Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №177/2394/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/2394/26

провадження 2/216/4535/26

РІШЕННЯ

іменем України

ЗАОЧНЕ

14 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Маланюка О.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за відсутності учасників справи, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8831462 від 29.06.2025 року у розмірі 7314,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.06.2025 року між ТОВ «Мілоан» (первісним кредитором) та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему. На виконання умов договору фінансова установа перерахувала відповідачу кошти у сумі 3000,00 грн. Надалі, 25.11.2025 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір відступлення права вимоги (факторингу) № ДО-20251125, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора. Оскільки відповідач зобов`язання за договором не виконав, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у сумі 7314,00 грн, яка складається з: тіла кредиту - 3000,00 грн та комісії за надання/обслуговування кредиту - 4314,00 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 381,74 грн витрат на формування та направлення пакету документів за договором з третьою особою, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. Представник позивача Варшавський К.А. у позовній заяві зазначив, що розгляд справи просить проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Первісно позовна заява була подана до Криворізького районного суду Дніпропетровської області. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 року матеріали справи були передані за підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2026 року зазначену цивільну справу було прийнято до провадження судді Маланюка О.Я. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Судові повістки відповідачу надсилалися та прийнята на номер мобільного телефону зазначеного в позовній заяві та договорі про споживчий кредит повідомлення на за стосунок «Viber», та шляхом надсилання такому судової повістки за адресою його реєстрації. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності учасника справи в заочному порядку за зговою позивача, в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 29.06.2025 року ОСОБА_1 за допомогою особистого кабінету в інформаційно-телекомунікаційній системі на вебсайті первісного кредитора пройшов процедуру верифікації та ідентифікації. Того ж дня відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту та уклав з ТОВ «Мілоан» Договір про споживчий кредит № 8831462 шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-коду: 583798), що повністю відповідає вимогам ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів (остаточна дата повернення - 24.06.2026 року). Факт перерахування кредитних коштів на визначену відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується копією платіжного доручення № 156736608 від 29.06.2025 року.

25.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» було укладено Договір факторингу № ДО-20251125. Відповідно до Реєстру боржників право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 8831462 перейшло до Позивача. Відступлення права вимоги відбулося в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, відповідно до ст. 514, 1077 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач отримані грошові кошти у визначений договором строк не повернув, внаслідок чого утворився борг.

Щодо стягнення тіла кредиту

Оцінюючи вимогу про стягнення основного боргу (тіла кредиту), суд виходить із того, що за змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязаться надати кошти позичальникові, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок повернути позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Судом здійснено перевірку тривалості нарахування кредиторських вимог Позивача. Строк кредитування визначено сторонами до 24.06.2026 року. Позовні вимоги заявлені у липні 2026 року, тобто в межах строку позовної давності. Відповідно до умов п. 1.5.3 та п. 1.5.4 договору процентна ставка встановлена у розмірі 0,0010% річних, що за розрахунком становить 0,00 (нуль) грн. Кредитором повністю дотримано вимоги пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки (не більше 1% на день від загального розміру виданого кредиту).

Оскільки матеріалами справи беззаперечно доведено факт одержання відповідачем суми 3000,00 грн та невиконання ним обов`язку з її повернення, вимога про стягнення тіла кредиту в розмірі 3000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією у розмірі 4314,00 грн, посилаючись на те, що вона передбачена п. 1.5.1 та п. 1.5.2 кредитного договору. Розглянувши вказану вимогу, суд вважає її незаконною з огляду на таке правове обґрунтування:

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Правочин є недійсним (нікчемним), якщо його недійсність встановлена законом (ст. 215 ЦК України).

Спеціальним законом, що регулює ці правовідносини, є Закон України «Про споживче кредитування». Відповідно до частини другої статті 12 цього Закону у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати комісію за послуги, які супроводжують кредит, але не є самостійною послугою, що надається споживачу. Крім того, стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими, зокрема такі, що встановлюють жорсткі обов`язки споживача, тоді як умови надання послуг є непрозорими або дублюють оплату.

