведених вище показань, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинного діяння також доведена наступними письмовими доказами.

Так, з копії паспорта громадянина України (серії НОМЕР_3 ), виданого 01.12.2005 року Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області, убачається, що потерпіла ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі міського типу Нова Водолага Харківської області й перебуває у зареєстровану шлюбі із ОСОБА_4 , 1961 року народження (т. 1 а. с. 29).

Відповідно до копії актового запису про шлюб № 84 від 27.07.1985 року, наданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області вбачається, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Свердловськ Російської Федерації, та громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка селища міського типу Нова Водолага Харківської області, 27.07.1985 року зареєстрували шлюб. Прізвище подружжя після державної реєстрації шлюбу «Свяжини» (т. 2 а. с. 16 - 17).

Наведеним доведений факт перебування обвинуваченого та потерпілої в зареєстрованому шлюбі з 27.07.1985 року.

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_9 , прийнятою 05.03.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/257/26 (провадження № 3/631/167/26), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні 05.03.2026 року адміністративного проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а. с. 91 – 94).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1 , прийнятою 10.03.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/260/26 (провадження № 3/631/168/26), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні 06.03.2026 року адміністративних проступків, передбачених частиною 2 стаття 173-8 та частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а. с. 97 – 101).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1 , прийнятою 26.03.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/358/26 (провадження № 3/631/223/26), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні 06.03.2026 року адміністративного проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а. с. 103 – 106).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_10 , прийнятою 27.03.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/376/26 (провадження № 3/631/230/26), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні 26.03.2026 року адміністративного проступку, передбаченого частиною 2 стаття 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а. с. 109 – 110, т. 2 а. с. 33 - 34).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1 , прийнятою 03.04.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/425/26 (провадження № 3/631/244/26), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні 27.03.2026 року адміністративних проступків, передбачених частиною 2 стаття 173-8 та частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а. с. 160 – 164, т. 2 а. с. 35 - 39).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1 , прийнятою 20.05.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/642/26 (провадження № 3/631/327/26), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні 20.05.2026 року адміністративних проступків, передбачених частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а. с. 165 – 168).

Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_1 , прийнятою 27.05.2026 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/648/26 (провадження № 3/631/328/26), ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні 21.05.2026 року адміністративного проступку, передбаченого частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а. с. 187 – 189).

Наведеним доведений факт вчинення обвинуваченим відносно потерпілої адміністративних проступків, які чинним законодавствам про адміністративні правопорушення вважаються домашнім насильством.

З висновку експерта № 12-14/26-НВ/26 вбачається, що лікар-судово-медичний експерт ОСОБА_11 , попереджений під особистий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи, винесеної 16.03.2026 року дізнавачем ВП № 3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_12 , 17.03.2026 року в приміщенні Нововодолазького відділення ДЕРЖАВНОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» провів судово-медичну експертизу ОСОБА_3 , 1959 року народження (66 повних років), та встановив, що у ОСОБА_3 виявлено садно на обличчі, крововиливи на лівій руці, які виникли від травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, з механізмом спричинення – тертя-ковзання та удар-стиснення, можливо способом та в період часу, вказаних потерпілою. За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (підпункти 2.3.5, 2.3.2. «б») Правил судово-медичного встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року). Між отриманим тілесним ушкодженням та короткочасними наслідками, що настали у ОСОБА_3 мається причинний зв`язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться (т. 1 а. с. 71).

Згідно з висновком експерта № 12-14/28-НВ/26\12-14/26-НВ/26 лікар-судово-медичний експерт ОСОБА_11 , попереджений під особистий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи, винесеної 17.03.2026 року дізнавачем ВП № 3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_12 , 18.03.2026 року в приміщенні Нововодолазького відділення ДЕРЖАВНОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» провів додаткову судово-медичну експертизу ОСОБА_3 , 1959 року народження (66 повних років), та встановив, що у ОСОБА_3 мали місце садно на обличчі, крововиливи на лівій руці, які виникли від травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, з механізмом спричинення – тертя-ковзання та удар-стиснення, можливо в період часу, вказаних потерпілою. Локалізація, характер, механізм наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , не суперечать тому способу спричинення, на який вона вказує в ході проведення слідчого експерименту за її участі (т. 1 а. с. 77).

Отже, за допомогою спеціальних медичних знань доведено факт завдання потерпілій ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів.

Оцінюючи усі ці висновки експерта з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає їх вірними, послідовними, мотивованим достатньо переконливо та такими, що не суперечать обставинам справи та іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, а тому суд вважає їх належними та достовірними й покладає в основу судового рішення, що ухвалюється.

Також, оцінюючи вказані висновки, суд вважає, що вони відповідають вимогам, викладеним у статтях 101 і 102 Кримінального процесуального кодексу України, сторони провадження під час судового розгляду їх під сумнів не ставили, клопотань про виклик експерта для дачі пояснень з приводу проведених експертних досліджень ані від сторони захисту, ані від сторони обвинувачення не надходило, як не надходило і клопотання про призначення повторної, додаткової чи комплексної експертизи.

Відтак, за допомогою спеціальних медичних знань доведено факт завдання потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, час їх спричинення, механізм, причини, характер, локалізацію, а також ступень їх тяжкості.

Крім того, згідно з довідкою, складеною психологом ОСОБА_13 17.06.2026 року за результатами проведення діагностики психологічного стану громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , результати дослідження свідчать про наявність підвищеного рівня тривоги, емоційного виснаження, зниження самооцінки, наявність страхів, які психіка не здатна подолати самостійно. Особистісні якості можна охарактеризувати такими як відповідальність, доброзичливість, стриманість, здатність до співпереживання, орієнтація на збереження сімейних відносин та мирне врегулювання конфліктів. Виявлені психологічні особливості свідчать про негативний вплив систематичного домашнього насильства на психоемоційний стан потерпілої. Пережите насильство призвело до психологічних страждань, стійкого емоційного дискомфорту, зниження самооцінки, відчуття постійної загрози та порушення психологічного благополуччя, погіршення стану здоров`я. ЇЇ психоемоційний стан перебуває у причинному зв`язку з тривалим впливом домашнього насильства, що негативно впливає на її повсякденне функціонування, соціальну адаптацію та загальну якість життя (т. 1 а. с. 248 – 249).

Отже, на підставі цих документів суд робить висновок про те, що систематичні дії обвинуваченого у виді домашнього насильства по відношенню до потерпілої, яка перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі, призвели до фізичних і психологічних страждань ОСОБА_3 , а також погіршення якості її життя, а тому до участі у справі залучена належна потерпіла, яка чинним законодавствам вважається такою, що має статус особи похилого віку.

Відповідно до копії паспорта громадянина України (паспорт з безконтактним електронним носієм – ID паспорт № НОМЕР_1 , виданий 25.11.2021 року органом № 6347), ОСОБА_4 є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Свердловськ Російської Федерації, та має ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 30).

Як убачається з довідки-характеристики, наданої депутатом Нововодолазької селищної ради ОСОБА_14 за вихідним № 02-27/692 від 24.03.2026 року, обвинувачений дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання за даною адресою ОСОБА_4 веде задовільний спосіб життя, скарг і нарікань від мешканців селища та сусідів на нього не надходило (т. 2 а. с. 10).

Листом головного лікаря КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОСОБА_15 , зареєстрованим за вихідним № 224 від 19.03.2026 року, та довідкою її відповідного лікаря № 230, повідомлено, що ОСОБА_4 не перебуває на диспансерному обліку ані у лікаря-нарколога, ані у лікаря-психіатра (т. 2 а. с.3, 4).

Згідно з інформацією, наданою тимчасовим виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_16 за вихідним № 1006 від 19.03.2026 року, обвинувачений не перебуває у них на військовому обліку (т. 1 а. с. 8).

Відповідно до довідки № 111-13082026/63090 ОСОБА_4 станом на 13.08.2026 року за даними УІАП ГУНП в Харківській області та ДІ МВС України судимостей не має (т. 2 а. с. 46 зворот).

Листом начальника Харківського РС філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_17 , зареєстрованим за вихідним № 212/24/26/1-26 від 20.03.2026 року, зафіксовано, що обвинувачений не перебуває у них на обліку (т. 1 а. с. 6).

Відтак, з наведеного суд робить обґрунтований висновок про те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в органах пробації не значиться, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не рахується, знаходиться у зареєстрованому шлюбі, неповнолітніх утриманців не має, не є військовозобов`язаним, не працює, досяг пенсійного віку, має постійне місце реєстрації, за яким характеризується посередньо, вчинив кримінальне правопорушення відносно дружини, яка досягла пенсійного віку та є особою похилого віку.

Дослідивши відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства України всі зібрані та надані сторонами кримінального провадження як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту докази, які безпосередньо досліджені судом шляхом допиту обвинуваченого та потерпілої, а також оголошення повного змісту письмових доказів, суд оцінює їх усі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку як окремо та і у їх сукупності, визнає такими, що не суперечать один одному, є достовірними та мають бути використані та покладенні в основу судового рішення, що ухвалюється, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та мають для нього значення.

Доходячи такого суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені статтею 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження щодо наявності підтвердження фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та щодо відсутності процесуальної необхідності досліджувати їх усі в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи повністю доведеними.

Одночасно із цим суд зауважує, що частина 2 та 4 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пункті 43 свого Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» констатував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За таких обставин, з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену й у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення суду від 28.10.1994 року), критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним.

Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Розв`язуючи це нагальне питання, суд, перш за все ураховує, що відповідно до приписів частини 1 статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Отже, статтею 126-1 Кримінального кодексу України домашнім насильством визнається умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи

Крім того, статтею 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» № 3721-XII від 16.12.1993 року (із змінами та доповненнями) визначено, що громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

При цьому, абзацом 1 частини 1 статтею 26 вище вказаного Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (із змінами та доповненнями) унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Системно аналізуючи вище наведене і обставини вчиненого ОСОБА_4 діяння разом з усіма дослідженими доказами у їх сукупності, суд вважає встановленим, що його умисел був спрямований саме на вчинення домашнього насильства щодо потерпілої, яка є його дружиною та особою похилого віку.

Відтак, у відповідності до змісту статті 94 кримінального процесуального кодифікованого закону України, даючи оцінку усім дослідженим безпосередньо доказам у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин цього кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний із наданих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що в межах цього кримінального провадження наявні усі перелічені вище умови задля можливості мовити про те, що з боку обвинуваченого було вчинено саме домашнє насильство.

При цьому судом було системно проаналізовано усе вище викладене, з`ясовано зміст і спрямованість умислу ОСОБА_4 , ураховано сукупність всіх обставин вчиненого ним діяння, зокрема, спосіб, поведінку винного та потерпілої, що передувала події, їх стосунки.

Отже, з матеріалів цього кримінального провадження убачається, що досудове розслідування проведене із дотриманням приписів чинного Кримінального процесуального кодексу України, без порушень прав обвинуваченого, з урахуванням правозастосовної практики, встановленої касаційним кримінальним судом, а також із застосуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто рішень від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» та від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України», де суд зазначив, що при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених частиною 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту із зміненим обвинуваченням, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, витлумачивши як того вимагає процесуальний закон, усі сумніви на користь обвинуваченого, врахувавши всі фактичні обставини цього кримінального провадження, суд не знаходить підстав задля його виправдування від висунутого обвинувачення й доходить висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 у період часу з березня по червень 2026 року включно кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, оскільки він вчинив домашнє насильство.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_4 доведена повністю. Дії його відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України, та правильно кваліфіковані як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої особи.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд керується нормою прямої дії, а саме: приписом частини 2 статті 61 Конституції України, щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, данні про його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд виходить з їх класифікації, особливостей та обставин його вчинення, й ураховуючи санкцію інкримінованої йому статті 126-1 Кримінального кодексу України та приписів частини 4 статті 12 цього ж кодифікованого закону, доходить висновку, що обвинуваченим вчинений нетяжкий злочин.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше не судимий, на обліку в органах пробації не значиться, не працевлаштований, суб`єктом господарської діяльності не є, проте відноситься до категорії осіб, які досягли пенсійного віку, перебуває у зареєстрованому шлюбі, утриманців не має, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ не перебуває, на будь-яку тяжку хворобу не хворіє, є осудним, має постійне місце мешкання і реєстрації, за яким характеризується задовільно, не є військовозобов`язаним, вчинив кримінальне правопорушення, що закидається йому у провину, щодо дружини, яка є особою похилого віку, щиро кається у вчиненому. Окрім того, потерпіла ОСОБА_3 не має до нього будь-яких матеріальних та моральних вимог (т. 1 а. с. 54).

З досудової доповіді, складеної представником персоналу органу пробації Харківського районного сектору філії ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» в Харківській області – провідним інспектором ОСОБА_18 , вбачається, що орган пробації, беручи до уваги інформацію, яка характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства вважає, що виправлення цієї особи без ізоляції від суспільства можливе. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби), у випадку прийняття судом рішення про звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника крім обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України, покласти на нього й обов`язки, передбачені частиною 3 цієї ж статті (т. 1 а. с. 46 – 48).

Вирішуючи при призначенні покарання обставини, які його пом`якшують ОСОБА_4 , суд перш за все керуються змістом частини 1 та 2 статті 66 Кримінального кодексу України, в якій наведений перелік таких обставин.

Також, суд знов ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме:

- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18),- щодо розуміння, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження;

- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18),- щодо розуміння, що щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась. За наявності щирого каяття не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України. Тобто передбачені цим пунктом обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної;

-та постанову Великої Палати Верховного суду, прийняту 03.07.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 288/1158/16-к (провадження № 13-28кс19),- щодо розуміння, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

За викладених обставин, в силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , щире каяття.

Вирішуючи при призначенні покарання питання щодо наявності обставини, які його обтяжують ОСОБА_4 , суд керуються змістом статті 67 Кримінального кодексу України, в якій наведений перелік таких обставин, і доходить висновку, що в силу приписів пунктів 6 та 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України суд визнає як обставини, які обтяжують йому покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку і вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Проте, вказана останньою обставина, тобто вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, хоча і знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, визнана і не оспорена сторонами провадження, натомість не визначена такою у обвинувальному акті, а тому відповідно до змісту частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не визнає її такою, що обтяжує покарання винному.

Натомість у обвинувальному акті як обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , визначена та, що передбачена пунктом 6-1 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, тобто вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Однак диспозиція статті 126-1 Кримінального кодексу України, що закидається ОСОБА_4 у провину, прямо містить цю обставину як ознаку кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, а тому в силу імперативного припису частини 4 цієї ж статті суд не в змозі ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що обтяжує покарання винному, через що не визнає її як обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 .

Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також Верховний суд України у пункті 2 зазначеної вище Постанови Пленуму визначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого – особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує й припис пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи», де суд касаційної інстанції зауважив, що при призначенні покарання суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Одночасно з цим, Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, який, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18) зауважив, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Зважаючи на таке, суд ураховує позицію прокурора, який вважав за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду строком на три роки, поклавши в цей період на нього певні обов`язки, визначені частиною 2 статті 59-1 Кримінального кодексу України, а також застосувавши до винного спеціальний корекційний захід шляхом направлення ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяця, позицію потерпілої, яка у питанні призначення покарання покладалась на розсуд прокурора, а також позицію захисту, який підтримав прохання сторони обвинувачення, й керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує особу винного, який повністю визнав себе винуватим у вчиненому, мету, мотиви, обставини та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, відповідно до яких будь-якої шкоди державним та громадським інтересам заподіяно не було, а також його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, відсутність в нього судимості, місця роботи, проте досягнення ним пенсійного віку, а також щире каяття як на стадії досудового розслідування, так і в суді.

Усе наведене у своїй сукупності та у співвідношенні, ураховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства шляхом обмеження його прав і свобод, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів, а тому йому слід призначити покарання, обумовлене санкцією статті 126-1 Кримінального кодексу України у виді пробаційного нагляду на певний строк, який дорівнює саме 3 роки, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Проте, частиною 2 статті 59-1 Кримінального кодексу України регламентовано, що якщо суд призначає покарання у виді пробаційного нагляду, то він покладає на засудженого до такого виду покарання й відповідні обов`язки.

Тому, ураховуючи міру покарання, до якої у своїх міркуваннях дійшов суд, а саме: пробаційного нагляд на певний строк, який дорівнює 3 роки,- враховуючи особу винного, який щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, характер вчиненого ним злочину, ступінь його тяжкості, наявність у нього постійного місця мешкання, та віднесення до категорії осіб похилого віку, суд вважає, що на ОСОБА_4 слід покласти всі обов`язки, визначені частиною 2, а також пунктом 4 частини 3 статті 59-1 Кримінального кодексу України, так як саме це буде сприяти вихованню його в дусі додержання законів України, формуванню в нього звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати діяння, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню, ухваленому 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії», де суд зауважив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Крім того, зважаючи на кількість епізодів вчинення обвинуваченим домашнього насильства відносно потерпілої дружини, суд доходить переконання, про необхідність застосування до нього й спеціального корекційного заходу, спрямованого безпосередньо на зміну сформованої насильницької моделі його поведінки.

Доходячи такого, суд ураховує, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мешкають за однією адресою, іншого житла не мають, що підвищує значення корекційної роботи з засудженим, оскільки без зміни його теперішньої насильницької моделі поведінки залишаються передумови задля повторення аналогічних сценаріїв їх конфліктів.

При цьому суд вважає, що заслуговує на застосування у такому випадку захід, обумовлений Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями) у виді відповідної програми для кривдників, яка представляє собою комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок та чоловіків. Виконання такої програми забезпечується фахівцями, які пройшли відповідне навчання, та є працівниками місцевих державних адміністрацій чи органів місцевого самоврядування.

Отже, суд у відповідності до положень пункту 5 частини 1 статті 91-1 та на підставі пункту 4 частини 3 статті 59-1 Кримінального кодексу України одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а саме: у виді пробаційного нагляду із покладенням обов`язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою,- в інтересах потерпілої від злочину ОСОБА_3 вважає за потрібне застосувати до засудженого обмежувальний захід та покласти на ОСОБА_4 обов`язок пройти програму для кривдників впродовж трьох місячного строку, відповідальним за організацію та забезпечення проходження якої визначити згідно з імперативним приписом частини 2 статті 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» НОВОВДОЛАЗЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ.

Зважаючи на це, суд ураховує що такий обмежувальний захід не потягне за собою порушення засад виваженості через призму невтручання держави в приватне життя засудженої особи, не становить для нього надмірного тягаря, не є свавільним й сприятиме ресоціалізації ОСОБА_4 .

Також, призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду на певний строк, суд не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до приписів статті 75 Кримінального кодексу України, або застосування положень статті 69 чи 69-1 зазначеного кодексу, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.

Окрім того, ухвалюючи вирок, суд також не знаходить підстав для застосування приписів статей 96, 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України з тих самих підстав.

В рамках цього кримінального провадження цивільний позов поданий не був, процесуальних витрат не має.

Відповідно до пункту 7 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: диски з відеозаписами з бодікамер працівників поліції в кільксті 4 штуки, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 04.06.2026 року та долучені до матеріалів цього кримінального провадження,- підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

В рамках цього кримінального провадження заходи забезпечення не застосовувались.

Також суд не знаходить підстав задля обрання засудженому міри запобіжного заходу до набрання вироком законної сили з огляду на принцип диспозитивності процесу, так як жодна із сторін кримінального провадження про це не клопотала перед судом.

Ухвалюючи вирок та формуючи усі наведені в ньому висновки, суд покладається на положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що вимагають від суду, який підпадає під її дію, бути безпристраснім, що включає у себе відсутність упередження або упередженості.

У рішеннях у справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30.09.2010 року та у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що словосполучення «згідно із законом» по суті стосується національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Тобто відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображує принцип, пов`язаний із належним відправленням правосуддя, в кожному рішенні судів та трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументі, на яких вони базуються.

Відтак, здебільшого, суд застосовує приписи пункту 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року та пункти 32 і 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року).

Отже, позиція сторони захисту та сторони обвинувачення була почута, їх зауваження заслухані та вивчені судом.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; Рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», від 28.10.1994 року у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства», від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України» і від 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії»; статтями 3, 9, 59, 61 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтями 23 і 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями); статтями 12, 50, 59-1, 65 – 67, 91-1 і 126-1 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановами Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) та № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи»; частиною 2 статті 52 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII від 19.11.1992 року (із змінами та доповненнями); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18), 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18) та 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18), а також статтями 17, 31, 35 - 37, 84 – 86, 91, 100, 131 – 132, 242, 349, 368 – 371, 373 – 377, 392, 393, 395, 532 – 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому статтею 126-1 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.

На підставі частини 2 та пункту 4 частини 3 статті 59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

?виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою тощо.

У відповідності до положень пункту 5 частини 1 статті 91-1 та на підставі пункту 4 частини 3 статті 59-1 Кримінального кодексу України одночасно з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду із покладенням обов`язку виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, застосувати до ОСОБА_4 на строк 3 (три) місяця обмежувальний захід та направити його для проходження програми для кривдників, відповідальним за організацію та забезпечення проходження якої визначити згідно з імперативним приписом частини 2 статті 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» НОВОВДОЛАЗЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: диски з відеозаписами з бодікамер працівників поліції в кільксті 4 штуки, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_19 04.06.2026 року та долучені до матеріалів цього кримінального провадження,- залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, – з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, що набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1