Визначаючи правову природу плати за обслуговування/надання кредиту, суд керується обов`язковим для застосування висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21). Велика Палата констатувала, що «кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит комісію за послуги, які супроводжують кредит, але не є самостійною послугою, визначеною законом (наприклад, за ведення справ, облік заборгованості, контроль за поверненням коштів тощо). Дії з обслуговування кредиту є безпосереднім обов`язком банку/фінансової установи в межах його власної підприємницької діяльності та здійснюються виключно на користь самого кредитора для забезпечення контролю за поверненням фінансового ресурсу».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постановах від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 та від 05 грудня 2022 року у справі № 214/9141/19.

Укладений між сторонами договір у розділі «Терміни та визначення» деталізує, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується за «цілодобове надання облікової інформації, відображення складових боргу в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень з нагадуваннями та консультування службами підтримки».

Суд наголошує, що зазначені дії (надання виписок, робота сайту, автоматичні СМС-сповіщення, утримання кол-центру) є технологічними етапами внутрішньої діяльності самої фінансової установи. Вони покликані забезпечити облік активів кредитора і не створюють для клієнта жодного окремого матеріального блага чи додаткової споживчої цінності, відокремленої від самого факту надання грошей. Позичальник, укладаючи кредитний договір, має обов`язок платити за самі кошти у формі процентної ставки, а встановлення паралельних обов`язкових плат у формі щомісячних фіксованих відсотків комісії є прихованим збільшенням вартості кредиту з метою обходу законодавчих обмежень.

Оскільки умови кредитного договору щодо нарахування комісії суперечать імперативним заборонам ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», вони є нікчемними з моменту укладення правочину на підставі ст. 203, 215 ЦК України і не створюють жодних юридичних наслідків. За таких обставин вимоги Позивача про стягнення комісії в сумі 4314,00 грн є безпідставними, а тому в цій частині позову слід відмовити повністю.

Щодо розподілу та стягнення судових витрат

Позивач заявив до стягнення 7000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката та 381,74 грн поштових витрат (послуги третіх осіб з формування пакетів документів). Оцінюючи ці вимоги за правилами статей 137, 141 ЦПК України, суд зазначає

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137, ч. 3 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг, а загальний розмір судових витрат не повинен бути завідомо неспівмірним із ціною позову. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та враховуючи висновки Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 914/2544/22, суд, керуючись загальними засадами цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України), здійснюючи правосуддя на засадах рівності та пропорційності, зобов`язаний оцінити заявлені витрати на предмет їхньої відповідності критеріям розумності та пропорційності, незалежно від наявності заперечень іншої сторони. Оскільки задоволена судом сума позову (тіло кредиту) становить 3000,00 грн, а характер спірних правовідносин є типовим та малоскладним, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн є очевидно неспівмірним та несправедливим, у зв`язку з чим підлягає обмеженню судом до розумного та пропорційного розміру у 2800,00 грн.

Ця справа є малоскладною, розглядається без участі представника позивача у спрощеному провадженні, а позовний матеріал є шаблонним зразком фінансової установи. Крім того, позов задоволено лише частково (на 41,02%). Враховуючи критерії розумності та реальності, суд вважає за необхідне зменшити суму адвокатського гонорару, що покладається на відповідача, до 2800,00 грн.

Що стосується витрат на залучення ТОВ «Дірект Технолоджі» в розмірі 381,74 грн за формування поштового пакету, то суд відмовляє у їх стягненні, оскільки технічні дії з роздрукування та відправки позову боржнику повністю охоплюються обов`язками представника (адвоката) в межах підготовки справи та не можуть стягуватися подвійно під виглядом «інших процесуальних витрат».

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 41,02% (3000,00 грн від заявлених 7314,00 грн). Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1092,04 грн (2662,40 ? 41,02%).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 137, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за Кредитним договором № 8831462 від 29.06.2025 року у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок (тіло кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати на сплату судового збору в розмірі 1092 (одна тисяча дев`яносто дві) гривні 04 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня його вручення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дані учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ: 43950742; адреса для листування: 02154, м. Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено та підписано 14 вересня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК